Ухвала суду № 126341074, 03.04.2025, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в ухваленні додаткового судового рішення

03 квітня 2025 року Справа № 480/4285/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Кравченка Є.Д., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до капітана поліції ОСОБА_2 , старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції ВП Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області, Шосткинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області в особі полковника поліції Нагорного Ігоря Олексійовича, Головного управління Національної поліції України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024, адміністративний позов ОСОБА_1 до капітана поліції Лисенка Євгена Володимировича, старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції ВП Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області, Шосткинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області в особі полковника поліції Нагорного Ігоря Олексійовича, Головного управління Національної поліції України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною відмову Шосткинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області, викладену у листі від 28.03.2023 № С-78, у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 23.03.2023 про надання витягу зі сторінки Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області за 17.09.2022, в частині, що стосується зробленого ним запису. Зобов`язано Шосткинське районне управління поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області (вул. Свободи, 67, м. Шостка, Сумська область, 41100) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 23.03.2023 з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

У подальшому, від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яка мотивована тим, що судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, зокрема зазначив, що судом при ухваленні рішення не було визначено питання розподілу витрат, пов`язаних з надсиланням на адресу суду копії позовної заяви для відповідачів засобами поштового зв`язку, а також, не присуджена компенсація за відрив від звичайних занять.

Від представкика Головного управління Національної поліції України в Сумській області надійшли заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення. Зокрема, представник просив суд відмовити у задоволенні заяви позивача, оскільки позивачем не надано до матеріалів справи належних і допустимих доказів відриву від звичайних занять, та не зазначено, які саме заняття були позивачем заплановані, проте нездійснені у зв`язку зі зверненням до суду.

Оскільки рішення суду від 13.06.2024 року було ухвалено в письмовому провадженні, суд вважає за необхідне розглянути вищевказану заяву у письмовому провадженні.

Враховуючи, що розгляд заяви здійснюється у письмовому провадженні, то у відповідності до вимог ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та доводи поданої заяви, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, враховуючи наступне.

Особливості ухвалення додаткового судового рішення врегульовано статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2019 року у справі № 240/6150/18 вказав, що додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або якщо відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Тобто, за приписами ст. 132 КАС України судові витрати складаються не тільки із судового збору, але й інших витрат, що пов`язані з розглядом справи. Обов`язок подання доказів щодо розміру судових витрат, які сплачені або ж мають бути сплачені, покладається саме на сторону.

Порядок розподілу судових витрат врегульовано статтею 139 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При цьому, як вбачається із рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.06.2024, судом вказано, що відповідно до Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.

Водночас, щодо вимоги позивача про стягнення компенсації за відрив від звичайних занять, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.135 КАС України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" компенсація в адміністративних справах за відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові у зв`язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія, і не може перевищувати його розміру, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, відшкодуванню стороні, на користь якої ухвалено рішення, підлягають лише витрати, які є документально підтвердженими та безпосередньо пов`язаними із реалізацією особою права на захист шляхом звернення до суду. При цьому, сторона, яка заявляє до відшкодування ці витрати, зобов`язана довести належними та допустимими доказами обґрунтованість цих витрат, зокрема їх розмір.

Суд зазначає, що позивач у заяві лише констатував, що він має право на компенсацію за відрив від звичайних занять, не навівши, який саме вид занять позивач позбавлений були виконувати у зв`язку з ініціюванням оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у судовому порядку.

При цьому, позивач не надав також доказів в обґрунтування компенсації за відрив від звичайних занять, тобто не надав доказів, які саме звичайні заняття були позивачем та не здійснені у зв`язку з підготовкою процесуальних документів (підготовка, написання, друк, виготовлення копій та подача позовної заяви).

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.01.2020 по справі №818/40/17, від 06.10.2021 по справі №520/18321/2020.

Таким чином, вимога позивача про компенсацію йому витрат за відрив від звичайних занять не підлягає до задоволення.

Також, підстави, для стягнення з держави на користь позивача витрат, пов`язанних з надсиланням на адресу суду копії позовної заяви для відповідачів засобами поштового зв`язку відсутні, оскільки процесуальних підстав для такого стягнення чинним законодавством не передбачено.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача та ухвалення додаткового рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 248, 252, 256, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Є.Д. Кравченко