Рішення № 126341465, 03.04.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 квітня 2025 року справа № 520/792/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григоров Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Адвоката ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області (пров. Короленка, буд. 19, 2 пов., 3 каб.,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ22642124) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив :

- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області від 11.12.2024 року, яким ОСОБА_1 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3011, видане Донецькою обласною КДКА 10.09.2008 року) було притягнуто до дисциплінарної відповідальності і застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на шість місяців.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що вважає оскаржуване рішення незаконним та необгрунтованим.

Так, зокрема, позивач указував на те, що не був повідомлений належним чином та завчасно у визначений термін про розгляд дисциплінарної скарги відносно себе, відповідачем не було розглянуто клопотання позивача про надання відомостей з матеріалів вказаного дисциплінарного провадження про оплату скаржником за організаційно-технічне забезпечення розгляду скарги, а також про надання копії відповідної квитанції доданої до скарги, про надання відомостей з матеріалів дисциплінарного провадження, не розглянуто заяви про відвід членів дисциплінарної комісії.

Крім того, позивач указував, що, на його думку, не можна перевірити факт справжності відеозапису, дослідженого дисциплінарною комісією, який було надано скаржником, посилався на те, що відеоспостереження працівників на робочому місці можливе лише за письмовою згодою особи на його проведення це є пріоритетним варіантом, адже чинний Кодекс законів про працю України зобов`язує роботодавця проінформувати працівника «під розписку» про умови праці (ч. 1 ст. 29 КЗпП [1]), до яких цілком можна віднести відеозйомку працівника на робочому місті. А також такі умови праці повинні відображатись у правилах внутрішнього трудового розпорядку. В іншому випадку воно є незаконним.

Позивач, крім наведеного, зазначав, що відповідачем при ухваленні оскаржуваного рішення не врахована практика Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури у аналогічних справах, та розмір застосованого дисциплінарного стягнення, вважав, що його поведінка була в межах Правил адвокатської етики, та порушення останніх з його боку не відбулось, позивач в бійку не вступав, тілесні ушкодження не наносив, позивача хватали за шкірки, штовхали неодноразово, а конфлікт був спровокований скаржником ОСОБА_2 , за наслідком чого позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою суду від 03.02.2025р. відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін, відповідачу запропоновано надати до суду відзив на позовну заяву.

Відповідачем 27.02.2025р. надано відзив на позовну заяву, згідно якого останній позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити. При цьому відповідач вказував, що процедуру перевірки та порушення дисциплінарної скарги було проведено в порядку, передбаченому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», із дотриманням вимог Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність. Рішення не було оскаржено у місячний термін, як це передбачено Законом.

Також відповідач доводив, що оскільки позивач неодноразово подавав клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи, яке в перше засідання було задоволено, і розгляд справи було відкладено, а коли це повторилось, то у даному клопотанні було відмовлено, на підставі приписів абзацу 4 пункту 2 статті 40 Закону. Більше того, присутність під час розгляду дисциплінарної справи є правом адвоката, а не обов`язком комісії, а також під час розгляду дисциплінарної скарги від позивача був присутній представник, що свідчить про дотримання принципу змагальності.

Стосовно не дотримання вимог рішення Ради адвокатів України № 203 від 23.09.2017 року, яким передбачено здійснення плату за організаційно-технічне забезпечення розгляду, то це рішення було скасоване рішенням шостого апеляційного адміністративного суду Постановою від 09.06.2020 р. у справі № 816/2353/17, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року.

Що стосується процедури розгляду відводів членам дисциплінарної комісії, то заяви позивача та його представника про відвід членам дисциплінарної комісії були розглянуті відповідно до нормативних приписів та комісією відмовлено у їх задоволенні. Дані рішення не були оскаржені, а ні представником, а ні позивачем.

Позивач 11.03.2025р. надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого зосередився на недоліках відзиву, що наявні на думку позивача та порушення відповідачем строку подання відзиву до суду. По суті заперечень відповідач позивач наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, визначених у позовній заяві. Також посилався і на інші обставини та доводи, які не було визначено в позовній заяві при зверненні до суду, однак від позивача заяви про зміну предмету та підстав позову від позивача до суду не надходило.

