Рішення № 126341010, 03.04.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2025 року м. Рівне№460/1248/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом

Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави

доУправління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави (далі по тексту позивач) до Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі по тексту відповідач) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не оформлення правовстановлюючих документів на будівлю Рівненського ліцею № 12 Рівненської міської ради за адресою вул. Івана Вишенського, 31, м. Рівне, Рівненської області та зобов`язати відповідача вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на будівлю Рівненського ліцею № 12 Рівненської міської ради Рівненської області за адресою вул. Івана Вишенського, 31, м. Рівне Рівненської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будівля Рівненського ліцею № 12 належить до комунальної власності Рівненської територіальної громади, балансоутримувачем гімназії є Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради. Однак, використання вказаної будівлі здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства шляхом користування будівлями, спорудами без державної реєстрації права власності та правовстановлюючих документів, що у свою чергу створює передумови для зловживань щодо розпорядження нерухомим майном, а отже і ризики для належного функціонування шкільної освіти, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей. Відтак, Рівненською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст.131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", встановлено порушення інтересів держави щодо набуття права власності та подальшого управління майном Рівненської територіальної громади.

Ухвалою суду від 03.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем у встановлений судом строк відзиву подано заяву про визнання позову в повному обсязі.

Згідно з положеннями частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

На території Рівненської міської територіальної громади за адресою: вул. Івана Вишенського, 31, м. Рівне, Рівненської області, розташована будівля Рівненського ліцею № 12 Рівненської міської ради (далі Рівненський ліцей № 12), площею 2034 м. кв.

Рівненський ліцей № 12 діє на основі Статуту, затвердженого наказом управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради від 19.07.2022 за № 213.

Відповідно до п. 1.1. Статуту навчального закладу, Рівненський ліцей № 12 Рівненської міської ради є правонаступником Рівненського навчально-виховного комплексу № 12 Рівненської міської ради.

Власником та засновником Рівненського ліцею № 12 є Рівненська міська територіальна громада в особі Рівненської міської ради. Уповноваженим органом управління і засновником - управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради (п. 1.4. Статуту).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 10.10.2023 № 86 «Про затвердження Переліку нерухомого майна, що є власністю Рівненської міської територіальної громади», будівля Рівненського ліцею № 12 за адресою вул. Івана Вишенського, 31 є власністю Рівненської міської територіальної громади.

Відповідно до інформації Управління освіти, власником Рівненського ліцею № 12 є Рівненська міська територіальна громада. Балансоутримувачем закладу є управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради.

На підставі рішення Рівненської міської ради Рівненської області № 1448 від 11.04.2008, Рівненському навчально-виховному комплексу № 12 Рівненської міської ради Рівненської області в постійне користування надано земельну ділянку площею 0,84 га, кадастровий номер 5610100000:01:030:0258, яка розташована за адресою: вул. Білякова, 31, м. Рівне, Рівненська область.

Згідно розпорядження міського голови «Про перейменування топонімічних обєктів м. Рівного» від 18.02.2016 за № 137-р, вулицю Білякова перейменовано на вулицю Івана Вишенського.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності, інші речові права на об`єкти нерухомого майна - приміщення Рівненського ліцею № 12 Рівненської міської ради Рівненської області не зареєстровано.

Згідно листа Управління освіти, державна реєстрація права власності на нежитлове приміщення в Рівненському ліцеї № 12 Рівненської міської ради не проводилась.

Доказів виготовлення відповідачем правовстановлюючих документів матеріали справи не містять.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ та статтею 53 КАС України.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 23 цього Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Як визначено частинами четвертою, п`ятою статті 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

При вирішенні справи суд бере до уваги, що інтереси держави є оціночним поняттям, а тому прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.12.2019 у справі №920/121/19, суд зазначає, що поняття "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

З наведеного слідує, що інтереси держави спрямовані на забезпечення гарантій державної влади та ефективного функціонування її інститутів та органів задля захисту та реалізації прав і свобод територіальних громад.

За таких обставин, у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, який полягає у необхідності дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності у сфері майнових правовідносин, та, як наслідок, реалізації державних гарантій щодо захисту права власності.

Отже, на переконання суду, в межах спірних правовідносин наявні передбачені частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Матеріалами справи підтверджено, що Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради є уповноваженим органом управління майном навчальних закладів Рівненської територіальної громади, зокрема, приміщенням Рівненського ліцею № 12 Рівненської міської ради Рівненської області за адресою вул. Івана Вишенського, 31, м. Рівне Рівненської області.

Проте, державну реєстрацію правовстановлюючих документів на вказаний об`єкт нерухомого майна не здійснено.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 № 2145-VIII (далі - Закон № 2145-VIII) освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства. Фінансування освіти є інвестицією в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави.

