Рішення № 126372524, 04.04.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2025 р. № 400/609/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаМіністерства оборони України, просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03168,

треті особиІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2

провизнання протиправним рішення,оформленого протоколом від 26.01.2024 року № 2/в; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тесту - Позивач) звернулася до адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства Оборони України (далі по тексту - Відповідач ), третя особа на боці відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту Третя особа , ОТЦК) з вимогами про:

- визнання протиправним рішення Міністерства оборони України (в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум) про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України від 26.01.2024 №2/в;

- зобов`язання Міністерства оборони України (в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних Із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум) нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги після смерті її чоловіка військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач протиправно відмовив Позивачці у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ( далі по тексту ОГД) у зв`язку зі смертю її чоловіка - ОСОБА_2 , військовослужбовця Збройних Сил України, з посиланням на те, що на момент смерті ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Позивачка вважає, що сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного / наркотичного сп`яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім`ї. Відповідачем не доведений та не встановлений причинно-наслідковий зв`язок між станом сп`яніння військовослужбовця яке могло привести його до загибеллю. Позивач наголошує, що сповіщенням ОТЦК, довідкою про смерть в/ч, підтверджено , що її чоловік загинув при виконанні з службових обов`язків під час захисту Батьківщини, а від так відповідно до ЗУ №2011-ХІІ, Позивачка, як дружина загиблого, має право на отримання ОГД.

19.02.2025 року відповідачем через підсистему Електронний суд долучені витребувані ухвалою суду від 29.01.2025 р. додаткові докази по справі.(а.с. 59-63).

20.02.2025 р. Відповідач подав до суду Відзив на позовну заяву, де просив суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. 26.01.2025 розглянувши подані документи комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - комісія Міноборони) дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оформленої протоколом № 2/в (пункт 8) дружині та дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 (помилково вказано місяць "10" замість "08") внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов`язаної проходженням військової служби, молодшого сержанта ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Далі у протоколі комісії Міноборони зазначено, що відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 11.08.2022 № 4083, виданого «Дніпропетровським обласним бюро судово-медичної експертизи" Дніпропетровської обласної ради", ОСОБА_2 на момент смерті перебував в стані алкогольного сп`яніння. Під час судово- токсикологічного дослідження крові з трупа виявлений спирт у концентрації 1,18 %оо, про що було повідомлено листом від КЗ "Дніпропетровського обласного бюро судово- медичної експертизи" ДОР" № 1752 від 25.09.22. В наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2022 № 1251 про результати службового розслідування вказано, що військовослужбовець помер під час несення служби в зоні ведення бойових дій. Зазначає, що у висновку експерта від 10.08.2022 № 24083/2192-Е відмічено, що вона настала на тлі алкогольного сп`яніння, а у висновку від 17.10.2023 № 4083/427-Е уточнено, що «Зазвичай, аспірація блювотних мас виникає внаслідок інтоксикації алкоголем».

Відповідно до статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об`єктів або виконання обов`язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням. Згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння.

Тобто, зазначають, що відмовляючи у призначенні спірної допомоги, Міністерство оборони України, як зазначено вище, виходило з того, що смерть військовослужбовця є наслідком адміністративного правопорушення та дій у стані алкогольного сп`яніння, посилаючись на ч. 1 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тому, враховуючи наведені обставини, позивачам було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до вимог чинного законодавства. (а.с. 64-70).

20.02.2025 року на адресу суду надійшли Пояснення третьої особи по суті позовних вимог. У поясненнях ІНФОРМАЦІЯ_5 заперечив проти позову і просив у задоволені позовних вимог відмовити повністю. Третя особа стверджує, що позивачка не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю її чоловіка, військовослужбовця Збройний Сил України, оскільки згідно з висновком судово-медичної експертизи на момент смерті він знаходився у стані алкогольного сп`яніння.(а.с. 71-75).

Справу розглянуто судом в порядку письмового провадження.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, судом встановлено :

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відповідно до Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 , виданого 10.08.2019 Миколаївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_2 і позивачка зареєстрували шлюб 10.08.2019 (а.с. 17).

Згідно з довідки про склад сім`ї № 272, виданої 13.09.2022 Козирським старостинським округом № 2 Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, до складу сім`ї позивачки входили ОСОБА_2 (чоловік), ОСОБА_3 (донька) і ОСОБА_4 (донька) (а.с. 18).

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 наказа начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (з основної діяльності) від 26.05.2022 № 126 «Про призов на військову службу за мобілізацією» ОСОБА_2 призвано для проходження військової служби за мобілізацією з 26.05.2022 (а.с. 22).

