Рішення № 126341234, 02.04.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/385/25

02 квітня 2025 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду, через представника адвоката Нюню Наталію Андріївну, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару №UA403020/2025/000003/1 від 08.01.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі рахунку-фактури №6757543 від 10.11.2024 позивачем придбано автомобіль - AUDI; модель: Q5, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , календарний рік випуску: 2015, вартістю 6800,00 канадських доларів.

З метою митного оформлення ввезеного на територію України легкового автомобіля після ДТП, бувшого в користуванні марки уповноваженою особою позивача було подано електронну митну декларацію 25UA403020000127U0 від 07.01.2025. Заявлена митна вартість товару 9090,80 канадських доларів, з яких 6800 канадських доларів фактурна вартість легкового автомобіля та 1600 доларів транспортні витрати пов`язані з його доставкою.

Позивач вказує, що митний орган прийняв спірне рішення №UA403020/2025/000003/1 від 08.01.2025, яким скоригував митну вартість товару за резервним методом визначення вартості згідно зі статтею 64 Митного кодексу України (далі - МК України).

Позивач з такими рішеннями не погоджується та вважає його протиправним, оскільки вважає, що декларантом подано митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару, які не містять розбіжностей щодо вартості товару та вказують, що їх дані піддаються обчисленню, в той час як митний орган не встановив обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Позивач зазначає, що у відповідача не було підстав для витребування додаткових документів у відповідності до частини третьої статті 53 МК України. Визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 27.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.

03.02.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками, із змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що уповноваженою особою позивача, подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ №25UA403020000127U0, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: «Легковий автомобіль після ДТП, бувший в користуванні: марка: AUDI; модель: Q5; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; тип двигуна: дизельний; № двигуна: не визначено; робочий об`єм: 2967 см3; календарний рік виготовлення: 2015 р.; модельний рік виготовлення: 2015 р.; колісна формула: 4х4; загальна кількість місць, включаючи місце водія: 5; автомобіль після ДТП: пошкоджено: задній бампер, ЛФП по периметру кузова, забруднення салону. Показник одометра 196440 км. призначений для використання по дорогах загального користування, для перевезення пасажирів. Торговельна марка: AUDI. Виробник: AUDI AG - Німеччина/DE». До митної декларації подано ряд документів, а саме: рахунок-фактура (інвойс) №6757543 від 10.11.2024; декларація про походження товару №9978013 від 08.11.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.11.2024; довідка щодо вартості транспортування товару №б/н від 07.01.2025; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №06/01-2025 від 06.01.2025; договір про надання послуг митного брокера №10 від 03.01.2025; паспорт громадянина України; довідка № 74236 від 06.01.2025; заява на видачу посвідчення від 07.01.2025; фото транспортного засобу від 07.01.2025; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України GD 630939 від 13.08.2022.

Відповідач зазначає, що під час здійснення митного контролю за МД №25UA403020000127U0 від 07.01.2025 опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої виявлено розбіжності щодо країни відправлення, оскільки декларантом зазначено у графі 15 митної декларації країну відправлення Канада, а згідно доданого до МД рахунку фактури від 10.11.2024 №6757543 продавцем є фірма з юридичною адресою в США. Також декларантом не надано до митного оформлення банківських документів підтверджуючих суму та валюту розрахунку, а також транспортних документів підтверджуючих країну відправлення, що викликає сумніви щодо автентичності заявленої в рахунку фактурі валюти розрахунку.

Таким чином, на думку відповідача, перелічені вище фактори вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах, з огляду на що митницею направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, а у разі відсутності зазначених документів надати (за наявності) додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Відповідач зазначає, що листом від 08.01.2025 уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що інших документів не має, і протягом 10 календарних днів надати не може. При цьому відповідач наголошує, що декларантом до митного оформлення подано документ, що підтверджує вартість перевезення товару, а саме: довідку № б/н від 07.01.2025, яку складену громадянином ОСОБА_1 в довільній формі, в якій зазначено, що транспортні витрати та страхування на автомобіль марка: AUDI; модель: Q5; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 : з Канади до пункту пропуску з Україною, становили 1600 доларів США. Будь-яких інших доказів щодо підтвердження такої складової митної вартості товару митному органу надано не було.

Відтак, відповідачем зазначено, що позивачем документально не підтверджено складові митної вартості, а саме: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а тому заявлена декларантом митна вартість товару не могла бути визнана митницею, оскільки документально не підтверджено складові митної вартості (арк. справи 39-51).

