Рішення № 126342083, 03.04.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2025 року Чернігів Справа № 620/1870/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

12.02.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 17.02.2025), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) від 04.02.2025 № 974290153752 «Про відмову в перерахунку пенсії», яким їй відмовлено в переході з пенсії у зв`язку з втратою годувальника, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV) на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно із Законом України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі Закон № 3723-ХІІ);

зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити їй з 28.12.2022 перерахунок пенсії у разі втрати годувальника на підставі Закону № 3723-ХІІ у розмірі 70% заробітку померлого чоловіка ( ОСОБА_2 ), який зазначений у довідці від 24.01.2025 № 350, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) померлого годувальника ОСОБА_2 станом на грудень 2022 року, та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 , посилається на те, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області незважаючи на рішення суду у справі № 620/655/23, яким фактично було визнано її право на призначення пенсії в разі втраті годувальника відповідно до Закону № 3723-ХІІ, незаконно відмовило їй у переході з пенсії у зв`язку з втратою годувальника, призначену відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно із Законом № 3723-ХІІ у розмірі 70% заробітку померлого чоловіка ( ОСОБА_2 ), оскільки право утриманців судді, що перебував у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-XII у розмір 70 % від заробітної плати судді є дотриманням принципу парової визначеності як складової принципу верховенства права.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 19.02.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву представник ГУ ПФУ в Дніпропетровській області посилається на те, що

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі ГУ ПФУ в Чернігівській області) та отримую пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону №1058-ІV з 24.11.2021.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки, ОСОБА_2 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 15.10.1983, про що зроблено відповідний актовий запис № 946 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 02.11.2021.

З 14.06.2017 чоловік позивачки був суддею у відставці, перебував на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та за життя отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

28.12.2022 позивачка зверталась до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про переведення її на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону № 3723-ХІІ, проте рішенням від 04.01.2023 № 974290153752 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області їй було відмовлено у переході на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 3723-ХІІ з мотивів того, що призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника вказаним законом не передбачено..

Вказана відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області була предметом судової ревізії у справі № 620/655/23, за результатом якої постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2023 було змінено рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 в мотивувальній та резолютивній частині, виклавши її редакцію наступним чином:

«Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії від 04.01.2023 № 974290153752.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.12.2022 № 5198 та прийняти рішення, з урахуванням висновків постанови суду апеляційної інстанції.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.».

На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2023 у справі № 620/655/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 28.12.2022 та прийнято рішення № 974290153752 від 24.10.2023 про відмову в проведенні перерахунку пенсії, перехід з пенсії по втраті годувальника згідно Закону №1058-ІV на пенсію по втраті годувальника згідно Закону № 3723-ХІІ, оскільки такий перерахунок є недоцільним через відсутність довідок про заробітну плату на посаді державної служби для перерахунку пенсії.

03.11.2023 позивачка звернулась до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області з заявою про видачу їй довідки про складові заробітної плати ОСОБА_2 для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на грудень 2022 року, та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, проте їй було відмовлено таких довідок.

Вказана відмова Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області була предметом судової ревізії у справі № 620/561/24, за результатом якої рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.03.2024, яке набрало законної сили, було зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області видати ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати ОСОБА_2 для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на грудень 2022 року, та довідки про складові заробітної плати ОСОБА_2 для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

На виконання цього рішення у справі № 620/561/24 Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області видало позивачці довідку від 24.01.2025 № 350.

29.01.2025 ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою № 590 про перерахунок її пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону № 3723-ХІІ із урахуванням довідки від 24.01.2025 № 350, проте ГУ ПФУ в Дніпропетровській області рішенням від 04.02.2025 № 974290153752 «Про відмову в перерахунку пенсії», яким їй відмовлено в переході з пенсії у зв`язку з втратою годувальника, призначену відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно із Законом № 3723-ХІІ з мотивів того, що цим Законом не передбачено пенсії в разі втрати годувальника

ОСОБА_1 вважаючи, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області протиправно відмовило їй у переведенні на пенсію в разі втрати годувальника за Законом № 3723-ХІІ, звернулася до суду з цим позовом за захистом своїх прав на законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити, що Конституція України це Основний Закон України, що закріплює головні засади організації держави та суспільства, утверджує конституційні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, конституційний (державний і суспільний) лад.

