Рішення № 126372511, 04.04.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2257/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2025 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Муравська Оксана Ігорівна, звернувся до суду з позовом до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправну бездіяльність відповідача щодо відмови у продовженні ОСОБА_1 з 15.12.2024 статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» та відповідного посвідчення серії НОМЕР_1 ;

- зобов`язати відповідача продовжити ОСОБА_1 з 15.12.2024 статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» та відповідного посвідчення серії НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 04.04.1996 по 30.09.2020 проходив службу в органах внутрішніх справ. Вказує, що 23.12.2021 Сихівським відділом соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_1 про те, що пред`явник цього посвідчення є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни. Згодом довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААД №029207 від 13.12.2024, виданою Обласною МСЕК №3 КЗЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи», ОСОБА_1 встановлено (повторно) третю групу інвалідності, травма, пов`язана з виконанням службових обов`язків. У відповідь на звернення позивача щодо встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та продовження терміну дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідач листом від 16.01.2025 №260308-165 повідомив про відсутність підстав для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та продовження посвідчення відповідно до п. 11 частини 2 статті 7 №22552-ХІІ. Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Національна поліція не входить до структури органів Міністерства внутрішніх справ України, а також не є іншим військовим формуванням. Відповідно до свідоцтва про хворобу №463 від 29.09.2020, виданого Державою установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», позивачу встановлено діагноз та винесено постанову медичної (військово-лікарської) комісії про причинний зв`язок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Травма, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків. Вказує, що законодавством України не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття особи рядового і начальницького складу, а Національна поліція як центральний орган виконавчої влади не належить до військових формувань. Позивачу з 31.10.2017 було діагностовано в лікарні ДУ «ТМО МВС України по Л/о» травму, пов`язану з проходженням служби в поліції, а пункт 2 частини 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» не поширюється на працівників поліції. Оскільки відповідно до чинного законодавства Національна поліції не входить у структуру Міністерства внутрішніх справ України чи інших військових формувань підстави для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до вищезазначеного пункту статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» відсутні. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 07.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідачем 20.02.2025 (вх. №14352) подано відзив на позовну заяву.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 з 04.04.1996 по 30.09.2020 проходив службу у правоохоронних органах України (до 06.11.2015 в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 в органах поліції).

Згідно до витягу з наказу ГУНП у Львівській області від 29.09.2020 №297о/с звільнено майора поліції ОСОБА_2 (0118626), старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції на станції Львів Залізничного відділу поліції ГУНП, з 30 вересня 2020 року, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу).

Актом розслідування нещасного випадку (Форма Н-5*) від 21.06.2019 №4/110 комісії Управління МВС України на Львівській залізниці та Актом про нещасний випадок (Форма Н-1*) від 21.06.2019 №4/111, затвердженим Головою ліквідаційної комісії УМВСУ на Львівській залізниці полковником поліції М.В. Самарчуком встановлено обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме:

02.04.2001 біля 13:45 колишній працівник УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_1 під час проходження служби на посаді водія-співробітника відділення водіїв гаражу УМВС України на Львівській залізниці зі спеціальним званням старший сержант міліції по вказівці керівництва управління в складі полковника міліції ОСОБА_3 та старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 , здійснив виїзд на місце події за адресою: м.Львів, вул. Чернівецька для припинення хуліганських дій (біля головного залізничного) на обслуговуваній території ДТО «Львівська залізниця», де виникла конфліктна ситуація за орендоване приміщення та майно, яке належить вказаному підприємству, даний конфлікт переріс у хуліганські дії, де вказаного громадянина було запрошено у службовий автомобіль для доставлення у службове приміщення управління для з`ясування ситуації та складання адміністративного протоколу.

