Рішення № 126371715, 04.04.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 квітня 2025 року Справа № 280/724/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області № 084550003437 від 31.12.2024 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу період роботи в колгоспі імені Котовського з 20.09.1982 по 1983 року та всі періоди роботи відповідно записів трудової книжки НОМЕР_2 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.12.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням рішення суду в даній справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що йому протиправно відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на недостатність страхового стажу. Позивач зазначає, що відповідачем протиправно під час розгляду питання про призначення пенсії було відмовлено у зарахуванні до страхового стажупо період роботи в колгоспі імені Котовського з 20.09.1982 по 1983 року по трудовій книжці колгоспниа від 20.09.1982 та всі періоди роботи відповідно записів трудової книжки НОМЕР_2 . З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 05.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

12.02.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що 15.12.2024 року ОСОБА_1 , відповідно до паспортних даних 11.12.1964 р.н. звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розглянувши заяву та додані до неї документи за принципом екстериторіальності, відповідачем було встановлено, що вік позивача на момент звернення з заявою призначення пенсії складає 60 років 0 місяців 17 днів, страховий стаж становить: 23 роки 9 місяців 2 дні; для визначення права на призначення пенсії за віком відповідно до п. 3.1 Закону № 1058-IV 27 років 7 місяців 2 дні. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, до страхового стажу позивача не зараховано: період роботи в колгоспі імені Котовського з 20.09.1982 по 1983р. відповідно записів трудової книжки колгоспника від 20.09.1982р., оскільки на титульній сторінці відсутня повна дата народження власника трудової книжки та записи про виконання трудової участі у господарстві не завірені належним чином; всі періоди роботи відповідно записів трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки на титульній сторінці рік заповнення трудової книжки внесено некоректно. Додатково повідомляємо, що запис про роботу з 01.04.1988 по 12.02.1997р. завірено печаткою, непридатною для ідентифікації. А також, в заяві про призначення пенсії від 15.12.2024 р. позивачем не зазначено про отримання (не отримання) пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення російської федерації. Крім того позивачем долучено паспорт, в якому відсутні 6-7 сторінки. Враховуючи вищевикладене, відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком № 084550003437 від 31.12.2024р., оскільки у позивача відсутня необхідна кількість страхового стажу - 31 рік. Відповідач вважає, що його дії не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що 28.12.2024 позивач звернувся до органів ПФУ з питання призначення їй пенсії за віком, відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області від 31.12.2024 року №084550003437 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із недостатністю страхового стажу, а саме зазначено, що необхідний страховий стаж складає 31 рік, а стаж позивача 23 роки 09 місяців 03 дні.

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком відповідач вказав на те, що її страховий стаж становить 21 рік 0 місяці та 02 дні, що є недостатнім для призначення пенсії (необхідний стаж не менше 31 року).

При цьому, органом Пенсійного фонду не зараховано до стажу позивача періоди:

період роботи в колгоспі імені Котовського з 20.09.1982 по 1983 року відповідно записів трудової книжки колгоспника від 20.09.1982, оскільки на титульній сторінці відсутня повна дата народження власника трудової книжки та записи про виконання трудової участі у господарстві не завірені належним чином;

всі періоди роботи відповідно записів трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки на титульній сторінці рік заповнення трудової книжки внесено некоректно. Додатково повідомляємо, що запис про роботу з 01.04.1988 по 12.02.1997 завірено печаткою, непридатною для ідентифікації;

в заяві про призначення пенсії від 15.12.2024 р. позивачем не зазаначено

про отримання (не отримання) пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення

російської федерації. Крім того позивачем долучено паспорт, в якому відсутні 6-7

сторінки.

Позивач не погодившись зі спірним рішенням про відмову в призначенні пенсії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

За приписамистатті 8 Конституції України,Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй.Конституція Україниє нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції Українипередбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ч.1ст.2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно приписівстатті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цієюКонституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно приписівстатті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини 1статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон № 1058-IV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осібчлени їхніх сімей, зазначені устатті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Абзацом тридцять шостимстатті 1 Закону № 1058-IVвстановлено, що страховий стажперіод (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до абзацу першого частини другоїстатті 24 Закону № 1058-IVстраховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого облікуна підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування.

Згідно з абзацом першим пункту 1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV цей Закон набирав чинності з 01.01.2004.

Тому страховий стаж за період до 01.01.2004 обчислюється на підставі документів і в порядку, визначених законодавством, що діяло до набрання чинностіЗаконом №1058-IV, тобтоЗакону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, періоди роботи позивача до 31.12.2003 можуть бути зараховані до страхового стажу лише на підставі документів і в порядку, визначенихЗаконом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з частинами першою та другоюстатті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Пунктом «а» частини третьоїстатті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»встановлено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Отже, періоди роботи позивача з 20.09.1982 по 1983 року згідно зістаттею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»можуть бути зараховані до страхового (трудового) стажу на підставі документів, що їх підтверджують.

Відповідно до пункту 25 Примірного статуту колгоспу, затвердженого постановою Центральним комітетом КПРС і Радою Міністрів СРСР від 28.11.1969 № 910, тривалість і розпорядок робочого дня у колгоспі, порядок надання вихідних днів, щорічних оплачуваних відпусток, а також мінімум трудової участі в громадському господарстві працездатних колгоспників регулюються Правилами внутрішнього розпорядку колгоспу.

