Ухвала суду № 126360919, 04.04.2025, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/3258/24

Провадження №:2-о/138/16/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2025 м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:

головуючого судді Київської Т.Б.,

за участю секретаря Бугери І.С.,

присяжних Козачок С.Я., Олійник В.В.,

провівши відкрите судове засідання в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Могилів-Подільська міська рада Вінницької області про визнання фізичної особи безвісно відсутньою,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться вказана вище цивільна справа.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 02.12.2024 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку окремого провадження.

В чергове судове засідання 04.04.2025, заявник та його представник повторно не з`явились, але про дату, час та місце судового розгляду завжди були повідомлені завчасно та належним чином. Представник заявника подав до суду заяву про відкладення судового засідання на іншу дату. Разом з тим, жодних доказів на підтвердження поважності причин неявки до суду не надав. В судове засідання, що було призначено на 04.03.2025 заявник та його представник не з`явились. Про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені завчасно та належним чином. Представником заявника було подано клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку з необхідністю долученням до матеріалів справи доказів. Станом на 04.04.2025 жодних додаткових доказів представником заявника долучено не було.

Таким чином, як уже зазначав суд вище, заявник та його представник про дату, час та місце проведення двох останніх судових засідань, а саме 04.03.2025 та 04.04.2025, були повідомлені завчасно та належним чином.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, зокрема, якщоналежним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частина 1 статті 44 ЦПК України наголошує, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» сформував позицію про те, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження(справа «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини перша, друга, п`ята статті 223 ЦПК України).

Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, що бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Разом з тим, Верховний Суд наголошує, що вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки заявника, суд повинен залишати заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує заявника, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо заявник не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Зміст такої заяви має бути чітким та зрозумілим і містити позицію сторони заявника з приводу долі вирішення справи судом.

Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення заявника про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20.

Ініціювавши судовий розгляд справи, заявник насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії заявника та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого заявника, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін (постанови Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц, провадження № 61-17220св18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, провадження № 61-9020св21, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св20).

У рішенні від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03, у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив «:…. саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні»

Таким чином, оцінюючи в сукупності процесуальну поведінку сторони заявника в даній справі та зважаючи на викладене суд приходить до переконання, що причини повторної неявки заявника до суду процесуального правового значення не можуть мати, навіть при їх доведеності, чого в даному випадку немає, оскільки положення закону (ст. 223 ЦПК України) направлене на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з`являються до суду.

У частині п`ятій статті 223 ЦПК України законодавець встановив особливий порядок наслідок (санкцію) повторної неявки позивача. Ця норма фактично дублює норму, закріплену в пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Позицію щодо необхідності дотримання правової процедури наслідків неналежної процесуальної поведінки сторони заявника з приводу неявки в судове засідання і раніше неодноразово підтримував Верховний Суд, зокрема, в постановах від 6 листопада 2019 року в справі № 904/2423/18, від 13 вересня 2019 року в справі № 916/3616/15, від 13 листопада 2019 року в справі № 910/5187/19.

Окрім того, суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що заявник, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. (Справа «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

Отже, за правилами ст. 223, 257 ЦПК України заява залишається судом без розгляду у разі сукупності певних умов, а саме належне повідомлення заявника про час та місце проведення судового розгляду (в разі належного повідомлення представника заявника вважається, що заявник також повідомлений і навпаки); заявник повторно не з`явився у судове засідання (два і більше рази); від заявника не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (суд має чітко розуміти бажання заявника на вирішення справи по суті його вимог за його відсутності та за наявними у справі документами та те, що заявник свою заяву підтримує).

Зважаючи на вказані норми закону та їх роз`яснення слід вважати, що суд при першій неявці заявника позбавлений можливості розгляду справи за його відсутності (його представника) у судовому засіданні у випадку належного повідомлення заявника про час та місце судового розгляду та за відсутності його заяви про розгляд справи у його відсутності, натомість в змозі відкласти розгляд справи. При повторних же неявках заявника (його представника) у випадку належного повідомлення про час та місце судового розгляду та за відсутності заяви про розгляд справи у відсутності заявника, суд позбавлений можливості розгляду справи по суті, відкладення розгляду, незважаючи на причини неявки та зобов`язаний залишити заяву без розгляду.

Слід відзначити, що заявник, який переважно найбільш зацікавлений у розгляді справи, повинен демонструвати своєю поведінкою сумлінність реалізації своїх процесуальних прав та виконання обов`язків. Належне повідомлення заявника вдруге поспіль про судове засідання, його неявка у таке, відсутність у справі заяви про розгляд справи за відсутності заявника, у відповідності до ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, позбавляє суд можливості для проведення розгляду справи по суті чи відкладення розгляду справи незалежно від причин неявки, зобов`язуючи залишити заяву без розгляду.

Наслідки, передбачені ч.5 ст.223 ЦПК України та п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України застосовуються судом в усіх випадках повторної неявки заявника до суду, незалежно від поважності причин його відсутності.

Такий наслідок неявки заявника є імперативним, тобто застосовується в усіх випадках повторної неявки, незалежно від того чи є можливість вирішити справу по суті.

Така позиція суду відповідає позиції ВССУ викладеній ще у справі № 6-24063 ск 15.

Станом на день постановлення такої ухвали суду не змінилась і позиція Верховного Суду з даного питання, який 28березня2023року, у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 711/7486/19, провадження № 61-10183св21 (ЄДРСРУ № 109871528) однозначно зробив висновок про те, що процесуальний закон щодо наслідків неявки заявника у судові засідання є зрозумілим і передбачуваним для нього, щодо його застосування існує усталена судова практика залишення заяви без розгляду.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12січня2023року у справі № 9901/278/21, провадження № 11-126заі22.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявник повторно не з`явився до суду, не повідомивши поважність причин неявки до суду, не надав заяви про розгляд справи без його участі та підтримання вимог заяви.

При вирішення даного питання суд зважає також на те, що залишення заяви без розгляду не позбавляє особу права повторного звернення до суду за захистом своїх прав у загальному порядку згідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України.

Керуючись ст.12, 44, 128, 131, 223, 257, 260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 ,заінтересована особаМогилів-Подільськаміська радаВінницької областіпро визнанняфізичної особибезвісно відсутньою- залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Т.Б.Київська

Присяжні: Козачок С.Я., Олійник В.В.