Ухвалами суду від 05.03.2025р. та 19.03.2025р. (повторно) у відповідача було витребувано копії матеріалів дисциплінарного провадження, які надано до суду 01.04.2025р.

З врахуванням викладеного суд вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній доказами, які є належними та достатніми, з врахуванням наданих сторонами доводів та заперечень.

Судом встановлено, що позивач є адвокатом, отримав свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 3011, видане Донецькою обласною КДКА 10.09.2008р., адреса робочого місця адвоката: 63038, Харківська область, Харківський район, м. Харків, Основ`янський район, майдан Руднєва, буд.4, НОМЕР_2. Вказане підтверджується копією Витягу з Єдиного реєстру адвокатів України від 16.04.2024р.

09.07.2024р. до КДКА Харківської області надійшла скарга від слідчого СВ ВП №2 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2., у якій зазначалося, що з 06.09.2023р. у провадженні слідчого перебувають матеріали кримінального провадження № 120232262600000353 від 05.07.2023р. за фактом ч. 2 ст. 309 КК України, захисником в якому виступає позивач - адвокат ОСОБА_1 . Як вказував скаржник, адвокат ОСОБА_1 протягом всього досудового розслідування несвоєчасно з`являвся за викликами, вів себе по відношенню до працівників поліції зверхньо та образливо.

Скаржник стверджував, що позивач ОСОБА_1 вчиняв дії, направлені на навмисне затягування досудового розслідування, про які зазначав у скарзі, про що свідчить ухвала слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 14.02.2024р. у справі № 642/6590/23, копія якої надано відповідачем до суду згідно ухвал про витребування доказів.

Згідно вказаної ухвали суду у справі № 642/6590/23 задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_2. та встановлено захиснику ОСОБА_1. та підозрюваному ОСОБА_3 строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12023226260000353 від 05.07.2023р. у 10 робочих днів - тобто до 26.02.2024 р. включно.

Згідно мотивувальної частини ухвали суду від 14.02.2024р. у справі № 642/6590/23 вбачається, що відділом поліції №2 Харківського районного управління поліції №3 Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023226260000353 від 05.07.2023р. за підозрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України. Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова.

08 листопада 2023р. ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України. На виконання доручення прокурора, 03.01.2024 слідчий слідчого відділення ВП №2 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській області ОСОБА_2. повідомив підозрюваного і захисника у кримінальному провадженні про завершення досудового розслідування та про їх право на ознайомлення з матеріалами вищевказаного кримінального провадження за правилами статті 290 КПК України, починаючи з 03.01.2024 у приміщенні ВП №2 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській області, за адресою: м. Харків, вул. Малиновського , б. 1.

Так, 03.01.2024 р. підозрюваний ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_1. були особисто ознайомлені з повідомленням про завершення досудового розслідування та надання їм доступу до матеріалів досудового розслідування відповідно до вимог ст.ст. 283, 290 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 219 КПК України строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.

Таким чином, перебіг строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023226260000353 від 05.07.2023р. завершився 03.01.2024р., тобто досудове розслідування завершено в передбачений ст. 219 КПК України строк.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження №12023226260000353 від 05.07.2023р. сторона обвинувачення повинна надати для ознайомлення стороні захисту один том письмових матеріалів досудового розслідування (том №1 на 173 арк., до яких входять 2 конверти з відеоматеріалами) та речовий доказ у кримінальному провадженні.

03.01.2024р. підозрюваний ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_1. прибули до слідчого для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. В період часу з 15:28 год по 16:04 год захисник підозрюваного ознайомився з письмовими матеріалами кримінального провадження на 173 арк. З відеоматеріалами та речовими доказами не знайомився. Крім того, захисник ОСОБА_1. зазначив, що підозрюваний ОСОБА_3 особисто ознайомиться з матеріалами пізніше.

Так, 05.01.2024 підозрюваний ОСОБА_3 одноосібно прибув до слідчого для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та в період часу з 17:05 год до 18:31 год. реалізував своє право в повному обсязі, ознайомившись з письмовими матеріалами, відеозаписами та речовим доказом.

