Рішення № 126321349, 03.04.2025, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 572/1471/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.04.2025 року

Корецький районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Загородько Н.А.

секретар судових засідань Миколайчук М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Корець за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Представник ТОВ "Іннова Фінанс" звернувся до суду з позовом, вказуючи, що 28 вересня 2023 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 1738790923 в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного, згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

Позикодавцем надано позичальнику позику у розмірі 6 100 грн. шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п. 1.3., п.1.4. та/або п. 1.5. цього Договору та його додатків.

Зазначає, що позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 6100 грн. Відповідач, всупереч умовам договору позики та нормам ЦК України, свої зобов`язання за договором належним чином не виконав та суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив, внаслідок чого станом на день звернення до суду з позовом, має заборгованість перед позивачем у розмірі 39 294 грн. 98 коп., з яких: 6 100 грн. заборгованість за тілом кредиту; 33 194 грн. 98 коп. заборгованість за процентами (6100 х 2,99 % х 182 дні), відсотки нараховувались по 27 березня 2024 року включно. У зв`язку із чим просить стягнути з відповідача вказану вище заборгованість в сумі 39 294 грн. 98 коп. та сплачений при подачі позову судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просив суд розгляд справи провести без його участі та позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Представник позивача адвокат Пузін Д.М. зазначає про недоведеність позивачем факту видачі кредиту, реєстрації в електронному кабінеті та здійснення дій ОСОБА_1 , що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 28 вересня 2023 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 1738790923 в письмовій формі у вигляді електронного документа, за умовами якого ОСОБА_1 отримав у кредит грошові кошти у розмірі 6100 грн. строком на 21 день, 28 вересня 2023 по 19 жовтня 2023 року, на умовах сплати процентів за базовою процентною ставкою 2,99 % на день, зниженою процентною ставкою 0,01 % на день, з можливістю пролонгації, та зобов`язався повернути позику та сплатити проценти в останній день дії договору з моменту отримання позики або достроково (п.п.1.1, 1.1.4, 1.1.5, 1.2, 1.2, 1.3, 1.3.1, 1.3.2 договору кредиту).

Вказаний договір укладений шляхом подання відповідачем ОСОБА_1 28 вересня 2023 року електронної заявки на отримання кредиту та заповнення ним анкети клієнта через кабінет клієнта на офіційному веб-сайті URL: https://finsfera.ua та погодження такої заявки ТОВ «Іннова Фінанс» з наступним підписанням договору, що підтверджує узгодження сторонами істотних умов договору кредиту.

За положеннями ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч.6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді коду sq3yos74w, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Без здійснення зазначених вище дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами.

Таким чином, суд вважає доведеним, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Іннова Фінанс» був укладений кредитний договір в електронному вигляді шляхом обміну повідомленнями через особистий кабінет користувача із використанням веб-сайту URL: https://finsfera.ua та застосування клієнтом електронного цифрового підпису. Складовими вказаного договору є додатки до нього, також підписані електронним цифровим підписом позичальника, у тому числі Таблиця обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором про надання грошових коштів в позику, Паспорт споживчого кредиту. Вказані висновки суду узгоджуються з практикою Верховного Суду, зокрема, викладеною у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20.

Зарахування коштів у розмірі 6100 грн. на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 підтверджується письмовою інформацією ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» № 4542 від 27 березня 2024 року, якою вказана юридична особа повідомила ТОВ «Іннова Фінанс» про успішність операції із зарахування на картку ОСОБА_1 6100 грн. 28 вересня 2023 року о 07:34 год., номер транзакції 1302198909, проведеної за замовленням ТОВ «Іннова Фінанс» на підставі договору № 160523/1 від 16.05.2023, що спростовує доводи відповідача про неукладення кредитного договору.

Відтак, суд вважає доведеним як факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Іннова Фінанс» 28 вересня 2023 року в електронному вигляді договору кредиту №1738790923, так і факт отримання позичальником ОСОБА_1 на виконання його умов від позикодавця ТОВ «Іннова Фінанс» грошових коштів у розмірі 6100 грн., перерахованих на його платіжну картку 28 вересня 2023 року.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти утакій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

З довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1738790923 від 28 вересня 2023 року слідує, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 39 294 грн. 98 коп., з яких: 6 100 грн. заборгованість за тілом кредиту; 33 194 грн. 98 коп. заборгованість за процентами (6100 х 2,99 % х 182 дні), відсотки нараховувались по 27 березня 2024 року включно.