З 26.05.2022 чоловіка позивачки зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 (підпункт 2.9 пункту 2 наказа командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 26.05.2022 № 295.

У період з 24.05.2022 по 08.08.2022 він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 888, виданої 02.02.2023 військовою частиною НОМЕР_3 .

Згідно з рапорта заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_3 від 10.08.2022, 08.08.2022 під час ворожого танкового та мінометного обстрілу чоловік позивачки отримав поранення несумісне з життям.

За фактом його загибелі наказом командира військової частини НОМЕР_3 (з адміністративно-господарської діяльності) від 10.08.2022 № 397 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування.

В Акті службового розслідування зазначено, що 08.08.2022 під час несення служби після ворожого обстрілу з танку чоловік позивачки був виявлений без ознак життя у бліндажу під завалами, який був завалений внаслідок вибуху під час потрапляння ворожого артилерійського снаряду. Силами медичної служби вдалося евакуювати його тіло до моргу. Посилаючись на висновок експерта КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 11.08.2022 № 4083, комісія з проведення службового розслідування прийшла до висновку, що смерть чоловіка позивачки наступила від механічної асфікції, яка розвинулась внаслідок закупорки дихальних шляхів при вдихуванні сторонніх тіл (їжі) на тлі алкогольного сп`яніння.

Відповідно до пункту 2 наказа командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування» смерть чоловіка позивачки 08.08.2022 вважається такою, що настала внаслідок механічної асфікції, яка розвинулась внаслідок закупорки дихальних шляхів при вдихуванні сторонніх тіл (їжі) на тлі алкогольного сп`яніння.

Згідно з висновком експерта від 10.08.2022 № 24083/2192-Е смерть потерпілого наступила внаслідок асфіксії, яка розвинулась внаслідок закупорки дихальних шляхів при вдихуванні сторонніх тіл (їжі) на тлі алкогольного сп`яніння, що підтверджується даними проведеної судово-медичної експертизи трупу.

У висновку експерта від 17.10.2023 № 4083/427-Е (а.с. 32-36) вказано, що причиною смерті потерпілого є механічна асфіксія, яка розвинулась внаслідок закупорки дихальних шляхів при вдихувані сторонніх тіл (їжі) на тлі алкогольного сп`яніння. Крім цього, у висновку зазначено, що зазвичай, аспірація блювотних мас виникає внаслідок інтоксикації алкоголем. Будь-яких об`єктивних даних про дію зовнішніх факторів при судово-медичній експертизі трупу не встановлено.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 17.01.2023 № 17 чоловіка позивачки у зв`язку зі смертю виключено з 09.08.2022 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. В абзаці другому пункту 8 цього наказа зазначено, що смерть настала під час проходження військової служби, але не пов`язана із захистом Батьківщини.

Сповіщенням про смерть (загибель) від 14.08.2022 № 223 військова частина НОМЕР_3 повідомила позивачку, що її чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в зоні бойових дій від механічної асфікції стороннього тіла (їжа) у дихальних шляхах, вдихання та заковтування їжі, яке спричинило закупорення дихальних шляхів в зоні проведення Операції об`єднаних сил (а.с. 23).

11.01.2023 позивачка подала до ІНФОРМАЦІЯ_6 заяву про нарахування та виплату їй, дружині загиблого (померлого) ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця, одноразову грошову допомогу у розмірі та в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року (а.с. 37).

Листом від 18.03.2023 № 1094 відповідач повідомив позивачку про те, що її чоловік під час смерті (загибелі) знаходився в стані алкогольного сп`яніння. Згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть), військовослужбовця, є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 38).

19 травня 2023 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 та Міністерства оборони України з вимогами про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо нездійснення виплат одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат позивачці після її смерті її чоловіка, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_6 нарахувати та здійснити виплату позивачці одноразову грошову допомогу та компенсаційні виплати після смерті її чоловіка, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 р. №400/5762/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 в неоформленні документів для призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців, на підставі її заяви від 11.01.2023; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 оформити документи для призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) її чоловіка ОСОБА_2 , а також подати їх ІНФОРМАЦІЯ_7 . (а.с. 39-43.)

На виконання вищезазначеного рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 оформив документи для призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців та подав до ІНФОРМАЦІЯ_8 , який в свою чергу, як уповноважений орган, опрацював документи заявника і надіслав їх до розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України в особі Департаменту соціального забезпечення

Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України від 26.01.2024 №2/в було прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 після смерті її чоловіка ОСОБА_2 .(а.с. 62), яке направлене Листом від 16.12.2024 р. №220/13/ВихЗВГ/ НОМЕР_4 (а.с.44).