З 08.01.2024р.слідчим неодноразово були здійснені телефонні дзвінки за номерами телефону захисника, відправлено повідомлення на електронні пошти, які вказані на особистому сайті, а також відправлено повідомлення про необхідність ознайомлення з матеріалами кримінального провадження на адресу офісу захисника, яку він вказував у своїх повідомленнях та клопотаннях до слідчого, однак захисник на телефонні дзвінки та повідомлення не відповідає, адреси електронної пошти виявились не дійсними.

Викладене свідчить про те, що захисник навмисно уникає прибуття до слідчого, з метою затягування досудового розслідування. Його недобросовісні дії, які спрямовані на уникнення підозрюваними кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, унеможливлюють проведення досудового розслідування в розумні строки.

Також вказана вище ухвала суду містить відомості про те, що за ініціативи сторони захисту судові засідання з розгляду клопотання слідчого неодноразово відкладалися:

25.01.2024 у зв`язку з заявленим захисником відводу головуючому;

05.02.2024 у зв`язку із неявкою підозрюваного, який подав заяву про перенесення судового засідання;

06.02.2024 за клопотання захисника для отримання повного тексту ухвали про відвід;

07.02.2024 захисником заявлено відвід секретарю судового засідання і у зв`язку із повітряною тривогою захисник та обвинувачений відбули до укриття;

08.02.2024 захисник не з`явився, надіслав на електронну пошту суду не підписану електронним цифровим ключем фотокопію своєї заяви про зайнятість;

12.02.2024р. захисник не з`явився причину неявки не повідомив, за поясненнями ОСОБА_3 знаходився у судовому засіданні в Харківській області, і їде до суду, але його місцезнаходження не відоме, у зв`язку з чим оголошувалася перерва, що тривала приблизно 20 хвилин, але навіть до кінця судового засідання захисник до суду не прибув.

Про час та місце кожного судового засідання сторона захисту повідомлялася належним і можливим способом відповідно до частин 1, 9 ст. 135 КПК України - викликом за телефоном, СМС-повідомленням через систему електронного діловодства Д-3, а також надісланням повісток поштою та на електронну пошту захисника. Судовий розгляд клопотання було перенесено шість разів з ініціативи сторони захисту, і судом кожного разу було здійснено усіх передбачених законом можливостей для належного повідомлення підозрюваного та захисника про час та місце розгляду клопотання, судом 12.02.2024 року здійснено розгляд заяви про відвід секретаря судового засідання та розгляд клопотання слідчого у відсутності захисника ОСОБА_1.

В ухвалі від 14.02.2024р. у справі № 642/6590/23 суд наголосив, що захисник ОСОБА_1. є адвокатом, тобто фахівцем у сфері права і має бути обізнаним щодо процесуальних строків, а також можливості додатково отримувати інформацію про час і місце розгляду провадження на Інтернет-порталі судової влади. Сторона захисту 03.01.2024 була повідомлена про відкриття матеріалів кримінального провадження для ознайомлення. Матеріали складають один том, що не можна вважати значним або великим обсягом. Оскільки сторона захисту не ознайомилася із матеріалами кримінального провадження, слідчий 17.01.2024 року направив до слідчого судді клопотання, яке отримано судом 23.01.2024 року.

Також, слідчий суддя в ухвалі взяв до уваги і той факт, що слідчий ОСОБА_2. направив до суду клопотання 17 січня 2024 року яке розглянуто по суті 12 лютого 2024 року. За цей період, який у контексті строків досудового розслідування можливо вважати значним терміном, стороною захисту не вжито жодних дій для закінчення ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Така поведінка сторони захисту може мати ознаки зволікання з ознайомленням, а також ознаки штучного затягування процесуальних строків.

Щодо фактів неповаги, погроз та фізичної розправи, в скарзі було зазначено, що по закінченні судового засідання 06.02.2024р. адвокат ОСОБА_1., дочекавшись коли із зали судового засідання вийде слідчий суддя Проценко Л.Г., в цей час слідчий збирав свої особисті речі. ОСОБА_1 почав провокувати скаржника, висловлюватись в його адресу нецензурною лайкою. Після того, як скаржник ОСОБА_2 зробив позивачу зауваження з приводу його поведінки, останній став до ОСОБА_2 впритул, проявляючи агресію та неповагу до та присутніх, висловився, щоб скаржник йшов робити копії матеріалів з використання нецензурної лексики. ОСОБА_2 зробив ОСОБА_1 зауваження, після чого він почав кричати та взяв до рук стілець, на якому сидів та замахнувся ним на ОСОБА_2 . Скаржник стверджував, що стілець в залі судового засідання, наскільки йому відомо, зроблений з дубу та важить досить багато. Крім того, ОСОБА_4 знав про те, що адвокат ОСОБА_1 займається самбо та дзюдо, про що він зазначив на своєму особистому сайті.

Побоюючись за своє життя та здоров`я, ОСОБА_4 відступив назад та поставив свою сумку, приготувався до можливого фізичного впливу зі сторони адвоката та випрямив руки, стримуючи адвоката. Весь час він казав ОСОБА_1 , щоб він заспокоївся, також до стриманості його закликав прокурор Василець ІО.О. , який був присутній у залі судового засідання, однак адвокат продовжував наступати на скаржника вже без стільця з погрозами фізичної розправи. Коли ОСОБА_1 знов підійшов до ОСОБА_2 впритул, а останньому не було куди було відступати, ОСОБА_2 з метою послаблення психологічного тиску замахнувся на адвоката з рукою, однак не здійснював жодного факту фізичного насилля. ОСОБА_1 відступив, однак продовжував вести себе агресивно та в момент коли ОСОБА_2 нахилився за своєю сумкою, він зневажливо торкнувся підборіддя останнього, внаслідок чого ОСОБА_2 відштовхнув ОСОБА_1 від себе, після чого вони вийшли з зали судового засідання.

Крім того, як вказував скаржник, протягом цього конфлікту адвокат образливо висловлювався в бік батька ОСОБА_2 , назвав його «тварью». У своїй скарзі ОСОБА_2 вказував, що такі вислови позивача обурили його, оскільки з двох років ОСОБА_2 є сином загиблого при виконанні службових обов`язків співробітника міліції. Оскільки зала судового засідання знаходиться на третьому поверсі суду, весь час поки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 йшли до низу, адвокат перешкоджав вільному пересуванню ОСОБА_2 шляхом поштовхів та загороджував прохід. Коли вони опинились на сходах, перед першим поверхом, адвокат ОСОБА_1., пересуваючись позаду ОСОБА_2 , зробив підсічку з метою, щоб той впав на сходах та покалічився, однак в нього не вийшло. Опинившись біля турнікету на виході з приміщення суду, адвокат ОСОБА_1. знов зробив підсічку, а що ОСОБА_2 пригрозив йому пальцем, акцентуючи увагу, шо такі дії в приміщенні суду та по відношенню до поліцейського неприпустимі та він понесе відповідальність.

Скаржник вказував, що вже на вулиці адвокат привселюдно висловлював свою неповагу до нього та викрикував фразу: «пока он здесь на коленях в луже не извинится передо мной, ничего не подпишу».

Також судом встановлено, що членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області Стєбєлєвим А.М. на підставі доручення в.о. голови дисциплінарної палати ДКА Харківської області Перепелиці І.І. № 141/24 від 12.07.2024 р. проводилась перевірка відомостей, викладених в скарзі стосовно адвоката ОСОБА_1. 12.07.2024 р., на виконання ст. 38 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» було складено звернення до адвоката ОСОБА_1 , яке було відправлено 26.07.2024 р. на адресу електронної пошти адвокату, яка зазначена в Єдиному реєстрі адвокатів України з пропозицією надати пояснення. 05.08.2024 р. ОСОБА_1 надав пояснення по суті скарги. 09.09.2024р. строк перевірки відомостей, викладених в скарзі стосовно адвоката ОСОБА_1 було продовжено.

За результатами перевірки відомостей, викладених в скарзі, членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області Стєбєлєвим А.М. 02.10.2024р. складено довідку по суті порушених питань, згідно з якою, перевіряючий вважає, що в діях адвоката ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного проступку, які відображені в ухвалі суду, де зазначено, що поведінка адвоката може мати ознаки зволікання з ознайомленням, а також ознаки штучного затягування процесуальних строків, а такі дії адвоката можуть свідчити про неналежне виконання абзацу 2 статті 44 Правил адвокатської етики. Записи з камер відеоспостережень свідчать про ознаки недотримання ОСОБА_1 вимог статті 45 Правил адвокатської етики.

За результатами перевірки відомостей, викладених в скарзі, дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області прийнято рішення про порушення дисциплінарної справи від 02.10.2024 р.

06.11.2024 року, розгляд дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 відкладено у зв`язку з неявкою адвоката.

На засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області, що відбулось 27.11.2024 р., представником адвоката ОСОБА_1 - адвокатом Голфельд Г.С. подано клопотання про відкладення засідання дисциплінарної палати. Крім того, адвокат ОСОБА_1. надав клопотання про відкладення із посиланням на погіршення стану здоров`я та зайнятістю представника в судовому засіданні, яке було враховано, та розгляд справи зупинено до 11.12.2024 р.

11.12.2024 р. адвокатом ОСОБА_1. подана заява про відвід члену дисциплінарної палати Стєбєлєву А.М., яка під час участі в засіданні усно підтримана та доповнена представником адвокатом Гофельд Г. С., що було окремо розглянуто комісією, та в її задоволенні відмовлено.

Так само 11.12.2024 р. ОСОБА_1 була подана заява про відвід члену дисциплінарної палати Перепелиці І.І., в задоволенні якої також було відмовлено.

Щодо суті поданої скарги, відповідачем було встановлено, що вона обгрунтована фактами зловживання позивачем процесуальними правами під час надання послуг захисника у кримінальному провадження №12023226260000353 від 05.07.2023, за фактом ч. 2 ст. 309 КК України, шляхом навмисного затягування досудового розслідування, про що свідчить ухвала Ленінського районного суду м. Харкова від 14.02.2024 року № 642/6590/23. Крім того, дисциплінарною комісією щодо викладених у скарзі фактів неповаги, погроз та фізичної розправи, було встановлено, що по закінченню судового засідання, адвокат ОСОБА_1. дочекався поки з зали вийде слідчий суддя Проценко Л.Г., звернувся до слідчого нецензурною лайкою, на що слідчий відповів щоб адвокат заспокоївся. Після цього, адвокат став до слідчого впритул, проявляючи агресію та неповагу до скаржника та присутніх, висловлюючись, щоб той йшов робити копії матеріалів з використання нецензурної лексики. На цю поведінку було зроблено зауваження, після чого адвокат ОСОБА_1. почав кричати та взяв до рук стілець, на якому сидів та замахнувся ним на слідчого ОСОБА_2. На підтвердження зазначених обставин до скарги додано відеозапис з камер відеоспостереження, розміщених в приміщенні Ленінського районного суду міста Харкова.

Судом з наданих до суду доказів вбачається, що позивач надав до дисциплінарної комісії пояснення від 05.08.2024р. на скаргу, де зазначив, що не погоджується з викладеними у ній фактами. Зокрема, позивач стверджував, що, на його думку, слідчий суддя, керуючись вимогами КПК України, не мав без причини відкладати судові засідання з розгляду вказаного клопотання, тому відкладенням судових засідань є наявність обґрунтованої причини цьому та наявність відповідних процесуальних підстав, а у разі незаконності причин для відкладення - слідчий суддя б не відкладав справу.

В обгрунтування адвокат навів факти того що він паралельно з розглядом вказаного клопотання подав до слідчих суддів 4 заяви, справа №642/6590/23, які пов`язані з відводом прокурорів, та слідчого, у зв`язку із чим стороною захисту у цій справі подавались відводи слідчому судді Проценко Л.Г. відводи, оскільки не дивлячись на зазначене, самовідвід слідчий суддя Проценко Л.Г. брати відмовився.

Заперечуючи проти доводів скарги про затягування досудового розслідуванні, позивач стверджував, що слідчий ОСОБА_2. своєю скаргою в цій частині фактично втручається у правову позицію сторони захисту у цій справі, і є тиском на адвоката, та втручанням в адвокатську діяльність.

Щодо фактів неповаги, погроз та фізичної розправи, адвокат ОСОБА_1. зазначав, що «ініціатива конфлікту» виходила не від нього, а від слідчого ОСОБА_2 , і що саме ОСОБА_2 був незадоволений відкладенням судового засідання, а адвоката це влаштовувало та було частиною його тактики захисту клієнта.

Адвокат зазначив, що факти щодо конфлікту викладені у скарзі ОСОБА_2 є перекрученими., а висловлювання нецензурної лайки та образ розпочав та вчиняв саме ОСОБА_7 , застосування фізичного впливу щодо адвоката ОСОБА_1 розпочав сам ОСОБА_2 .