На кожного члена колгоспу ведеться «Трудова книжка колгоспника» єдиного зразка (абзац п`ятий пункту 3 Примірного статуту колгоспу, затвердженого постановою Центральним комітетом КПРС і Радою Міністрів СРСР від 28.11.1969 № 910).

Згідно з пунктами 1 і 2 Основних положень про порядок видачі і введення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, схвалених Союзною радою колгоспів 14.03.1975, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу.

Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх у члени колгоспу.

Наявні у колгоспників трудові книжки раніше встановленого зразка обміну на нові не підлягають.

Відповідно до пункту 5 Основних положень про порядок видачі і введення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, схвалених Союзною радою колгоспів 14.03.1975, у трудову книжку колгоспника вносяться дані про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання.

Відповідно достатті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відтак страховий стаж роботи у колгоспах до 31.12.2003 встановлюється на підставі відповідних записів трудової книжки, зокрема у такому її виді як трудова книжка колгоспника, а за її відсутності або відповідних записів у нійна підставі інших документів, виданих за місцем роботи (колгоспом або його правонаступником), а також архівними установами.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 120/2366/21-а.

Відповідно до абзацу першого пункту 2.9, абзацу першого пункту 4.1 Інструкції про порядок введення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (чинна до 17.08.1993), а також абзацу першого пункту 2.10 абзацу першого пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110:

у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається;

у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до частини першоїстатті 47 Кодексу законів про працю Українивласник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Згідно з абзацом першим пункту 4постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників»відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки, зокрема трудової книжки колгоспника, може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що невірне заповнення записів про дату народження позивача у трудовій книжці колгоспника від 20.09.1982 рокута не засвідчення підписом голови колгоспу та печаткою підприємства записів щодо виконання трудової участі у господарстві, не можуть бути підставами для незарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача.

Відтак протиправно не зарахував відповідні періоди роботи позивача (з 20.09.1982 по 1983 рік, до його страхового стажу.

Щодо не зарахування періодів роботи позивача відповідно записів трудової книжки НОМЕР_3 , суд зазначає наступне.

На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Порядок ведення трудових книжок визначено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі -Інструкція №58).

Згідно пункту 2.4Інструкції №58усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1Інструкції №58у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року(далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії довідку.

З урахуванням наведеного, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, некоректність внесення року заповнення трудової книжки, не може бути підставою для виключення періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд враховує, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29.06.2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Некоректність заповнення на титульній сторінці року заповнення трудової книжки працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає їйого право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В даному випадку, суд звертає увагу, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим наведені вище доводи відповідача не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Щодо вимоги позивача про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області № 084550003437 від 31.12.2024 року, суд зазначає таке.

Рішенням № 084550003437 від 31.12.2024 відповідачем було відмовлено в призначенні позивачу пенсії у зв`язку з тим, що останнім не надано інформації щодо одержання (неодержання) ним ппенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення російської федерації.

Щодо наведених обставин, суд зазначає, що з 23.06.2024 набрав чинностіЗакон України від 25.04.2024 № 3674-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення», яким внесено зміни до пункту 14-4розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким встановлено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Суд враховує, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»,Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні було введено воєнний стан. Дипломатичні відносини з державою-агресором було розірвано.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення»передбачено вихід України з Угоди від 13.03.1992.

Зазначені обставини унеможливлюють обмін інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації, тому норми чинного законодавства вимагають від громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, зазначати, зокрема, в заяві про призначення пенсії, власне підтвердження щодо неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований у смт. Приазовське Запорізької області, яке згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, території Запорізької області, зокрема, смт Приазовськє тимчасово окупованою територією України.

Отже, позивач у відповідності до вимог пункту 14-4розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», має підтвердити в заяві про призначення пенсії неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.

Водночас, позивачем відповідного підтвердження в заяві про призначення пенсії не зазначено та до заяви такого підтвердження також не додано, що вбачається з матеріалів справи.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1) у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія.

Пунктом 4.2 розділу 4 Порядку № 22-1 визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Водночас, доказів повідомлення пенсійним органом, в тому числі відповідачем позивача у визначений Порядком № 22-1 спосіб про необхідність подання додаткових документів, в тому числі особистого повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, матеріали справи не містять.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, висновки відповідача у спірному рішенні щодо відмови в призначенні позивачу пенсії є передчасними. Відтак, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області № 084550003437 від 31.12.2024 року.

Статтею 58 Закону України №1058визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пенсію позивача.

Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч.4КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 року в справі №816/1229/14 зазначено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне на підставі частини третьоїст.245 КАС Україниз метою відновлення прав, свобод та інтересів за захистом яких позивач звернувся до суду, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначені пенсії від 31.12.2024 року № 084550003437, зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи в колгоспі імені Котовського з 20.09.1982 по 1983 року відповідно записів трудової книжки колгоспника від 20.09.1982 та всі періоди роботи відповідно записів трудової книжки НОМЕР_3 , а також повторно розглянути заяву позивача від 28.12.2024 за призначенням/перерахунком пенсії та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначені пенсії від 31.12.2024 року № 084550003437.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення/перерахунок пенсії, наступні періоди, а саме період роботи в колгоспі імені Котовського з 20.09.1982 по 1983 року відповідно записів трудової книжки колгоспника від 20.09.1982 та всі періоди роботи відповідно записів трудової книжки НОМЕР_3 , а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.12.2024 за призначенням/перерахунком пенсії та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 04.04.2025.

Суддя А.В. Сіпака