Єдиний державний реєстр судових рішень
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
03 квітня 2025 рокум. Рівне№460/12486/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,
В С Т А Н О В И В:
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника-адвоката до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач-2), в якому позивач просить суд:
1) зобов`язати відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.11.2016 рік по 01.10.2017 року виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
2) зобов`язати відповідача-2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.10.2017 по 28.02.2018, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
3) визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо неврахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та зобов`язати відповідача-2 здійснити перерахунок і виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 з урахуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
4) зобов`язати відповідача-2 здійснити перерахунок та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 01.08.2024 року базовим місяцем 2023 року;
5) визнати протиправними дії відповідача-2 щодо не виплати позивачу грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.11.2016 по 01.10.2017 та військовій частині НОМЕР_2 з 2017 по 2024. Зазначає, що відповідачі протиправно за час проходження служби не нараховували та не виплачували позивачу у повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 01.11.2016 по 01.08.2024 року. Звернувшись до відповідачів із запитом про суми нарахованої індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282-XII), Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі Порядок №1078), позивач отримав відповідь до якої долучено довідки про розмір грошового забезпечення, з яких вбачається, що відповідачем не нараховано та не виплачено грошове забезпечення в належному розмірі відповідно до норм чинного законодавства. Вважає такі дії відповідачів протиправними, тому з метою відновлення порушених прав, звернувся до суду із цим позовом та просив позов задовольнити повністю.
Відповідач-2 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду відзив, в якому заперечує щодо позовних вимог та в обґрунтування заперечень вказує, що відповідно до рішення Міністерства оборони України, доведеного телеграмою від 31.12.2015 №248/3/1/1150 в грудні 2015 року військовослужбовцям Збройних Сил України здійснено підвищення рівня доходів військовослужбовців за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Тобто, підвищення у грудні 2015 року щомісячного грошового забезпечення за рахунок постійних його складових, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» склало 6134,80 грн, що в 2,7 рази перевищило суму ймовірної індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року або на 3832,16 грн. Щодо визначення місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) зазначає, що повноваження стосовно обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі Порядок №1078) та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282-ХІІ), є дискреційними та покладається на військову частину НОМЕР_2 . Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 вказує на дані Державної служби статистики України, де індекс споживчих цін з квітня 2018 року по жовтень 2018 року не перевищував 103%. Тобто, за спірний період перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації не було. З березня 2018 року до моменту звільнення, позивачу здійснювалося нарахування індексації грошового забезпечення та щомісячні виплати на картковий рахунок. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.
Відповідач-1 скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду відзив, в якому заперечує щодо позовних вимог та в обґрунтування заперечень вказує, що позивачу нараховувалась індексація грошового забезпечення в період з 01.11.2016 по 01.09.2018 у відповідності до Порядку №1078, при цьому місяцем підвищення доходу при проведенні індексації враховано грудень 2015. У зв`язку з цим індекс споживчих цін обчислювався наростаючим підсумком починаючи з січня 2016. Оскільки нарахована випереджаючим шляхом сума ймовірної індексації протягом листопада 2016 вересня 2017 не перевищила суму підвищення грошового забезпечення за грудень 2015, нарахована позивачу індексація грошового забезпечення за вказаний період становить 0,00 грн. Відтак відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з встановленням базового місяця - січень 2008.
Позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, де заперечує щодо доводів наведених у відзивах відповідачів з підстав наведених в обґрунтування позовних вимог, які просить задовольнити в повному обсязі.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 17.10.2024 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 17.10.2024.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2024 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 21.10.2024 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив учасникам справи строки на подання заяв по суті спору.
Відповідач-1 та відповідач-2 скористалися правом на подання відзивів на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подали до суду відповідно 31.10.2024 та 04.11.2024 року свої відзиви, у яких відповідачі виклали свої заперечення проти позову.
Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив та подав 13.11.2024 відповідь на відзив, в якій заперечував щодо доводів відповідачів наведених у відзивах та підтримав позовні вимоги.
Ухвалою від 09.01.2025 суд витребував у відповідача-1 та відповідача-2 додаткові докази у справі. На виконання ухвали суду від 09.01.2025 відповідач-1 подав 13.01.2025 додаткові докази у справі. Витребувані докази від відповідача-2 до суду не надходили, як і повідомлення про неможливість їх подання.
Після відкриття провадження у справі суд встановив наявність передбачених приписами пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України підстав для зупинення провадження у цій справі, а тому ухвалою від 19.03.2025 суд зупинив провадження у справі №460/12486/24 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в адміністративній справі №460/21394/23.