Частиною першої статті 10 Закону № 2145-VIII визначено, що невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Відповідно до частин першої, третьої статті 22 вказаного Закону юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність. Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.

Згідно з частиною шостою статті 25 Закону № 2145-VIII засновник закладу освіти зобов`язаний, зокрема, забезпечити утримання та розвиток матеріально-технічної бази заснованого ним закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних умов.

Відповідно до частин першої, третьої статті 80 Закону № 2145-VIII до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом.

За змістом частин першої, другої, п`ятої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 60 названого Закону майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад, передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, до яких належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина перша статті 181 цього Кодексу), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною четвертою статті 334 Цивільного кодексу України обумовлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

За визначенням, наведеним в статті 2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з приписами статті 3 Закону №1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до статті 5 Закону №1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстроване незалежно від того, чи зареєстроване право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Отже, обов`язковою умовою фактичного використання нерухомого майна є наявність правовстановлюючих документів на нього, оформлених відповідно до вимог закону.

Згідно з пунктами 6, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 року, за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності); документ, що підтверджує факт перебування об`єкта нерухомого майна у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); документ, що підтверджує факт відсутності перебування об`єкта нерухомого майна у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).

Відповідно до пункту 8 частини дев`ятої статті 34 Закону №1952-IV звільняються від сплати адміністративного збору під час проведення державної реєстрації речових прав органи державної влади, органи місцевого самоврядування.

Частина третя статті 182 ЦК України передбачає, що ухилення від реєстрації права на нерухомість, окрім іншого, можуть бути оскаржені до суду.

В частині першій статті 13 Конституції України закріплено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Сільські, селищні, міські ради, згідно зі статтею 10 Закону №280/97-ВР є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону №280/97-ВР матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно зі статтею 25 Закону №280/97-ВР селищні ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до статті 29 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Права суб`єкта комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють відповідні ради (частина п`ята статті 16 Закону №280/97-ВР).

Отже, органом, уповноваженим управляти комунальним майном, яке знаходиться на території Рівненської міської ради, є відповідач.

Враховуючи викладене, відповідач зобов`язаний вжити заходів для оформлення та державної реєстрації правовстановлюючих документів на будівлю Рівненського ліцею № 12 Рівненської міської ради Рівненської області за адресою вул. Івана Вишенського, 31, м. Рівне Рівненської області згідно з вимогами чинного законодавства.

При цьому, у цій справі відсутні належні та беззаперечні докази, які б вказували на об`єктивні причини неможливості вжиття відповідачем заходів для вчинення таких дій.

Водночас, відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно комунальної власності створює передумови для зловживань щодо розпорядження таким нерухомим майном, ризики безпідставного вибуття останнього з власності територіальної громади, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав громади, тим самим порушує законодавчо встановлений порядок набуття й подальшої реалізації права власності, користування та, відповідно, інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною майна територіальної громади, що є підставою для судового захисту інтересів держави.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача, що за наявності підстав та відповідних повноважень відповідач, як суб`єкт комунальної власності, що здійснює від імені та в інтересах територіальної громади відповідні права комунальної власності, не здійснив належних юридично значимих обов`язкових дій щодо оформлення та державної реєстрації права власності та користування на приміщення закладу освіти, що є бездіяльністю відповідача в оформленні правовстановлюючих документів на майно, що належить територіальній громаді, у зв`язку з чим таку бездіяльність слід визнати протиправною та зобов`язати вчинити відповідні дії.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що в ході судового розгляду відповідач визнав позовні вимоги та зазначив про те, що ним здійснюються заходи щодо виготовлення необхідних документів з метою державної реєстрації вищевказаного об`єкта нерухомого майна комунальної власності Рівненської територіальної громади, суд дійшов висновку, що позов належить до задоволення повністю.

З огляду на положення частини 2 статті 139 КАС України, судовий збір на користь позивача у даній справі стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави до Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо не оформлення правовстановлюючих документів на будівлю Рівненського ліцею №12 Рівненської міської ради, що знаходиться за адресою: вул. Івана Вишенського, 31, м. Рівне, Рівненської області.

Зобов`язати Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на будівлю Рівненського ліцею №12 Рівненської міської ради, що знаходиться за адресою: вул. Івана Вишенського, 31, м. Рівне, Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Рівненська окружна прокуратура в інтересах держави (вул. Гарна, буд. 29,м. Рівне,Рівненська обл.,33001. ЄДРПОУ/РНОКПП 0291007721)

Відповідач - Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради (вул. Соборна, 30,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 25675242)

Повний текст рішення складений 03.04.2025.

Суддя Олег ГРЕСЬКО