Рішення № 126371045, 04.04.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2025 року Справа № 160/3328/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Комунального підприємства "Затишне місто" Павлоградської міської ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

03 лютого 2025 року Комунальне підприємство "Затишне місто" Павлоградської міської ради в особі представника Коріневського Василя Вікторовчиа, через систему "Електронний Суд" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2024 № 0615380410 ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що акт перевірки від 09.09.2024 № 58799/04-36-04-10/37085410, на підставі якого складено ППР від 02.10.2024 № 0615380410 не містить матеріалів попередніх перевірок, що свідчать про здійснення платником податків аналогічного правопорушення з 01.01.2021, а лише містить посилання на податкові декларації та уточнюючі розрахунки до податкових декларацій, відомості щодо дати сплати зобов`язань по ним та граничний строк сплати таких зобов`язань. З урахуванням викладеного, на думку позивача, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем 18.02.2025 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що перевіркою встановлено, що КП «Затишне місто» ПМР не забезпечено повноту та своєчасність сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість до бюджету у граничні терміни встановлені п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 ПК України, у зв`язку з чим в інтегрованій картці платника з ПДВ обліковувався податковий борг. За результатами розгляду акта перевірки ГУ ДПС відповідно до норм чинного законодавства, зокрема пункту 124.1 статті 124 ПК України, прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.10.2024 № 0615380410 (форма «Ш») про застосування штрафної санкції у сумі 150 293,90 грн.

20.02.2025 за на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що доводи, викладені в відзиві на позовну заяву не є підставою для відмови в задоволені позову.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Затишне місто" Павлоградської міської ради (код ЄДРПОУ 37085410) перебуває на обліку Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Павлоградська ДПІ.

Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності КП "Затишне місто" Павлоградської міської ради за КВЕД є: 37.00 каналізація, відведення й очищення стічних вод.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ ПК України у порядку визначеному пункту 76.2 статті 76 розділу ІІ ПК України головним державним інспектором Павлоградського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області проведено камеральної перевірки КП "Затишне місто" Павлоградської міської ради з питання порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

За результатами проведеної перевірки складено акт камеральної перевірки від 09.09.2024 року №58799/04-36-04-10/37085410. Відповідно до висновків якого, встановлено що КП «Затишне місто» ПМР не забезпечено повноту та своєчасність сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість до бюджету у граничні терміни встановлені п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 ПК України, у зв`язку з чим в інтегрованій картці платника з ПДВ обліковувався податковий борг.

Так, відповідно інформації наведеній у матеріалах перевірки (акт перевірки, додаток до податкового повідомлення-рішення від 02.10.2024 року №0615380410), перевіркою даних ІПК встановлено порушення Позивачем граничних термінів сплати узгоджених сум податкового зобов`язання з ПДВ визначених податковими деклараціями від 20.12.2023 року (реєстраційний номер 9346574073), від 22.01.2024 року (реєстраційний номер 9376753936) та від 20.03.2024 року (реєстраційний номер 9064635307).

Граничний термін сплати податкових зобов`язань в загальній сумі 1 502 938,97 грн. визначених у зазначеній звітності настали, відповідно, 02.01.2024 року, 30.01.2024 року та 01.04.2024 року. Сплата зазначених податкових зобов`язань здійснювалась частинами у періодах серпень, вересень 2024 року з порушенням граничного терміну сплати (прострочення) від 156 до 219 днів.

На акт перевірки позивачем подано заперечення від 22.10.2024 р. №1102/24. За результатом розгляду заперечень КП «Затишне місто» ПМР, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення №74760/6/04-36-04-10-21 від 30.10.2024. про те, що висновки в акті перевірки правомірні та відповідають нормам чинного законодавства та залишаються без змін.

За результатами розгляду акта перевірки ГУ ДПС відповідно до норм чинного законодавства, зокрема пункту 124.1 статті 124 ПК України, прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.10.2024 року №0615380410 (форма «Ш») про застосування штрафної санкції у сумі 150 293,90 грн. (розраховано в залежності від кількості днів затримки сплати податкового зобов`язання до бюджету 10 % погашеної суми податкового боргу), яке направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу Позивача та, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримано 10.10.2024 року.

Позивачем податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку до ДПС України, яка своїм рішенням від 26.12.2024 року №38848/6/99-00-06-03-01-06 залишено його без змін, а скаргу без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI (далі - ПК України).

За приписами п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки п.75.1 ст.75 ПК України.

Відповідно до вимог п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути, зокрема, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно із п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

За приписами пункту 76.3 статті 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання пункт 102.1 статті 102 ПК України.

Приписами пункту 87.9 статті 87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Пунктом 131.2 статті 131 ПК України встановлено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжній інструкції (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Таким чином, із аналізу наведених чинних приписів слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своє правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

У зв`язку з набранням чинності з 01.01.2017 року змін до ПК України (Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 р. №1797-УІІІ), зокрема, до статті 75 ПК України були внесені зміни, за якими предметом камеральної перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, у тому числі і з податку на додану вартість.

Отже, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання є предметом камеральної перевірки, яка проводиться виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах податкового органу.

При цьому, камеральна перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України, а саме: не пізніше закінчення 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Водночас, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків у платіжному документі.

