Ухвала суду № 126333585, 03.04.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/608/13- ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року суддя Печерського районного суду м. Києва Вовк С. В., перевіривши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ГЕФЕСТ», заінтересовані особи: ПАТ КБ «Правекс Банк», ОСОБА_1 , Краматорський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про заміну сторони виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2025 року до суду надійшла заява ТОВ «Фінансова Компанія «ГЕФЕСТ», заінтересовані особи: ПАТ КБ «Правекс Банк», ОСОБА_1 , Краматорський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про заміну сторони виконавчого провадження.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга зазначеної статті).

Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках (пункти 3 і 5 частини першої статті 43 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.

За результатами аналізу зазначених норм процесуального права Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2024 року у справі № 335/837/22 зробила висновок, що, дотримуючись принципів цивільного судочинства, основним з яких є неприпустимість зловживання процесуальними правами, суд, установивши, що подані учасником судового процесу скарга, заява або клопотання є очевидно безпідставними, що вочевидь може переслідувати такі цілі, як введення суду в оману, затягування розгляду справи чи створення перешкод опонентам у справі, зобов`язаний вживати заходи, спрямовані на запобігання зловживанням учасниками судового процесу своїми процесуальними правами шляхом залишення без розгляду або повернення таких скарг, заяв чи клопотань.

Велика Палата Верховного Суду також наголосила на тому, що саме з метою виконання такого завдання сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо сторона здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей, вона виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від таких дій. І саме на це спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Ці заходи передбачені у частинах четвертій і п`ятій статті 44, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України.

У згаданій справі Велика Палата Верховного Суду була переконана, що подання до суду трьох ідентичних за змістом заяв щодо касаційного перегляду судових рішень попередніх інстанцій у справі № 335/837/22 суперечить принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами (пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга згаданої статті).

Так, ТОВ «ФК ГЕФЕСТ» подано три ідентичні за змістом заяви про заміну сторони виконавчого провадження:

- перша заява ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року залишена без задоволення;

- друга заява ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2025 року також залишена без задоволення, при цьому суд роз`яснив ТОВ «ФК ГЕФЕСТ», що одним із основних засад цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами;

- третя заява подана 10 січня 2025 року та досліджується наразі.

На переконання суду, подані послідовно три ідентичні за змістом заяви про заміну сторони виконавчого провадження подані ТОВ «ФК ГЕФЕСТ» виходять за межі дійсного змісту відповідного процесуального права стягувача щодо заміни сторони виконавчого провадження, тобто останній зловживає ним.

Такі дії заявника не спрямовані на виконання завдання цивільного судочинства, є недобросовісною поведінкою, явним зловживанням відповідним процесуальним правом і проявом неповаги до остаточних судових рішень суду.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).

Неодноразове подання зазначених аналогічних за змістом заяв до суду є зловживанням заявником його процесуальним правом. Тому суд застосовує до заяви ТОВ «ФК ГЕФЕСТ», датованої 09 січня 2025 року, яка зареєстрована судом 10 січня 2025 року, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України, та повертає її заявнику.

Одночасно суд звертає увагу заявника на те, що для запобігання зловживанню процесуальними правами, суд є повноважним застосовувати певний захід процесуального примусу, зокрема й стягнення в дохід державного бюджету з особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина четверта статті 44, пункт 2 частини першої статті 148 ЦПК України).

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлений прожитковий мінімум для працездатних осіб, який з 1 січня становить 3 028,00 грн.

Оскільки заявник допустив зловживання процесуальним правом на подання заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд вважає за необхідне на підставі частини другої статті 148 ЦПК України стягнути із заявника у дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908, 40 грн.

Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України (частина п`ята статті 148 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 1-20, 44, 148, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ГЕФЕСТ», заінтересовані особи: ПАТ КБ «Правекс Банк», ОСОБА_1 , Краматорський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про заміну сторони виконавчого провадження - повернути заявнику.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ГЕФЕСТ» (01042, м. Київ, вул. Брановицького Ігоря, 3; код ЄДРПОУ 42350033) у дохід Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України; вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01021; код у ЄДРПОУ: 26255795) штраф у розмірі 908, 40 грн.

Надіслати учасникам справи та Державній судовій адміністрації України копію цієї ухвали.

Ухвала є виконавчим документом та може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С. В. Вовк