Рішення № 1263447, 10.01.2008, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" січня 2008 р.

Справа № 10/181

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коваленко Н.М. розглянув справу № 10/181 від 20.09.2006 року

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми “Золотий Колос”, с. Губівка Компаніївського району Кіровоградської області,

до відповідача: приватного підприємства “Губівське”, с. Губівка Компаніївського району Кіровоградської області,

про визнання договору недійсним та стягнення вартості майна, -

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Каліч В.М., довіреність № 11 від 08.11.2006 року;

від відповідача – не з'явився, причини неявки суду не відомі;

Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірми “Золотий Колос” до приватного підприємства “Губівське” подано позов про визнання договору купівлі-продажу від 01.10.2002 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю агрофірмою “Золотий Колос” та приватним підприємством “Губівське”, недійсним та зобов'язання ПП “Губівське” відшкодувати ТОВ “Агрофірма Золотий Колос” грошові кошти в розмірі 237840, 00 грн. за отримане майно.

18.12.2006 року до господарського суду позивачем подана заява від 14.12.2006 року про збільшення позовних вимог, відповідно до якої товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма “Золотий Колос” просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01.10.2002 року між ТОВ “Агрофірма Золотий Колос” та ПП “Губівське” та стягнути з ПП “Губівське” на користь ТОВ “Агрофірма Золотий Колос” грошові кошти в розмірі 285408, 00 грн. вартості майна.

Заява про збільшення позовних вимог прийнята господарським судом.

Відповідачем 02.11.2006 року подано відзив на позов, в якому останній просить прийняти рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Крім того, 22.12.2006 року до господарського суду надійшло пояснення відповідача, яке містить клопотання з посиланням на ст. 80 ЦК УРСР та ч. 4 ст. 267 ЦК України про застосування позовної давності з обґрунтуванням даного клопотання.

12.01.2007 року до господарського суду відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи про скасування державної реєстрації змін та доповнень до установчих документів ТОВ “Агрофірма “Золотий Колос”, зареєстрованого розпорядженням голови Компаніївської районної державної адміністрації від 08.09.2000 року № 389-р.

До господарського суду 08.01.2008 року позивачем подано клопотання про витребування від відповідача оригіналів представлених в копіях документів для проведення судової експертизи з метою встановлення факту підробки документів.

В засіданні суду 10.01.2008 року позивачем надано пояснення з вимогою на підставі ст. 83 ГПК України визнати недійсним договір переказу боргу від 01.10.2002 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, правом брати участь в судовому засіданні не скористався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002 року між ТОВ “Агрофірма “Золотий Колос” (продавець) та ПП “Губівське” (покупець) укладено договір купівлі-продажу майна, вартість якого складає 237 840, 00 грн. (п. 1.2. договору). За умовами даного договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість майна грішми до 30.10.2002 року, право власності на майно переходить до покупця з моменту повної сплати вартості майна, передача майна продавцем покупцю проводиться за актом приймання – передачі, наведеному в Додатку 2 до цього договору.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 26.09.2005 року поновлено провадження у справах № 9/166 та № 9/293 про банкрутство ТОВ “Агрофірма “Золотий Колос”, об'єднано справи про банкрутство № 9/166 та № 9/293 в одну справу, якій присвоєно № 9/166. З метою недопущення порушень прав кредиторів подальше провадження у справі здійснюється за загальною процедурою банкрутства.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 11.07.2006 року у справі № 9/166 відсторонено керівника боржника ТОВ АФ “Золотий Колос” Козакова В.В. від посади з 11.07.2006 року та покладено виконання обов’язків керівника ТОВ АФ “Золотий Колос” на розпорядника майна, арбітражного керуючого Мироненка В.В.

Позивач зазначає, що договором купівлі-продажу від 01.10.2002 року між сторонами узгоджено перелік майна та його вартість і згідно акта приймання-передачі майна від 01.10.2002 року продавець – ТОВ “Агрофірма “Золотий Колос” в особі директора Козакова В.В. передав, а покупець – ПП “Губівське” в особі директора Козакової К.І. прийняла майно. Відповідно до п.п. “ж” п. 13.2 Статуту ТОВ “Агрофірма “Золотий Колос” до компетенції зборів учасників належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 2000, 00 грн. Директор ТОВ “Агрофірма “Золотий Колос” згідно п.п. 13.5.3 п. 13.5 Статуту має право укладати будь-які угоди та інші юридичні акти на суму, що не перевищує вказану в п. 13.2 “ж”, тобто на суму більше 2000, 00 грн.

Статею 62 Закону України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 року № 1576-ХІІ передбачено, що дирекція (директор) діє від імені товариства в межах встановлених даним Законодавством та установчими документами.

Угода укладена представником юридичної особи без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною, що відповідає вимогам закону.