Будь-яких доказів у підтвердження сплати коштів у повернення тіла кредиту та сплати відсотків за кредитним договором №1738790923 від 28 вересня 2023 року, відповідачем суду не надано.

Так як строк повернення позики на момент розгляду справи наступив, з огляду на положення ст.ст.526, 1046, 1049 ЦК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення суми позичених коштів у розмірі 6100 грн.

Вирішуючи вимоги в частині стягнення процентів за користування наданими в позику коштами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Разом з тим, статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч.1 ст.1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст.625 ЦК України. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст.625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч.2 ст.625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

За умовами укладеного між сторонами договору про споживчий кредит,строк кредит установить 21 день з 28 вересня 2023 року, кінцевий термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом 19 жовтня 2023 року (п.п.1.3.2,1.3.1 договору кредиту).За цей період нарахуванню підлягали проценти за зниженою процентною ставкою 0,01 % на день від суми кредитних коштів (п.1.4 договору).

Разом з тим, відповідно до п.1.5 договору кредиту, у випадку користування позикою понад строк, встановлений у п.1.2 договору, з наступного дня після спливу строку, вказаного у п.1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою у розмірі 0,6 % на день перераховуються, і до взаємовідносин між сторонами застосовується позаакційна (базова) процентна ставка у розмірі 2,99 % на день від суми позики за кожен день користування нею.

Отже, оскільки позичальник ОСОБА_1 своєчасно не повернув позику, розмір процентів за користування нею за час кредитування складає: 6100 грн. * 2,99 % * 21 день (з 28 вересня 2023 по 19 жовтня 2023) = 3 830 грн. 19 коп.

Проте зі змісту довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1738790923 від 28 вересня 2023 року слідує, що проценти за 28 вересня 2023 року по 27 березня 2024 року включно, тобто 182 дні. При цьому доказів укладення ОСОБА_1 додаткових угод до договору №1738790923 від 28 вересня 2023 року суду не надано.

Положення у п.5.2 договору кредиту про те, що договір діє на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов`язань, не свідчить про те, що сторони погодили нарахування та сплату процентів від дати отримання позики і до дати повного виконання своїх зобов`язань позичальником. Умовами договору передбачено сплату позичальником неустойки у разі прострочення виконання грошових зобов`язань у виді неустойки (п.п.3.3 3.4 договору кредиту).

Разом з тим, суду не надано доказів на підтвердження здійснення у визначеному договором порядку пролонгації договору позики між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 .. Відтак, за встановлених судом обставин, наявність у п.5.2. договору кредиту умови про продовження строку його дії після настання строку виконання позичальником ОСОБА_1 грошового зобов`язання у разі його невиконання, не впливає на настання узгодженого сторонами у п.1.2 договору кредиту строку повернення ним грошових коштів, та не змінює його.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін)його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Виходячи зі змісту вищезазначених норм, а також п.1.2 договору кредиту, починаючи з 20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 допустив прострочення виконання грошового зобов`язання. А тому, виходячи з вищенаведеної правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, за період після прострочення боржника проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит) стягненню не підлягають. Крім того, на підставі п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Відтак, суд не вбачає правових підстав для стягнення на користь ТОВ «Іннова Фінанс» нарахованих позичальнику ОСОБА_1 за умовами договору кредиту процентів за користування позикою за межами встановленого у договорі строку кредитування, а тому вбачає підстави для стягнення цих процентів у розмірі, встановленому вищезазначеним договором 3 830 грн.39 коп., за період строку кредиту з 28 вересня 2023 року по 19 жовтня 2023 року (6100 грн. * 2,99 % * 21 день = 3 830 грн.39 коп.)

Отже, загальний визнаний судом обґрунтованим розмір боргу ОСОБА_1 за договором №1738790923 від 28 вересня 2023 року складає: 6100 грн. (тіло кредиту) + 3 830 грн.39 коп. (проценти) = 9 930 грн.39 коп.

Понесені позивачем витрати по сплаті судового збору на підставі ст.141 ЦПК України підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.526, 530, 625, 634, 639, 1046, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 81, 141, 223, 258-259, 263-265, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» загальну суму заборгованості за договором позики 9 930 (тдев`ять тисяч дев`ятсот тридцять) грн. 39 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» судові витрати по справі, а саме: 612 (шістсот дванадцять) грн. 17 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 44127243, зареєстроване місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н.А. Загородько