Постанова № 1263225, 10.01.2008, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 07-09/5104а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2008 р.

12 год. 15 хв., м. Черкаси

За позовом Черкаської об’єднаної державної податкової інспекції

до закритого акціонерного товариства „Бакалія”

та до приватного підприємства „Аргумент”

про застосування наслідків нікчемного правочину

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Сиволовська О.І.

Представники сторін:

від державної податкової інспекції у м. Черкаси: Савенко Ю.Н. – за довіреністю від 22.05.2007р., Павленко М.В. –за довіреністю від 24.01.2007р.;

від 1-го відповідача: Литвиненко О.Н. –голова правління;

від 2-го відповідача –не прибули.

Заявлено позов про визнання недійсним укладеного між закритим акціонерним товариством „Бакалія” (далі - перший відповідач) і приватним підприємством „Аргумент” (далі –другий відповідач) договору від 01.08.2003р. №23 як такого, що був укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та про стягнення з першого відповідача в доход держави 65000грн. вартості усього отриманого за спірним договором.

Заявою про уточнення позовних вимог від 15.11.2005р. №15918/10-017 (вхідний №217775 від 16.11.2005р.) позивач виключив із позовних вимог вимогу про стягнення з першого відповідача у доход держави 65000грн.

Заявою про уточнення позовних вимог від 09.01.2008р. (вхідний №449 від 10.01.2008р.), поданою державною податковою інспекцією у м. Черкаси, остання замість раніше заявлених Черкаською об’єднаною державною податковою інспекцією позовних вимог заявила вимоги про зобов’язання другого відповідача повернути першому відповідачу одержані за спірним договором кошти у сумі 65000грн. та про стягнення з другого відповідача в доход Державного бюджету України 65000грн. як вартості усього отриманого ним за спірним договором.

В обґрунтування позову державна податкова інспекція у м. Черкаси зазначила, що укладений між відповідачами договір від 01.08.2003р. №23 є недійсним (нікчемним), оскільки укладався з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а значить і моральним засадам останнього.

Суперечність мети укладення договору від 01.08.2003р. №23 інтересам держави і суспільства державна податкова інспекція у м. Черкаси вбачає у спрямованості мети другого відповідача на ухилення від спати податків, про що за твердженням державної податкової інспекції у м. Черкаси означають факти, встановлені рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21.06.2004р. у справі №2-3324/2004р., яким були визнані недійсними статут другого відповідача та його свідоцтво про реєстрацію платника на додану вартість. При цьому державна податкова інспекція у м. Черкаси також вказала на здійснене 29.12.2004р. державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва анулювання свідоцтва про реєстрацію другого відповідача платником податку на додану вартість з 06.04.1999р. та на надані цією ж податковою інспекцією відомості про те, що останню звітність другий відповідач подав до органів державної податкової служби за липень 2001р.

У засіданні суду представники державної податкової інспекції у м. Черкаси позов підтримали з викладених вище підстав і заявили усне клопотання про заміну в порядку процесуального правонаступництва позивача –Черкаської об’єднаної державної податкової інспекції, яка вибула у зв’язку з припиненням її як юридичної особи, на правонаступника –державну податкову інспекцію у м. Черкаси.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з наказами державної податкової адміністрації в Черкаській області від 11.03.2006р. №37, від 20.03.2006р. №44 та від 27.03.2006р. №184 Черкаська об’єднана державна податкова інспекція з 01.07.2006р. була припинена як юридична особа, а її правонаступником на території м. Черкаси стала державна податкова інспекція у м. Черкаси.

Отже, клопотання державної податкової інспекції у м. Черкаси про заміну позивача підлягає задоволенню.

Перший відповідач проти позову заперечив, оскільки вважає, що встановлені рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21.06.2004р. у справі №2-3324/2004р. факти, а також факт анулювання державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість приватного підприємства „Аргумент” та неподання останнім з серпня 2001р. до органів державної податкової служби звітності, не означають про спрямованість мети другого відповідача у спірному договорі на ухилення від сплати податків, відповідно немає підстав для визнання договору від 01.08.2003р. недійсним (нікчемним).

У засіданні суду представник першого відповідача підтримав заперечення проти позову.

Другий відповідач повідомлявся судом в установленому порядку про дату, час і місце засідання суду, проте свого представника в судове засідання не направив і заперечень проти позову не подав.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників позивача і першого відповідача, господарський суд встановив наступне.

У жовтні-грудні 2004р. Черкаською об’єднаною державною податковою інспекцією була проведена комплексна позапланова документальна перевірка першого відповідача з питань дотримання ним податкового та валютного законодавства за період діяльності з 01.10.2002р. по 30.09.2004р. За результатами цієї перевірки був складений акт від 10.12.2004р. №718/23-108/01553422.

Перевіркою було встановлено факт укладення відповідачами договору від 01.08.2003р. №23.

За вказаним договором другий відповідач зобов’язався після отримання від першого відповідача передоплати поставити останньому продукти харчування та надати послуги по рекламі і маркетингу.

На підставі рахунку другого відповідача від 04.08.2003р. №56 перший відповідач за платіжними дорученнями від 05.08.2003р. №3105, №350, №781 і від 07.08.2003р. №3107 перерахував на рахунок другого відповідача в установі банку 65000грн. передоплати на виконання договору від 01.08.2003р. №23.