На підтвердження зазначеного, адвокат зазначив, що у той же день конфлікту він ніби-то звернувся до слідчого відділення та на особистий прийом до начальника ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області з приводу незаконних дій слідчого ОСОБА_2 . ОСОБА_1 стверджував, що останній визнав поведінку слідчого ОСОБА_2 неадекватною, приніс вибачення за поведінку слідчого ОСОБА_2 , пообіцяв розібратись з останнім.

Також адвокат у поясненнях зазначив, що на наступний день конфлікту 07.02.2024 р. звернувся з письмовим зверненням до Начальника ГУНП в Харківській області з приводу незаконних дій слідчого ОСОБА_8 та просив провести службове розслідування та вжити заходів до слідчого ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що ухвалюючи рішення в дисциплінарній справі, дисциплінарна комісія не погодилися з доводами скарги ОСОБА_2 в тій частині, що стосується фактів умисного затягування розгляду кримінальної справи.

Так, дисциплінарна комісія зазначила в оскаржуваному рішенні про врахування того, що скаргу було подано стороною обвинувачення, яка є процесуальним опонентом адвоката в кримінальному провадженні, а також звернула увагу на те, що суд, який розглядав справу, не звертався до дисциплінарної палати з приводу проявів умисного затягування розгляду справи. В той же час, як вказала дисциплінарна комісія, в ухвалі суду від 14.02.2024р. було зазначено, що в діях адвоката можуть мати ознаки зволікання з ознайомленням, а також ознаки штучного затягування процесуальних строків, та у зв`язку з чим суд встановив захиснику ОСОБА_1 десятиденний строк для ознайомлення з матеріалами справи, чим по суті вирішено питання дотримання розумних строків.

Разом з тим, розглядаючи дисциплінарну скаргу в частині доводів про факти неповаги, погроз та фізичної розправи в адресу скаржника ОСОБА_2 , на підтвердження яких скаржником було надано відеозапис з камер відеоспостереження Ленінського районного суду м. Харкова з наявністю звуку, що надало можливість співставити описане скаржником та адвокатом у поясненнях, дисциплінарна комісія дійшла висновку про підтвердження цих фактів.

Так, дисциплінарна комісія зазначила, що звернення адвоката до слідчого нецензурно, здійснення реальної погрози насильства відносно слідчого, що виразилось у замахуванні стільцем в бік слідчого, є такою поведінкою адвоката, що не відповідає пункту першому статті 12 та статті 45 Правил адвокатської етики і є одноразовим грубим порушенням правил адвокатської етики, що є підставою для притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, кваліфікаційна дисциплінарна комісія адвокатури Харківської області в складі дисциплінарної палати вважала, що зазначені дії адвоката ОСОБА_1 свідчать про одноразове грубе порушення пункту першого статті 12 та статті 45 Правил адвокатської етики, за що відповідно до закону передбачена дисциплінарна відповідальність.

Суд з такими висновками погоджується та зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний: 1) дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.

Як передбачено ч. 1 ст. 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики;4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов`язків адвоката передбачених законом.

Згідно з абз. 3 ст. 7 Правил адвокатської етики, що затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 2019 року15 лютого 2019 року, адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

Згідно абз. 1 ст.12 Правил адвокатської етики, всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу адвокат зобов`язаний дотримуватись у всіх сферах діяльності: професійній, громадській, публіцистичній та інших.

Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження незалежності адвокатської професії, честі, гідності та ділової репутації своїх колег, підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності (абз. 3 ст. 12 Правил адвокатської етики).

Статтею 45 Правил адвокатської етики передбачено, що у відносинах з іншими учасниками судового провадження адвокат повинен:

- бути стриманим і коректним;

- реагувати на неправильні дії або вислови цих осіб у формах, передбачених законом, зокрема у формі заяв, клопотань, скарг тощо;

- бути тактовним при допиті підсудних, потерпілих, сторін у цивільному процесі, свідків та інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року; 3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі: 1) повторного протягом року вчинення дисциплінарного проступку; 2) порушення адвокатом вимог щодо несумісності; 3) систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики.

