Вирок № 126335900, 31.03.2025, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/9711/23

н/п 1-кп/766/2149/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2025 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Херсона в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 22023230000000434 від 20.09.2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Владивосток Російської Федерації, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає в м. Севастополь Автономної Республіки Крим, РНОКПП НОМЕР_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Луцьким МУ УМВС України у Волинській області, раніше не судимого, так званого начальника інженерно- технічного відділення ОМОН «Беркут» Головного управління Росгвардії по Республіці Крим та місту Севастополю, у званні майор, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1ст. 438 КК України, -

в с т а н о в и в:

З 19 лютого 2014 року представниками Російської Федерації (далі - РФ) розпочато збройне вторгнення збройних сил РФ (далі - 3С РФ), приховане твердженням керівників РФ про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами 3С РФ здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об?єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечивши військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. 18 березня 2014 року РФ оголосила про офіційне включення Криму до її території.

Одночасно із цим, протягом березня та на початку квітня 2014 року, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, взяли під контроль будівлі, в яких знаходилися органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об?єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07 квітня 2014 року в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі за текстом - «ДНР»), а 27 квітня 2014 в м. Луганську терористична організація «Луганська народна республіка» (далі за текстом ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.

Внаслідок військових дій у період з травня по серпень 2015 року сили оборони України звільнили частину раніше окупованих територій Донецької та Луганської областей.

Датою початку тимчасової окупації РФ окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими РФ з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими РФ (У тому числі окупаційною адміністрацією РФ) починаючи з 7 квітня 2014 року, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII.

Надалі, 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції». Після цього, близько четвертої години ранку того ж дня, ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угрупування іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Білорусі та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об?єктів по всій території України.

24.02.2022 Указом Президента України N?64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв?язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.

Факт широкомасштабного збройного вторгнення на територію України 24.02.2022 не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п.п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п.п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти РФ) та ін.)».

Таким чином, з 19 лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією РФ проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм міжнародного гуманітарного права).

За результатами воєнних дій, з 28.03.2022 по теперішній час збройними силами РФ окуповано місто Гола Пристань Скадовського району Херсонської області.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 2 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (далі - Конвенція), вона застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна із них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.

Згідно зі ст. 3 Конвенції з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто horsdecombat унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.

Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб:

а) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури;

b) захоплення заручників;

с) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження;

d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.

Відповідно до положень ст. 27 Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім?ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.

З урахуванням положень стосовно здоров`я, віку та статі, сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, має право поводитися з усіма ними однаково, без жодної дискримінації, зокрема стосовно раси, релігії або політичних переконань.

У силу положень ст. 31 Конвенції жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.

Згідно зі ст. 32 Конвенції Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Згідно із ст. 147 Конвенції серйозні порушення, про які йдеться у Конвенції, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров?ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув?язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.

Статтею 43 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 8 червня 1977 року (далі - Протокол I), передбачено, що збройні сили сторони, що перебуває в конфлікті, складаються з усіх організованих збройних сил, груп і підрозділів, що перебувають під командуванням особи, відповідальної перед цією стороною за поведінку своїх підлеглих, навіть якщо ця сторона представлена урядом чи властями, не визнаними супротивною стороною. Такі збройні сили підпорядковані внутрішній дисциплінарній системі, яка, поряд з іншим, забезпечує додержання норм міжнародного права, застосовуваних у період збройних конфліктів.

Особи, які входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу, про який ідеться у статті 33 Третьої конвенції, є комбатантами, тобто вони мають право брати безпосередню участь у воєнних діях.

Статтею 75 Протоколу І встановлено, що тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях.

Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб.

