Рішення № 126341242, 03.04.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/384/25

03 квітня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, у зв`язку з перебуванням на утриманні у нього трьох дітей віком до 18 років за відсутності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, у зв`язку з перебуванням на утриманні у нього трьох дітей віком до 18 років за відсутності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка підпорядкована військовій частині НОМЕР_1 .

У позивача наявна підстава для звільнення з військової служби, оскільки він є батьком трьох малолітніх дітей.

У зв`язку із цим позивач подав по команді рапорт про звільнення його з військової служби на підставі абз. 5 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", проте за результатами розгляду рапорту відповідач прийняв рішення про відмову у звільненні позивача з військової служби.

Ухвалою судді від 29.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

05.02.2025 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що Військовою частиною НОМЕР_1 було отримано рапорт про звільнення з військової служби молодшого сержанта ОСОБА_1 , супровідним листом від Військової частини НОМЕР_2 вихідний № 1127 від 25.11.2024 та зареєстровано у Військовій частині НОМЕР_1 02.12.2024 за вхідним № 31570.

За результатами розгляду рапорту позивача, командиром Військової частини НОМЕР_1 було відмовлено у звільненні з військової служби та на рапорті була накладена відповідна резолюція, як це передбачено Наказом Міністерства оборони України № 531 від 06.08.2024 "Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України".

Зазначає, що про результати розгляду рапорту позивача Військова частина НОМЕР_1 і повідомила Військову частину НОМЕР_2 листом від № 12874 від 28.12.2024, а отже розцінювати даний лист як "рішення" командира Військової частини НОМЕР_1 про відмову у звільненні з військової служби, та відповідно визначати його протиправною відмовою, є безпідставним.

Вказує, що Військова частина НОМЕР_1 за своєю організаційною формою є "окремою механізованою бригадою", тому у випадку наявності підстав для звільнення з військової служби, командиром військової частини НОМЕР_1 видається наказ (по особовому складу) про звільнення з військової служби, а у випадку відсутності підстав для звільнення ставиться відповідна резолюція, як це передбачено Наказом Міністерства оборони України № 531 від 06.08.2024 "Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України".

07.02.2025 до суду від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що предметом спору у цій справі є відмова у звільненні позивача з військової служби, оформлена резолюцією командира військової частини НОМЕР_1 . Тобто протиправна відмова у звільненні була викладена у формі резолюції командира військової частини НОМЕР_1 .

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка підпорядкована Військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач подав по команді рапорт про звільнення його з військової служби за вхідним номером № 3287 від 21.11.2024, на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з перебуванням на утриманні трьох дітей віком до 18 років.

До вказаного рапорту позивач додав наступні документи:

нотаріально засвідчену копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 ;

нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ;

нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 ;

нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 ;

належним чином засвідчену копію рішення Сквирського районного суду Київської області у справі № 376/3987/23 від 04.01.2024;

довідку Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області № 35649 від 29.10.2024;

акт про встановлення факту трьох малолітніх дітей в сім`ї від 01.11.2024.

На вказаному рапорті прямим командиром позивача було проставлено резолюцію "Погоджено. Наявні підстави для звільнення з військової служби" та супровідним листом від 25.11.2024 №1127 останній було передано до Військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований 02.12.2024 за вхідним № 31570.

За результатами розгляду рапорту позивача, командиром Військової частини НОМЕР_1 , на супровідному листі, було накладено резолюцію "Не погоджую".

Не погоджуючись із відмовою Військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби на підставі абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з перебуванням на утриманні трьох дітей віком до 18 років, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

На дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).

Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби, зокрема військовослужбовців частиною дванадцятою цієї статті. Так, пунктом першим визначені підстави для звільнення військовослужбовців у мирний час, пунктом другим під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), пунктом третім під час дії воєнного стану.

У відповідності до абз.5 п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, у зв`язку із перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Згідно пунктом 233 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.08.2024 року за №1214/42559, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі - Порядок №531), який набрав чинності 08.08.2024. Цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №531 з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).

За правилами пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку.

Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі регламентовані розділом ІІІ Порядку №531.

Так, згідно з пункту 1 розділу ІІІ Порядку №531 у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Додаток 1 Порядку №531 містить наступні вимоги до оформлення резолюції (рішення) до рапорту військовослужбовця:

ПОГОДЖЕНО або НЕ ПОГОДЖЕНО (зазначається правова підстава та обґрунтування)

посада безпосереднього командира (начальника)

військове звання підпис Ім`я ПРІЗВИЩЕ

(для рапорту, поданого в паперовій формі)

ПОГОДЖЕНО або НЕ ПОГОДЖЕНО (зазначається правова підстава та обґрунтування)

посада прямого командира (начальника)

військове звання підпис Ім`я ПРІЗВИЩЕ

(для рапорту, поданого в паперовій формі)

ПОГОДЖЕНО або НЕ ПОГОДЖЕНО (зазначається правова підстава та обґрунтування)

посада прямого командира (начальника)

військове звання підпис Ім`я ПРІЗВИЩЕ

(для рапорту, поданого в паперовій формі).

Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №531 непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку №531, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Отже, з аналізу вищенаведеного слідує, що за результатами розгляду рапорту командир (начальник) або інша посадова особа, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання приймає рішення по суті рапорту, при цьому відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

У разі, коли для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, то безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

При цьому, підпунктами 12 та 13 пункту 5 додатка 19 "Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби" до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, визначено, що при звільненні через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються:

копія аркуша бесіди;

копія рапорту військовослужбовця;

копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);

документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:

- в мирний час або під час дії особливого періоду:

військовослужбовцем, який має трьох і більше дітей віком до 18 років,- копія свідоцтва про народження дітей із зазначенням батьківства (материнства) особи або рішення суду про встановлення факту батьківства (материнства) особи;

- під час дії воєнного стану:

у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану):

копія свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства (материнства) особи;

один з документів: копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину;

довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.

Як зазначалося вище, позивач подав по команді рапорт про звільнення його з військової служби за вхідним номером № 3287 від 21.11.2024, на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з перебуванням на утриманні трьох дітей віком до 18 років.

Як уже зазначено судом, відповідно до вимог Порядку №531, за результатами розгляду рапорту командир Військової частини НОМЕР_1 повинен був прийняти одне із трьох передбачених вказаним порядком рішень:

- про задоволення рапорту;

- про відмову у його задоволенні (зазначивши обґрунтовані підстави);

- або не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Супровідним листом від 25.11.2024 №1127 вказаний рапорт було передано до Військової частини НОМЕР_1 , та зареєстрований 02.12.2024 за вхідним №31570. За результатами розгляду рапорту позивача, командиром Військової частини НОМЕР_1 , на супровідному листі, було проставлено резолюцію "Не погоджую".

Однак, командиром не зазначено вичерпного переліку підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Отже, з урахуванням пунктів 3 та 4 розділу ІІІ Порядку №531 слід дійти висновку, що рішення по суті рапорту не приймалося.

З урахуванням наведеного суд критично оцінює та відхиляє, як покликання представника позивача, так і представника відповідача про те, що шляхом проставлення резолюції "Не погоджую" командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення по суті розгляду рапорту, яким позивачу відмовлено у звільненні з військової служби.

Поряд з цим, суд зазначає, що проставлення резолюції "Не погоджую" не може вважатися належним розглядом рапорту ОСОБА_1 та свідчити про дослідження усіх доданих ним документів, оскільки вказана резолюція, в порушення вимог пункту 4 розділу ІІІ Порядку №531, не містить вичерпного переліку підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Наведене свідчить, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду рапорту позивача, у відповідності до вимог Порядку №531.

При цьому, оскільки командиром Військової частини НОМЕР_1 не надавалася оцінка підставам для звільнення позивача з військової служби, з огляду на подані ним документи, то спір у цій справі стосується виключно питання неналежного розгляду рапорту (допущення протиправної бездіяльності), і за таких обставин відсутні підстави для надання судом оцінки стосовно наявності у позивача права на звільнення з військової служби відповідно до вказаної ним підстави та поданих разом із рапортом документів.

Суд зауважує, що спір щодо наявності чи відсутності підстав для звільнення позивача з військової служби може виникнути лише при наявності відповідного рішення за розглядом рапорту по суті.

Таким чином, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби у відповідності до вимог Порядку №531, а саме, не зазначено вичерпного переліку підстав та документів (копій документів), які позивачеві необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, згідно з ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 , за вхідним номером № 3287 від 21.11.2024, у відповідності до вимог Порядку №531, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби задоволенню не підлягають з мотивів які були наведені судом.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 , за вхідним номером № 3287 від 21.11.2024, у відповідності до вимог Порядку №531.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 , за вхідним номером № 3287 від 21.11.2024, у відповідності до вимог Порядку №531, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 03 квітня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 );

відповідач: - Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).

Головуючий суддяБаб`юк П.М.