Крім того, на думку позивача, Козаков В.В. порушив вимоги ст. 59 Закону України “Про господарські товариства” і вчинив угоду без попередньої згоди учасників товариства, якою передбачено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Козаков В.В., як директор ТОВ “Агрофірма “Золотий Колос” з перевищенням своїх повноважень уклав з представником іншої юридичної особи угоду знаючи при підписанні угоди, що існують певні обмеження своїх повноважень. Припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи повноважень на укладення угоди ґрунтується на її обов'язку перевірити такі повноваження.

Представник покупця - ПП “Губівське” - є заінтересованою особою по відношенню до Козакова В.В., а саме його дружиною, в результаті цієї угоди кредиторам можуть бути завдані збитки, а тому все отримане за такою угодою повинного бути повернуто ТОВ “Агрофірма “Золотий Колос”. Козаков В.В. вчинив угоду у своїх інтересах, так як він одночасно є засновником ПП “Губівське” на час вчинення договору купівлі-продажу від 01.10.2002 року. Збори учасників ТОВ “Агрофірма “Золотий Колос” не схвалили укладену Козаковим В.В. угоду, а тому правових наслідків для ТОВ “Агрофірма “Золотий Колос” вона не має, враховуючи одночасно той факт, що грошові кошти від покупця не надійшли в термін, який визначений п. 1.3 договору від 01.10.2002 року. В даний час умови договору відповідачем не виконані.

Позивач також зазначив про недотримання сторонами нотаріальної форми угоди, оскільки предметом договору купівлі-продажу, крім іншого, були об'єкти нерухомості, тому така угода потребувала обов'язкового нотаріального посвідчення, у відповідності до вимог чинного законодавства. Аналіз оскаржуваної угоди привів позивача до висновку про її укладення всупереч з цілями, встановленими статутом, що також є підставою визнання угоди недійсною.

В додатковому обґрунтуванні позивач зазначає, що спірний договір укладений під час дії перебування активів підприємства в податковій заставі.

З посиланням на ст. ст. 47, 48, 50, 62, 63, 224 ЦК УРСР ст. ст. 59, 62 Закону України “Про господарські товариства”, ст. ст. 17, 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п. 4 “Прикінцевих та перехідних положень” ЦК України, тощо позивач просить, з вищевказаних підстав, визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01.10.2002 року між ТОВ “Агрофірма Золотий Колос” та ПП “Губівське” та стягнути з ПП “Губівське” на користь ТОВ “Агрофірма Золотий Колос” грошові кошти в розмірі 285408, 00 грн. вартості майна.

Відповідачем не визнана жодна з підстав, на яких позивам подано позов та відхилені всі вимоги позивача, крім того, відповідач неодноразово наполягав на застосування позовної давності.

Дослідивши наявні матеріали справи, з’ясувавши факти та відповідні їм правовідносини, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 41, 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів акціонерного товариства, а також до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Цією нормою передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому якщо господарським судом буде з'ясовано, що установчими документами товариства право органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган підписав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Статтею 47 ЦК УРСР, передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Цивільний кодекс УРСР та інші нормативні акти, що діяли під час укладення спірного договору, не визначали обов'язкового нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу, що укладалися юридичними особами.

Позивачем не доведено, що наявність подружніх чи інших стосунків між гр. Козаковим В.В. та гр. Козаковою К.І., а також той факт, що гр. Козаков В.В. був засновником ПП “Губівське” є підставою вважати гр. Козакова В.В. заінтересованою особою.

Посилання позивача на норми ст. ст. 17, 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є недоречними оскільки, на час звернення позивача з даним позовом, особа яка підписала позовну заяву не була ні ліквідатором ні керуючим санацією ТОВ “Агрофірма “Золотий Колос”.

За довідкою № 171 від 02.02.2007 року Компаніївського відділення Бобринецької МДПІ податкова застава на майно ТОВ “Агрофірма “Золотий Колос” зареєстрована 10.11.2003 року.

Разом з тим, необхідно зазначити, мета діяльності та предмет діяльності ТОВ “Агрофірма “Золотий Колос” не визначає необхідності реалізації основних засобів позивача для такої мети та предмету діяльності ТОВ “Агрофірма “Золотий Колос”.

При вирішенні спору господарський суд керується нормами Цивільного кодексу УРСР 1963 року, який був чинним на момент укладення спірного договору купівлі - продажу від 01.10.2002 року.

Цивільним законодавством, зокрема ст. 47 ЦК УРСР передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу; ст. 48 ЦК УРСР передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону; ст. 49 ЦК УРСР передбачена недійсність угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства; ст. 50 ЦК УРСР визначено, що недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності. До таких угод відповідно застосовуються наслідки, передбачені статтею 48 або 49 цього Кодексу.

Положення статті 128 ЦК УРСР визначають момент виникнення права власності у набувача майна за договором: право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі.

