Рішення № 126343213, 20.03.2025, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1229/24

Номер провадження 2/350/33/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2025 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Сокирко Л.М., секретаря судових засідань Видойник І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Рожнятів Івано-Франківської області в залі судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 18 липня 2024 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив позбавити останню батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з відповідачкою він перебував у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2023 року було розірвано. Згідно цього рішення їхніх спільних малолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вирішено залишити на проживання з ним - їхнім батьком, так як матір дітей - ОСОБА_2 не має доходів та не має змоги утримувати дітей, та у вересні 2023 року перетнула Державний кордон України (в`їзд до Польщі). Після розірвання шлюбу діти постійно проживають з ним та фактично перебувають на його утриманні і вихованні по теперішній час. Діти, перебуваючи на його утриманні та вихованні забезпечені належними умовами проживання, харчуванням, одягом, усіма необхідними речами. Відповідачка у свою ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню дітей, а тому створилися умови, які шкодять інтересам дітей. Вона не спілкується ні з ним, ні з дітьми, уникає зустрічей, не телефонує; після розірвання шлюбу взагалі самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків і свідомо ними нехтує, життям дітей не цікавиться, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідним харчуванням. Вказане негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання. Вказав, що малолітній син навчається у школі, донька - відвідує дошкільний заклад освіти. Починаючи від літа минулого року відповідачка жодного разу не поцікавилася про успіхи сина у навчанні, до адміністрації школи з приводу його успішності не зверталася, батьківські збори жодного разу не відвідувала. Така ж ситуація і по відношенню до доньки. Також зазначив, що він має самостійний дохід, забезпечений матеріально, має постійне місце проживання, діти разом з ним проживають в задовільних матеріально-побутових умовах, де ним створено належні умови для їхнього повноцінного виховання та всебічного розвитку. Вважає, що наведене свідчить про те, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно своїх дітей і нею свідомо обрано такі життєві умови, за якими її участь у вихованні дітей зовсім відсутня, що в свою чергу свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків. Просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 2 серпня 2024 року було відкрито провадження у вказаній справі за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

28 жовтня 2024 року у справі замінено третю особу - Службу у справах дітей Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області на Службу у справах дітей Івано-Франківської міської ради.

19 листопада 2024 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, однак його представник - адвокат Калиній Ю.М. спрямував до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, не заперечував проти ухвалення рішення в заочному порядку.

Відповідачка у судове засідання не прибула, однак спрямувала до суду заяву, у якій позовні вимоги визнала, зазначила, що вже більше двох років вона з сім`єю не проживає, діти проживають з батьком, який їх повністю забезпечує та веде догляд та виховання. Участі у вихованні дітей вона не приймає, оскільки виїхала за кордон, де створила нову сім`ю, повертатися на територію України не збирається. Займатися вихованням дітей вона не має можливості. Вважає, що позивач сам може виховувати дітей. Розгляд справи просила проводити у її відсутності.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Івано-Франківської міської ради - Бітківська Д.Є. у судове засідання не прибула, однак спрямувала до суду заяву, у якій просила розгляд справи проводити без її участі, одночасно просила долучити до матеріалів справи належним чином засвідчений витяг з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, яким затверджено висновок.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що відповідно до свідоцтва про народження (виданого 3 жовтня 2016 року серії НОМЕР_1 ) батьками ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про народження (виданого 27 березня 2019 року серії НОМЕР_2 ) батьками ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Як вбачається із рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2023 року ухваленого у справі № 345/2259/23 провадження № 2/345/586/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - позов ОСОБА_2 задоволено, та цим рішенням, зокрема, вирішено, що після розірвання шлюбу малолітні діти ОСОБА_5 , 2016 року народження та ОСОБА_6 , 2019 року народження залишаються проживати з батьком - ОСОБА_1 . Згідно витягів з реєстру територіальної громади малолітні ОСОБА_3 , 2016 року народження та ОСОБА_4 , 2019 року народження зареєстровані за однією адресою з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається із інформації, наданої директором закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 14 «Пролісок» Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради від 20 вересня 2024 року за вих. № 01-10/05 ОСОБА_6 , 2016 року народження систематично відвідує ясла-садок із січня 2024 року; за період відвідування дитиною цього закладу її вихованням займається батько ОСОБА_1 , який вчасно приводить та забирає дитину з дошкільного закладу.

Із характеристики, наданої на учня 3-а класу ліцею № 11 Івано-Франківської міської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, вбачається, що батьки хлопчика розлучені; на даний час ОСОБА_7 проживає з батьком, мати перебуває за межами України; батько ОСОБА_1 постійно цікавиться навчанням сина та станом його справ у ліцеї, підтримує постійний контакт з класним керівником, відвідує батьківські збори. Мати - ОСОБА_2 за час навчання сина у ліцеї двічі відвідувала навчальний заклад; з класним керівником зв`язку не підтримує.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду із позовом про позбавлення батьківських прав, позивач вказав, що після виїзду за кордон ОСОБА_2 з дітьми не спілкується, участь у їх вихованні не бере, повністю самоусунулася від виконання своїх обов`язків, що визнається і самою відповідачкою.

Згідно висновку служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 вбачається, що служба у справах дітей вважає за недоцільне позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку із відсутністю вагомих підстав.

Під час розгляду судом справи обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок про доцільність/недоцільність позбавлення особи батьківських прав щодо дитини. Поряд з цим висновок не є обов`язковим для суду. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Проте, суд вважає зазначені позивачем підстави позбавлення відповідачки батьківських прав обгрунтованими та не погоджується із зазначеним вище висновком, виходячи з наступного.

Так, у зазначеному висновку вказано, що ОСОБА_2 проживає за межами України, з сином ОСОБА_7 , як повідомив останній, спілкується рідко в телефонному режимі, відомості щодо спілкування матері з донькою відсутні. Крім того, вихованням дітей, їх навчанням, піклуванням про їхнє здоров`я займається батько, мати участі не приймає.

Відповідно до частини восьмої статті 7 Сімейного кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 Сімейного кодексу України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 161 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до статтей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

При розгляді справ про позбавлення батьківських прав, Верховний Суд неодноразово вказував, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Матеріалами справи встановлено, що між сторонами припинено шлюбні відносини та діти після розлучення батьків проживають з батьком.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, як це передбачається вимогами статті 155 Сімейного кодексу України.

Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу Україн, мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені до вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини; жорстоко поводяться з дитиною.

Пленум Верховного Суду України у пунктах 15, 16 Постанови «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року роз`яснив судам, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При ухвалені рішення суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», де встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (п. 48).

Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачка життям дітей не цікавиться, не виконує покладені на неї обов`язки по піклуванню про їх здоров`я, фізичний та духовний розвиток, жодного інтересу до життя дітей не проявляє, діти повністю знаходяться на забезпеченні батька, який їх виховує та дбає про їх розвиток. Крім того, у своїй заяві відповідачка зазначила, що дійсно жодним чином не бере участі у вихованні дітей, оскільки виїхала за кордон та займатися вихованням дітей не має можливості, що суд вважає як свідоме самоусунення від виконання нею батьківських обов`язків.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачка свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, проявляє повну байдужість до подальшої долі та життя своїх дітей, що можна кваліфікувати як свідомо обрану нею винну поведінку у формі бездіяльності, внаслідок якої вона повністю самоусунулася від виконання таких обов`язків, покладених на неї законом та нормами суспільної моралі.

Доказів наявності будь-яких поважних причин, які б унеможливлювали виконання нею свого батьківського обв`язку по відношенню до дітей відповідачка не надала, матеріали справи таких доказів не містять.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову, що в даному випадку сприятиме забезпеченню найкращих інтересів дітей та не порушуватиме баланс між їх правами та інтересами та правами відповідачки як матері.

Одночасно слід зазначити, що при перегляді судових рішень про задоволення позову про позбавлення батьківських прав по справі № 459/3411/18 Верховний Суд роз`яснив, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачці, що відповідно до статті 169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. При цьому суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Розподіл судових витрат суд здійснює у відповідності до приписів статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 12, 13, 56-57, 76 - 81, 141, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, статями 141, 150, 164, 169 Сімейного кодексу України, статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства»,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити. Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платник податків НОМЕР_3 ) батьківських прав по відношенню до малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платник податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платник податків НОМЕР_4 ) судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. Роз`яснити ОСОБА_2 право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав після зміни її поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення її батьківських прав. Відповідно до приписів частини шостої статті 164 Сімейного кодексу України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду учасниками процесу шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а учасниками справи, які не були присутні при оголошенні рішення в той же строк і в тому ж порядку з моменту вручення їм копії рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Дата складання повного судового рішення - 28 березня 2025 року.

Суддя: Сокирко Л.М.