Статтею 1 Конституції України проголошено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У свою чергу, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій або невчинення їх у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Названі конституційні приписи, перебуваючи у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України та законами України цілей їх утворення, в межах повноважень та у визначений спосіб.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 року, ратифікована Законом України від 14.09.2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).

Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист - є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Загальні умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначені в статті 36 Закону № 1058-IV, відповідно до частини першої якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Пунктом 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV визначено, що непрацездатними членами сім`ї, серед визначених, вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Як слідує із матеріалів справи, спірним у цій справі є питання про право позивачки на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника - судді, що перебував у відставці, на умовах, визначених статті 37 Закону № 3723-XII.

Так, Закон України від 02.06.2016 № № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII) в окремих випадках прямо передбачає гарантії судді та членів його сім`ї. Зокрема, у частинах першої та другої статті 140 цього Закону зазначено, що судді, члени їхніх сімей та їхнє майно перебувають під особливим захистом держави.

Відповідно до частини першої статті 144 Закону № 1402-VIII суддя та члени його сім`ї мають право на безоплатне медичне обслуговування у державних закладах охорони здоров`я. Члени сім`ї судді можуть обслуговуватися в тих медичних закладах, де обслуговується суддя.

Разом з тим, Закон № 1402-VIII не визначає особливостей пенсійного забезпечення осіб, що перебували на утриманні судді, на випадок його смерті.

Відтак, Закон № 1402-VIII не містить приписів щодо гарантій членів сім`ї судді на пенсійне забезпечення у вигляді пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

За положеннями частини першої статті 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено, що чоловік позивачки з 14.06.2017 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та за життя отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці; стаж померлого чоловіка позивачки, на посаді судді становить 20 років 1 місяць, що встановлено судовими рішеннями у справі № 620/655/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно із частиною четвертою статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, частиною десятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ було визначено у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

01.05.2016 набрав чинності Закон № 889-VIII, підпунктом 1 пункту 2 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень якого визначено визнати такими, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Законом № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

При цьому, судовими рішеннями у справі № 620/655/23 також було встановлено, що за період із 12.11.1977 по 01.05.2016 (на день набрання чинності Закон України № 889-VIII) померлий чоловік позивачки мав стаж роботи на посадах віднесених до державної служби 21 рік 12 днів.

Викладене свідчить, що виходячи у відставку, ОСОБА_2 за життя мав право обрати пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання судді. Окрім того, він мав право на пенсію за віком на загальних підставах, визначених Законом № 1058-IV.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що законами № 1058-IV та № 3723-XII регламентовано різні умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника та підстави для її перерахунку.

Отже, за наявності умов, передбачених Законом № 1058-IV - стажу державної служби у годувальника позивача - судді, що перебував у відставці, позивач має право на таку пенсію.

Верховним Судом в постанові від 09.11.2018 у справі № 236/3193/16-а, в постанові від 22.05.2022 у справі № 409/2218/17 сформульована позиція щодо права утриманців судді, що перебував у відставці, та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника на підставі статті 37 Закону N 3723-XII у розмірі 70 % від заробітної плати судді.

В наведених вище постановах Верховний Суд дійшов висновку, що право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частини десятої статті 37 Закону № 3723-XII, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом, зазначивши, що дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно із Законом № 889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.12.2021 у справі № 440/7341/20 також зробив висновок, що частину першу статті 37 Закону № 1058-IV слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв`язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-XII, визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв`язку із втратою годувальника у розмірі:

(1) 70 % від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону № 3723-XII, або

(2) 50 % від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону № 1058-IV.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 889-VIII до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах суддів.

Таким чином необхідною ж умовою для виникнення в осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723 є наявність сукупності таких умов:

1) досягнення такими особами певного віку, а саме чоловіками 62 років;

2) наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме для чоловіків 35 років, оскільки зміст вказаної правової норми передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом;

3) наявність в особи не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Можливість застосування такого підходу підтверджена правовими висновками Верховного Суду у справах щодо членів сім`ї померлого судді, які бажають отримувати пенсію за втратою годувальника, зокрема: від 25.05.2022 у справі № 409/2218/17, від 01.06.2022 № 420/9478/21.