В ході триваючого збройного конфлікту, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, усвідомлюючи факт введення на території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану у зв`язку із військовою агресією РФ проти України, обіймаючи посаду начальника інженерно-технічного відділення ОМОН «Беркут» Головного управління Росгвардії по Республіці Крим та м. Севастополю, усвідомлюючи обставини, що вказують на існування збройного конфлікту між Україною та РФ, і вчинення ним діяння у зв?язку з цим конфліктом, тобто приймаючи участь у збройному конфлікті на боці Російської Федерації, віддав наказ на незаконне затримання (нелегальне ув?язнення) Голопристанського міського голови Скадовського району Херсонської області ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що є порушенням ст. 147 Конвенції та ст. 75 Протоколу І.

Так, ОСОБА_5 перебуваючи з 12.03.2022 на тимчасово окупованій території Херсонської області у складі ОМОН «Беркут» Головного управління Росгвардії по Республіці Крим та м. Севастополю, зранку 28.03.2022 (більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено) разом із невстановленими досудовим розслідуванням озброєними військовослужбовцями Російської Федерації прибув до адміністративної будівлі Голопристанської міської ради Скадовського району Херсонської області за адресою: Херсонська область, Скадовський район, м. Гола Пристань, вул. 1 Травня, 14.

Того ж дня, близько 10:00 (більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими військовослужбовцями та представниками окупаційної влади РФ, знаходячись у кабінеті Голопристанського міського голови у приміщенні адміністративної будівлі Голопристанської міської ради, в порушення ст.ст. 3, 27, 31, 32, 147 Конвенції, ст. 75 Протоколу І, віддав наказ підпорядкованим невстановленим досудовим розслідуванням озброєним військовослужбовцям Російської Федерації на незаконне затримання (нелегальне ув?язнення) Голопристанського міського голови Херсонської області ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який підпадає під захист ст. 4 Конвенції як громадянин України, котрий не бере активної участі у бойових діях та опинився в ході окупації під владою сторони конфлікту (Російської Федерації), тобто умисно віддав наказ на позбавлення його можливості вільно пересуватись, протиправно перешкоджаючи йому обирати за своєю волею місце знаходження.

У подальшому невстановлені досудовим розслідуванням озброєні військовослужбовці Російської Федерації, діючи на виконання наказу ОСОБА_5 , 28.03.2022 після 10:00 (більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено), вивели ОСОБА_6 з приміщення будівлі Голопристанської міської ради та помістили у мікроавтобус білого кольору, після чого повезли потерпілого у невідомому напрямку та ув?язнили у невстановленому місці. Подальша його доля не відома.

Отже, ОСОБА_5 , знаходячись на території тимчасово окупованого міста Гола Пристань Скадовського району Херсонської області, віддав наказ підпорядкованим військовослужбовцям РФ про вчинення інших порушень законів та звичаїв війни, які полягали у незаконному затриманні (нелегальному ув?язненні) цивільної особи, котра перебуває під захистом, чим порушив ст.ст. 3, 27, 31, 32, 147 Конвенції, ст. 75 Протоколу І.

Кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_5 органом досудового розслідування визначена за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, як віддання наказу про вчинення інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України, за попередньою змовою групою осіб.

На судовому засіданні прокурор підтримав висунуте обвинувачення, вказав про доведеність вини обвинуваченого зібраними в ході досудового розслідування доказами, які були досліджені судом у відкритому судовому засіданні, а також показаннями свідка та потерпілого, та просив суд призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років. Також прокурор просив суд обраний стосовно обвинуваченого запобіжний захід залишити до набрання вироком законної сили, строк відбуття покарання рахувати з часу, коли його буде фактично затримано.

Стосовно встановлення особи обвинуваченого прокурор зазначив, що особа обвинуваченого ОСОБА_5 була встановлена на підставі достатніх доказів, які були зібрані в рамках досудового розслідування. Прокурор зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину.

Захисник на судовому засіданні вказала, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину належними та допустимими доказами не доведена.

