Рішення № 126363877, 04.04.2025, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/1586/25

Провадження №2-а/523/40/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2025 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої судді Мурманової І.М.

з участю секретаря судового засідання Бєлік Л.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Котовської Т.О.

представника відповідача Бойко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Одесі, в залі судових засідань № 6 адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Секретаріату Уповноваженого із захисту Державної мови в особі Уповноваженого із захисту Державної мови Кремінь Тараса Дмитровича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Від імені та в інтересах ОСОБА_2 до Суворовського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Секретаріату Уповноваженого із захисту Державної мови в особі Уповноваженого із захисту Державної мови Кремінь Тараса Дмитровича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, звернулась адвокат Котовська Тетяна Олександрівна.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 11.01.2025 року позивач отримав постанову № 1 від 03.01.2025 року про адміністративне правопорушення. Відповідно до оскаржуваної постави позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-52 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі: 3 400 грн.

Представник позивача зазначила, що під час винесення оскаржуваної постанови Уповноважений із захисту державної мови не прийняв до уваги та не розглянув заперечення з додатками позивача, які були отримані Уповноваженим із захисту державної мови 31.12.2024 року. А тому, ухвалюючи оскаржувану постанову було допущено грубе порушення норм ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 245, 247, 280 КУпАП. Представник зазначає, що наведені у постанові підстави є спотвореними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки станом на 08.11.2024 року вивіска та інформація при вході до павільйону, вже були розміщені (викладені) українською мовою.

На підставі викладеного представник позивача просить: поновити строки на звернення до суду з адміністративним позовом, зупинити дію постанови № 1 від 03.01.2025 року про накладення штрафу у розмірі: 3 400 гривень; скасувати постанову № 1 про адміністративне правопорушення від 03.01.2025 року, закрити провадження у справі, стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Після надходження та реєстрації зазначеного позову, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст.ст. 18, 31 КАС України.

Ухвалою суду від 03 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

На адресу суду 10.02.2025 року (вх.№ 4608) надійшли додаткові пояснення у справі за підписом представника позивача. Згідно поданих пояснень адвокат зазначила, що під час розгляду справи, 03.01.2025 року, Уповноважений із захисту державної мови не прийняв до уваги та не розглянув заперечення з додатками Котовського Віталія Івановича.

Представником Котовського Віталія Івановича 29.12.2024 року направлено на адресу Відповідача заперечення з додатками цінним листом з описом вкладення кур`єрською доставкою №6500144842868. Згідно відомостей з сайту АТ «Укрпошта», заперечення були отримані Відповідачем 31.12.2024 року.

Отже, період з 30.12.2024 по 03.01.2025 були робочими та нескороченими днями в країні, в тому числі, 31.12.2024 та 01.01.2025. Отримання Відповідачем заперечень з додатками на розгляд адміністративної справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності відбулось у робочий день, 31.12.2024 року, та завчасно - до дати розгляду адміністративної справи Уповноваженим із захисту Державної мови Кремінь Тарасом Дмитровичем, - 03.01.2025 року, про що були надані копії квитанції про направлення, поштової накладної, опису вкладення та роздруківка з сайту АТ «Укрпошта» про отримання заперечень з додатками. Проте, під час прийняття оскаржуваної постанови Відповідачем не розглядались подані заперечення з додатками.

У подальшому ОСОБА_2 отримав лист із вихідною датою 13.01.2025 року за №175/3-вих, згідно якого Уповноважений із захисту Державної мови повідомив, що на адресу Котовського Віталія Івановича було направлено лист про розгляд справи про адміністративне правопорушення, однак, ОСОБА_2 не прибув у визначену дату та час (03.01.2025), заперечення з додатками були отримані 06.01.2025 року за вх. №29-Вх., тому за результатами розгляду адміністративної справи було встановлено факт порушення ОСОБА_2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Результатом стало ухвалення постанови без врахування та без з`ясування всіх обставин та доказів по адміністративній справі, на підставі неналежним чином складених документів: - акт від 17.12.2024 складений на підставі наказу №604-ДК від 22.11.2024 року у м. Києві зі строком здійснення державного контролю за застосуванням державної мови з 25.11.2024 по 17.12.2024, при цьому, порушення виявлено 18.11.2024 року; - протокол від 17.12.2024 складений у м. Києві за відсутністю особи, яка притягається, з порушенням строків складання такого, відповідно ч. 1 ст. 254 КУпАП протокол складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності; - не з`ясування (ігнорування) обставин, чи вже притягався ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 188-52 КУпАП за порушення вимог Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Відповідно акту від 17.12.2024 року, Відповідач стверджує, що порушення було виявлено 18.11.2024 року протокол складено 17.12.2024 року, при цьому, 08.11.2024 року вивіски та інформація при вході до павільйону №80, за адресою якого здійснюється діяльність ФОП ОСОБА_2 , вже були розміщені (викладені) українською мовою, про що надані підтверджувальні фото-картки та покази особи, яка надавала послуги з видалення вивісок та інформації, викладених недержавною мовою. Тобто, на час здійснення перевірки, на підставі наказу №604-ДК від 22.11.2024 року, як стверджується Відповідачем у акті від 17.12.2024 року, вивіски та інформації, викладеною недержавною мовою, були відсутні. Також відповідно до документів, складених Відповідачем, відсутня інформація та докази на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 вже притягався до адміністративної відповідальності за порушення вимог Закону України ««Про забезпечення функціонування української мови як державної».