Як встановлено судом чоловік позивачки, як на момент призначення довічного грошового утримання, так і на момент смерті мав більше 20 років стажу роботи на посадах віднесених до державної служби, тобто мав право на одержання пенсії державних службовців відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII, а тому ОСОБА_1 має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Суд зауважує, що однією зі складових права на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Європейської Конвенції з прав людини) є принцип правової визначеності, за яким права особи мають бути чітко та повною мірою визначені законом, положення якого є зрозумілими та доступними до розуміння будь-якою особою.

З огляду на спірні правовідносини, а також період, в яких виник цей спір, дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно Закону № 889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника.

За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім`ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Вказана правова позиція узгоджується із постановами Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 236/3193/16-а, від 25.05.2022 у справі № 409/2218/17, від 31.05.2021 у справі № 569/10026/16-а, від 21.12.2021 у справі №440/7341/20, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом під час вирішення наведеного спору.

Відтак, зважаючи на вказані норми та правові висновки Верховного Суду, а також враховуючи вибір заявниці, наявні правові підстави для переведення ОСОБА_1 з пенсії в разі втрати годувальника, призначеної їй на підставі Закону № 1058-IV на пенсію державного службовця у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 3723-XII суд приходить до висновку про те, що відповідач протиправно відмовив позивачці у можливості переходу її на пенсію по втраті годувальника на умовах статті 37 Закону № 3723-ХІІ, у зв`язку із чим його рішення підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру, то при її вирішенні суд враховує згадані вище правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21.12.2021 у справі № 440/7341/20, та згідно яких розмір пенсії у зв`язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-XII, визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв`язку із втратою годувальника, зокрема у розмірі 70 % від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону № 3723-XII.

У цій справі Верховний Суд заперечуючи можливість застосування як базової величини розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, вважала за можливе застосування на вибір утриманця розміру пенсії за віком, на яку суддя мав право на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, або пенсії за віком, визначеної на підставі Закону № 1058-IV.

Отже, із цього слідує, що відсоткове значення розміру пенсії в разі втрати годувальника за наведених вище підстав має визначатися не від суми заробітку такого годувальника, а від розміру його пенсії, на яку годувальник (суддя у відставці) мав право.

Таким чином оскільки позивачка виявила бажання отримувати пенсію в разі втрати годувальника на підставі Закону № 3723-XII, то розмір такої пенсії має становити 70 % від розміру пенсії за віком померлого ОСОБА_3 , обчисленої на підставі статті 37 Закону № 3723-XII, виходячи із його заробітку, визначеного у довідці від 24.01.2025 № 350, виданій Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Чернігівській області.

Суд також враховує положення частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV, відповідно до яких переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви. А оскільки первинна заява позивачки про переведення її на пенсію в разі втрати годувальника за Законом № 3723-XII подана нею 28.12.2022, тому суд вважає за можливим покласти на відповідача ГУ ПФУ у Дніпропетровській області обов`язок щодо переведення позивачки на пенсію по втраті годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-XII з 28.12.2022.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною першою статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підставі для їх задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з наявної у матеріалах справи квитанції від 12.02.2025 № 1451569817 позивачкою під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211, 20 грн, у зв`язку із чим відшкодуванню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають судові витрати у розмірі 1211, 20 грн.

Керуючись статтями 2, 72-74, 77, 241-246, 260 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.02.2025 № 974290153752 «Про відмову в перерахунку пенсії», яким ОСОБА_1 відмовлено в переході з пенсії у зв`язку з втратою годувальника, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно із Законом України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 28.12.2022 перерахунок пенсії у разі втрати годувальника на підставі Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 70% заробітку померлого чоловіка ( ОСОБА_2 ), який зазначений у довідці від 24.01.2025 № 350, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) померлого годувальника ОСОБА_2 станом на грудень 2022 року, та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 1211, 20 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 12.02.2025 № 1451569817.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427; місцезнаходження юридичної особи: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094).

Суддя Марія ДУБІНА