Обвинувачений на судове засідання не з`явився. При цьому, як видно з матеріалів справи 31.08.2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч.1 ст.438 КК України. 31.08.2023 року в газеті «Урядовий кур`єр» № 175 (7573), яка являється засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опубліковано оголошення про повідомлення про ОСОБА_7 із повістками про виклик останнього до слідчого СБУ на 04.09.2023 року, 05.09.2023 року та 06.09.2023 року в період часу з 09:00 год. до 17:00 год, для вручення йому письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч.1 ст.438 КК України, допиту як підозрюваного, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій. Крім того, 31.08.2023 року вказане повідомлення про підозру та повістки про виклик розміщені на веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування». Постановою старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Херсонській області від 08.09.2023 року ОСОБА_5 оголошено у розшук. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 05 жовтня 2023 року у справі № 490/9570/23 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 28 ч.1 ст.438 КК України у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 22023230000000434 від 20.09.2023 , стосовно підозрюваного ОСОБА_5 . Судовий розгляд справи здійснений у спеціальному судовому провадженні, за його відсутності, відповідно до ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 19 червня 2024 року, у зв`язку з чим суд констатує, що як стороною обвинувачення в ході здійснення спеціального досудового розслідування, так і судом в ході здійснення спеціального судового провадження (in absentia), були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Так, участь захисника у даному кримінальному провадженні, залученого для здійснення захисту за призначенням, була забезпечена із самого початку кримінального переслідування обвинуваченого та здійснювалася до ухвалення вироку у справі. Захисник брав участь у кожній слідчій (розшуковій) дії, яка передбачала його обов`язкову участь, отримував усі процесуальні документи, що підлягали врученню обвинуваченому, брав участь у кожному судовому засіданні, в якому здійснювався розгляд справи по суті. Жодних зауважень, клопотань чи заперечень з цього приводу від захисника протягом здійснення кримінального провадження не надходило.

Судом впродовж усього судового розгляду справи інформація про відповідні процесуальні документи та повістки про виклик обвинуваченого до суду завчасно публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України (газета «Урядовий кур`єр») та на офіційному веб-сайті суду, в порядку передбаченому абз. 6 частини третьої статті 323 КПК України, а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, також повістки про виклик обвинуваченого до суду відправлялись за зареєстрованим місцем проживання обвинуваченого, у зв`язку з чим обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з їх змістом.

Після постановлення ухвали про спеціальне судове провадження та до ухвалення вироку у справі обвинувачений до суду не з`являвся та не був до нього доставлений, що свідчило про відсутність підстав для переходу суду до судового розгляду згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України.

З матеріалів справи суд також встановив, що обвинувачений мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаними із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати захисника самостійно; в) бути засудженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безплатно для нього. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову обвинуваченого, який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» пункту 3 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, статті 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (частина третя статті 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів статті 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Отже, зважаючи на виконання судом усіх передбачених наведеними положеннями кримінального процесуального законодавства вимог щодо проведення спеціального судового провадження, кримінальне провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, а обставини причетності останнього до інкримінованого йому кримінального правопорушення, перевірені у відкритому судовому засіданні, із дотриманням засад кримінального провадження та за активної участі захисника.

Стороною обвинувачення у цьому провадженні для доведення вини ОСОБА_5 були надані, а судом досліджені такі письмові докази.

- протокол впізнання особи за фотознімками від 03.08.2023, під час якого свідок ОСОБА_8 впізнала обвинуваченого ОСОБА_5 , як особу, яка 28.03.2022 під час активної фази окупації м. Гола Пристань перебувала у приміщенні Голопристанської міської ради, керувала діями військових РФ під час затримання міського голови ОСОБА_6 . Зазначила риси обличчя та зовнішній вигляд впізнаваної особи;

- протокол впізнання особи за фотознімками від 30.05.2023, під час якого свідок ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_5 , як особу, яка вчиняла протиправні дії 28.03.2022 в м. Гола Пристань Скадовського району, зокрема керувала діями інших військових рф під час затримання біля Голопристанської міської ради голови ради ОСОБА_6 . Зазначила риси обличчя та зовнішній вигляд впізнаваної особи;

