Рішення № 1263585, 20.12.2007, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 22/2

20.12.07

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Техенергобуд"

до Відкрите акціонерне товариство"Науково-виробниче підприємство "Більшовик"

про стягнення 71 036,00 грн

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Представники:

Від позивача

Від відповідача

Гринчук О.Ю. –представник за довіреністю

Михалюк К.О. –представник за довіреністю

Соболь М.П. –представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з відповідача –71036,00 грн. заборгованості за Договором №10 від 14.03.2001, а також витрат по сплаті держмита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 15.01.2007 року (суддя Шкурат А.М.) порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.02.2007 року.

Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва від 17.07.2007 №01-1/54 справу передано на розгляд судді Станіку С.Р.

Ухвалою від 25.07.2007 розгляд справи було призначено на 05.09.2007.

Натомість перед початком судового засідання 05.09.2007 року повноважним представником відповідача було заявлено клопотання про технічну фіксацію судового процесу, яке судом було задоволено.

Також від повноважного представника відповідача з загального відділу канцелярії господарського суду міста Києва надійшло клопотання про витребування від Товариства з додатковою відповідальністю "Техенергобуд" податкових накладних по актам виконаних робіт за травень, червень, липень місяці 2001 року, книгу продажу де зареєстровані вищенаведені накладні за наведений період та декларацію з ПДВ за період в якому враховані названі податкові накладні.

Вищенаведене клопотання судом було відхилено, з огляду на те, що з урахуванням предмету спору у справі №22/2, наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, актами, рахунками тощо, а не документами податкової звітності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2007 розгляд справи було відкладено до 19.09.2007.

Але судове засідання по справі 19.09.2007 не відбулось, оскільки відповідачем через канцелярію Господарського суду міста Києва було заявлено письмове клопотання про відвід судді Станіка С.Р.

Ухвалою В.о. Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.09.2007 заяву відповідача про відвід судді Станіка С.Р. було залишено без задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2007 розгляд справи було призначено на 17.10.2007.

Але судове засідання 17.10.2007 –не відбулось, у звязку з чим розгляд справи було перенесено на 24.10.2007.

В судовому засіданні 24.10.2007 було оголошено перерву до 25.10.2007, про що повідомлено сторін під розписку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2007 було продовжено строк вирішення спору в справі № 22/2 та відкладено розгляд справи до 07.11.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2007 розгляд спору було відкладено до 27.11.2007.

В судовому засіданні 27.11.207 було оголошено перерву до 20.12.2007, про що сторін повідомлено під розписку.

В судовому засіданні 20.12.2007 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідачем всупереч укладеного договору підряду № 10 від 14.03.2001 не було здійснено оплату виконаних підрядних робіт по Актам виконаних підрядних робіт за травень 2001, червень 2001 та липень 2001 загалом на суму 71036,00 грн., які відповідачем були прийняті.

Відповідач у письмовому відзиві на позов та представник відповідача просили суд у позові відмовити, посилаючись на те, що заборгованість за договором підряду № 10 від 14.03.2001 в сумі 71036,00 грн. була погашена відповідачем шляхом здійснення поставок товарно-матеріальних цінностей на підставі листів №60 від 25.05.2001, № 98 від 02.08.2001 та наказів № 93 від 25.05.2001, № 95 від 29.05.2001 та № 132 від 03.08.2001, а тому підстави для задоволення позову-відсутні. Також, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

В судовому засіданні 27.11.2007 було оголошено перерву до 20.12.2007.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2001 між позивачем - ТОВ «Техенергобуд», в якості підрядника, та ВАТ «Більшовик», в якості замовника, було укладено Договір підряду № 10, відповідно до умов якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе обовязок по виконанню штукатурних та оздоблювальних робіт на обєкти житлового будинку по вул. Галана,1 (п. 1.1).

Відповідно до п. 3.1 Договору підряду № 10 від 14.03.2001, вартість виконаних робіт по договору обумовлюється з узгодженою договірною ціною, що складає 432078,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%.

Згідно п. 4.1 Договору підряду № 10 від 14.03.2001, розрахунки між замовником та підрядником мають проводитись у вигляді перерахування коштів замовником на розрахунковий рахунок підрядника суми договору.

Відповідно до Актів за 2001 рік, а саме: Акту приймання виконаних підрядних робіт б/н за травень 2001 на суму 16967,00 грн., Акту № 10/1/2 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2001 на суму 22023,00 грн., Акту приймання виконаних підрядних робіт № 10/1/3 за липень 2001 на суму 32046,00 грн., підписаних повноважними представниками замовника та підрядника та посвідченого їхніми печатками (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі) вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем підрядних робіт по даним Актам склала загалом 71036,00 грн.

Відповідно до Актів за 2002 рік, а саме: Акту приймання виконаних підрядних робіт № 10/1/4 за січень 2002 на суму 22482,00 грн., Акту приймання виконаних підрядних робіт № 10/1/5 за січень 2002 на суму 26574,00 грн., Акту приймання виконаних підрядних робіт № 10/1/6 за січень 2002 на суму 27468,00 грн., Акту приймання виконаних підрядних робіт № 10/1/7 за січень 2002 на суму 23890,00 грн., Акту приймання виконаних підрядних робіт № 10/1/8 за квітень 2002 на суму 20151,00 грн., Акту приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2002 на суму 25483,00 грн., Акту приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2002 на суму 74400,00 грн., підписаних повноважними представниками замовника та підрядника та посвідченого їхніми печатками (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі) вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем підрядних робіт по даним Актам склала загалом 220448,00 грн.

Відповідно до фіскального чеку Укрпошти від 22.03.2005 та опису вкладення до цінного листа на імя ВАТ «Більшовик», позивачем було направлено ВАТ «Більшовик»заяву № 22/03/05ю від 22.03.2005 про зарахування зустрічних вимог.

Згідно п. 2.3 заяви позивача № 22/03/05ю від 22.03.2005 про зарахування зустрічних вимог, позивач заявив про зарахування зустрічних вимог на підставі ст.ст. 601,602 Цивільного кодексу України, оскільки ВАТ «Більшовик»має грошове зобовязання перед ТОВ «Техенергобуд»в загалом розмірі 220448,00 грн. по Договору підряду № 10 від 14.03.2001 згідно з Актом приймання виконаних підрядних робіт № 10/1/4 за січень 2002 на суму 22482,00 грн., Акту приймання виконаних підрядних робіт № 10/1/5 за січень 2002 на суму 26574,00 грн., Акту приймання виконаних підрядних робіт № 10/1/6 за січень 2002 на суму 27468,00 грн., Акту приймання виконаних підрядних робіт № 10/1/7 за січень 2002 на суму 23890,00 грн., Акту приймання виконаних підрядних робіт № 10/1/8 за квітень 2002 на суму 20151,00 грн., Акту приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2002 на суму 25483,00 грн., Акту приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2002 на суму 74400,00 грн. У заяві позивач зазначив про те, що зобовязання по вищезазначеним актам зараховуються позивачем повністю, а саме на суму 220448,00 грн. і вважаються зарахованими з моменту отримання даної заяви ВАТ «Більшовик».

Згідно відбитку на повідомленні Укрпошти про вручення поштового відправлення на імя ВАТ «Більшовик», заява позивача № 22/03/05ю від 22.03.2005 про зарахування зустрічних вимог була отримана ВАТ «Більшовик 24.03.2005.

Відповідно до листа ТОВ «Техенергобуд»(позивача) № 13-2/12 від 12.12.2006, направленого на адресу ВАТ «НВП «Більшовик»14.12.2006, позивач повідомив про те, що згідно умов Договору підряду № 10 від 14.03.2001та Актів приймання виконаних підрядних робіт б/н за травень 2001, Акту № 10/1/2 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2001, Акту приймання виконаних підрядних робіт № 10/1/3 за липень 2001 були виконані підрядні роботи загалом на суму 71036,00 грн., які ВАТ «НВП «Більшовик»оплачені не були. А тому позивач у зазначеному листі заявив вимогу про оплату виконаних робіт на суму 71036,00 грн.

Направлення позивачем листа №13-2/12 від 12.12.2006 відповідачу з вимогою оплатити вартість виконаних робіт по Договору підряду № 10 від 14.03.2001 на суму 71036,00 грн. підтверджується фіскальним чеком Укрпошти, належним чином засвічена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

ВАТ «НВП «Більшовик»18.12.2006 отримав лист позивача № 13-2/12 від 12.12.2006 з вимогою оплатити вартість виконаних робіт в сумі 71036,00 грн., що підтверджується поштовим повідомленням Укрпошти про вручення листа, належним чином засвічена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Як зазначав відповідач у письмовому відзиві на позов та письмових поясненнях по справі, відповідно до бухгалтерських даних ВАТ «НВП «Більшовик» станом на 01.09.207 борг перед ТОВ «Техенергобуд» по Договору підряду № 10 від 14.03.2001 по Актам приймання виконаних підрядних робіт б/н за травень 2001, Акту № 10/1/2 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2001, Акту приймання виконаних підрядних робіт № 10/1/3 за липень 2001 загалом на суму 71036,00 грн. –відсутній, оскільки зазначена заборгованість була погашена шляхом зарахування зустрічних грошових вимог ВАТ «НВП «Більшовик»за відпущені позивачу товарно-матеріальні цінності на суму 81372,72 грн. в рахунок погашення заборгованості за Договором підряду № 10 від 14.03.2007 згідно листів № 60 від 25.12.2001, № 98 від 02.08.2001.

Відповідно до листа ТОВ «Техенергобуд»№ 60 від 25.05.2001, надісланого на адресу ВАТ «Більшовик», позивач –ТОВ «Техенергобуд»просив в рахунок виконуваних ремонтних робіт по договору № 10 від 14.03.2001 дати дозвіл на відпуск автошин 260х508 у кількості 20 шт.

Відповідно до листа ТОВ «Техенергобуд»№ 98 від 02.08.2001, надісланого на адресу ВАТ «Більшовик», позивач –ТОВ «Техенергобуд»просив в рахунок виконуваних ремонтних робіт по договору № 10 від 14.03.2001 дати дозвіл на відпуск автошин 220х508 у кількості 70 шт.

Відповідно до наказів № 93, 95 на відпуск матеріалів від 25.05.2001, від 29.05.2001 в рахунок взаємозаліку відправник –ВАТ «Більшовик»відпустив ТОВ «Техенергобуд»автошини у кількості 20 шт. на суму 7600,00 грн. та 33 шт. на суму 15540,13 грн.

Отримання автошин у кількості 20 шт. на суму 7600,00 грн. та 33 шт. на суму 15540,13 грн. здійснювалось уповноваженою особою ТОВ «Техенергобуд»- Старовойтенко М.І., що підтверджується відповідною довіреністю КАН № 588714

Відповідно до наказу № 132 на відпуск матеріалів від 03.08.2001 в рахунок взаємозаліку відправник –ВАТ «Більшовик»відпустив ТОВ «Техенергобуд»автошини у кількості 70 шт. на загальну суму 50972,40 грн.

Отримання автошин у кількості 70 шт. на суму 50972,40 грн. та здійснювалось уповноваженою особою ТОВ «Техенергобуд»- Старовойтенко М.І., що підтверджується відповідною довіреністю КАН № 588714.

В свою чергу позивач у письмових поясненнях по суті спору посилався на те, що поставка автошин по наказам № 93 від 25.05.2001 та № 95 від 29.05.2001 здійснені на підставі договору № 11 від 25.05.2001, а по наказу № 132 від 03.08.2001 –на підстав договору підряду № 6 від 25.01.2001 по актам приймання –виконання робіт за грудень 2001 рок на суму 65682 грн. та за лютий 2003 року на суму 61063,20 грн.

Згідно умов договору № 11 від 25.05.2001, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи. ВАТ «Більшовик»(продавець) продав, а ТОВ «Техенергобуд»(покупець) придбав автошини 260х508 в кількості 250 шт. по ціні за одиницю 380,00 грн.

Відповідно до Акту звірки розрахунків до Договору підряду № 6 від 25.01.2001 року, складеного 02.11.2005 між ТОВ «Техенергобуд»та ВАТ «Більшовик»підписаного повноважними представниками та скріпленого печатками сторін, сторонами було зокрема виявлено, що заборгованість ВАТ «Більшовик» перед ТОВ «Техенергобуд»зокрема по наказу № 132 від 03.08.2001 складає 50972,40 грн.

З огляду на викладене судом встановлено, що поставки по наказам № 93 від 25.05.2001 та № 95 від 29.05.2001 здійснені на підставі договору № 11 від 25.05.2001, який було укладено між позивачем та відповідачем, а по наказу № 132 від 03.08.2001 –на підстав договору підряду № 6 від 25.01.2001, що підтверджується належними доказами по справі.

Відповідно до п. 1.1 Статуту ВАТ «Науково-виробничого підприємства «Більшовик», ВАТ«Науково-виробниче підприємство «Більшовик» є правонаступником усіх прав та обовязків ВАТ «Більшовик», яке створено у 1994 році шляхом корпоратизації Київського державного машинобудівного заводу «Більшовик»відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію державних підприємств»від 15.06.1993 № 210.

Таким чином, судом встановлено, що правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Більшовик»є відповідач - ВАТ «Науково-виробниче підприємство «Більшовик», отже, предметом розгляду даного спору є правовідносини, які виникли між ВАТ «Більшовик», правонаступником якого є ВАТ «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»(відповідачем по даній справі), та ТОВ «Техенергобуд»(позивачем) по даній справі по Договору підряду № 10 від 14.03.2001.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Суд врахувавши те, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли внаслідок укладення та виконання Договору підряду № 10 від 14.03.2001, тобто в період дії Цивільного кодексу УРСР, дійшов висновку, що до підстав укладення та виконання зазначеного договору повинні застосовуватися норми Цивільного кодексу УРСР, а до наслідків його виконання - норми Цивільного та Господарського кодексів України, які набрали чинності 01.01.2004.

Також, відповідачем було надано заяву про застосування до вимог позивача строку позовної давності, в якій відповідач посилався на те, що право на предявлення позову виникло у позивача у 2001 році , а позов було заявлено лише у 2006 році, а тому строк позовної давності минув, що є підставою для відмови у позові.

Пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк предявлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Стаття 71 Цивільного кодексу УРСР 1963 року встановлює, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки.

Ст. 76 Цивільного кодексу УРСР 1963 року встановлює, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Ст. 79 Цивільного кодексу УРСР 1963 року встановлює, що перебіг строку позовної давності переривається предявленням позову в установленому порядку.

Згідно ст. 80 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Вимогами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що оскільки умовами Договору підряду № 10 від 14.03.2001 строк оплати виконаних робіт встановлено не було, відповідач повинен був виконати свій обовязок по сплаті заборгованості в сумі 71036,00 грн. в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України до 25.12.2006 включно, тобто у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, а саме: листа № 13-2/12 від 12.12.2006, який було отримано відповідачем 18.12.2006, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.

Таким чином, саме з 25.12.2006 року було порушено право позивача на отримання оплати за виконані підрядні роботи по Договору № 10 від 14.03.2001, а тому строк позовної давності почався саме з 25.12.2006 і повинен був закінчитись 25.12.2009.

Згідно вхідного штампу канцелярії Господарського суду міста Києва, позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за Договором №10 від 14.03.2001 в сумі 71036,00 грн. –28.12.2006, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

З огляду на викладене, підстави для застосування до вимог позивача про стягнення заборгованості за Договором підряду № 10 від 14.03.2001 позовної давності – відсутні.

Відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення договірних правовідносин між сторонами, а саме Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63 №1540-VI статей 332 та 161 за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу, а зобов'язання, які внаслідок цього виникають, повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 345 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63 №1540-VI, замовник зобов'язаний оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлене законом або договором.

Відповідно до вищенаведеного абзацу та Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV, а саме п.4 Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Відповідно до імперативних норм статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобовязаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до вимог договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, то в подальшому він втрачає право посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, судом встановлено, що зобовязання ВАТ «Більшовик»перед позивачем за Договором підряду № 10 від 14.03.2001 загалом на суму 220448,00 грн. по Актам приймання виконаних підрядних робіт № 10/1/4 за січень 2002, № 10/1/5 за січень 2002, № 10/1/6 за січень 2002, № 10/1/7 за січень 2002, № 10/1/8 за квітень 2002, за квітень 2002 та за квітень 2002 –були припинені шляхом зарахування.

Зобовязання ВАТ «Більшовик»перед позивачем за Договором підряду № 10 від 14.03.2001 по Актам приймання виконаних підрядних робіт б/н за травень 2001, Акту № 10/1/2 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2001, Акту приймання виконаних підрядних робіт № 10/1/3 за липень 2001 загалом на суму 71036,00 грн. –не були припинені між сторонами шляхом зарахування.

Посилання Відповідача у відзиві та письмових поясненнях на те, що заборгованість була погашена шляхом зарахування зустрічних грошових вимог ВАТ «НВП «Більшовик»за відпущені позивачу товарно-матеріальні цінності на суму 81372,72 грн. в рахунок погашення заборгованості за Договором підряду № 10 від 14.03.2007 згідно листів № 60 від 25.12.2001, № 98 від 02.08.2001 та наказів № 93 від 25.05.2001, № 95 від 29.05.2001 та № 132 від 03.08.2001 –судом відхиляється з огляду на те, що поставки по наказам № 93 від 25.05.2001 та № 95 від 29.05.2001 здійснені на підставі договору № 11 від 25.05.2001, який було укладено між позивачем та відповідачем, а по наказу № 132 від 03.08.2001 –на підстав договору підряду № 6 від 25.01.2001.

Суд враховує і ту обставину, що у наказах № 93 від 25.05.2001, № 95 від 29.05.2001 та № 132 від 03.08.2001 у графі «На какие цели»(мова оригіналу) зазначено «Взаєморозрахунки»і не зазначено по яким саме зобовязанням і по якому саме договору.

Також судом відхиляється і твердження відповідача у письмовому відзиві і поясненнях по справі про те, що згідно Акту звірки взаєморозрахунків від 31.12.2003 саме у позивача наявна заборгованість перед позивачем в сумі 19 972,42 грн. Суд враховує те, що акт звірки є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо. До того ж у зазначеному Акті від 31.12.2003 не вказано чи він складався до окремого договору, чи по господарській діяльності підприємств за певний період.

Таким чином, оскільки умовами Договору підряду № 10 від 14.03.2001 строк оплати виконаних робіт встановлено не було, а з 01.01.2004 набрав чинності Цивільний кодекс України, відповідно відповідач повинен був виконати свій обовязок по сплаті заборгованості в сумі 71036,00 грн. в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України до 25.12.2006 року включно, тобто у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, а саме: листа № 13-2/12 від 12.12.2006, який було отримано відповідачем 18.12.2006, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач, як підрядник, умови Договору підряду № 10 від 14.03.2001 виконав у повному обсязі: ним були виконані підрядні роботи загалом на суму 291484,00 грн., що підтверджується відповідними Актами приймання виконаних підрядних робіт за період 2001-2002 років. Належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Зобовязання відповідача по Актам приймання виконаних підрядних робіт загалом на суму 220448,00 грн. позивачем були припинені шляхом зарахування зустрічних вимог на підставі ст.ст. 601, 602 Цивільного кодексу України. Заборгованість за виконані роботи на суму 71036,00 грн. по Договору підряду № 10 від 14.03.2001 –відповідачем погашена не була. Належних та допустимих доказів її погашення відповідачем суду надано не було.

Таким чином, на даний час у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість за виконані позивачем, але не оплачені відповідачем підрядні роботи в сумі 71036,00 грн. по Договору підряду № 10 від 14.03.2001. Належних та допустимих доказів оплати виконаних позивачем підрядних робіт на суму 71036,00 грн. відповідачем суду надано не було.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що позивачем у позовній заяві наведено обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог. Підстави для застосування до вимог позивача строку позовної давності –відсутні.

Таким чином, суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за виконані позивачем, але не оплачені в повному обсязі підрядні роботи за Договором № 10 від 14.03.2001 в сумі 71036,00 грн. законною та обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик»(код ЄДРПОУ 03057, місцезнаходження: 03057 м. Київ, пр-т Перемоги, 49/2; р/р 26004301230004 в Жовтневому відділенні Промінвестбанку м.Києва, МФО 322067), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техенергобуд»(код ЄДРПОУ 14308569, юридична адреса: 01030 м. Київ, вул. Коцюбинського, 4Б; р/р 26008010038980 у КРУ КБ «Фінанси та кредит»м.Київ; МФО 300937) суму заборгованості в сумі 71036 (сімдесят одна тисяча тридцять шість) грн. 00 коп., а також суму державного мита – 710 (сімсот десять) грн. 36 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Станік С.Р.