ПП “Губівське” у запереченні на позов від 17.10.2006 року, у поясненні від 22.12.2006 року, у клопотанні від 12.12.2007 року заявило про застосування судом позовної давності, тому у відповідності до ст. 267 ЦК України господарським судом застосовується позовна давність при вирішенні спору.

Позивач 03.11.2006 року та 03.01.2008 року подав до суду клопотання та заяву, відповідно, у яких просить визнати поважною причину пропуску позовної давності, мотивуючи тим, що розпорядник майна ТОВ “Агрофірма “Золотий Колос”, арбітражний керуючий Мироненко В.В. призначений в.о. керівника ТОВ “Агрофірма “Золотий Колос” 11.07.2006 року, а оспорюваний договір він отримав лише 27.07.2006 року. Крім того, гр. Козаков В.В., будучи зацікавленою особою умисно не звернувся своєчасно до господарського суду за захистом порушеного права.

Господарський суд дійшов висновку, що позов про визнання договору недійсним та повернення вартості майна за угодою подано позивачем після спливу позовної давності, зазначена позивачем причина пропущення позовної давності не є поважною і відхиляється з наступних підстав.

Згідно зі ст. 76 ЦК УРСР (ст. 261 ЦК України) за загальним правилом право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Особами є громадяни та юридичні особи. Здатність бути позивачем і відповідачем в суді є однією з ознак самої юридичної особи, а не тих органів (єдиноначальних чи колегіальних), через які юридична особа реалізує свою правосуб'єктність. Чинне законодавство не містить виключень із загального правила визначення початку перебігу строку позовної давності у тих випадках, коли до боржника застосовуються судові процедури банкрутства відповідно до ст. 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У зв'язку з цим юридично неспроможним є висновок позивача про те, що можливість реалізації права на позов виникло з тієї дати, коли у справі про банкрутство зазначеного підприємства (позивача) суд застосував процедуру розпорядження майном боржника, призначив розпорядника майна і поклав на нього обов'язки керівника ТОВ “Агрофірма “Золотий Колос”.

Враховується, що спірний договір укладено у жовтні 2002 року, згідно статті 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України 2003 року. У відповідності до п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного Кодексу правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

У даному випадку, строк пред'явлення позову про визнання договору купівлі - продажу недійсним не сплив до набрання чинності ЦК України 2003 р., тому правила про позовну давність цього Кодексу підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки. Цей строк позовної давності розповсюджується, зокрема, і для звернення до суду з вимогою про визнання договору недійсним.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до частини 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається зі спірного договору, строк виконання зобов'язань покупцем до 30.10.2002 року, а продавцем протягом трьох днів з моменту підписання договору. З урахуванням положень ст. 261 ЦК України 2003 року перебіг позовної давності для позивача починається зі спливом строку виконання відповідачем обов'язку сплатити вартість майна, тобто з 31.10.2002 року.

Отже, строк позовної давності для звернення позивача з позовом про визнання договору недійсним сплив - до звернення позивача з позовною заявою до господарського суду 15.09.2006 року.

Документальні докази переривання перебігу позовної давності, на вимогу господарського суду, сторонами не надані.

Згідно частини 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

В зв'язку з викладеними обставинами, господарський суд відхиляє клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі та клопотання позивача про витребування від відповідача оригіналів представлених в копіях документів для проведення судової експертизи з метою встановлення факту підробки документів.

Вимога позивача щодо визнання договору переказу боргу від 01.10.2002 року недійсним, відповідно до ст. 83 ГПК України, також задоволенню не підлягає, оскільки крім іншого даною нормою ГПК України визначено право господарського суду, а не обов'язок визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

На думку господарського суду розгляд питання визнання договору переказу боргу від 01.10.2002 року недійсним повинно здійснюватися в окремому позовному провадженні, так як в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. (ст. 58 ГПК України).

Судові витрати у справі на державне мито та інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача. Крім того, відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93 за наявності вимог позивача, як майнового так і не майнового характеру, з врахуванням сплати позивачем при зверненні до господарського суду з даним позовом 1 700, 00 грн. державного мита, з врахуванням збільшення позовних вимог, з останнього підлягає стягнення в доход державного бюджету 1 239, 08 грн. державного мита.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРIШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золотий колос" (Кіровоградська область, Компаніївський район, с. Губівка, п/р № 26003301332286 в філії "КЦВ ПІБ", МФО 323301) в доход Державного бюджету на рахунок УДК у м. Кіровограді, банк отримувача: ГУДКУ у Кіровоградській області, рахунок № 31115095700002 в ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 24145329, код бюджетної класифікації 22090200 „Державне мито, не віднесене до інших категорій” – 1 239, 08 грн. державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Копії рішення направити відповідачу та позивачу (за адресами: с. Губівка Компаніївського району Кіровоградської області, м. Кіровоград, вул. Тімірязєва, 84, к. 508), арбітражному керуючому Мироненку В.В. (за адресою: м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграда, 15, кв. 61).

Суддя Н.М. Коваленко