З урахуванням викладеного представник позивача просить позов задовольнити, постанову скасувати, адміністративну справу закрити (а.с.86-92).

Не погоджуючись з позовними вимогами 12.02.2025 року (вх. № 4962) представник відповідача Бойко О.В. подала відзивна позовну заяву.

Згідно поданого відзиву представник відповідача зазначила, що складання протоколу є обов`язковою процесуальною дією Уповноваженого або його представника після встановлення факту порушення за результатами контролю, що виключає можливість ігнорування чи необґрунтованої відмови від притягнення порушника до відповідальності. Стаття 28 Закону встановлює вимогу щодо обов`язкового використання державної мови для інформації, призначеної для загального ознайомлення. До такої інформації, зокрема, належать оголошення, які містять публічну пропозицію укласти договір, покажчики, вказівники, вивіски, повідомлення, написи та інші публічно розміщені текстові, візуальні чи звукові інформаційні матеріали, що використовуються для інформування необмеженого кола осіб про товари, роботи, послуги або певних суб`єктів господарювання. Згідно з частиною другою статті 188-52 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) порушення вимог Закону щодо застосування державної мови у сфері інформації для загального ознайомлення, а також у сфері освіти, науки, культури, книговидання, користувацьких інтерфейсів комп`ютерних програм і вебсайтів, реклами, охорони здоров`я, транспорту, телекомунікацій та поштового зв`язку тягне за собою накладення штрафу у розмірі від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або попередження, якщо порушення вчинене вперше. Відповідно до статті 255 КУпАП протоколи про адміністративні правопорушення за статтями 188-52, 188-53 КУпАП мають право складати представники Уповноваженого. При цьому розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства у сфері застосування державної мови, а також невиконання законних вимог представника Уповноваженого, здійснюється безпосередньо Уповноваженим (стаття 244-24 КУпАП).

18 листопада 2024 року до Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови надійшло повідомлення (№ 1774-Вх.) про можливе порушення законодавства щодо застосування державної мови фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 . У повідомленні зазначалося, що на фасаді салону-магазину «ВЕЛОДРАЙВ», розташованого на ринку «Котовський» (павільйон №80) за адресою: м. Одеса, вул. Владислава Бувалкіна, 60, інформація для загального ознайомлення подана недержавною мовою.

22 листопада 2024 року Уповноваженим було видано наказ № 604-ДК про здійснення державного контролю за застосуванням державної мови ФОП ОСОБА_2 . Відповідно до наказу строк здійснення державного контролю визначено з 25 листопада 2024 року, а відповідальною особою призначено представника Уповноваженого Ярославу Вітко-Присяжнюк. У межах заходів державного контролю 5 грудня 2024 року на адресу ФОП ОСОБА_2 було направлено повідомлення про розгляд матеріалів державного контролю 17 грудня 2024 року у приміщенні Секретаріату Уповноваженого в м. Києві за адресою: вул. Хрещатик, 34, кабінет 705.

17 грудня 2024 року у зв`язку з відсутністю будь-яких пояснень та самого суб`єкта державного контролю представником Уповноваженого із захисту державної мови Ярославою Вікторівною Вітко-Присяжнюк було розглянуто відповідні матеріали.

За результатами контролю складено Акт про результати здійснення контролю, в якому зафіксовано факт розміщення на фасаді павільйону №80 інформації для загального ознайомлення (вивіски), виконаної недержавною мовою, що є порушенням частини першої статті 28 Закону.

На підставі цього акту того ж дня представником Уповноваженого було складено протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за частиною другою статті 188-52 КУпАП.