05.08.2003р. і 07.08.2003р. другий відповідач видав першому відповідачу дві податкові накладні відповідно №45 на суму 27000грн., у тому числі 4500грн. податку на додану вартість і №50 на суму 38000грн., у тому числі 6333грн. 33коп. податку на додану вартість.

8 жовтня 2004р. відповідачі склали акт приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором від 01.08.2003р. №23. Згідно з цим актом відповідачі підтвердили факт виконання другим відповідачем для першого відповідач маркетингових досліджень загальною вартістю 65000грн., у тому числі 10833грн. 33коп. податку на додану вартість.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21.06.2004р. у справі №2-3324/2004р., яке набрало законної сили, були визнані недійсними з моменту реєстрації статут другого відповідача та його свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Вказаним рішенням Оболонського районного суду м. Києва було встановлено, що приватне підприємство „Аргумент” було зареєстроване Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією 29.03.1999р. на підставну особу, на підставі неправдивих даних про засновника підприємства та місце його знаходження. Дембіцький О.А., який формально вважається засновником підприємства, рішення про його створення особисто не приймав, своїх грошових та матеріальних внесків у статутний фонд не вносив, що призвело до здійснення підприємницької діяльності, яка суперечить законодавству. Статут підприємства Дембіцьким О.А не складався та не затверджувався, а лише ним підписувався на прохання невстановленої особи. За зазначеною у статуті підприємства адресою воно фактично не знаходиться. Документи, які б вказували на фактичне місцезнаходження підприємства відсутні

29 грудня 2004р. державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21.06.2004р. у справі №2-3324/2004р. було анульоване свідоцтво про реєстрацію приватного підприємства „Аргумент” платником податку на додану вартість з 06.04.1999р., про що був складений акт від 2912.2004р. №888.

Листом від 03.08.2005р. №2429/7/19-407 державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва повідомила, що приватне підприємство „Агумент” було платником податку на додану вартість до 21.06.2004р. і останню декларацію подало за липень 2001р.

Викладені вище обставини перший відповідач не заперечив.

Станом на час укладення договору від 01.08.2003р. №23 діяв Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963р., ст. 49 якого було встановлено, що якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003р., який набрав чинності 01.01.2004р., серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не встановлює санкцій, аналогічних тим, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР, який втратив чинність з 01.04.2004р.

Такі санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов’язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені ст.208 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.207 цього Кодексу господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення ст.ст. 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв’язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Санкції, встановлені ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, зборів (обов’язкових платежів) однією із сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення фіктивного правочину з метою отримання права на валові витрати і податковий кредит або удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Зміст договору від 01.08.2003р. №23 не суперечить актам цивільного законодавства.

Визнання недійсними за рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21.06.2004р. у справі №2-3324/2004р. статуту другого відповідача і його свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, а також анулювання державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва свідоцтва про реєстрацію другого відповідача платником податку на додану вартість уже після укладення відповідачами договору від 01.08.2003р. №23 не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених другим відповідачем до дати набрання законної сили вказаним рішенням Оболонського районного суду м. Києва та не позбавляє правового значення складених ним на виконання цього договору документів.

Позивач як покупець послуг не несе відповідальності за обставини, які стали підставою для визнання статуту другого відповідача і його свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість недійсними, за умови непричетності і необізнаності щодо таких обставин. Відповідач не довів причетності чи обізнаності позивача щодо таких обставин.

Приведені позивачем в обґрунтування позову обставини за оцінкою господарського суду самі по собі не означають про те, що другий відповідач, укладаючи договір від 01.08.2003р. №23, уже переслідував мету ухилитися від сплати податків.

Разом з тим, неналежне виконання платником податку своїх податкових зобовязань не означає, що усі його правочини, з яких виникли такі зобов’язання, були вчинені з метою ухилення від сплати податків.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства господарський суд прийшов до висновку, що позивач не довів того, що зміст договору від 01.08.2003р. №23 не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово –господарськими результатами виконання зазначеного договору, тому немає підстав вважати цей договір недійсним (нікчемним) із вказаних позивачем у позові підстав.

Санкції, встановлені ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, тому такі санкції не є цивільно –правовими, а є адміністративно –господарськими, тобто такими, що відповідають визначенню ч.1 ст. 238 Господарського кодексу України. З огляду на це такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст.250 цього Кодексу.

Згідно з ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

У даному випадку станом на 28.10.2005р. - день звернення позивачем з позовом встановлені ст. 250 Господарського кодексу України строки застосування встановленої ч. 1 ст. 208 цього Кодексу адміністративно-господарської санкції, спливли.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.55, 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ПОСТАНОВИВ:

Замінити позивача Черкаську об’єднану державну податкову інспекцію на її правонаступника - державну податкову інспекцію у м. Черкаси.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Ця постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через господарський суд Черкаської області заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення постанови і апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання такої заяви.

Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

У разі своєчасного подання заяви про апеляційне оскарження і неподання апеляційної скарги у встановлений строк, ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ Дорошенко М.В.