При виході зі службового автомобіля ВАЗ-21099 д.н. НОМЕР_2 близько 14:30 год. по вулиці Федьковича, 50, біля адміністративного приміщення УМВСУ на Львівській залізниці вийшов першим на той час заступник начальника УМВС України полковник міліції ОСОБА_3 , другим вийшов з автомобіля вище вказаний громадянин та ОСОБА_1 за запрошеним. При відкритті вхідної хвіртки, вказаний громадянин намагався повернути в інший бік та не зайти на територію управління і втекти, але йому не надалось можливості, так як йому завадив водій-співробітник старший сержант міліції ОСОБА_1 , і в той же час отримав удар металевою хвірткою голови, в результаті чого отримав тілесні ушкодження голови від хвіртки, яка знаходиться при вході в управління.

Після чого ОСОБА_1 був доставлений у лікарню (з поліклінікою) МВС України у Львівській області і знаходився на лікуванні з 02.04.2001 по 07.04.2001, довідка №1614 амбулаторного хворого ОСОБА_1 . Діагноз: забійна рана голови ЗЧМТ, Струс головного мозку.

Згідно до виписки із медичної карти амбулаторного хворого та відповіді, яка скерована на адресу Ліквідаційної комісії УМВС України на Львівській залізниці від 27.05.2019 №33/34-499 з ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» про те, що згідно записів в медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_1 , 1975 р.н., колишнього працівника УМВС України на Львівській залізниці, з приводу отриманої травми знаходився на амбулаторному лікуванні (поліклінікою) ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» з 02.04.2001 по 07.04.2001, довідка 1614. Діагноз: Забійна рана голови. ЗЧМТ. Струс головного мозку.

Таким чином, перевіркою встановлено, що колишній працівник міліції старший сержант міліції ОСОБА_1 , водій-співробітник відділення водіїв гаражу УМВС України на Львівській залізниці 02.04.2001 діяв у відповідності до Закону України «Про міліцію», та наказу МВС України №548-95 «Про затвердження Положення про службу міліції з охорони й конвоювання затриманих і взятих під варту осіб» і отримав тілесні ушкодження «Забійна рана голови. ЗЧМТ. Струс головного мозку».

Згідно висновку ушкодження кваліфіковано за п.3.9. Порядку розслідування та обліку нещасних випадків професійних захворювань та аварій, що сталися в органах та підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом МВС України від 27.12.2002 №1346 зі змінами, затвердженим наказом МВС України від 10.06.2015 №667, як такі, що отримані ним під час припинення або запобігання правопорушенням по охороні громадського порядку, тобто при виконанні службових обов`язків.

Довідкою ГУНП у Львівській області від 07.04.2020 №180/112/01/13- 2020 встановлено, що майор поліції ОСОБА_1 в період з 10.12.2019 по 09.02.2020 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів на території Донецької та Луганської областей.

Посвідченням серії НОМЕР_3 від 02.07.2020, виданим ГУНП у Львівській області підтверджено, що ОСОБА_1 є ветераном війни учасником бойових дій.

Свідоцтвом про хворобу №463 від 29.09.2020, виданим Медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» відносно ОСОБА_1 встановлено діагноз і постанову медичної (військово-лікарської) комісії про причинний зв`язок захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва), а саме: Гіпертонічна хвороба ІІ ст., ступінь 2, ризик високий. ІХС. Стенокардія напруги ФК ІІ. Дегенеративні зміни мітрального клапану СН 1 ст. Вертеброгенна люмбоішалгія з вираженим больовим, корінцевим синдромами та незначним порушенням функції хребта на грунті остеохондрозу поперекового відділу хребта, ускладненого протрузією МХД L5-S1 з больовим синдромом та незначним порушенням функції. Хронічний гастродуоденіт в ст. стійкої ремісії. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції.

Довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №012025 від 10.12.2020 р., виданою Обласною МСЕК №3 КЗЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» (копія додається) встановлено ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про хворобу №463 від 29.09.2020.

Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №360236 від 10.12.2020, виданою Обласною МСЕК №3 КЗЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи», ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

Довідкою Управління соціального захисту населення Городоцької районної державної адміністрації №57 від 10.12.2020 встановлено, що ОСОБА_1 згідно статусу ветеранів війни відноситься до особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи.