18 грудня 2024 року ОСОБА_2 направлено повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, який було призначено на 3 січня 2025 року. 3 січня 2025 року за результатами розгляду справи Уповноваженим винесено постанову №1, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 188-52 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. ОСОБА_2 на розгляд матеріалів адміністративної справи не з`явився. Окремо слід зазначити, що пояснення від ОСОБА_2 надійшли до Секретаріату Уповноваженого лише 6 січня 2025 року за вх. № 29-Вх., тобто після прийняття постанови, що об`єктивно унеможливило їх врахування під час розгляду справи.

Відповідно заходи державного контролю були проведені виключно у межах компетенції Уповноваженого, на підставі належним чином оформленого наказу №604-ДК від 22.11.2024 року, у визначені строки (з 25.11.2024 по 17.12.2024 року) та з дотриманням усіх встановлених процедур. Позивач не надав жодних правових підстав для висновку про можливі порушення процедури проведення контролю або необґрунтованість винесеної постанови. Отже, зазначені Позивачем події, що мали місце 06.11.2024 року, не можуть спростувати факт виявленого порушення та не мають жодного значення для визначення законності ухваленої постанови №1 від 03.01.2025 року.

Розміщення інформації для загального ознайомлення недержавною мовою на фасаді салону-магазину «ВЕЛОДРАЙВ» є триваючим правопорушенням відповідно до усталеної судової практики. Верховний Суд у постанові від 11 травня 2018 року у справі №804/401/17 визначив триваюче правопорушення як проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом, при якому особа, що вчинила певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). У даній справі порушення вимог статті 28 Закону щодо обов`язкового розміщення інформації державною мовою тривало з моменту набрання чинності законом (16 липня 2019 року). Згідно з позицією позивача станом на листопад 2024 року порушення ще існувало, що підтверджується його зверненням 7 листопада 2024 року щодо виправлення вивісок.

Твердження позивача про усунення порушення 8 листопада 2024 року не впливає на правомірність притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки Верховний Суд у постановах від 18 грудня 2019 року у справі №158/286/17 та від 19 травня 2020 року у справі №404/1794/16 послідовно дотримується позиції, що триваюче правопорушення характеризується безперервністю протиправного стану. Факт виявлення правопорушення уповноваженим органом (18 листопада 2024 року) є визначальним для обчислення строків притягнення до відповідальності незалежно від того, коли саме порушення могло бути усунуто. Наступне усунення правопорушення не скасовує факту його вчинення та не звільняє від відповідальності за період, протягом якого воно існувало. Постанова про накладення адміністративного стягнення була винесена 03 січня 2025 року, тобто в межах двомісячного строку з моменту виявлення правопорушення (18 листопада 2024 року), що повністю відповідає вимогам статті 38 КУпАП.

З урахуванням викладеного представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування рішення Уповноваженого із захисту державної мови (а.с. 94-102).

Також, на адресу суду 14.02.2025 року (вх. № 5315) надійшла відповідь на відзив за підписом адвокатом позивача. Згідно відповіді представник зазначила, що протокол не складається безпосередньо під час виявлення порушення, а є наслідком розгляду акту контролю, що гарантує об`єктивність і дотримання процедурних вимог, згідно ч. 6 ст. 56 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Позивач зазначає, що таке твердження Відповідача є розтлумаченим ним на власний розсуд, без врахування чинних норм законодавства. Відповідно ч. 6 ст. 56 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у разі фіксації актом про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови факту порушення органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою та організацією, іншим суб`єктом господарювання незалежно від форми власності, а також громадським об`єднанням, політичною партією вимог щодо обов`язкового застосування державної мови, встановлених статтями 12-23, 25-29, 31-42 цього Закону, Уповноважений, його представник складає на підставі такого акта протокол.

Поряд з цим, ч. 1 ст. 57 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачено, що у разі порушення суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність на території України, вимог, встановлених статтею 30 цього Закону, Уповноважений, його представник складає акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови, оголошує такому суб`єкту попередження та вимогу усунути порушення протягом 30 днів від дати складення акта, про що зазначається в акті.

Такий акт повинен відповідати вимогам, встановленим частиною п`ятою статті 56 цього Закону. Копія акта надається відповідному суб`єкту господарювання. У разі повторного протягом року порушення вимог, встановлених статтею 30 цього Закону, Уповноважений, його представник складає протокол.

Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 57 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» протокол за результатами здійснення заходу державного контролю за застосуванням державної мови складається у двох примірниках. Один примірник протоколу вручається суб`єкту господарювання або його представнику, другий зберігається в Уповноваженого. Форма протоколу затверджується Уповноваженим. Протокол про правопорушення підписується особою, яка його склала, та суб`єктом господарювання, який притягається до відповідальності за порушення, або його представником. У разі відмови від підписання протоколу суб`єктом господарювання, який притягається до відповідальності за порушення, або його представником у протоколі робиться відповідний запис. Зазначені особи мають право надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також зазначити мотиви своєї відмови від підписання протоколу.

Акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної складався у м. Київ, 17.12.2024 року, відповідно змісту якого відсутнє оголошення суб`єкту господарювання попередження та вимога усунути порушення протягом 30 днів від дати складення акта.

Матеріали справи також не містять інформації про те, чи було усунуто порушення протягом 30 днів з дня складання акту (17.12.2024 по 17.01.2025), яке нібито було виявлено Відповідачем 18.11.2024 року, згідно тверджень у відзиві на позовну заяву. Протокол про адміністративне порушення також складався у м. Київ 17.12.2024 року одноособово представником Уповноваженого без підпису та/або запису про відмову від підписання особи, щодо якої складався такий протокол.

Більш того, матеріали справи не містять будь-яких підтверджень щодо встановлення Уповноваженим або його представником дійсності факту порушення або факту усунення такого порушення суб`єктом господарювання, оскільки акт та протокол складались у м. Київ, 17.12.2024 року одноособово представником Уповноваженого, а порушення нібито було виявлено у м. Одеса, 18.11.2024 року. Позивач наголошує, що станом на 08.11.2024 року вивіски та інформація недержавною мовою при вході до павільйону №80, за адресою якого здійснюється діяльність ФОП ОСОБА_2 , вже були видалені, що повністю спростовує твердження Відповідача про виявлене порушення 18.11.2024 року. Зазначені обставини не були своєчасно, всебічно, повно і об`єктивно з`ясовані та вирішені Уповноваженим в точній відповідності з законом, всупереч ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 245, 247, 280 КУпАП. (а.с.113-122).

Крім іншого, на адресу суду 24.02.2025 (вх. № 6203) за підписом представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідно до наданих заперечень, представник відповідача зазначила, що згідно з положенням частини 6 статті 56 Закону, якщо в ході здійснення контролю за застосуванням державної мови фіксується факт порушення суб`єктом господарювання вимог щодо обов`язкового застосування державної мови, встановлених статтями 12-23, 25-29, 31-42 цього Закону, то Уповноважений із захисту державної мови має право безпосередньо складати протокол про адміністративне правопорушення на підставі акта про результати контролю.

Така процедура є особливою формою реагування на порушення з боку суб`єктів господарювання. Більше того, застосування процедури попередження та надання строку для усунення порушення у випадках порушення статті 28 Закону могло б призвести до нівелювання ефективності державного контролю та створення небезпечного прецеденту безкарного порушення мовного законодавства суб`єктами господарювання. Такий підхід суперечив би принципу невідворотності відповідальності за порушення законодавства про державну мову та загрожував би підриву авторитету державної мови в цілому. Відсутність у матеріалах справи відомостей про оголошення попередження та надання строку для усунення порушення не може розглядатися як процесуальне порушення або підстава для визнання дій Уповноваженого неправомірними. Це пояснюється тим, що відповідні вимоги передбачені виключно для порушень, пов`язаних із застосуванням державної мови у сфері обслуговування споживачів, але не для порушень, що стосуються правил використання державної мови суб`єктами господарювання у сфері інформації для загального ознайомлення.

Намагання застосувати процедуру, передбачену статтею 57 Закону, до порушень у сфері інформації для загального ознайомлення є спробою уникнути відповідальності шляхом маніпулятивного тлумачення законодавства. Відповідно, дії Уповноваженого у цій ситуації повністю відповідають чинному законодавству України та спрямовані на забезпечення належного захисту державної мови в усіх сферах суспільного життя.

Представником Уповноваженого із захисту державної мови було дотримано всіх необхідних процесуальних вимог щодо повідомлення особи про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, 05 грудня 2024 року за вихідним номером 5710/04.2 на адресу ФОП ОСОБА_2 , який здійснює господарську діяльність у салоні-магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , було належним чином направлено офіційне повідомлення про розгляд матеріалів щодо наявності в його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 188-52 КУпАП.

Складання протоколу про адміністративне правопорушення 17 грудня 2024 року у місті Києві представником Уповноваженого із захисту державної мови є правомірним, оскільки відбулося з дотриманням всіх процесуальних вимог законодавства. Відсутність підпису особи, щодо якої складався протокол, при належному її повідомленні та добровільній відмові від участі у розгляді справи, не може бути підставою для визнання протоколу та постанови про накладення адміністративного стягнення незаконними. Окремо слід відмітити, що твердження Позивача про те, що Відповідач не повідомив про порядок здійснення державного контролю та не надав підтвердження "можливого порушення" є юридично необґрунтованим з наступних підстав.