05.02.2025 представником позивача на адресу суду подано відповідь на відзив у які, окрім обґрунтувань вже наведених у позовній заяві, зазначено, що стосовно того, що декларантом не надано до митного оформлення банківських документів підтверджуючих суму та валюту розрахунку, а також транспортних документів підтверджуючих країну відправлення, що викликає сумніви щодо автентичності заявленої в рахунку фактурі валюти розрахунку, в ході консультацій відповідача з декларантом дане питання не ставилось. Представник позивача вказує, що відповідач не з`ясовував цього питання оскільки, на її думку, вказана операція купівлі-продажу немала прямого відношення до операції купівлі-продажу між позивачем і V&S BROTHERS INC. та не впливала на заявлену митну вартість. Вказує, що відповідач міг подати запит до V&S BROTHERS INC. чи до декларанта, чи до компетентних митних органів Канади, або ж взяти пояснення в позивача й отримати відповіді на ці питання, поряд з тим відповідач залишає поза увагою довідку про транспортні витрати до митного кордону України, що склали 1600 доларів, в якій вказано, що це сума витрат з доставки авто з Канади до пункту пропуску з Україною (арк. справи 52-59).

Суд ухвалою від 10.02.2025 відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд даної судової справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Інших заяв, в тому числі по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

З матеріалів справи слідує, що згідно інвойсу №6757543 від 10.11.2024, оформленого іноземною юридичною компанією-продавцем V&S BROTHERS INC (поштова адреса: Бриджтон, Нью-Джерсі, США, далі - продавець), позивачем придбано транспортний засіб, а саме: авто 2015 AUDI Q5; vin: НОМЕР_1 , вартістю 6800 канадських доларів (арк. справи 9). Згідно вказаного інвойсу вказано платіжну адресу покупця: с. Мшанець, Тернопільська область.

Уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення 07.01.2025 подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) типу ІМ40ДЕ №25UA403020000127U0 (арк. справи 47), у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: «Легковий автомобіль після ДТП, бувший в користуванні: марка: AUDI; модель: Q5; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; тип двигуна: дизельний; № двигуна: не визначено; робочий об`єм: 2967 см3; календарний рік виготовлення: 2015 р.; модельний рік виготовлення: 2015 р.; колісна формула: 4х4; загальна кількість місць, включаючи місце водія: 5; автомобіль після ДТП: пошкоджено: задній бампер, ЛФП по периметру кузова, забруднення салону. Показник одометра 196440 км. призначений для використання по дорогах загального користування, для перевезення пасажирів. Торговельна марка: AUDI. Виробник: AUDI AG - Німеччина/DE».

Як слідує з матеріалів справи та з інформації, що міститься в графі 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення подано наступні документи:

рахунок-фактура (інвойс) №6757543 від 10.11.2024;

декларація про походження товару №9978013 від 08.11.2024;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.11.2024;

довідка №б/н від 07.01.2025 (документ, що підтверджує вартість перевезення товару);

висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №06/01-2025 від 06.01.2025;

договір про надання послуг митного брокера №10 від 03.01.2025;

паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_3 від 26.05.1999;

інші некласифіковані документи - довідка №74236 від 06.01.2025;

інші некласифіковані документи - заява на видачу посвідчення від 07.01.2025;

інші некласифіковані документи - фото транспортного засобу від 07.01.2025;

паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України GD 630939 від 13.08.2022.

Із змісту МД №25UA403020000127U0 слідує, що декларантом самостійно заявлено митну вартість товару за основним (1) методом визначення митної вартості на рівні 267920,32грн що становить 9090,80 канадських доларів за курсом НБУ станом на день подання митної декларації (1 канадський долар = 29,47160000 грн), з яких 6800 канадських доларів фактурна вартість легкового автомобіля, та 1600 доларів США транспортні витрати пов`язані з доставкою автомобіля (курсу 1 долара США на день подання митної декларації не вказано). У графі 48 МД вказано про відстрочку платежу до 09.04.2025.

Вартість автомобіля заявлена декларантом з врахуванням інформації із висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 , №06/01-2025 від 06.01.2025 (арк. справи 13-18).

Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» (надалі - АСМО «Інспектор») було згенеровано форми митного контролю: « 000 Інформаційне повідомлення»; « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»; « 210-1 Проведення митного огляду транспортного засобу»; « 911-1 Здійснення фото- та/або відеофіксації виконання митних формальностей».

Також, АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур:

«За участі фізичної особи (гр. 54, 8 МД) наявні протоколи про порушення митних правил (№000037/UA206000/2022 від 29.11.2022; №000038/UA206000/2022 від 29.11.2022, №000065/UA403000/2024 від 06.11.2024, №000060/UA403000/2024 від 28.10.2024, №000056/UA403000/2024 від 07.10.2024). Розглянути питання щодо посилення митного контролю з метою недопущення повторних порушень.

