Вирок № 126321191, 02.04.2025, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3597/23

Провадження № 1-кп/545/246/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.04.2025 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, громадянина України, із середньо-технічною освітою, непрацюючого, розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

раніше судимого:

- 25.05.2022 року Ленінським районним судом м. Полтава за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

23.05.2023 року ОСОБА_4 , діючи умиснов умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, попередньо заволодівши мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_6 , пароль до якого відсутній, де був встановлений додаток «Приват 24», отримав доступ до карток «Приват банку», що належать потерпілому, а саме: карти для виплат НОМЕР_1 та кредитної картки Універсальна НОМЕР_2 , після чого шляхом здійснення банківських операцій за допомогою мобільного додатку «Приват 24» здійснив переказ коштів з карти для виплат потерпілого ОСОБА_6 на карту «Ощад Банку» НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_7 платіж на суму 5025,00 грн., а також з кредитної карти «Приват Банку», що належить потерпілому на ту ж карту ОСОБА_7 два платежі в сумі 726,15 грн. та платіж в сумі 2211,00 грн., який попередньо був переказаний з картки Універсальна, належної ОСОБА_6 , крім того здійснив оплату за онлайн ігри з кредитної карти Універсальна потерпілого на суму 1116,10 грн., та карти для виплат на суму 960 грн., тим самим заволодів грошовими коштами ОСОБА_6 на загальну суму 10 038,25 грн.

ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину , передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України визнав частково та пояснив суду, що 22.05.2023 разом з потерпілим ОСОБА_6 відпочивали в барі с. Копили Полтавського району, де вживали спиртні напої. Потім пішли додому до потерпілого, де пізно ввечері продовжили відпочивати та вживати алкогольні напої. Перебуваючи у квартирі ОСОБА_6 взяв його мобільний телефон, щоб подзвонити, і не повернув. Без дозволу потерпілого через встановлений на телефоні додаток «Приват 24» (пароль до якого йому був відомий, оскільки раніше особисто встановив потерпілому та неодноразово допомагав знімати кошти) отримав доступ до банківських карток потерпілого, звідки зняв грошові кошти на загальну суму 10 038,25 грн. шляхом здійснення переказу коштів з банківських карт для виплат потерпілого ОСОБА_6 за допомогою мобільного додатку «Приват 24».Частину грошових коштів витратив на онлайн ігри, а іншу частину коштів декількома платежами перевів на банківську карту знайомої ОСОБА_7 . Коли потерпілий заснув, взяв його мобільний телефон і покинув квартиру потерпілого. Пішов додому до ОСОБА_7 , та, ввівши її в оману, повідомив, що мати на її банківську картку перевела для нього гроші. ОСОБА_7 частину коштів дала йому готівкою, (близько 3000 грн.), а для зняття іншої частини, вона дала банківську катку, на яку він попередньо перерахував кошти з картки ОСОБА_6 .Скориставшись банківською карткою ОСОБА_7 він з банкомату «Приватбанку» на зупинці «Мелькомбінат» у м. Полтаві зняв 5000 грн. Після чого повернувся до ОСОБА_7 та віддав належну їй банківську картку.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, доведена в повному обсязі дослідженими в судовому засіданні доказами.

Потерпілий ОСОБА_6 підтвердив в суді, що під час вживання алкогольних напоїв разом з ОСОБА_4 в барі, а потім у нього вдома, обвинувачений взяв у нього мобільний телефон, щоб подзвонити, і не повернув. Потім дізнався, що ОСОБА_4 з належних йому банківських карток зняв грошові кошти, які йому були перераховані за поховання матері в розмірі близько 10000 грн. Викрадені кошти ОСОБА_8 йому не повернув. Прохав застосувати до обвинуваченого сувору міру покарання.

Допитана в якості свідка ОСОБА_7 знайома обвинуваченого, пояснила, що на належну їй банківську картку ОСОБА_4 його мати неодноразово переводила грошові кошти,бо не довіряла сину. 23.05.2023 на її банківську карту були переведені кошти в розмірі 700 грн., 2200 грн. та 5000 грн. Ввечері до неї прийшов обвинувачений, вважала, що ці кошти перевела мати ОСОБА_4 для нього та віддала йому готівкою 2900 грн. Потім до неї знову прийшов обвинувачений, повідомив, що мати перевела ще 5000 грн. Дала ОСОБА_4 належну їй банківську картку, він зняв 5000 грн. і повернув картку.