В цій справі відповідачем було встановлено з боку позивача одноразове грубе порушення правил адвокатської етики, що виразилось у замахуванні стільцем в бік слідчого. До уваги при ухваленні оскаржуваного рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було взято обставини вчинення проступку, який позивачем скоєно в залі судового засідання в приміщенні суду, у присутності працівників суду, прокуратури інших осіб, та його наслідки, а саме те, що адвокат ОСОБА_1 не визнав свою провину у скоєному дисциплінарному проступку.

Як наслідок, дисциплінарним органом до адвоката ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у виді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк шість місяців. Враховуючи всі обставини справи, особу адвоката та його ставлення до власної поведінки, керуючись статтею 24 Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України, та у зв`язку з притягненням адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення Правил адвокатської етики, дисциплінарний орган встановив обов`язок для адвоката ОСОБА_1 пройти спеціалізоване додаткове підвищення кваліфікації з питань адвокатської етики у Вищій школі адвокатури НААУ.

Вказані висновки відповідача відповідають зібраним у справі доказам. Зокрема, судом досліджено копію дисциплінарної скарги, а також відеофайли, надані відповідачем до суду, вивченням яких суд встановив, що позивач в залі судового засідання 06.02.2024р. вів себе агресивно та нестримано, виражався нецензурною лайкою в адресу скаржника ОСОБА_2 , замахнувся на останнього стільцем. Вказане відображено у відеофайлі 50169b91-6677-4201-963а-1bf4fe28de03.MP4.

Доводи позивача про те, що вказаний відеозапис не є належним доказом суд відхиляє та зауважує, що відносно належності доказу насамперед треба звернути увагу на ту інформацію, яку можна встановити за допомогою доказу і перевірити, чи входить вона до предмета доказування. Якщо так, то не залежно від форми, в якій втілюється така інформація, доказ є належним. Якщо інформація стосується інших правовідносин - це неналежний доказ.

Закон України " Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, не регламентує окремих вимог до форми доказу та не встановлює вимог щодо оцінки доказів на предмет неналежності.

За таких обставин відповідач обгрунтовано взяв зазначений доказ до уваги при вирішенні дисциплінарної скарги.

Що стосується належності зазначеного доказу та його допустимості в межах розгляду цієї адміністративної справи, суд зауважує, що він безпосередньо стосуються спірних правовідносин, інших доказів, які б свідчили про недостовірність вказаного доказу при розгляді справи не здобуто.

Суд зауважує, що позивачем не наведено обгрунтованих та підтверджених належними доказами доводів про підробку вказаного відеозапису, ознак монтажу відеофайлу або іншого втручання в його зміст. Так само позивач не звертався до правоохоронних органів з приводу незаконного відеоспостереження за ним, а також підробки відеозапису. Доводи позовної заяви про необхідність отримання згоди працівників на робочому місці на відеоспостереження суд відхиляє як непереконливі та зауважує, що судом не встановлено факту перебування позивача або скаржника у трудових відносинах з Ленінським районним судом м. Харкова, в приміщенні якого здійснено відеозапис.

Суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.77 КАС України, докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно із сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 стандартами доказування обставин спору: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Суд відмічає, що у силу ч.4 ст.44, ч.2 ст.78, ч.3 ст.78, п.4 ч.5 ст.160, п.5 ч.5 ст.160, ч.4 ст.161, ч.4 ст.162 КАС України обов`язок повідомлення суду усіх обставин справи та підтвердження доводів про існування цих обставин відповідними доказами покладений, насамперед на учасників справи - сторони спору.

Окрім того, суд згідно з ч.4 ст.9 КАС України обтяжений законодавцем обов`язком встановити об`єктивну істину у кожному спорі за власною ініціативою безвідносно до стану виконання учасниками справи - сторонами спору згаданого вище процесуального обов`язку.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024р. у справі №400/1217/23: 1) Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.; 4) Посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Що стосується доводів позивача про несвоєчасне надання відповідачем відзиву на позовну заяву, не надіслання відзиву позивача, внаслідок чого позивач просив не брати до уваги відзив при розгляді справи, суд звертає увагу на тому, що разом з відзивом на позовну заяву, який надійшов до суду 27.02.2025р., не було надано жодних доказів на обгрунтування правової позиції відповідача. Відтак, при вирішенні справи суд керується доказами, зібраними судом в порядку ст. 77 КАС України, з ініціативи суду.