Під час здійснення митного контролю за МД №25UA403020000127U0 від 07.01.2025 митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої виявлено розбіжності щодо країни відправлення, оскільки декларантом зазначено у графі 15 митної декларації країну відправлення Канада, а згідно доданого до МД рахунку фактури від 10.11.2024 №6757543 продавцем є фірма з юридичною адресою в США.

Крім цього, декларантом не надано до митного оформлення банківських документів підтверджуючих суму та валюту розрахунку, а також транспортних документів підтверджуючих країну відправлення, що викликає сумніви щодо автентичності заявленої в рахунку фактурі валюти розрахунку, відтак митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронне повідомлення від 07.01.2025 про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару такого змісту:

«Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи;

страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи:

копію митної декларації країни відправлення;

висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи».

З матеріалів справи слідує, що уповноваженою особою декларанта, окрім тих документів, які вже були подані до митної декларації, додатково не було надано жодного документа. Листом від 08.01.2025 уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що інших документів не має, і протягом 10 календарних днів надати не може.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403020/2025/000003/1 від 08.01.2025, у графі 33 якого зазначено: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме: для підтвердження митної вартості декларантом не подано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, для страхування (якщо здійснювалось) - страхових документів. Не надано інформації про рух коштів від покупця до продавця. На вимогу митного органу не подано митної декларації країни відправлення та інших документів, в тому числі тих що впливають на заявлений рівень митної вартості. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що інформація яка міститься на загальнодоступних інтернет ресурсах вартість даного товару є вищою за заявлену декларантом. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, якщо здійснювалось страхування, страхові документи та додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, копію митної декларації країни відправлення. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Під час перевірки правильності визначення митної вартості встановлено розбіжності щодо країни відправлення, оскільки декларантом зазначено у графі 15 митної декларації (далі-МД) країну відправлення Канада, а згідно доданого до МД рахунку фактури від 10.11.2024 №6757543 продавцем є фірма з юридичною адресою в США. Оскільки декларантом не надано банківських документів підтверджуючих суму та валюту розрахунку а також транспортних документів підтверджуючих країну відправлення виникають сумніви щодо автентичності заявленої в рахунку фактурі валюти розрахунку. Декларантом 08.01.2025 надіслано лист, що інших документів немає. За результатами проведеної консультації з декларантом дійшли згоди про неможливість визначення заявленої декларантом митної вартості в зв`язку із появою нових відомостей, що впливають на заявлений рівень митної вартості. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 58-63 МКУ. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно витягу https://www.jdpower.com із врахуванням показників одометра (додано до МД) з урахуванням транспортних витрат на рівні 8125 дол. США/шт що становить 11632,95 CAD» (арк. справи 7).

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації за заявленою митною вартістю та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі МК України) та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як слідує із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митної декларації 25UA403020000127U0 від 07.01.2025 за основним методом (за ціною договору).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийнято відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митними деклараціями документи, що не у повній мірі підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Стосовно товару, який імпортується в Україну за митною декларацією 25UA403020000127U0 від 07.01.2025 та доданих до неї документів, судом з`ясовано, що при митному оформленні товару уповноваженою особою позивача надано: рахунок-фактура (інвойс) №6757543 від 10.11.2024; декларація про походження товару №9978013 від 08.11.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 08.11.2024; довідка №б/н від 07.01.2025 (документ, що підтверджує вартість перевезення товару); висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №06/01-2025 від 06.01.2025; договір про надання послуг митного брокера №10 від 03.01.2025; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_3 від 26.05.1999; інші некласифіковані документи - довідка №74236 від 06.01.2025; інші некласифіковані документи - заява на видачу посвідчення від 07.01.2025; інші некласифіковані документи - фото транспортного засобу від 07.01.2025; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України GD 630939 від 13.08.2022.

Декларантом позивача визначено митну вартість транспортного засобу за 1 методом на рівні 267920,32грн що становить 9090,80 канадських доларів за курсом НБУ станом на день подання митної декларації (1 канадський долар = 29,47160000 грн), з яких 6800 канадських доларів фактурна вартість легкового автомобіля, та 1600 доларів США транспортні витрати пов`язані з доставкою автомобіля (курсу 1 долара США на день подання митної декларації не вказано). У графі 48 МД вказано про відстрочку платежу до 09.04.2025.

Вартість автомобіля заявлена декларантом за ціною з врахуванням інформації із висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 , №06/01-2025 від 06.01.2025 (арк. справи 13-18).

Слід зазначити, що у митній декларації вказано, що товар «легковий автомобіль AUDI; модель: Q5; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ...» транспортувався з Канади в Україну. Між тим, наданий при митному оформленні рахунок-фактура не включає в себе витрати на транспортування цього ТЗ до місця ввезення на митну територію України.