Ухвалою від 01.04.2025 суд поновив провадження у адміністративній справі №460/12486/24 та продовжив провадження у цій справі зі стадії, на якій його було зупинено.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач ОСОБА_1 в період з 01.11.2014 по 08.09.2017 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягами з наказів командира військової частини НОМЕР_3 -польова пошта (по стройовій частині) від 01.12.2024 №20 та командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.09.2017 №187.
В період з 09.09.2017 по 01.08.2024 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 29.04.2015. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №228 від 01.08.2024 позивача з 01.08.2024 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Представник позивача 09.08.2024 та 15.08.2024 звернувся до відповідачів із запитом щодо нарахованої індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.11.2016 по 01.10.2017 та 26.08.2017 по 01.08.2024.
У відповідь на звернення позивача відповідач-1 листом від 03.09.2024 №675/фе повідомив, що позивачу нараховувалась індексація грошового забезпечення в період з 01.11.2016 по 08.09.2018 у відповідності до Порядку №1078, і при цьому місяцем підвищення доходу при проведенні індексації враховано грудень 2015. У зв`язку з цим індекс споживчих цін обчислювався наростаючим підсумком починаючи з січня 2016. Оскільки нарахована випереджаючим шляхом сума ймовірної індексації протягом листопада 2016 вересня 2017 не перевищила суму підвищення грошового забезпечення за грудень 2015, нарахована позивачу індексація грошового забезпечення за вказаний період становить 0,00 грн.
Відповідач-2 листом від 28.08.2024 №7586 повідомив, що індексація грошового забезпечення за період проходження служби в ЗСУ проведена відповідно до норм Закону №1282-ХІІ і сума індексації грошового забезпечення обчислена відповідно до норм, правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів, що визначені Порядком №1078 за вказаний період, у межах фінансових ресурсів, передбачених на ці цілі.
Не погодившись з такими діями відповідачів, які полягають у неналежній виплаті індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є дії відповідачів щодо неналежного нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.11.2016 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця - січень 2008 та щодо неврахування вимог абзаців 3- 6 пункту 5 Порядку №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивача з 01.03.2018 по 31.12.2022, а також щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2024 по 01.08.2024 з базовим місяцем 2023 року і невиплати позивачу грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-XII).
Преамбулою Закону №1282-XII встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина 2 статті 5 Закону №1282-XII).
Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком №1078, який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Суд зауважує, що Постановою №1013 (набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015) було внесено зміни до Порядку №1078, відповідно до яких запроваджено єдині підходи при проведенні індексації грошових доходів населення у разі їх підвищення.
Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Згідно з абзацами 1-6 пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
З системного аналізу вказаних норм суд дійшов до висновку про те, що місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку №1078).
З аналізу наведених правових норм вбачається, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, в якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Висновки аналогічного характеру викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №803/203/17 і від 22.07.2020 у справі №400/3017/19.
Станом на листопад 2016 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"№1294, яка набрала чинності з 01.01.2008 та діяла до 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності Постановою №704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
А тому, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними Постановою №1013) є січень 2008 року.Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 28 вересня 2022 року у справі №560/3965/21 та від 28 вересня 2022 року у справі №400/1119/21, а також у постановах від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, від 09 червня 2022 року у справі №600/524/21-а, правовідносини у яких є подібними до правовідносин у цій справі, а тому зазначені висновки є релевантними до цієї справи.
З наявної в матеріалах справи відповіді відповідача-1 від 03.09.2024 №675/фе вбачається, що за період з 01.11.2016 по 08.09.2017 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась і не виплачувалась, оскільки нарахована випереджаючим шляхом сума ймовірної індексації протягом листопада 2016 вересня 2017 не перевищила суму підвищення грошового забезпечення за грудень 2015.
Перебуваючи на військовій службі у ВЧ НОМЕР_2 , зокрема в період з 09.09.2017 по 28.02.2018, позивач також мав право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 року, при цьому відповідач-2 в своїх запереченнях щодо позовної заяви зазначив, що відповідно до рішення Міністерства оборони України, доведеного телеграмою від 31.12.2015 №248/3/1/1150 в грудні 2015 року військовослужбовцям Збройних Сил України здійснено підвищення рівня доходів військовослужбовців за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Тобто, підвищення у грудні 2015 року щомісячного грошового забезпечення за рахунок постійних його складових, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» склало 6134,80 грн, що в 2,7 рази перевищило суму ймовірної індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року або на 3832,16 грн.
Суд відхиляє такі доводи відповідачів, оскільки розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою №1294, яка набула чинності 01.01.2008, після чого наступна зміна розмірів посадових окладів військовослужбовців відбулась після прийняття Постанови №704, яка набрала чинності 01.03.2018, а відтак відповідачем-1 та відповідачем-2 при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.11.2016 по 08.09.2017 (відповідачем-1) та з 09.09.2017 по 28.02.2018 (відповідачем-2) протиправно не застосовано базовим місяцем січень 2008 року.
Індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі №825/694/17.
При цьому, проведення індексації у зв`язку з зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, в тому числі відповідача. Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №825/1832/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 19.04.2023 у справі №380/10594/21 вказує, що у періоді з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року повноваження державних органів щодо визначення «місяця підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101 відсоток до 1 січня 2016 року чи 103 відсотки після 1 січня 2016 року, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в частині про зобов`язання відповідача-1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивача за період з 01.11.2016 по 08.09.2017 із застосуванням базового місяця січень 2008 року, та в частині про зобов`язання відповідача-2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивача за період з 09.09.2017 по 28.02.2018 з застосуванням базового місяця січень 2008 року, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців.
Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 09.09.2017 по 01.10.2017 не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.09.2017 №187 позивача з 08.09.2017 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та з 09.09.2017 позивач перебував на військовій службі у ВЧ НОМЕР_2 .
З приводу нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу у період з 01.03.2018 по 31.12.2022, суд виходить з наступних міркувань.
У зв`язку з підвищенням у березні 2018 року посадових окладів, у тому числі в позивача, правила нарахування індексації не змінилися та березень 2018 року став базовим місяцем для нарахування індексації, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року (місяця наступного за місяцем підвищення тарифних ставок).
Визначення березня 2018 року як базового місяця у межах даної справи не є спірним.
У позовній заяві позивач вказує, що у межах спірних правовідносин відповідач безпідставно не врахував норми абзаців 3- 6 пункту 5 Порядку №1078 та починаючи з березня 2018 не виплачував індексацію грошового забезпечення в фіксованому розмірі.
Вирішуючи спір в цій частині позовних вимог, суд виходить із такого.
З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 зазначається саме про індексацію-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 в редакціях, які застосовувались з 01.12.2015, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 в редакціях, які застосовувались з 15.03.2018, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу ) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Відтак, проаналізувавши вищезазначені норми, суд вважає, що нарахування й виплата суми індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковою для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
У зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.
Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 у справі №260/6386/21, які суд враховує при вирішенні цієї справи відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідно до вимог Закону №1282-XII та Порядку №1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.
Відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року, фактично врахував лише норми абзаців першого, другого пункту 5 Порядку №1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Натомість, відповідач не навів належних розрахунків та, як наслідок, не підтвердив правомірності дій щодо правильного обрахунку індексації грошового забезпечення позивача за вказаний період з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 Порядку №1078. Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 та від 15.06.2023 у справі №120/6277/22.
При цьому, суд зауважує, що з метою вжиття заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин справи та повного, всебічного й об`єктивного вирішення спору по суті, суд ухвалою від 09.01.2025 витребував у відповідача-2 додаткові докази, зокрема документи (розрахункові листи, довідки тощо) на підтвердження нарахованих та виплачених сум індексації грошового забезпечення під час проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_2 в період з 01.10.2017 по 01.08.2024.
Водночас, витребувані докази від відповідача-2 до суду не надходили, як і повідомлення про неможливість їх подання.
За приписами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Враховуючи той факт, що відповідач не довів правомірності своїх дій в частині врахування вимог положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті позивачу індексації його грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, відтак суд приходить до висновку, що така вимога позивача підлягає задоволенню.
Суд також звертає увагу, що положення абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», яким зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», є чинними та не визнавалися неконституційним. Відтак, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.
Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, однак це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у даній справі. Оскільки дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт Порядок №1078, який прийнятий на виконання вимог статті 6 вказаного Закону, також не може діяти протягом 2023 року.
Водночас, ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення в 2023 році не є спірною в межах цієї справи та не оспорюється позивачем.
Разом з тим, щодо нарахування індексації за період з 01.01.2024 по 01.08.2024 з базовим місяцем 2023 року, суд зазначає наступне.
Закон України від 09 листопада 2023 року №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» застережень щодо зупинення на 2024 рік дії Закону №1282 не містить, а тому починаючи з 01 січня 2024 року у відповідача відновився обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення.
У разі зростання посадового окладу з січня 2024 сума індексації грошового забезпечення має визначатися з урахуванням положень пункту 5 Порядку №1078, тобто значення індексу споживчих цін у січні приймається за 1 або 100 відсотків і для проведення подальшої індексації, обчислення індексу споживчих цін починається з лютого 2024 року.
У разі, якщо підвищення посадових окладів у січні 2024 року не відбувається, то обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з січня 2024 року.
Водночас, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів та позивачем не доведено, що нарахування та виплата останньому індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2024 по 01.08.2024 здійснювалась без урахуванням базового місяця 2023.