Лист від 16.12.2024 р. №220/13/ВихЗВГ/129980 Позивачка отримала 02.01.2025 р., що підтверджується трекінгом відправлень з Укрпошти.(а.с. 45).

Не погодившись з таким рішенням Комісії МОУ, Позивачка звернулась до суду з даним позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Виниклі між сторонами правовідносини, врегульовані Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992р., Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»

Відповідно до ст.41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктом 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (пп.1); смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (пп.2).

За правилами ст.16-1 цього Закону №2011-ХІІ в редакції на час виникнення спірних правовідносин у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Отже, дружина і неповнолітні діти мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця.

Відповідно до статті 16-4 Закону №2011-ХІІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

ВИСНОВКИ СУДУ :

З оглядом на фактичні обставини справи та нормативне правове врегулювання спідніх правовідносин (зазначене вище ) , суд дійшов висновку , що

Факт загибелі ОСОБА_2 08.08.2022 року під час виконання ним обов`язків військової служби пов`язаних з захистом Батьківщини підтверджується матеріалами справи та визнається Відповідачем.

Посилання Відповідача на те що ОСОБА_2 під час загибелі знаходився в стані алкогольного сп`яніння, як на підставу у відмови виплати одноразової грошової допомоги дружні загиблого, є хибним та протиправним, оскільки ОГД не призначається і не виплачується, зокрема у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння, що й привело к його загибелі.

Тобто Відповідач, не довів жодними доказами причино-наслідковий зв`язок між протиправними діями військовослужбовця ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння які потягли за собою негативний наслідок у вигляді його смерті (загибелі)

Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час загибелі (смерті) не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім`ї.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 813/4502/17, від 12.11.2020 у справі № 186/1129/16-а, від 29.06.2022 у справі № 640/6477/19 тощо.

Окрім того, суд вважає, що посилання Комісії МОУ на факт вчинення військовослужбовцем ОСОБА_2 адміністративного правопорушення (перебування на службі в стані алкогольного сп`яніння),як на підставу відмови в призначенні та проведені виплати ОГД, не доведе жодним доказом. Відносно ОСОБА_2 не було складено протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 не було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст. 172-20 КУпАП, а від так у Відповідача відсутні будь які правові підстави стверджувати, що військовослужбовець вчинив правопорушення передбачене ст. ст. 172-20 КУпАП? яке призвело до негативних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_2 .

Отже, враховуючи наведене, суд приходить висновку, що загибель військовослужбовця ОСОБА_2 не є наслідком вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення та відповідно вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Відповідно до абзаців першого і другого частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки відповідач не надав суду достатніх доказів, які свідчили б про те, що смерть чоловіка позивача була спричинена саме внаслідок алкогольного отруєння з розвитком інтоксикації організму, суд прийшов до висновку про передчасність таких доводів та висновків відповідача.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується, що чоловік позивача загинув (помер), зокрема саме внаслідок алкогольного сп`яніння.

З вищевикладеного слідує, що наразі відсутні підстави, які встановлені статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», для відмови позивачу 1,2 у призначені та виплаті їм одноразової грошової допомоги, у зв`язку із загибеллю (смертю) їх чоловіка/батька.

Тобто Позивач, як дружина померлого ОСОБА_2 має право на отримання відповідної грошової допомоги.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 26 січня 2024 року № 2/в, щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги в зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 належать задоволенню.

Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява №40450/04).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Позивач, просить суд, крім іншого, зобов`язати Відповідача нарахувати та здійснити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 після смерті її чоловіка військовозобов`язаного ОСОБА_2 .

Оскільки до компетенції Комісії «З розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою ОГД» МОУ входить розгляд документів та прийняття Рішень про призначення та або відмову в призначенні грошової допомоги, та Комісія, як уповноважений орган, не проводить нарахування та виплату ОДГ особам, Суд вважає , що такий шлях захисту порушеного права є невірним, й в цій частині позовних вимог Позивачеві належить відмовити.

Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так суд вважає, що належним шляхом захисту порушеного права буде зобов`язання Міністерства Оборони України в особі Комісії «З розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум» потворно розглянути заяву (з доданими документами) ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в зв`язку з загибеллю військовослужбовця ОСОБА_2 , з врахуванням висновків суду.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн, відтак стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить судовий збір у сумі 605,60 грн.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, третя особа на боці відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 26 січня 2024 року № 2/в, в частині відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги в зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 .

3.Зобов`язати Міністерство оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) потворно розглянути заяву (з доданими документами) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) про виплату одноразової грошової допомоги в зв`язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_2 , з врахуванням висновків суду.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 коп.) на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 04.04.2025 р.

Суддя Н. В. Лісовська