Отже, при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що в митну вартість товару включено транспортні витрати у розмірі 1600 доларів США, що сторонами не заперечується. На підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару із Канади в України декларантом надана довідка довільної форми позивача, у якій зазначено (дослівно): «Я, ОСОБА_1 , повідомляю, що транспортні витрати та страхування, на автомобіль марка: AUDI; модель: Q5; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 : з (Канади) до пункту пропуску з Україною, становили 1600$ США» (арк. справи 22).

Аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби показав, що заявлення такої митної вартості товарів здійснено за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, а на посадову особу декларанта складалися протоколи про порушення митних правил.

Під час митного контролю за митною декларацією №25UA403020000127U0 від 07.01.2025 відповідачем встановлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, оскільки декларантом не надано до митного оформлення транспортних документів підтверджуючих країну відправлення, банківських документів підтверджуючих суму та валюту розрахунку, що викликає сумніви в частині автентичності заявленої в рахунку фактурі валюти розрахунку, відтак митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронне повідомлення від 07.01.2025 про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, в тому числі транспортні (перевізні) документи; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Позивач повідомив митний орган, що ним під час подання митної декларації, подано усі наявні в нього документи.

Суд зазначає, що до розділом III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Поряд з цим, як було зазначено вище, до митного оформлення позивачем надано довідку довільного зразка про транспортні витрати, яка не містить у собі будь-яких розрахунків (калькуляції) таких витрат, а заявлена у ній сума не підтверджується первинними документами, наданими до Тернопільської митниці під час оформлення митного товару.

Також з наведеної довідки слідує, що сума витрат обчислена у валюті: долари США, а не канадські долари, за якими придбано ТЗ. Доказів встановленої валюти розрахунків до митного оформлення не надано.

Не надано також і відповідних банківських документів про перерахунок коштів будь-якому перевізнику, який здійснював транспортування цього ТЗ між материками та до місця ввезення на митну територію України.

Крім того, суд зазначає, що позивачем до митного оформлення не надано банківського платіжного документа, щодо сплати позивачем за вказаний транспортний засіб, як це передбачено пунктом 4 частини другої статті 53 МК України, або інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, як це передбачено пунктом 5 частини другої статті 53 МК України.

Суд констатує, що у Наказі №599 відсутнє застереження щодо його незастосування до фізичних осіб, з огляду на що, суд вважає, що подані до митного оформлення документи не містили окремих відомостей, щодо належним чином підтверджених числових значень складових митної вартості товару, а також такі розбіжності у документах, які прямо впливали на обґрунтованість заявленої митної вартості.

Суд критично оцінює покликання представника позивача на те, що митний орган не вимагав таких документів, адже згідно матеріалів справи після початку митних консультацій серед документів, котрі було запропоновано позивачу надати, були ті, які стосуються транспортних витрат та витрат на страхування.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 20.02.2025 у справі №160/33340/23, від 16.01.2025 у справі №160/939/24, від 02.05.2024 у справі №520/22458/23, від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі №804/14964/15) наголошував, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Однак, незважаючи на те, що обов`язок доведення митної вартості товару покладається на позивача, останнім не спростовані встановлені у ході митного контролю невідповідності та розбіжності у поданих до митного контролю документах та не доведено обґрунтованості визначення митної вартості товарів за основним методом. Додаткових документів витребуваних митним органом позивачем не надано.

Суд звертає увагу, що у постанові від 11.09.2020 (справа №820/10288/15) Верховний Суд зазначив, що відсутність доказів оплати за придбаний товар є однією з підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що витрати на перевезення товару впливають на митну вартість товару (є складовою ціни товару), а також те, що відповідачем не надано платіжні доручення, що підтверджують розрахунки за вказаний товар, то у відповідача виникли обґрунтовані сумніви щодо визначення позивачем митної вартості товару.

Щодо інших підстав, які зазначені в рішенні про коригування митної вартості товарів, яке є предметом спору, суд зазначає, що їхня можлива відповідність чи невідповідність закону не впливає на висновки суду щодо правомірності коригування митної вартості у зв`язку з недоданням позивачем передбачених частиною 10 статті 58 МК України документів та відповідно не спростування сумнівів митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Аналогічний підхід до вирішення спірних правовідносин застосовано Восьмим апеляційним адміністративним судом у постановах від 05.03.2025 у справі №140/4963/24, від 11.12.2024 у справі №380/14222/24, тощо.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Також згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням наведеного, у зв`язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами довів правомірність оскаржуваних рішень, які прийняті з дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів належить відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару №UA403020/2025/000003/1 від 08 січня 2025 року, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 03 квітня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: с. Мшанець, Тернопільський (Зборівський) р-н, Тернопільська обл., 47235, РНОКПП: НОМЕР_4 );

відповідач: - Тернопільська митниця (місцезнаходження: вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46004, код ЄДРПОУ: 43985576).

Головуючий суддяМірінович У.А.