Ухвала суду № 126350055, 31.03.2025, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа№751/9692/24

Провадження №2-с/751/25/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року місто Чернігів

Суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова Овсієнко Ю. К.,

розглянувши заяву представника боржника ОСОБА_1 адвоката Кушнеренка Євгена Юрійовича, про скасування судового наказу по справі за заявою комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення до ОСОБА_1 ,-

встановив:

Представник боржника Рекун В.М. звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу №751/9692/24 від 20.11.2024 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01.02.2023 по 01.10.2024 у розмірі 10420 (десять тисяч чотириста двадцять) грн 40 коп. та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання заяви про видачу судового наказу в розмірі 302 (триста дві) грн 80 коп. з тих підстав, що про існування судового наказу ОСОБА_1 не знала, жодних повідомлень про існування заборгованості до цього не отримувала. Вважає, що вказаний судовий наказ підлягає скасуванню, оскільки боржник не погоджується з існуючою заборгованістю. Вважає, що сума заборгованості не є безспірною, а також боржник вчасно сплачував послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення протягом вище вказаного періоду. Відповідно нарахована заборгованість є незаконною. Окрім скасування вищезгаданого судового наказу, просить стягнути з комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 всі судові витрати, у тому числі витрати на правничу допомогу 3000 грн. та судовий збір в сумі 151,40 грн.

Дослідивши матеріали заяви, суддя дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно вимог ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Як вбачаться із матеріалів справи, 20.11.2024 року Новозаводським районним судом міста Чернігова видано оспорюваний судовий наказ.

Заявник, вказує, що про винесення вказаного судового наказу від 20.11.2024 боржнику стало відомо 22.03.2025 року, коли останній було заблоковано банківські рахунки, тому з метою з`ясування причин арешту карток боржник завантажила додаток «ДІЯ» та з нього дізналась про наявне відносно неї виконавче провадження №75596293 від 22.03.2025 року. Вказана обставина підтверджується тим, що поштове повідомлення з копією судового наказу та копією матеріалів заяви про видачу судового наказу, направлене на адресу боржника, повернуте до суду не врученим з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», а тому процесуальний строк для звернення до суду із заявою про скасування судового наказу не пропущено.

Враховуючи, що відсутні підстави для повернення заяви про скасування судового наказу, а зазначені у заяві про скасування судового наказу боржником обставини можуть бути перевірені лише під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, тому у відповідності до ч. 3 ст. 171 ЦПК України заява про скасування судового наказу №751/9692/24 від 20.11.2024 року підлягає задоволенню.

З приводу заявленого клопотання про стягнення понесених витрат по сплаті судового збору за заявою про скасування судового наказу та на правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За змістом положень ч. 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу вказаних положень ЦПК України вбачається, що відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про скасування судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.

Адвокат Кушнеренко Є.Ю. в інтересах боржника ОСОБА_1 у порядку наказного провадження звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу, у якій міститься клопотання щодо розподілу витрат на правову допомогу

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ЦПК України у справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник.

Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом ІІ ЦПК України «Наказне провадження». Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи, які понесені боржником.

Слід зазначити, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі та за правилами наказного провадження стягувач у справі буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат. Оскільки у силу принципу змагальності сторін обов`язок доведення обставин, що мають значення для справи і на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ЦПК України, покладається саме на сторони по справі.

Отже, стягувач за правилами наказного провадження буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.

При цьому, положеннями ч. 2 ст. 164 ЦПК України передбачено, що у разі відмови у видачі судового наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Зі змісту норм ЦПК України вбачається, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе лише у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження такі судові витрати не відшкодовуються.

Водночас щодо стягнення судового збору, сплаченого боржником ОСОБА_1 при подачі заяви про скасування судового наказу, суд також відмовляє, оскільки підлягає відшкодуванню сума судового збору, сплаченого у наказному провадженні, лише на користь заявника (стягувача) у разі пред`явлення ним позову до боржника та задоволення такого позову судом.

Із зазначених норм матеріального права та процесуальних норм встановлено, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів ч. 3, 8 ст. 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України.

Водночас, ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов`язок відшкодування боржнику судових витрат.

У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Отже, саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 164 ЦПК України, суд приходить до висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред`явленні стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження.

Враховуючи наведене, вважаю за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника боржника про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 127, 170, 171, 258-261, 353 ЦПК України, суддя, -

ухвалив:

Заяву про скасування судового наказу задовольнити.

Судовий наказ від 20.11.2024, виданий Новозаводським районним судом міста Чернігова по справі №751/9692/24, провадження №2-н/751/2578/24, за заявою комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення до ОСОБА_1 , яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01.02.2023 по 01.10.2024 у розмірі 10 420 (десять тисяч чотириста двадцять) грн 40 коп. та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання заяви про видачу судового наказу в розмірі 302 (триста дві) грн 80 коп. - скасувати.

Роз`яснити комунальному підприємству «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради право на звернення з тією самою вимогою до суду у порядку спрощеного позовного провадження.

У задоволенні клопотання представника боржника про розподіл судових витрат відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. К. Овсієнко