Згідно виписки про рух коштів по картці/рахунку НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), яка належить ОСОБА_6 , за період 22.05.2023 31.05.2023, вбачається факт перерахування коштів та здійснення оплати онлайн ігор 23.05.2023 (т.2, а.с. 39-41).

Згідно виписки про рух коштів по картці/рахунку НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ), яка належить ОСОБА_6 , вбачається факт перерахування коштів та здійснення оплати онлайн ігор23.05.2023 та переказ коштів з картки ОСОБА_6 (т.2, а.с. 42-43).

Згідно виписки про рух коштів по картці/рахунку НОМЕР_8 ( НОМЕР_9 ), яка належить ОСОБА_9 , вбачається факт перерахування на її карту коштів з карти потерпілого ОСОБА_6 23.05.2023 в розмірі 2200 грн, 5000 грн, 700 грн (т.2, а.с. 44-45).

Відповідно до витягу ЄРДР за фактом скоєння зазначеного злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, зареєстровано 23.05.2023 року кримінальне провадження № 12023170440000467 на підставі протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 23.05.2023 року від потерпілого ОСОБА_6 (т.1, а.с. 32-33, 35).

Дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.4ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Суд вважає, що кваліфікуюча ознака повторність обвинуваченому ОСОБА_4 інкримінована безпідставно.

Згідно ч.1ст.32 ККУкраїни повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цьогоКодексу.

Згідно з ч.3ст.32 ККУкраїни вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Згідно вимог ч.4ст.32 КК Україниповторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 був засуджений 27.02.2023 вироком Ленінського районного суду м. Полтава за ч. 4 ст. 185,71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі. Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 28.01.2025 року ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтава 27.02.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України, у зв`язку з усуненням караності діяння.

Окрім того, ухвалою Полтавського районного суду від 31.10.24 дане кримінальне провадження №12023170440000467 від 23.05.2023 в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст.190КК України закрито, у зв`язку з усуненням караності діяння на підставі п. 4-1 ч.1 ст 284 КПК України.

Отже, відповідно до вимог ст.32 КК України в діях ОСОБА_4 відсутня повторність, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне виключити з пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення повторність, як кваліфікуючу ознаку. Таким чином, дії ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ч.4ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, виходить із положень ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставини , які пом`якшують та обтяжують покарання. Також враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, враховуючи фактичні обставини скоєного злочину, ступінь його тяжкості, особу винного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з межах санкції ст. 185 ч.4 КК України та приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства, оскільки вчинений обвинуваченим злочин є тяжким та вчинений ним під час іспитового строку, саме таке покарання, буде найбільш відповідати принципам та цілям його призначення і буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому суд звертає увагу, що до обвинуваченого за попереднім вироком вже застосовувалось звільнення від відбування покарання з випробуванням в порядку ст.75 КК України, що позитивних наслідків не мало та його виправлення без реального відбування покарання суд вважає неможливим.

Вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 25.05.2022 ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.309 КК України, із застосуванням ст.75, 76ККУкраїни йому призначено покаранняу виді 1 року обмеженняволі з іспитовим строком на один рік.

У відповідності до вимог ч.1ст.71 КК Україниякщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно з п.п."б" п.1 ч.1ст.72 КК Українипри складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Суд зазначає, що вчинений за цим вироком злочин, ОСОБА_4 скоїв після постановлення вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 25.05.2022.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним визначити ОСОБА_4 покарання на підставіст.71 КК України, за сукупністю вироків, із застосуванням правил, передбаченихст.72 КК України, призначивши остаточне покарання шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 25.05.2022.

Цивільний позов до обвинуваченого в межах кримінального провадження пред`явлено не було.

Згідно ст.124 ч.2, ст.126КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні судові витрати за проведення судової експертизи в розмірі 956 грн.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили, для запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.370,374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком, із застосуваннямст.72 КК України,частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 25.05.2022 та остаточно призначити до відбуття ОСОБА_4 покарання виді 5 (п`яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку 02.04.2025, зарахувавши в строк відбування покарання час його перебування під вартою з 08.09.2023 року по день ухвалення вироку.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 - тримання під вартою, залишити без змін до набрання вироком суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 витрати, пов`язані із залученням експертів у розмірі 956 (дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень на користь держави.

Арешт, накладений на майно на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 30.06.2023 року зняти, після набрання вироком суду законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обвинуваченим в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а тим учасникам , які не були присутніми в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1