Рішення № 126341247, 03.04.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/451/25

03 квітня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника адвоката Буняка Юрія Ігоровича звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить: визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №204250007678 від 23.01.2025 про відмову в переведенні на інший вид пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 14.12.1993 по 01.05.2016 в органах державної податкової служби (Головної державної податкової інспекції Української РСР, Головної державної податкової інспекції України, Державної податкової адміністрації України, Державної податкової служби України, Міністерства доходів і зборів, Державної фіскальної служби), з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії від 15.01.2025 № 10/П/20-40-10-02-11 та № 9/П/20-40-10-02-11, виданих Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 17.01.2025 звернулася з заявою про переведення її з пенсії за віком згідно із Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV) на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII). До заяви додала довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії. Однак відповідач оскаржуваним рішенням від 23.01.2025 відмовив у переведенні позивача на пенсію державного службовця.

Позивач вважає відмову органу Пенсійного фонду України протиправною та вказує на дотримання усіх умов, передбачених Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII, частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі - Закон №3723-ХІІ), а саме: наявність необхідного віку, страхового стажу, стажу служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, понад 20 років станом на 01.05.2016, що у сукупності дає право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Вказує, що відповідач протиправно не зарахував до стажу державної служби роботу в органах державної податкової служби, бо проходження такої прирівнюється до проходження державної служби. Крім того, зазначає, що є підстави для здійснення нарахування (перерахунку) та виплати пенсії відповідно до Закону № 889-VIII з урахуванням довідок про складові заробітної плати, виданих 15.01.2025 Головним управлінням ДПС у Харківській області.

З наведених підстав позивач звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 05.02.2025 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), та з урахуванням положень статей 257-262 КАС України.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 05.02.2025 разом з позовною заявою та додатками надіслані відповідачу в його електронний кабінет та доставлені 06.02.2025 і 29.01.2025 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного лист (а.с.40).

28.02.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшли матеріали електронної пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.41-49).

19.03.2025 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечує з посиланням не те, що ОСОБА_1 не має достатнього стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу та прийняття присяги державного службовця.

Відповідач вважає, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Зарахуванню до стажу державної служби підлягають лише ті періоди роботи працівників державної податкової служби, коли вони перебували на посадах з встановленням рангів державних службовців.

Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю (а.с.51-55).

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Позивач 17.01.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з письмовою заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу (а.с.16). До заяви ОСОБА_1 , серед іншого, додала довідки, видані 15.01.2025 Головним управлінням ДПС у Харківській області, №9/П/20-40-10-02-11 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на січень 2025 року та №10/П/20-40-10-02-11 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби, за грудень 2024 року, що підтверджується розпискою-повідомленням (а.с.17-19, 47-48).

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії №204250007678 від 23.01.2025 через відсутність необхідного стажу державної служби. У рішенні зазначені умови для призначення пенсії, передбачені пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII. Далі вказано, що посадовим особам органів податкової служби згідно з статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання, і відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с.20, 44).

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII, згідно з пунктом 2 розділу ХІ якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно із пунктами 10-12 розділу ХІ Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які:

а) досягли певного віку;

б) мають передбачений законодавством страховий стаж;

в) станом на 01.05.2016 мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ, пунктами 10-12 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18 та висловлена Верховним Судом в постановах від 15.12.2020 у справі № 560/2398/19, від 22.05.2024 у справі № 500/1404/23.

При цьому пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, а саме відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283).

Вказане у сукупності свідчить про те, що набутий до 01.05.2016 стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII.

Предметом спору у цій справі є оцінка обставин щодо: наявності підстав для зарахування роботи в органах державної податкової служби до стажу на посадах державної служби; наявності у позивача достатнього стажу роботи на державній службі, необхідного для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 889-VIII; правомірності рішення відповідача щодо відмови позивачу у переведенні на пенсію за віком на підставі Закону № 889-VIII.

На підтвердження трудової діяльності позивача на державній службі, в органах державної податкової служби, присвоєння персональних та спеціальних звань, рангів державного службовця у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 містяться наступні записи про її роботу за спірні періоди:

Податкова інспекція по Куп`янському району,

з 14.12.1993 по 30.10.1995 прийнята на посаду спеціаліста 1 категорії відділу обліку та звітності;

31.05.1994 прийняла присягу державного службовця;

20.07.1994 присвоєно персональне звання державного службовця 14 рангу;

з 31.10.1995 по 25.11.1996 перебувала на посаді начальника відділу;

21.09.1996 присвоєно звання інспектора податкової служби 1 рангу;

Куп`янська державна податкова адміністрація, Куп`янська міжрайонна державна податкова адміністрація, Куп`янська об`єднана державна податкова адміністрація,

з 26.11.1996 по 29.12.1999 перебувала на посаді начальника відділу державного реєстру фізичних осіб;

з 30.12.1999 по 02.06.2002 перебувала на посаді головного державного податкового інспектора сектора державного реєстру фізичних осіб;

з 03.06.2002 по 30.06.2002 перебувала на посаді в.о. начальника відділу автоматизації процесів оподаткування УААП;

з 01.07.2002 по 28.07.2002 перебувала на посаді в.о. начальника відділу автоматизації процесів оподаткування інформатизації і обліку;

з 29.07.2002 по 28.07.2003 перебувала на посаді начальника відділу автоматизації процесів оподаткування;

29.07.2002 присвоєно спеціальне звання радника податкової служби ІІІ рангу;

з 29.07.2003 по 24.08.2005 перебувала на посаді начальника відділу;

з 25.08.2005 по 01.04.2012 перебувала на посаді головного державного податкового інспектора відділу обліку платників податків;