З урахуванням викладеного представник відповідача просить: відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування рішення Уповноваженого із захисту державної мови (а.с.125-129).

Також, на адресу суду 31.03.2025 року (вх. № 11367) надійшла заява про компенсацію судових витрат за підписом представника позивача адвоката Котовської Т.О. Згідно якої адвокат просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі: 605,60 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі: 5 000 грн (а.с.153-157). До заяви надано договір про надання правничої допомоги, додаток до договору, квитанцію до прибуткового касового ордера (а.с.158-163).

В судовому засідання позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити з підстав, що в ньому викладені. Представник підкреслила, що постанову про притягнення до адміністративної відповідальності винесено з порушенням, така є протиправною. Зміст оскаржуваної постанови повністю суперечить фактичним обставинам справи та не відповідає дійсності. Станом на 08.11.2024 року на фасаді салону-магазину в якому здійснює господарську діяльність позивач, інформація щодо павільйону була розміщена українською мовою, а відтак підстави для винесення постанови були відсутні.

Представник відповідача Бойко Ольга Володимирівна зазначила, що відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає постанову такою, що відповідає вимогам закону, правопорушення вчинене позивачем є триваючим, а відтак підстав для скасування постанови не має. Зазначила, що підтримує раніше надані відзив та заперечення, щодо позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, які просили позовні вимоги задовольнити, представника відповідача, яка просила відмовити в задоволенні позову, дослідивши матеріали справи, докази надані на підтвердження та спростування обставин позову, суд дійшов наступних висновків.

Так, згідно оскаржуваної постави № 1 по справі про адміністративне правопорушення від 03.01.2025 року о 09:00 винесеною Уповноваженим із захисту державної мови Кремінь ТД. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-52 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі: 3 400 грн.

Відповідно до вказаної постанови зазначено, що згідно з ч. 1 ст. 28 Закону інформація для загального ознайомлення (оголошення, зокрема ті, які містять публічну пропозицію укласти договір, покажчики, вказівки, вивіски, повідомлення, написи та інша публічно розміщена текстова, візуальна і звукова інформація, що використовується або може використовуватися для інформування необмеженого кола осіб про товари, роботи, послуги, певних суб`єктів господарювання, посадових, службових осіб підприємств або органів державної влади, органів місцевого самоврядування) подається державною мовою, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону за результатами здійснення державного контролю за застосування державної мови складаються відповідно акт і протокол, Котовського В.І. повідомлено про дату, час та місце розгляду відповідних матеріалів, за результатами яких буде складено акт, у разі встановлення порушення протокол, а також, роз`яснено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (ст. 63 КУ та 268 КУпАП).

В постанові зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш, як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш, як через 2 місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (а.с.48-51).

Також, встановлено, що 17.12.2024 року було складено протокол про адміністративне правопорушення. Згідно протоколу зазначено, що на підставі Акта про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови ФОП ОСОБА_2 від 17.12.2024 року встановлено станом на 18.11.2024року факт виконання інформації для загального ознайомлення недержавною мовою на фасаді салону магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » господарську діяльність за допомогою якої здійснює ФОП ОСОБА_2 , розташовану на ринку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (павільйон №80) за адресою: вул. Владислава Бувалкіна, 60 м. Одеса (а.с.52-53).

До протоколу про адміністративне правопорушення надано фото з розміщенням реклами (а.с.54).

Також, 17.12.2024 року складено акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови. Згідно акту зазначено, що за інформацією, викладеною в листі, зареєстрованому вСекретаріаті Уповноваженогоіз захистудержавної мовивід 18.11.2024року №1774-ВХ на фасаді салону магазину «Велодрайв» інформація для загального ознайомлення (вивіски), виконані недержавною мовою (фотодокази зберігаються в Секретаріаті Уповноваженого із захисту державної мови).

Вказане є порушенням із ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (а.с.55-56).

Також, відповідно до листа від 05.12.2024 року адресованого ФОП ОСОБА_2 , останньому повідомлено щодо розгляду справи та повідомлено про надання пояснень, відомостей паспортних даних, будь-яких інших матеріалів, які стосуються зазначеного питання для встановлення наявності/відсутності у Ваших діях ознак складу адміністративного правопорушення (а.с.57-59).