- лист УСБУ у Волинській області від 13.06.2022 наданий на виконання доручення слідчого. Згідно змісту цього листа ОСОБА_5 з березня по червень 2022 року перебував на території Херсонської області де у складі підрозділу ОМОН «Беркут» Росгвардії вчиняв протиправні дії щодо забезпечення діяльності окупаційної влади та користується абонентськими мобільними телефонними номерами: НОМЕР_3 (рос.) та НОМЕР_4 ;

- протокол про результати реалізації НСРД від 24.06.2022 щодо зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Волинського апеляційного суду № 430цт від 14.04.2022.

За результатами опрацювання матеріалів НСРД встановлено, що з абонентського номера мобільного телефону НОМЕР_4 здійснювались розмови абонента ОСОБА_10 з іншими абонентами щодо забезпечення ввіреного йому особового складу харчуванням, розпорядження транспортними засобами, надання ним інших розпоряджень організаційного характеру;

- листи УСБУ у Волинській області від 13.06.2022, 05.10.2022 та 23.01.2023 надані на виконання доручень слідчого. Згідно змісту цих листів ОСОБА_5 перебуваючи на території Херсонської області, використовуючи абонентський номер мобільного телефону НОМЕР_5 , контактував з родичами та знайомими, зокрема з ОСОБА_11 , який використовував номер НОМЕР_6 ;

- протокол огляду речей від 26.05.2023 , з додатками у виді 3 фототаблиць, згідно змісту якого проведено огляд телефону марки «Xiaomi Redmi S2» (за номером НОМЕР_6 ), який належить і перебував у користуванні ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В ході огляду встановленого на телефон інтернет додатку (месенджера) «Телеграм» у списку номерів виявлено збережений контакт з російським абонентським номером НОМЕР_3 , який підписаний, як « ОСОБА_12 » та зі слів ОСОБА_11 належить ОСОБА_5 . У подальшому зафіксовано переписку між абонентами ОСОБА_11 та ОСОБА_5 та вхідний виклик тривалістю 4 хв.

- лист від 14.06.2022 з в/ч НОМЕР_7 , згідно якого з 24.02.2022 по 14.06.2022 у м. Херсоні та Херсонській області перебували підрозділи ЗС РФ Південного військового округу та підрозділи « ІНФОРМАЦІЯ_5 », які здійснювали заходи із встановлення адміністративно-поліцейського режиму на захоплених територіях;

- лист в/ч НОМЕР_8 від 04.07.2022, про те що ОСОБА_5 з лютого по березень 2022 року брав безпосередню участь у відкритому військовому вторгненні в Україну. У складі зведеного підрозділу Федеральної служби військ національної гвардії рф, приймав участь у бойових діях на території Херсонської області, проживає на ТОТ Крим, м. Севастополь,; користується номером телефона НОМЕР_3 ;

- протоколи тимчасового доступу до речей і документів щодо зняття та вилучення інформації з телекомунікаційних мереж у: ПрАТ ВФ «Україна» від 29.06.2022, ТОВ «Лайфселл» від 06.07.2022 та ПрАТ «Київстар» від 07.07.2022 (з додатками у виді DVD-дисків у кількості 3 шт.) щодо абонентських мобільних номерів якими користувався Голопристанський міський голова ОСОБА_6 . Згідно аналітичної довідки УОТЗ ГУНП в Одеській області від 08.08.2023 щодо аналізу з`єднань абонентських мобільних номерів Голопристанський міський голова ОСОБА_6 , після 28.03.2022 (з дня затримання) на зв`язок не виходив;

- протокол огляду комп`ютерних даних від 11.10.2022 з додатком у виді оптичного диску, згідно змісту якого проведено огляд Інтернет-сторінки (сайту) «Независимое телевидение Севастополя», на якому міститься інформаційна стаття під назвою « ОСОБА_13 » з відеороликом.

Згідно змісту зазначеної статті ОСОБА_5 займає посаду начальника інженерно-технічного відділення ОМОН «Беркут» Главного управления Росгвардии по Республике Крым и Севастополю, отримав медаль від МНС росії. Відеосюжет містить зображення чоловіка у військовій формі росгвардії рф з нашивкою ОМОН та шевроном ОМОН «Беркут», який візуально схожий на громадянина України ОСОБА_5 та підписаний, як Филипп Квартник - начальник инженерно - технического отделения ОМОН «Беркут» Главного управления Росгвардии по Республике Крым и Севастополю. Зміст відеоролику ідентичний змісту статті.

- протокол огляду від 30.03.2022, з додатками у виді оптичного диску та аркушу з світлиною, згідно змісту якого проведено огляд Інтернет-сторінки (сайту) «Суспільне новини», на якому міститься інформаційна стаття від 28.03.2022, під заголовком «На Херсонщині військові РФ затримали Голопристанського міського голову», у якій зазначено, що 28 березня на території Голої Пристані на Херсонщині російські військові затримали Голопристанського міського голову ОСОБА_14 , про що повідомили представники Голопристанської міської ради у «Фейсбук»;

- протокол огляду від 06.10.2022 з додатком у виді оптичного диску, згідно змісту якого проведено огляд Інтернет-сторінки (сайту) «Уніан», на якому міститься інформаційна стаття від 03.10.2023 під заголовком «Він знав, що його затримають. Коли затримували інших, йому передавали, що він наступний», де дружина Голопристанського міського голови ОСОБА_6 розповіла про відомі їй обставини незаконного затримання її чоловіка військовими рф 28.03.2022;

- копію рішення першої сесії 8-го скликання Голопристанської міської ради Херсонської області від 26.11.2020 № 1 «Про підсумки виборів Голопристанського міського голови та визнання його повноважень» згідно якого Голопристанським міським головою зареєстровано обраного ОСОБА_6 та копію присяги посадової особи місцевого самоврядування ОСОБА_6 від 26.11.2020;

- лист Центрального відділу ДРАЦС Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 01.08.2022 у якому вказано про відсутність актового запису про державну реєстрацію смерті ОСОБА_6 ;

- протокол огляду від 03.10.2023, згідно змісту якого проведено огляд особової справи № 1929 ОСОБА_5 отриманої 20.09.2023 з Управління МВС України у Волинській області. Проведеним оглядом наявної документації встановлені факти зарахування на службу до ОВС України та проходження ОСОБА_5 служби в органах внутрішніх справ, а також дату і підстави його звільнення.

- особову картку ДМС України на ОСОБА_5 та лист Управління ДМС України у Волинській області від 09.06.2022 згідно змісту яких ОСОБА_5 документований паспортом громадянина України номер НОМЕР_2 .

- лист ДМС України від 23.08.2023, згідно змісту якого за наявними у ДМС даними інформація щодо оформлення ОСОБА_5 подання про втрату громадянства України відсутня.

Також, на судовому засіданні був допитаний потерпілий ОСОБА_15 , який пояснив, що викрадений військовими рф голова Голопристанської міської ради ОСОБА_6 є його батьком. 24.03.2022 він разом з родиною виїхали на підконтрольну Україні територію. Йому відомо про обставини затримання та ув`язнення військовими рф його батька зі слів інших осіб , зокрема свідка ОСОБА_8 та інших мешканців міста Гола Пристань. Вказав, що його батька викрали військові рф через його проукраїнську позицію. З часу викрадення батько на зв`язок не виходив. Зараз місцезнаходження батька йому невідоме.

Крім того, в судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_8 , яка пояснила, що станом на 28.03.2022 вона обіймала посаду заступника Голопристанського міського голови Скадовського району Херсонської області. 28.03.2022 о 06:30 у м. Гола Пристань були гучні звуки від важкої військової техніки, яка їхала по вулицях міста, було багато військових, які зайшли із технікою у місто. Приблизно через годину вона прибула в приміщення Голопристанської міської ради, міського голови ОСОБА_6 ще не було. Територія навколо міської ради була оточена військовими та транспортною технікою рф. У приміщенні міської ради і в кабінетах перебували озброєні солдати у військовій камуфляжній формі. Один з військових, який назвався « ОСОБА_16 » завів її до одного з кабінетів та схиляв до співпраці з органами окупаційної влади, вона відмовилася.

Також свідок ОСОБА_8 пояснила, що коли вона зайшла до кабінету міського голови там знаходилися ОСОБА_6 та озброєний військовий, який вів з ним бесіду пропагандистського змісту, у цей час до кабінету заглянув « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та наказав військовому виводити міського голову ОСОБА_6 . Військовий, який перебував поряд із ОСОБА_6 , вивів його з кабінету. Далі вона бачила, як військові посадили ОСОБА_6 до білої машини та вивезли його у невідомому напрямку , це було близько 9 ранку.

Таким чином, суд безсторонньо та неупереджено оцінивши надані стороною обвинувачення докази, які є належними та допустимими, дійшов висновку, що підтверджені ними обставини виключають будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований обвинуваченому злочин було вчинено і останній є винним у його вчиненні. Стороною обвинувачення, на переконання суду, поза розумним сумнівом доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації вказаного діяння.

Наявність в діях обвинуваченого прямого умислу на вчинення інкримінованого йому злочину, а саме на віддання наказу про вчинення інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України, які полягали у незаконному затриманні (нелегальному ув`язненні) цивільної особи, котра перебуває під захистом, встановлена судом на підставі сукупності досліджених судом доказів, зокрема, тих, що підтверджують обставини, які свідчать про обізнаність обвинуваченого щодо необхідності дотримання ним як військовослужбовцем законів та звичаїв війни стосовно цивільного населення, зокрема положень ст.ст. 27, 31, 32, 79, 147 Конвенції, ст. ст. 11, 75 Додаткового протоколу І, адже він безпосередньо забезпечував військову окупацію населеного пункту м.Гола Пристань Скадовського району Херсонської області де на той час перебував потерпілий, тобто території України, діяв як військовослужбовець, який повинен був знати та враховувати норми міжнародного гуманітарного права.

Крім того, суд поза розумнім сумнівом встановив, що потерпілий ОСОБА_6 за своєю поведінкою та обставинами життя на період вчинення злочину відповідав усім критеріям цивільного населення, тобто він не брав будь-якої участі в бойових діях, не виконував та не сприяв виконанню будь-яких бойових задач, в побуті використовував цивільний одяг, займався цивільними справами, перебував в безпорадному стані викликаному відсутністю об`єктивної можливості чинити опір озброєним та спеціально підготовленим військовослужбовцям, які до того ж здійснювали контроль за переміщенням цивільного населення на території м.Гола Пристань Скадовського району Херсонської області де на той час перебував потерпілий.

За таких обставин, обвинувачений, на думку суду повністю усвідомлював злочинність своїх дій, діяв добровільно та повною мірою розумів наслідки, які вони тягнуть у виді кримінальної відповідальності на рівні міжнародного гуманітарного права.

Що стосується особи обвинуваченого, то суд вважає її встановленою на підставі належних та допустимих доказів наведених вище, якими поза розумним сумнівом підтверджено його громадянство, національність, місце народження, звання, місце служби, засоби зв`язку. Відповідна інформація була отримана оперативним шляхом, у встановленому законом порядку.