Стосовно доводів позивача про неналежний розгляд дисциплінарної справи та, зокрема, невирішення клопотань про витребування відомостей та відводи, судом з наданих матеріалів дисциплінарної справи встановлено, що відповідачем було належним чином вирішено заяви про відвід членам дисциплінарної комісії та решта заяв, які мали безпосередній вплив на розгляд дисциплінарної справи, а позивачем надано пояснення по суті скарги, при розгляді справи брав участь представник позивача - адвокат Гофельд Г.С. Відтак не можна стверджувати про те, що позивач був позбавлений можливості взяти участь в розгляді дисциплінарної справи та надати свої заперечення.

Суд звертає увагу на те, що позивач не вказав які саме наслідки для правильного вирішення дисциплінарної справи мали наявні на його думку недоліки проведення розгляду дисциплінарної справи відносно нього.

Слід зауважити, що порушення процедури при прийнятті рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Тобто, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020р. у справі №813/1790/18.

В даній справі, з урахуванням наведених вище міркувань, суд не вбачає при проведенні розгляду дисциплінарної справи відносно ОСОБА_1 таких процедурних порушень, які вплинули на правильність встановлення як обставин скоєння ним дисциплінарного проступку, так і його кваліфікації та визначення міри покарання.

Доводи позивача, надані ним у відповіді на відзив на позовну заяву, в яких позивач зазначав про те, що йому не зрозуміло яким чином були ідентифіковані особи, зображені на відеозапису, який досліджувався дисциплінарною комісією, а також щодо неповноважного складу дисциплінарної комісії належними доказами не підтверджено.

Крім того, слід зазначити, що згідно з частиною першою ст. 160 КАС України, позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування у позовній заяві. Частиною першою статті 47 КАС України передбачено, що позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи відсутність судового засідання у справах спрощеного позовного провадження, які розглядаються без виклику сторін, що стосується і цієї справи, така заява має бути подана до суду не пізніше ніж за п`ять днів до спливу одного місяця з дня відкриття провадження у справі.

На користь цього свідчать положення ч. 2 ст. 262 КАС України, яка визначає, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд вказує, що відповідної заяви про зміну предмету та підстав позову позивач, який є адвокатом, тобто фахівцем в галузі права, до суду не надав, а його позовна заява не містить доводів щодо неповноважного складу дисциплінарної комісії.

Що стосується посилань відповідача та заперечень з цього приводу позивача щодо порушення позивачем строку звернення до суду в цій справі, що встановлений відповідно до частини 1 ст. 42 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", яка вказує, що адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду, слід зауважити, що цей строк позивачем не пропущено. Зокрема, судом встановлено, що датою ухвалення оскаржуваного рішення є 11.12.2024р., з огляду на що тридцятиденний строк його оскарження спливав 10.01.2025р. ОСОБА_1 позовну заяву засобами електронної пошти направлено на адресу суду 10.01.2025р., про що свідчить протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису. При цьому, позовну заяву зареєстровано судом 13.01.2025р. - у перший робочий день.

З урахуванням викладених висновків в цій справі необхідно зазначити, що для вирішення питання про правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді призупинення дії адвокатського свідоцтва, необхідним є з`ясування його співмірності характеру, обставинам та наслідкам вчиненого проступку.

Суд вважає, що наведені вище міркування, які базуються на вичерпних та належних доказах, поданих сторонами до суду, свідчать про те, що дисциплінарної комісією встановлено підстави для застосування до позивача обраного заходу дисциплінарного впливу, що є співмірним скоєному. Доводи позивача про те, що конфлікт був спровокований скаржником ОСОБА_2 не впливають на обов`язок його як адвоката дотримуватись Правил адвокатської етики.

Суд зазначає, що межі судового контролю при розгляді справ стосовно незаконності рішень суб`єктів владних повноважень визначено ст. 2 КАС України.

Так, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, перевіривши згідно наведеної норми оскаржуване рішення відповідача, суд вважає, що його прийнято обґрунтовано, із урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали належну оцінку, інші доводи висновків суду не спростовують .

За вказаних обставин, дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 9, 243-246, 291, 293, 295-296 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Григоров