Відповідно до повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 направлено повідомлення про повідомлення про часта місце розгляду протоколу на 03.01.2025 року. Роз`яснено про наслідки не явки (а.с.61).

Оскаржуючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, представник позивача зазначає, що Уповноваженим із захисту державної мови не було прийнято до уваги та не було розглянуто заперечення з додатками, які були направлені та отримані 31.12.2024 року, що стало наслідком неправомірності винесення постанови.

Судом встановлено, що заперечення на які посилається позивач останнім були датовані 28.12.2024 року, згідно додатків документів, які були надані на розгляд, зокрема зазначено фотокартки на підтвердження відсутності розміщення інформації недержавною мовою на фасаді павільйону № НОМЕР_1 (а.с.35-40), відповідно до трекінгу (а.с.43) встановлено, що заперечення були отримані 31.12.2024 року.

Положеннями ст. 244-24 КУпАП України передбачено, що Уповноважений із захисту державної мови розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства у сфері застосування державної мови та невиконанням законних вимог представника Уповноваженого із захисту державної мови (статті 188-52, 188-53). Отже, законодавством передбачена можливість Уповноваженому із захисту державної мови застосовувати стягнення до осіб, які порушують ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної», як в рамках заходів державного контролю за застосуванням державної мови відповідно до Закону, так і безпосередньо відповідно до процедури, визначеної КУпАП України.

Згідно ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Згідно приписів ст. 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що Секретаріатом Уповноваженого із захисту державної мови ініційовано перевірку за застосуванням державної мови.

Так, 17грудня 2024року представником Уповноваженого із захисту державної мови Вікто-Присяжнюк Я.В. відносно позивача було складено Протокол про адміністративне правопорушення. Згідно вищевказаного протоколу зазначено, що на підставі Акта про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови ФОП ОСОБА_2 від 17.12.2024 року встановлено станом на 18.11.2024року факт виконання інформації для загального ознайомлення недержавною мовою (а.с.52-54).

Відповідно до Акту про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови від 17.12.2024 року зазначено: під час здійснення державного контролю за застосуванням державної мови виявлено наступне: за інформацією, викладеною в листі, зареєстрованому в Секретаріаті Уповноваженого із захисту державної мови від 18.11.2024 року № 1774-Вх. на фасаді салону-магазину «ВЕЛОДРАЙВ» господарську діяльність за допомогою якої здійснює ФОП ОСОБА_2 , розташованому на ринку «Котовський» (павільйон № 80) за адресою: м. Одеса. вул. Владислава Бувалкіна, 60, розміщена інформація для загального ознайомлення (вивіски) виконані недержавною мовою (фотодокази зберігаються у Секретаріаті).

Отже,з оглядуна дослідженідокументи,а самеАкт тапротокол встановлено,що перевіркупро результатиздійснення контролюза застосуваннямдержавної мовибуло проведенона підставізареєстрованих документів від 18.11.2024 року № 1774-вх.

Відповідно судом встановлено, що постанову про притягнення до адміністративної відповідальності було винесено на підставі Акту та Протоколу, а також без урахування заперечень, які були надіслані позивачем до Секретаріату та які були отримані 31.12.2024 року.

Частиною 2 статті 188-52 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність за порушення вимог Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" щодо застосування державної мови у сфері освіти, науки, культури, книговидання, у користувацьких інтерфейсах комп`ютерних програм та веб-сайтів, у сфері інформації для загального ознайомлення, публічних заходів, технічної і проектної документації, реклами, охорони здоров`я, спорту, телекомунікацій та поштового зв`язку, транспорту.

Дане порушення тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або попередження, якщо порушення вчинене вперше.

Об`єкт правопорушення це суспільні відносини: формально врегульовані приписами ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної», ті, що сутнісно виникають у зв`язку із забезпеченням реалізації статусу «української мови як єдиної державної мови в Україні» (ч.ч. 14 ст. 1 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Об`єктивної сторони правопорушення передбачене ст. 188-52 КУпАП не містить, бланкетно встановлюючи відповідальність за «порушення вимог ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» щодо застосування державної мови в різних публічних сферах суспільного життя.

Бланкетна диспозиція містить правила поведінки в найзагальнішій формі, відсилаючи суб`єкта реалізації до інших правових норм. За відсутності посилання на конкретний нормативний акт, яким передбачено правило поведінки, порушене особою, відповідальність не настає.

Згідно приписів ч. 1 ст. 246 КУпАП України порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Спірні відносини врегульовані ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Відповідно до ч.7 ст.1 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов`язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим Законом.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 49 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» з метою сприяння функціонуванню української мови як державної у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України діє Уповноважений із захисту державної мови. Уповноважений є посадовою особою, статус якої визначається цим Законом.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 49 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» з метою реалізації покладених на нього завдань Уповноважений здійснює такі повноваження: складає протоколи та застосовує стягнення у випадках, встановлених законом.

Право розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства у сфері застосування державної мови та невиконанням законних вимог представника Уповноваженого із захисту державної мови, надано Уповноваженому із захисту державної мови.

Згідно приписів ч. 6 ст. 49 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» уповноважений здійснює свої повноваження безпосередньо. Для забезпечення виконання повноважень Уповноважений призначає представників. Представник Уповноваженого є працівником секретаріату Уповноваженого і здійснює повноваження, визначені цим Законом, за місцезнаходженням секретаріату або в іншому місці, визначеному Уповноваженим. Акти і протоколи, складені представником Уповноваженого, направляються Уповноваженому.

Згідно п. 24 ч. 1 ст. 255 КпАП України у справах про адміністративні правопорушення передбачених, ст.ст. 188-52, 188-53 КпАП України, протоколи про правопорушення мають право складати представники Уповноваженого із захисту державної мови.

Так, згідно постанови про притягнення до адміністративної відповідальності встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 188-52 КУпАП, та встановлено, що ФОП ОСОБА_2 порушив вимоги ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Згідно приписів ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» - інформація для загального ознайомлення (оголошення, зокрема ті, які містять публічну пропозицію укласти договір, покажчики, вказівники, вивіски, повідомлення, написи та інша публічно розміщена текстова, візуальна і звукова інформація, що використовується або може використовуватися для інформування необмеженого кола осіб про товари, роботи, послуги, певних суб`єктів господарювання, посадових, службових осіб підприємств або органів державної влади, органів місцевого самоврядування) подається державною мовою, якщо інше не встановлено цим Законом.

Статтею 57 врегульовано порядок накладення штрафів на суб`єктів господарювання за порушення закону щодо застосування державної мови у сфері обслуговування споживачів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 57 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у разі порушення суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність на території України, вимог, встановлених статтею 30 цього Закону, Уповноважений, його представник складає акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови, оголошує такому суб`єкту попередження та вимогу усунути порушення протягом 30 днів від дати складення акта, про що зазначається в акті.

Такий акт повинен відповідати вимогам, встановленим частиною п`ятою статті 56 цього Закону. Копія акта надається відповідному суб`єкту господарювання. У разі повторного протягом року порушення вимог, встановлених статтею 30 цього Закону, Уповноважений, його представник складає протокол.

Частиною п`ятою статті 56 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачено, що Акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови повинен містити таку інформацію: 1) місце складення акта; 2) дата складення акта; 3) ім`я або найменування особи, стосовно якої здійснено контроль за застосуванням державної мови; 4) підстави здійснення контролю за застосуванням державної мови; 5) опис фактів,виявлених підчас здійсненняконтролю зазастосуванням державноїмови; 6) висновок про дотримання або недотримання (порушення) визначених законом вимог обов`язкового застосування державної мови; 7) прізвище, ім`я, по батькові Уповноваженого чи його представника, який склав акт.

Згідно приписів ч. 5 ст. 57 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» справи про порушення суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність на території України, вимог цього Закону розглядає Уповноважений на підставі відповідних актів про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови, інших матеріалів, зібраних Уповноваженим або його представником під час здійснення контролю або під час розгляду питання, пояснень суб`єкта господарювання та доданих ним документів.

Таким чином, суд зауважує, що положеннями ст. 57 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної» закріплено імперативні вимоги стосовно підстав для притягнення до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст. 28 Закону, а саме складання акту.

Матеріалами справи встановлено, що оскаржувана Постанова № 1 по справі про адміністративне правопорушення від 03.01.2025 року винесена на підставі проколу про адміністративне правопорушення та акту про результати здійснення перевірки контролю, відомості щодо яких були встановлені лише на підставі зареєстрованих документів від 18.11.2024 року.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів складання Уповноваженим із захисту державної мови або його представником за результатами перевірки за застосуванням державної мови з боку позивача, акта, який відповідно до положень ч. 5 ст. 56 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної», повинен містити: ім`я або найменування особи, стосовно якої здійснено контроль за застосуванням державної мови, підстави здійснення контролю за застосуванням державної мови, опис фактів, виявлених під час здійснення контролю за застосуванням державної мови, висновок про дотримання або недотримання (порушення) визначених законом вимог обов`язкового застосування державної мови, прізвище, ім`я, по-батькові Уповноваженого із захисту державної мови або його представника, який складав акт.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що відомості в акті від 17.12.2024 року внесені на підставі лише надісланої інформації від 18.11.2024р., при цьому, судом встановлено, що станом на 08.11.2024 року інформація на павільйоні вже була зазначена державною мовою, що відповідно свідчить проте, що акт який складено 17.12.2024 року містить в собі відомості, які не відповідають дійсності, на час складання акту та протоколу про адміністративне правопорушення.