Отже, суд не може достеменно встановити чи нараховувалась у вказаному періоді позивачу індексація і з урахуванням яких норм законодавства, в тому числі з застосуванням якого базового місяця, що в свою чергу не може свідчити про вчинення відповідачем-2 протиправних дій, оскільки позивачем не доведено та матеріали справи не містять доказів зворотного.
Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача-2 щодо невиплати позивачу грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" визначено порядок, умови та розмір грошового забезпечення військовослужбовців. Пунктом 5 Порядку №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. На підставі п. 1 Розділу ХХIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Відповідно до п. 7 Розділу ХХIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Пунктом 9 Розділу ХХIV Порядку №260 передбачено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача з відповідним рапортом про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік. Окрім того, відповідач у відзиві зазначає, що ОСОБА_1 не подавалося рапортів щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, що передбачено пунктом 9 Розділу ХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, де результатом розгляду такого рапорту було б або включення військовослужбовця в наказ про виплату матеріальної допомоги, або вмотивована відмова за результатами розгляду рапорту.
Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач вчинив протиправні дії щодо невиплати позивачу грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, оскільки підставою виплати такої допомоги є ініціювання такої виплати у формі звернення з рапортом до безпосереднього командира.
Враховуючи наведене, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на відсутність доказів звернення позивача з рапортом до командира ВЧ НОМЕР_2 про нарахування та виплату йому грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Щодо тверджень відповідачів про пропущення позивачем строку звернення до суду, то суд зазначає, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Разом з тим, ст. 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено, що Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
У пункті 2.2.Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012визначено, що роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 дійшов таких висновків: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX).
Враховуючи, що спірні правовідносини з відповідачем-1 виникли до 19.07.2022 та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-IX, відтак підлягають застосуванню положення статті 233 КЗпП України у редакції, що була чинною до 19.07.2022, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Що стосується спірних правовідносин з відповідачем-2, то суд зауважує, що стаття 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX) передбачає тримісячний строк звернення за вирішенням трудового спору з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Враховуючи, що позивача наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №228 від 01.08.2024 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 01.08.2024, а з цією позовною заявою щодо вирішення питання про нарахування належного позивачу грошового забезпечення позивач звернувся 17.10.2024, тобто в межах тримісячного строку, відтак таке звернення відбулось в межах строку, передбаченого законодавством.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково шляхом зобов`язання відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.11.2016 по 08.09.2017 виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; зобов`язання відповідача-2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 09.09.2017 по 28.02.2018 виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; зобов`язання відповідача-2 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 з урахуванням вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
5. Розподіл судових витрат.
Приписами пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, то ж позивач при зверненні до суду із позовною заявою судовий збір не сплачував, і крім того він не подав до суду доказів понесення ним будь-яких інших судових витрат. А тому у суду відсутні передбачені законом підстави для стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Водночас, в силу пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 19 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.01.2023 у справі №560/3489/21, від 09.03.2023 у справі №320/6769/20, від 10.03.2023 у справі №520/2325/21, від 16.05.2024 у справі №320/4539/21.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн, позивач надав до суду договір про надання правової (правничої) допомоги від 28.05.2024, а також прибутковий касовий ордер №1131228 від 02.08.2024, з якого вбачається, що оплата в сумі 5000,00 грн здійснена на підставі акта приймання-передачі наданих послуг від 02.08.2024 відповідно до договору про надання правничої допомоги №28052024 від 28.05.2024.
З наведеного суд дійшов висновку, що долученими до матеріалів цієї справи доказами доведено факт надання адвокатом Пухою Н.С. правничої допомоги позивачу у межах розгляду даної адміністративної справи.
Однак, хоча і долученими до справи документами позивачем доведено факт надання адвокатом Пухою Н.С. правничої допомоги, суд не може погодитися із його розміром, позаяк справа є справою незначної складності.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи встановлені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, суд вважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги за складання та подання позову явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
Зважаючи на те, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, її розгляд здійснювався в порядку письмового провадження, а також беручи до уваги значну кількість сталої судової практики у спірних правовідносинах та фактичний обсяг виконаної роботи, та з урахуванням того, що позов задоволено судом лише частково, на переконання суду розумно обґрунтованим буде відшкодування позивачу заявлених витрати на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у розмірі 1000,00 грн, а їх стягнення у рівних частках по 500 грн з відповідача-1 та відповідача-2 не становитиме надмірний тягар для державних установ.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2016 по 08.09.2017 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.11.2016 по 08.09.2017 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 09.09.2017 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 09.09.2017 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування вимог абзаців 3-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 та з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 500,00 грн (п`ятсот гривень).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 500,00 грн (п`ятсот гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_5 );
Відповідач-1: Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ).
Відповідач-2: Військова частина НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК
Судове рішення № 126341023, Рівненський окружний адміністративний суд було прийнято 03.04.2025. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 460/12486/24. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: