Рішення № 12633456, 23.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

23.11.2010Справа №2-24/4784-2010 За позовом Державного підприємства «Науково-виробничого Обєднання «Павлоградський хімічний завод» (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Заводська, 44)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморстройсервіс» (97416, АР Крим, м.Євпаторія, пл..Моряків, 1; 96400, АР Крим, Чорноморський район, смт.Чорноморське, вул.Щорса, 20; 97420, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Серова, 80, кв. 19 ).

про стягнення 67799,71грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача Родюков В.С., представник за довіреністю від 25.06.2010р. №25/256-97, паспорт НОМЕР_1 виданий 31.10.1995р.

Від відповідача не зявився.

Обставини справи:

До Господарського суду АР Крим надійшов позов Державного підприємства «Науково-виробничого Обєднання «Павлоградський хімічний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморстройсервіс» про стягнення 67799,71грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між філією «Кримвзривпром» ДП «НВО «ПХЗ» та відповідачем було укладено договір про поставку щебеневої продукції 23.04.2009р. Згідно цього договору філія «Кримвзривпром» ДП «НВО «ПХЗ» зобовязується передати у власність Покупцю щебеневу продукцію, а Покупець прийняти та оплатити її. Філією «Кримвзривпром» було відвантажено щебеневої продукції загалом на 90881,19грн., за отриману продукцію відповідач сплатив лише 33000,00грн. Таким чином за відповідачем склалась заборгованість 57881,19грн. За порушення строків виконання зобовязань стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів, за якими допущено прострочку виконання зобовязань за кожен день прострочки, а за прострочку понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Таким чином, за період з 01.01.2010р. по 01.07.2010р. сума пені складає 5866,84грн., а штрафу 4051,68грн.

02.11.2010р. від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, згідно якого просить стягнути з відповідача на користь державного підприємства «Науково-виробничого Обєднання «Павлоградський хімічний завод» основну суму заборгованості у розмірі 57881,19грн., пені 5866,84грн. за період з 01.11.2009 р. по 01.04.2010 р., штрафу 4051,68грн., що загалом складає 67799,71грн, а також судові витрати у розмірі 677грн. та 236грн. державного мита та інформаційно технічного забезпечення відповідно.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, відзив на позов не надіслав, заяву просив суд справу слуханням відкласти, оскільки у відношенні відповідача розпочата процедура ліквідації, у підтвердження чого представив відповідні документи. Також вказав, що копія позовної заяви ним не отримана.

Суд дійшов висновку відмовити у задоволенні вказаного клопотання, оскільки вже двічі справа відкладалася в звязку з неявкою представника відповідача, який сповіщався про час та місце розгляду справи належним чином. Також ніщо позивачу не заважало надіслати до суду відзив на позов та необхідні для розгляду справи документи поштою.

Необхідно зазначити, що встановлений ст.. 69 ГПК України двомісячний строк розгляду справи спливає 29.11.2010 р., а тому у суду відсутні законні підстави для відкладення розгляду справи.

Твердження відповідача про те, що він не отримав копію позовної заяви не приймаються судом до уваги, оскільки позивачем представлено квитанцію від 15.07.2010 р. про направлення копії позовної заяви відповідачу ( а. с. 3 ), яка є належним доказом надсилання. Також ухвалою від 20.10.2010 р. суд зобовязав позивача направити відповідачу копію позовної заяви на адресу вказану у довідці статистики. Позивачем вказане було виконано, що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями ( а. с. 40 - 41 ).

Також відповідачем було отримана ухвала ГС АР Крим від 01.10.2010 р. про прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження по справі, що підтверджується поштовим повідомленням ( а. с. 26 ).

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

23.04.2009 р. між філією «Кримвибухпром» державного підприємства «Науково-виробниче Обєднання «Павлоградський хімічний завод» ( Постачальник ) та ТОВ «Чорноморстройсервіс» ( Покупець ) був укладений договір №03/09 - Щ поставки щебеневої продукції.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору постачальник зобовязався передати у власність покупцеві щебеневу продукцію, а покупець зобовязався, в порядку та на умовах, визначених даним договором, прийняти та оплатити товар.

Відповідно п. 1.2 вказаного договору асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється, визначається в специфікаціях на кожну партію товару, які є невідємною частиною цього договору. Відомості про товар визначаються також у відповідних рахунках фактурах та накладних.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору постачальник відвантажує покупцю товар за цінами, що визначені у специфікаціях на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору оплата товару покупцем здійснюється за загальною ціною кожної партії товару, шляхом переказу ( перерахування ) відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Розрахунки за поставлений товар проводяться протягом 30 ти календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до п. 2.4 вказаного договору загальна сума договору складає загальну вартість відвантаженого продавцем товару на адресу покупця в період дії даного договору.

Судом встановлено. що позивачем було поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 90881,19 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи витратними накладними №КВ 0000076 від 29.05.2009 р. на суму 30598,49 грн. і №КВ 0000056 від 30.04.2009 р. на суму 60282,70 грн., які були підписані представниками обох сторін та завірені відповідними печатками ( а. с. 21, 23 ).

Факт поставки товару підтверджується також наявними в матеріалах справи довіреностями на отримання товару №30 від 30.04.2009 р. і №17 від 23.04.2009 р. ( а. с. 20, 22).

При таких обставинах, відповідач повинен був сплатити товар, отриманий по витратної накладної №КВ 0000056 від 30.04.2009 р., до 30.05.2009 р., а товар, отриманий по витратної накладної №КВ 0000076 від 29.05.2009 р., до 28.06.2009 р.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Однак відповідач, в супереч прийнятим на себе зобовязанням за договором №03/09 - Щ поставки щебеневої продукції, сплату придбаного товару здійснив не в повному обсязі.

Відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок відповідач 15.06.2009 р. сплатив 10000 грн., 21.07.2009 р. сплатив 10000 грн., 22.07.2009 р. сплатив 3000 грн. ( а. с. 37 39 ). Також 10.08.2009 р. відповідач сплатив позивачу 10000 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №104 від 10.08.2009 р. ( а. с. 36 ).

Таким чином, відповідач перерахував позивачу в оплату поставленого товару тільки 33000 грн.

Відповідач, в супереч вимогам ст.. 22 ГПК України, доказів сплати залишку заборгованості за поставлений товар у розмірі 57881,19 грн. суду не представив.

Згідно Довідки Головного Управління статистики в АР Крим від 11.10.2010 р. №05.3-8.1/2597 станом на 11.10.2010 р. в ЄДРПОУ значиться юридична особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморстройсервіс», яке зареєстроване за адресою: АР Крим, Чорноморський район, с.м.т. Чорноморське, вул. Щорса, 20. ( а. с. 28 ).

Згідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, який був надісланий відповідачем до суду, станом на 01.11.2010 р. відповідач знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, що також підтверджується заявою відповідача вих.. №128 від 22.11.2010 р.

З урахуванням вказаного суд дійшов висновку про те, що на момент розгляду даної справи процедура ліквідації відповідача не закінчена та відповідач по справі не виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

При таких обставинах, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 57881,19 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5866,84 грн. та штраф у розмірі 4051,68 грн.

Як вбачається з розрахунку, а також із заяви позивача про уточнення позовних вимог, пеню розраховано за період з 01.11.2009 р. по 01.04.2010 р. (а.с. 24, 34).

З вказаного приводу, суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з вищевказаних норм, пеня застосовується на випадок прострочення виконання забовязання, тобто вона необхідна для забезпечення лише своєчасного виконання забовязання боржника. Пеня є тривалою неустойкою, яка стягується за кожен наступний період прострочки невиконаного у строк ( визначений строк ) забовязання, при цьому, саме грошового.

В обґрунтування стягнення пені та штрафу позивач посилається на ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки він є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки. Відповідно до вказаної норми у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що ч. 2 вказаної статті визначений саме законний розмір штрафних санкцій.

Однак, як вбачається з договору від 23.04.2009р. сторони не передбачили відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобовязань у вигляді пені та штрафу.

Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З урахуванням вказаного, за відсутності письмової згоди сторін щодо забезпечення виконання зобовязання, вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 5866,84 грн. та штрафу у розмірі 4051,68 грн. задоволенню не підлягають, у позові у цій частині відмовлено.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено сторонам, що повний текст рішення буде складено 25.11.2010 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 25.11.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморстройсервіс» (97416, АР Крим, м.Євпаторія, пл..Моряків, 1; 96400, АР Крим, Чорноморський район, смт.Чорноморське, вул.Щорса, 20; 97420, АР Крим, м. Євпаторія, вул.. Серова, 80, кв. 19; ЗКПО 35418841 ) на користь державного підприємства «Науково-виробничого Обєднання «Павлоградський хімічний завод», 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Заводська, 44, ( р/р 26004000006677в ПАТ «Індекс банк», м. Дніпропетровськ, МФО 300614, ЗКПО 14310112 ) суму основного боргу у розмірі 57881,19 грн.; державне мито у розмірі 578,81 грн. та 201,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення пені у розмірі 5866,84 грн. та штрафу у розмірі 4051,68 грн. у позові відмовити.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.