Відтак, суд констатує, що невчинення дій щодо опису фактів, виявлених під час здійснення контролю за застосуванням державної мови під час складання акта про фіксацію результатів здійснення контролю за застосуванням державної мови свідчить про порушення процедури здійснення Уповноваженим із захисту державної мови, представниками Уповноваженого контролю за застосуванням державної мови у випадках, визначених ч. 1 ст. 57 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Також суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення від 17.12.2024р. було складено буз участі позивача, встановлено, що листом від 05.12.2024 року ФОП ОСОБА_2 було направлено повідомлення про можливість надіслання пояснень щодо виконання інформації недержавною мовою.

Згідно приписів ст. 277 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що при проведенні перевірки за застосуванням державної мови позивачем, допущені порушення процедури, які не можуть вважатися суто формальними, а є достатніми для судового захисту прав позивача шляхом скасування спірної постанови № 1 про притягнення до адміністративної відповідальності від 03.01.2025 р.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана встановити склад правопорушення, яким згідно із ст. 9 КпАП України є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а також дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У рішенні по справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» від 14.03.2002 ЄСПЛ зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У справі «Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 07.07.2020 у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За змістом ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 188-52 КпАП України, а тому постанова № 1 по справі про адміністративне правопорушення від 03.01.2025 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 грн. підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 сформована правова позиція щодо необхідності сплати судового збору у справах про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відповідно до якої чинне законодавство (Закон № 3674-VI) містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 605, 60 грн.

Щодо вимоги про стягнення витрат пов`язаних з правничою допомогою у розмірі: 5000 гривень, суд зазначає наступне.

Вирішуючи по суті питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що у відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАС України ці видатки належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилом ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАСУ).

Відповідно до ч.3 ст.134 КАСУ для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З огляду на приписи ст.8 Конституції України, п.9 ч.3 ст.2, ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.9 ст.139 КАС України, зміст складових елементів верховенства права та неприпустимість зловживання правами суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; 5) пов`язаністю витрат з розглядом справи (тобто об`єктивною і неминучою вимушеністю); 6) обґрунтованістю розміру витрат та пропорційністю розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 7) поведінкою сторони під час розгляду справи; 8) причиною виникнення спору; 9) результатом вирішення справи.

При цьому, з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги правову позицію постанови Верховного Суду від 10.06.2021 року по справі №820/479/18 (адміністративне провадження №К/9901/365/19), де указано, що за положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, на підтвердження витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги, стороною позивача надано Договір від 28.12.2024 року, Додаток № 1 до Договору від 28.12.2024 року про надання правничої допомоги, згідно якого зазначено: послуга (обсяг робіт): юридична консультація 1000 грн., аналіз процесуальних та інших документів 1000 грн., складання адміністративного позову про визнання протиправною та скасування постанови 3000 гривень, що разом становить 5000 гривень. На підтвердження оплати послуг надано квитанцію до прибуткового касового ордера від 28.12.2024 року на суму: 5000 грн.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт є співмірним з категорією складності справи, а тому понесені витрати на правничу допомогу є такими, що були неминучими та підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.9, 72-74, 77, 139, 229, 242, 244-246, 286 КАС України, ст.ст. 1, 28, 49, 56, 57 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної», ст.ст. 188-52, 247, 251, 254, 277, 277-2, 278 КпАП України суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Секретаріату Уповноваженого із захисту Державної мови в особі Уповноваженого із захисту Державної мови Кремінь Тараса Дмитровича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення- задовольнити.

Постанову Уповноваженого із захисту державної мови Кремінь Тараса Дмитровича № 1 по справі про адміністративне правопорушення від 03.01.2025 року про накладення на ОСОБА_2 штрафу в розмірі 3400 гривень - скасувати.

Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_2 закрити на підставі ч. 1 п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-52 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Секретаріату Уповноваженого із захисту державної мови на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) - сплачений позивачем судовий збір у розмірі 605,60 гривень, витрати пов`язані з наданням правничої допомоги у розмірі: 5000 гривень, а всього стягнути 5605,60 гривень.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: