Рішення № 126372360, 03.04.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/25729/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2025 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області код ЄДРПОУ 378314, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11 (далі відповідач, ГУ ДМС у Львівській області), в якій позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про скасування посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 від 11.11.2024 за номером 460111500103601.

Ухвалою від 26.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 13.01.2025 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівський обласний центр зайнятості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що є позивач є громадянином Узбекистану, який на підставі посвідки на тимчасове проживання перебував на території України. Посвідка була видана відповідно до вимог чинного законодавства України та мала термін дії до 13.06.2026. Разом з тим, 11.11.2024 ГУ ДМС у Львівській області прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання позивача. Підставою для звернення до суду є протиправність вказаного рішення, оскільки воно не містить жодного обґрунтування, опису обставин, фактів чи доказів, які б стали підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання. Рішення містить лише посилання на норми права, а саме, п.п. 6-1 п. 63 «Порядку оформлення, видачі обміну, скасування...», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 за № 322, але тлумачення, що саме слугувало застосуванню цього пункту, немає. Таким чином, на думку позивача, відповідач порушив принцип обґрунтованості адміністративного акта. Крім того, позивач вказує на порушення його прав на стабільність правового статусу, оскільки відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини, які вже існують, не можуть бути скасовані чи звужені. Скасування посвідки без обґрунтованих підстав порушує право позивача на проживання в Україні, гарантоване виданою посвідкою.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що 04.11.2025 на адресу ГУ ДМС у Львівській області надійшов лист від Державного центру зайнятості в якому повідомлено, що відповідно до частини 4 статті 42 Закону України «Про зайнятість населення» скасовано дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства громадянину Узбекистану ОСОБА_2 , у зв`язку із непродовженням роботодавцем укладеного трудового договору. Взявши тану інформацію до відома та відповідно до вимог чинного законодавства України, ГУ ДМС у Львівській області 11.11.2024 прийняло рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Узбекистану ОСОБА_2 № НОМЕР_2 відповідно до пп. 6-1 п.63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322.

У частині шостій статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_3 є громадянином Республіки Узбекистан.

Львівський обласний центр зайнятості видав ОСОБА_2 дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства Серії АА №083086.

Відповідно до рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання від 11.11.2024 № НОМЕР_3 стосовно ОСОБА_1 , на підставі підпункту 6-1 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322, скасовано посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_2 .

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, відтак звернувся до суду з позовом.

При вирішенні цього спору, суд виходи з таких мотивів.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, а також порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773-VI від 22.09.2011 (далі - Закон №3773-VI).

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які відповідно до Закону прибули в Україну для працевлаштування або укладення гіг-контракту або під час перебування на законних підставах на території України у випадку, передбаченому частиною тринадцятою цієї статті, отримали дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні та посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону №3773, іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій та вісімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Відповідно до пункту 1 Порядку №322, посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_3 в`їхав в Україну 27.05.2024 на підставі візи за типом D04, що означає «працевлаштування».

Відповідно до п. п. 4, 5 розділу ІІІ наказу Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України від 30.10.2017 №469/897/605 «Про затвердження Вимог до організації роботи з оформлення віз для в`їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію» до розділу «Додаткова інформація» візової етикетки вносяться записи: « 1. Строк перебування/Duration of stay:» (зазначається кількість днів до 90); « 2. Мета поїздки/Purpose of visit:» (зазначається відповідне кодове позначення); « 3.» (зазначається прізвище уповноваженої особи українською мовою). Залежно від мети поїздки та типу візи встановлюються кодові позначення. При оформленні довгострокової візи D: D-04 «працевлаштування».

Окрім цього, у посвідці на тимчасове проживання позивача № НОМЕР_2 вказана підстава видачі - 04/04, що означає «працевлаштування».

У пункті 101 розділу «Заповнення посвідки» Порядку № 322 зазначено, що у графі «Підстава видачі/Basis for issue» проставляється кодове позначення мети поїздки: 04/04 «працевлаштування».

Таким чином, позивач прибув в Україну з метою працевлаштування. Така обставина не заперечується позивачем.

Як видно з наявної в матеріалах справи копії з дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства серії АА №083086 від 13.06.2024, ОСОБА_3 працевлаштований у ФОП ОСОБА_4 на посаду менеджер (управитель), номер дозволу 7296.

За змістом пункту 1 частини першої статті 5-1 Закону №3773 строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства становить: у випадку, визначеному частиною четвертою статті 4 цього Закону, - строк дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не встановлено законом чи міжнародним договором України.

Отже, посвідка на тимчасове проживання для іноземця, який прибув в Україну для працевлаштування видається на строк дії дозволу на застосування праці такого іноземця.

Тобто, законодавець здійснив прив`язку строку дії посвідки на тимчасове проживання іноземця, який прибув в Україну для працевлаштування до строку дії дозволу на працевлаштування.

З наявного в матеріалах справи листа Державного центру зайнятості від 04.11.2024 №29131-24 адресованого, в тому числі, Державні міграційній службі видно, що 28.10.2024 №1305 скасовано дозвіл громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3 на застосування праці.

Зігдно з п.п. 6-1 п. 63 Порядку № 322 посвідка скасовується ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі якщо з`ясується, що в іноземця або особи без громадянства припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з`ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся.

Відповідно до п. п. 64-66 Порядку № 322 рішення про скасування посвідки приймається Головою ДМС або уповноваженою ним особою, керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

Рішення про скасування посвідки формується засобами Реєстру за допомогою кваліфікованого електронного підпису. Після підписання рішення сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.

Копія рішення про скасування посвідки надсилається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства рекомендованим листом не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня його прийняття.

Копія листа (із вихідним номером та датою), яким надіслано повідомлення про скасування посвідки, сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.

ДМС, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це Адміністрацію Держприкордонслужби з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система Аркан), або шляхом надсилання листа.

Отже, у зв`язку із скасуванням дозволу на застосування праці громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_3 правові підстави для перебування такого на території України припинились.

Таким чином, рішення ГУ ДМС у Львівські області від 11.11.2024 №46011500103601 є правомірним, а тому не скасуванню не підлягає.

Щодо твердження позивача про те, що рішення відповідача є невмотивованим, оскільки не містить жодного обґрунтування, опису обставин, фактів чи доказів, які б стали підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання а також не має мотивувальної частини, суд до уваги не бере оскільки жодним нормативно-правовим актом не встановлено форми такого рішення. Крім того, в самому рішенні наведена підстава його прийняття підпункту 6-1 пункту 63 Порядку № 322.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.