Сихівським відділом соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 12.01.2021 видано ОСОБА_1 посвідчення серії НОМЕР_4 про те, що пред`явник цього посвідчення є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.

Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААВ № 602167 від 23.12.2021, виданою Обласною МСЕК №3 КЗЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи», ОСОБА_1 встановлено (повторно) третю групу інвалідності, травма, пов`язана з виконанням службових обов`язків. Дата чергового перегляду 15.12.2024.

Сихівським відділом соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 23.12.2021 видано ОСОБА_1 посвідчення серії НОМЕР_1 про те, що пред`явник цього посвідчення є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.

Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААД №029207 від 13.12.2024, виданою Обласною МСЕК №3 КЗЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» встановлено ОСОБА_1 (повторно) третю групу інвалідності, травма пов`язана з виконанням службових обов`язків.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та продовження терміну дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідач листом від 16.01.2025 №260308-165 повідомив, що законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття особи рядового і начальницького складу, а Національна поліція як центральний орган виконавчої влади не належить до військових формувань. З урахуванням викладеного, відсутні підстави для встановлення поліцейським статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 2 частини другої статті7 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».

Вважаючи відмову відповідача про відмову у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та продовження терміну дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XIІ встановлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;

З аналізу наведеної норми випливає, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема особи з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов`язків.

Тобто, для встановлення наявності у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII необхідно з`ясувати наявність двох умов: 1) належність позивача до числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, 2) встановлення інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаного під час виконання службових обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, резервісти та військовозобов`язані поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад та офіцерський склад.

Згідно частини 2 статті 5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до старшого сержантського і старшинського складу відносяться старший сержант, головний сержант та штаб-сержант, головний старшина, головний корабельний старшина, штаб-старшина.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та згідно до витягу з наказу ГУНП у Львівській області від 29.09.2020 №297о/с звільнений з 30.09.2020 зі служби в поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу).

Свідоцтвом про хворобу №463 від 29.09.2020, виданим Медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» ОСОБА_1 встановлено діагноз і прийнято постанову медичної (військово-лікарської) комісії про причинний зв`язок захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва), а саме: Гіпертонічна хвороба ІІ ст., ступінь 2, ризик високий. ІХС. Стенокардія напруги ФК ІІ. Дегенеративні зміни мітрального клапану СН 1 ст. Вертеброгенна люмбоішалгія з вираженим больовим, корінцевим синдромами та незначним порушенням функції хребта на грунті остеохондрозу поперекового відділу хребта, ускладненого протрузією МХД L5-S1 з больовим синдромом та незначним порушенням функції. Хронічний гастродуоденіт в ст. стійкої ремісії. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції.

Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 602167 від 23.12.2021, виданою Обласною МСЕК №3 КЗЛОР «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи», ОСОБА_1 встановлено (повторно) третю групу інвалідності, травма, пов`язана з виконанням службових обов`язків. Дата чергового перегляду 15.12.2024.

На момент нещасного випадку позивач мав спеціальне звання старший сержант, що підтверджується, зокрема Актом про нещасний випадок (Форма Н-1*) від 21.06.2019 №4/111, затвердженим Головою ліквідаційної комісії УМВСУ на Львівській залізниці полковником поліції М.В.Самарчуком.

Вказаними документами підтверджено, що травма ОСОБА_1 , яка зумовила встановлення ІІІ групи інвалідності, пов`язана з виконанням службових обов`язків, оскільки мала місце під час виконання позивачем службових обов`язків, як особою, яка належала до кола осіб старшого сержантського складу органів Міністерства внутрішніх справ України.

Питання, пов`язані з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України регулюються Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404 (далі - Порядок №1346).

Відповідно до пункту 3.9 Порядку №1346, нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків, якщо він стався в період проходження служби під час: перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - роботи) протягом робочого часу або, за дорученням керівника, в неробочий час; приведення в порядок знарядь праці, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання правил особистої гігієни; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за дорученням керівника; подання підрозділом шефської допомоги; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; перебування в транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку (у тому числі поранення) пов`язана з виконанням потерпілим службових (трудових) обов`язків або з дією на нього небезпечного чи шкідливого фактора чи середовища; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об`єкта за дорученням керівника; прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.

За змістом пункту 3.11 Порядку №1346 нещасний випадок є таким, що трапився при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, у боротьбі зі злочинністю, якщо він трапився в період проходження служби: унаслідок безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); при ліквідації аварій, пожеж, стихійних явищ або їх наслідків; при виконанні службового або громадського обов`язку з рятування людського життя, охорони державного, громадського або особистого майна громадян, захисту їх честі та гідності; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та нормативно-правовими актами МВС України.

Нещасний випадок, що стався за обставин, не пов`язаних з виконанням службових обов`язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.11 Порядку №1346 комісія з розслідування має визнавати таким, що трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що право на отримання статусу інваліда війни згідно з пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551-XIІ законодавець пов`язує з тим, що інвалідність працівника з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України сталася в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних, зокрема з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та наявністю передбачених Порядком обставин, що призвели до травмування чи захворювання.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в рішенні від 08.04.2014 (реєстраційний номер в ЄДРСР 38475027)

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» (далі - Постанова № 1317), медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1112, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Згідно з пунктом 12 Постанови № 1317 причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Пунктом 26 Постанови № 1317 передбачено, що особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Вказаним пунктом Постанови № 1317 передбачено, що причинами інвалідності, крім іншого, є: захворювання: отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

Національна поліція є структурним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України, наділена тими ж функціями, що і міліція, що дає підстави стверджувати про правонаступність територіальних органів поліції ГУ ПН територіальних органів УМВС.

Національна поліція в своїй діяльності керується наказами та розпорядженнями, в тому числі МВС України. Зокрема, розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах поліції, здійснюється Порядом розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом МВС України від 27.12.2002 №1336.

З наявних в матеріалах справи довідок до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ №360236 від 10.12.2020 та серії 12ААВ № 602167 від 23.12.2021 слідує, що позивачу встановлено 3 групу інвалідності до 15.12.2024 у зв`язку із травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків.

Оскільки позивач був звільнений з органів поліції, де проходив службу після звільнення з органів внутрішніх справ, під час служби в яких отримав травму, яка зумовила встановлення ІІІ групи інвалідності, що підтверджується належними та допустимими доказами, то суд виснує, що позивачу інвалідність встановлена внаслідок травми, одержаної під час виконання ним службових обов`язків в органах внутрішніх справ.

Встановлені судом обставини свідчать про наявність двох умов, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII, необхідних для визнання позивача особою з інвалідністю внаслідок війни.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у продовженні строку дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни є необґрунтованою й такою, що порушує право позивача на одержання вказаного статусу та пов`язаного з ним соціального захисту.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій, які є предметом оскарження.

Доводи відповідача про правомірність таких спростовано наведеним аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що відмова у продовженні позивачу з 15.12.2024 статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» та відповідного посвідчення свідчить про бездіяльність відповідача, яка не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому таку бездіяльність слід визнати протиправною, задовольнивши першу позовну вимогу.

Друга позовна вимога є похідною від першої, тому також підлягає до задоволення шляхом зобов`язання відповідача продовжити позивачу з 15.12.2024 статус «особи з інвалідністю внаслідок війни» та дію відповідного посвідчення.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

Керуючись ст. ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 260, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (пр. Червоної Калини, буд. 66, м. Львів, 79012, код ЄДРПОУ 26056848) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (пр. Червоної Калини, буд. 66, м. Львів, 79012, код ЄДРПОУ 26056848) щодо відмови у продовженні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) з 15.12.2024 статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» та відповідного посвідчення серії НОМЕР_1 .

Зобов`язати Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (пр. Червоної Калини, буд. 66, м. Львів, 79012, код ЄДРПОУ 26056848) продовжити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) з 15.12.2024 статус «особи з інвалідністю внаслідок війни» та дію відповідного посвідчення серії НОМЕР_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. П. Хома