Таким чином,розглянувши кримінальнепровадження умежах,передбачених частиноюпершою статті337КПК України,дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наведені письмові докази у їх сукупності, надавши їм правову оцінку, відповідно до вимог статті 94 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, взявши до уваги показання потерпілого та свідка, які є послідовними, узгодженими між собою та іншими обставинами підтвердженими письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, у зв`язку з чим їх слід покласти в основу обвинувального вироку, суд дійшов висновку, що на момент вчинення злочину на території м.Гола Пристань Скадовського району Херсонської області де на той час перебував потерпілий діяли закони та звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які обвинувачений грубо порушив та особисто віддавав наказ про вчинення інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України, які полягали у незаконному затриманні (нелегальному ув`язненні) цивільної особи, котра перебуває під захистом , що виключає ознаки, передбачені статтею 28 КК України, а отже такі його дії суд кваліфікує за частиною першою статті 438 КК України, як віддання наказу про вчинення інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України.

Підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за частиною другою статті 28 КК України, за ознакою «вчинення за попередньою змовою групою осіб» суд не вбачає, з огляду на те, що віддання наказу та, відповідно, його виконання не є формою співучасті, оскільки наказ заснований на ієрархічно обумовленому обов`язку підлеглого виконати наказ, а не спільній волі співучасників вчинити певний злочин. Таким чином, у випадку віддання наказу військовий командир (начальник) не є підбурювачем чи організатором злочину, а підлягає кримінальній відповідальності як виконавець на підставі частини першої статті 438 КК України за відповідною формою об`єктивної сторони.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд дійшов таких висновків.

Положеннями частин першої, другої статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Пунктом 3 частини першої статті 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до положень статті 12 КК України та санкції частини першої статті 438 КК України встановлено, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення є особливо тяжким злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, яке передбачає відповідальність у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років.

Отже, при визначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотиви вчинення кримінального правопорушення, наслідки його вчинення, інші обставини, які впливають на покарання, а також дані про особу винного, який є громадянином України, має зареєстроване місце проживання , не є депутатом будь-якого рівня, раніше не судимий.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до статті 66 КК України суд не встановив.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до статті 67 КК України суд не встановив.

Вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою суд не може визнати обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, оскільки, як суд вже зазначав, віддання наказу та його виконання не є формою співучасті, адже наказ ґрунтується на ієрархічно обумовленому обов`язку підлеглого виконати наказ, а не на спільній волі співучасників вчинити злочин.

З огляду на викладене, суд призначає обвинуваченому покарання відповідно до меж санкції статті 438 КК України, враховуючи тяжкість злочину та суспільну небезпеку його діянь, але без додаткового обтяження покарання цією обставиною та в межах визначеної судом кваліфікації дій обвинуваченого.

Зважаючи на те, що обвинувачений, як громадянин України, вчинив особливо тяжкий злочин проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку в період встановленого в Україні воєнного стану, який у зв`язку з цим становить підвищену суспільну небезпеку, а також враховуючи негативні наслідки вказаного злочину, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого, його переховування та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо досягти шляхом призначення йому покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк - дванадцять років.

Таке покарання, на думку суду, є справедливим і достатнім, а також відповідатиме його меті.

Із вказаних обставин суд також не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання у мінімальному розмірі.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 05 жовтня 2023 року у справі № 490/9570/23 стосовно обвинуваченого, за його відсутності, було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без зазначення строку дії такої ухвали та розміру застави.

Зважаючи на обставини справи, призначене обвинуваченому покарання, яке пов`язане з позбавленням волі, суд вважає за необхідне продовжити застосований запобіжний захід до набрання вироком законної сили, з метою забезпечення його виконання.

Речові докази слід залишити в матеріалах справи. Судові витрати у справі відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна не застосовані.

Керуючись ст. ст.124,369-371,373-374,381,382 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст.438 КК Українита призначити йому покарання у виді12 (дванадцяти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави- залишити без змін, до затримання обвинуваченого та приведення вироку до виконання.

Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з дня його фактичного затримання.

Документи визнані речовими доказами відповідно до постанови слідчого про визнання документів речовими доказами від 03.10.2023 - залишити в матеріалах справи.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, захиснику, потерпілому, а інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями частини третьої статті 323 і статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СуддяОСОБА_1