Аналогічні правові висновки узгоджуються і з правовими висновками, які викладені у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 року у справі № 823/457/18, які є обов`язковими для врахування адміністративним судом у порядку, встановленому ч.5 ст.242 КАС України.

Враховуючи зазначене, аргументи позивача про відсутності повноважень контролюючого органу на зарахування сплачених платником податків коштів у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму його сплати, визначеного платником податку за приписами п.87.9 ст.87, п.131.2 ст.131 ПК України, спростовуються аналізом наведених вище приписів податкового законодавства та вищенаведеними правовими висновками, які відповідають і правовій позиції Верховного Суду у вище наведеній постанові.

Повноваження контролюючого органу щодо проведення перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання платником податків у межах саме камеральної перевірки, закріплені у п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, які наведені вище, та позивачем не спростовані.

Також позивачем жодних доказів, які б свідчили про відсутність у нього податкового боргу з податку на додану вартість станом на момент проведення камеральної перевірки до суду надано не було.

З урахуванням зазначеного суд доходить висновку, що з наведених позивачем обставин (відсутності повноважень у відповідача щодо проведення перевірки) обґрунтовані підстави для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Досліджуючи питання факту своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових (грошових) зобов`язань, на його думку, підтверджено копіями платіжних доручень, а також правомірності притягнення платника податків до відповідальності за порушення правил сплати грошового зобов`язання, передбаченої статтею 124 ПК України, суд виходить з такого.

Згідно з пп. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами п.36.1 ст.36 ПК України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

В силу пункту 49.1 ст.49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період у встановлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, податкові зобов`язання, які самостійно визначені платником у податкових деклараціях, є узгодженими.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також відповідно до п.203.2 ст.203 ПК України встановлено, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Аналіз вказаних приписів свідчить про те, що позивач має обов`язок сплачувати узгоджені грошові зобов`язання, визначені ним самостійно у податкових деклараціях, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем подання такої податкової декларації.

Так, пунктом 124.1 статті 124 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України встановлено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України визначено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

З аналізу вищенаведених приписів, у разі застосування контролюючим органом до платника податку штрафу за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання на підставі п.124.1 ст.124 ПК України встановлення контролюючим органом вини такого платника у вчиненні ним умисного діяння доведенню не потребує, а достатнім є виявлення лише факту допущення платником податків порушення строку сплати такої узгодженої суми грошового зобов`язання.

У постановах від 03.08.2023 року у справі №520/22505/21, від 22.08.2023 року у справі №520/18519/21, від 05.10.2023 року у справі №520/14773/21, від 16.11.2023 року у справі №160/24147/21 Верховний Суд сформував висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Наведена правова позиція також узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 23.01.2024 р. у справі №160/17160/21.

Зазначені висновки спростовують твердження позивача з приводу того, що саме контролюючий орган повинен довести вину позивача у вчиненні ним умисного правопорушення, оскільки така вина підлягає доведенню лише при застосуванні до платників податків штрафу на підставі п.124.2, п.124.3 ст.124 ПК України, що підтверджено вищенаведеною правовою позицією.

Разом з тим, як встановлено судом із наявних в матеріалах справи документів, згідно із спірного податкового повідомлення-рішення притягнуто до відповідальності у вигляді застосування штрафу у розмірі 10% на підставі п.124.1 ст.124 ПК України за якою, притягнення позивача до відповідальності можливе за умови виявлення лише факту допущення ним порушення строку сплати такої узгодженої суми грошового зобов`язання без встановлення вини з урахуванням вищенаведених правових висновків.

Отже, з урахуванням того, що КП «Затишне місто» ПМР не забезпечено повноту та своєчасність сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість до бюджету у граничні терміни встановлені п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 ПК України, у зв`язку з чим в інтегрованій картці платника з ПДВ обліковувався податковий борг, які наведені в акті перевірки, підтверджений матеріалами справи та останнім не спростований, тому суд доходить висновку, що позивача правомірно притягнуто до фінансової відповідальності у вигляді нарахування штрафу у розмірі 10% за податковим повідомленням-рішенням від 02.10.2024 № 0615380410 на підставі п.124.1 ст.124 ПК України, у зв`язку із чим підстави для його визнання протиправним та скасування відсутні.

Також суд критично оцінює ствердження позивач, що податкове повідомлення-рішення прийнято без розгляду у встановленому порядку поданих заперечень до акту перевірки з гряду на наступне.

З матеріалів справи вбачається,що акт камеральної перевірки від 09.09.2024 року №58799/04-36-04-10/37085410 направлено 10.09.2024 року засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу КП «Затишне місто» ПМР (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Шевченка, буд. 63) та за результатом розгляду заперечень КП «Затишне місто» ПМР, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення №74760/6/04-36-04-10-21 від 30.10.2024. про те, що висновки в акті перевірки правомірні та відповідають нормам чинного законодавства та залишаються без змін.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

В силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Комунального підприємства "Затишне місто" Павлоградської міської ради (вул. Шевченка, буд. 63, м. Павлоград, Павлоградський р-н, Дніпропетровська обл.,51400; ІК в ЄДРПОУ 37085410) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17-А, м. Дніпро, 49005; ІК в ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 04 квітня 2025 року.

Суддя Е.О. Юрков