Рішення № 126368545, 03.04.2025, Франківський районний суд м. Львова

465/9482/24

2/465/160/25

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

03.04.2025 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Баран О.І.,

з участю секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в порядку спрощеного провадження цивільну справу:

позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (ЄДРПОУ: 05506460, електронна адреса: office_lte@lte.lviv.ua, місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1),

відповідач-1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідач-2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

предмет позову: стягнення заборгованості за надані послуги,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2024 року уповноважений представник Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», Мачічка О.О., звернулась до Франківського районного суду м. Львова із позовною заявою до відповідачів, у якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за надані послуги:

- централізованого опалення за період 01.10.2021-30.09.2024 у розмірі 3 711,78 грн., інфляційних втрат у розмірі 31,82 грн., 3% річних у розмірі 9,19 грн., пені у розмірі 73,36 грн.;

- постачання гарячої води за період 01.01.2022-30.09.2024 у розмірі 1 986,10 грн., інфляційних втрат у розмірі 24,69 грн., 3% річних у розмірі 7,00 грн., пені у розмірі 36,41 грн.;

- вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позов мотивує тим, що відповідачі проживають за адресою: АДРЕСА_1 , та, відповідно, користуються послугами з централізованого опалення та послугами з централізованого постачання гарячої води, у зв`язку з чим мають відкритий особовий рахунок № НОМЕР_3 . Вказує, що між відповідачами та позивачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг в сфері теплопостачання, а саме позивач надавав послуги відповідачам, вони ними користувалися, але не оплачували, порушивши зобов`язання перед позивачем.

Відтак, станом на 30.09.2024 року за спожиті послуги у відповідачів утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13.01.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 60-61).

Відповідачі у встановлений строк правом на подання відзиву не скористались, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не надали.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких заяв від відповідачів не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити правову позицію останніх щодо предмета спору.

У чергове судове засідання, призначене на 03.04.2025, сторони повторно не з`явились.

Представник позивача, Мачічка О.О., відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, подала на адресу суду заяву, у якій просила про розгляд справи без її участі, проти винесення заочного рішення не заперечувала (а.с. 80).

Відповідачі про час і місце розгляду справи неодноразово повідомлялись належним чином, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, скерованими за їх зареєстрованим місцем проживання. Однак, такі повернулися на адресу суду без вручення, із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Між тим, неможливість вручення судової повістки у зв`язку відсутністю адресата за вказаною адресою, відповідно до постанови Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відтак, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Крім цього, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові № 755/4829/23, провадження № 61-73 св 24 від 13.05.2024 року, згідно якої вказано, що: «суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи.

Тож, відповідачі допустили повторну неявку, при цьому заяв та клопотань від них на адресу суду не надходило.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, які не з`явились, без фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів для розгляду справи по суті, а також те, що позивач щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, з`ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Із наявної у матеріалах справи довідки ЛМКП «Львівтеплоенерго» з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації № 1 від 12.11.2024 у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровано три особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 19).

Зареєстроване місце проживання відповідачів за указаною адресою з 19.11.2001 також встановлено судом із даних відділу обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області, (а.с. 41-42).

Представником позивача також надано суду індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго», які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 08.09.2021. Крім цього, зазначені договори є розміщені на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua. (а.с. 10-12, 13-18).

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідачам для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення відкрито особовий рахунок № НОМЕР_3 .

Згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії вбачається, що у відповідачів перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» за період 01.10.2021- 30.09.2024 утворилась заборгованість у розмірі 3 711,78 грн. (а.с. 21).

Згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості за надану послугу з постачання гарячої води вбачається, що у відповідачів перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» за період 01.01.2022-30.09.2024 утворилась заборгованість у розмірі 1 986,10 грн. (а.с. 20).

Як убачається із наявних розрахунків, упродовж 2021-2024 років споживачами послуг за особовим рахунком № НОМЕР_3 не здійснювався розрахунок за надані послуги.

У добровільному порядку спір між сторонами не врегульовано. У зв`язку із вищенаведеним представник позивача змушений звернутися до суду з даним позовом.

Оцінка суду

Статтею 11 ЦК України визначено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Крім цього, частиною першою статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами частин 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Як зазначено у п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (Правила втратили чинність 01.05.2022 на підставі постанови «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р.» № 690, від 02.02.2022 № 85), послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пунктом 5 Індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.12.2021 визначено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором, у тому числі на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг, підготованих виконавцем послуг на основі топового договору, визначено як обов`язок, а не право споживача.

Абзацами 1-3 пункту 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Згідно з п.13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ від 21.08.2019 за №830, фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, а також факт отримання послуги. У подальшому абзац шостий пункту 13 доповнено словами і цифрами «або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статтей 10 та 11 Закону України «Про електронну комерцію» (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця)» (згідно з Постановою КМ № 1039 від 03.09.2024).

Згідно із ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель та виконавці комунальних послуг.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1). Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч. 3). Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів (ч. 4).

Так, за змістом вказаного, особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, а також власники (співвласники) квартир, зобов`язані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними, які проживають та/або зареєстровані у житлі, або співвласниками.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач або суб`єкт теплопостачання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо (ч. 3 ст. 19). Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 6 ст. 19).

Згідно з ч.6 ст.25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у сфері оплати житлово-комунальних послуг, відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 712/8916/17, постанови Верховного Суду від 15.03.2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 18.09.2019 року у справі № 369/3682/16-ц, від 07.02.2024 року у справі № 372/2236/21, від 20.11.2024 року у справі №463/6799/18).

Судом встановлено, що відповідачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , що також підтверджується довідкою за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області (а.с. 41-42).

Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб`єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідачам для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення відкрито особовий рахунок № НОМЕР_3 .

Згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води вбачається, що відповідачі взагалі не вносили плату за надані послуги, внаслідок чого за указаний період утворилась заборгованість (а.с. 20-21).

Позивач, як виконавець послуг, забезпечив надання споживачам (відповідачам у справі) відповідних послуг, а саме надавав послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачі їх споживали, від отримання не відмовлялись, тобто, між сторонами встановлені фактичні договірні відносини на тих умовах, за яких ці послуги надаються.

Відповідачами не надано до матеріалів справи доказів про здійснення оплати за відповідні послуги, які б були не враховані позивачем, або належних доказів неправильності проведених позивачем розрахунків існуючої заборгованості за надані послуги.

Внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води порушено право позивача на своєчасне отримання оплати за надані послуги.

Одними з основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 року в справі № 520/1185/16-ц).

З огляду на передбачений законодавством принцип обов`язкової оплати спожитих житлово-комунальних послуг та презумпції правомірності договору, укладеного між сторонами справи, беручи до уваги те, що відповідач є споживачем послуг з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , та враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань щодо сплати за надані послуги, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

Крім цього, згідно p наданих розрахунків за надані послуги з постачання теплової енергії за період 01.01.2024-31.07.2024 інфляційні втрати склали - 31,82 грн., 3% річних - 9,19 грн., пеня - 73,36 грн.; за послуги з постачання гарячої води, інфляційні втрати склали 24,69 грн., 3% річних - 7,00 грн., пеня 36,41 грн. (а.с. 22, 23, 57, 58).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Закріплена у ч. 1 ст. 26 (п. 10. ч. 3 ст. 10 у попередній редакції) Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування частини другої статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Так, 18.03.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 210/5796/16-ц (провадження № 61-1647св17) дійшов висновку, що закріплена у пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 18 травня 2020 року у справі №176/456/17 (провадження № 61-63св18).

Отже, відсутність між сторонами договірних відносин, за умови існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати житлово-комунальних послуг не є підставою для відмови у стягненні коштів за надані житлово-комунальні послуги з покладенням відповідальності, передбаченої частиною статті 625 ЦК України, оскільки укладення договору на надання житлово-комунальних послуг визначено як обов`язок, а не право сторін.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачі отримували надані послуги, проте своїх обов`язків щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг не виконувала та не сплачували їх рахунки.

Відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Аналіз положень статті 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року по справі №717/1323/16-ц (провадження №61-22244св18).

Проте, відповідачі не довели належними та допустимими доказами відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання з оплати вартості послуги

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що позов ЛМКП «Львівтеплоенерго» про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води, пені, інфляційних втрат та 3 % річних підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено 3028,00 грн. судового збору, який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 9, 33).

Позовні вимоги задоволені, а тому витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані послуги:

- централізованого опалення за період 01.10.2021-30.09.2024 у розмірі 3 711 (три тисячі сімсот одинадцять) гривень 78 копійок, інфляційні втрати у розмірі 31 (тридцять одну) гривню 82 копійки, 3% річних у розмірі 9 (дев`ять) гривень 19 копійок, пені у розмірі 73 (сімдесят три) гривні 36 копійок;

- постачання гарячої води за період 01.01.2022-30.09.2024 у розмірі 1 986 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят шість) гривень 10 копійок, інфляційних втрат у розмірі 24 (двадцять чотири) гривні 69 копійок, 3% річних у розмірі 7 (сім) гривень 00 копійок, пені у розмірі 36 (тридцять шість) гривень 41 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 1 514 (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 1 514 (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної чинності, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 04.04.2025.

Суддя: Баран О.І.