Ухвала суду № 126355964, 18.03.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41285/20-а

пр. 2-а-34/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2025 року суддя Печерського районного суду м. Києва Вовк С. В., розглянувши матеріали позовної заяви в адміністративному порядку ОСОБА_1 до інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Деснянського району міста Києва Жеребка Андрія Віталійовича та Управління інспекції з паркування у місті Києві Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2020 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, подана в адміністративному порядку, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, визначено суддю та передано 08 березня 2023 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою судді від 28 вересня 2020 року позовна заява залишена без руху, засвідчену належним чином копію якої було направлено засобами поштового зв`язку на адресу заявника, вказану ним як місце проживання, згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 160 КАС України. Однак, конверт з судовою кореспонденцією повернувся до відправника без вручення адресату.

Разом з тим, позивач отримав ухвалу 05 листопада 2024 року в електронному вигляді, яка була надіслана на електронну адресу, зазначену в позовній заяві.

Таким чином десятиденний строк для усунення недоліків сплив, проте і станом на 18 березня 2025 року, враховуючи нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку, недоліки, допущені при поданні заяви до суду, не усунено.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини слід брати до уваги те, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року, (Judgementof ECHR of 16 December 1992 DeGeouffredelaPradelle v. France // SeriesA N 253- В).

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним, з точки зору його практичного забезпечення: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства («Golder проти Сполученого Королівства», «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року). Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Листом Верховного Суду України від 25 січня 2006 року № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

За приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на те, що судове рішення про залишення позовної заяви без руху не виконано стороною заявника, жодних причин неможливості усунення недоліків не наведено, за таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-20, 45, 159-169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву в адміністративному порядку ОСОБА_1 до інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Деснянського району міста Києва Жеребка Андрія Віталійовича та Управління інспекції з паркування у місті Києві Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - вважати неподаною і повернути заявнику.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С. В. Вовк