24.08.2005 присвоєно спеціальне радника податкової служби ІІ рангу;

з 02.04.2012 по 01.07.2012 перебувала на посаді головного державного податкового інспектора у сектор обліку платників податків та обробки податкової звітності відділу інформатизації та обліку платників податків;

з 02.07.2012 по 24.06.2013 перебувала на посаді головного державного податкового інспектора у відділ інформатизації та обліку платників податків;

Головне управління Міндоходів у Харківській області Купчинської ОДПУ,

з 25.06.2013 по 30.06.2015 перебувала на посаді головного державного інспектора у відділ ІТ та обліку платників податків;

01.01.2014 присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної справи ІІ рангу;

з 01.07.2015 по 04.02.2016 перебувала на посаді головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів;

з 05.02.2016 по 03.04.2017 перебувала на посаді головного державного інспектора відділу обслуговування платників;

в подальшому працювала в податкових органах до 05.02.2021, проте оскільки решта періодів виходять за межі спірного періоду, вказаного у позовних вимог, тому не досліджуються судом (а.с.21-26).

Таким чином, позивач у період з 14.12.1993 по 01.05.2016 (більше 20 років) працювала на різних посадах в органах державної податкової служби, посаду в цій службі обіймала і станом на 01.05.2016.

Стаття 25 Закону №3723-XII визначала класифікацію посад державних службовців, основними критеріями якої є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу (частина перша).

Частиною другою цієї ж статті установлено сім категорій посад державних службовців. Поряд з тим частиною третьою статті 25 Закон №3723-XII обумовлено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Крім того, частиною сімнадцятою статті 37 Закону №3723-ХІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання чинності Законом №889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби (далі - Порядок №283).

Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Пунктом 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Порядок №283 втратив чинність 01.05.2016 у зв`язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України 25.03.2016 №229 нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №229).

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII Про державну податкову службу в Україні (був чинний до 19.11.2012, далі Закон №509-XII).

Згідно з положеннями статті 6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Частиною п`ятою статті 15 Закону №509-XII установлено, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України Про державну службу.

Частина четверта статті 15 Закону №509-XII передбачала, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності). Тобто цією нормою було встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов`язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Частинами сьомою, восьмою статті 15 Закону №509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Законом України від 05.07.2012 №5083-VI Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні, який набрав чинності 12.08.2012, доповнено Податковий кодекс України (далі ПК України) розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі статтею 344. Так згідно з пунктом 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про державну службу. При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно д Закону України Про державну службу незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Верховний Суд України у постанові від 22.10.2013 у справі №21-340а13 зазначив, що аналіз положень статті 37 Закону України Про державну службу, Закону України Про державну податкову службу в Україні дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII. Надалі такий правовий висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а та від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.

Отже, посадові особи органів державної податкової служби, які обіймали посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету та яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах повинен зараховуватись їм до стажу державної служби, який дає право на пенсію.

На спростування мотивації відповідача, викладеної в оскаржуваному рішенні, суд наводить висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі №539/1855/17, у яких зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу у зв`язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 ПК України та Порядку №283.

За наведеного правового регулювання та враховуючи висновки Верховного Суду, суд приходить до переконання, що період роботи позивача в податкових органах з 14.12.1993 по 30.04.2016 (включно) зараховується до стажу державної служби. У відповідача не було підстав для незарахування до стажу державної служби позивача періодів роботи з 14.12.1993 по 30.04.2016 (включно), що становить понад 20 років.

Відповідно необґрунтованою є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, оскільки, крім наявності спеціального стажу (понад 20 років державної служби станом на 01.05.2016), виконуються й інші умови (щодо віку позивач досягла віку 60 роки та страхового стажу, який становить більше 30 років) для реалізації права на одержання пенсії відповідно до Закону України Про державну службу.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

У спірному випадку у ОСОБА_1 право на переведення з одного виду пенсії на інший виникло з моменту звернення до пенсійного органу із відповідною заявою 17.01.2025.

Щодо позовної вимоги про врахування відповідачем довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії, то суд зазначає, що у цій справі спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, оскільки орган Пенсійного фонду України не визнав за нею цього права.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22, у якій предметом спору були аналогічні правовідносини, зазначив, що вимоги позивача зобов`язати обрахувати пенсію за віком з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Тож з урахуванням наведеного вимоги позову про визначення розміру пенсії з урахуванням довідок, виданих 15.01.2025 Головним управлінням ДПС у Харківській області, про складові заробітної плати для призначення пенсії задоволенню не підлягають (є передчасними).

При цьому суд зауважує, що згідно з правовими висновками Верховного Суду у наведеній справі №560/8328/22 для призначення пенсії за віком за Законом №3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у пункті 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі.

Отже, оскільки рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивачу безпідставно відмовлено у переведенні на інший вид пенсії (за наявності умов для реалізації права на одержання пенсії державного службовця згідно із пунктом 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ), то позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №204250007678 від 23.01.2025 про відмову в перерахунку пенсії та зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 з 17.01.2025 (з часу звернення із заявою) на пенсію державного службовця за віком відповідно Закону №889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 14.12.1993 по 30.04.2016 (включно) в органах державної податкової служби та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 484,48 грн, сплачений відповідно до квитанції від 28.01.2025 (а.с.12).

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №204250007678 від 23.01.2025 про відмову в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести ОСОБА_1 з 17.01.2025 на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу, зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 14.12.1993 по 30.04.2016 (включно) в органах державної податкової служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири грн 48 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, місто Київ, 04053, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42098368).

Повний текст рішення складено та підписано 03 квітня 2025 року.

СуддяЧепенюк О.В.