Ухвала суду № 126311309, 02.04.2025, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/38939/24

Провадження № 1-кс/947/4659/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2025 року м. Одеси

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 що погоджено з прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця міста Одеса, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, без дітей, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 що погоджено з прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .

Згідно вказаного клопотання вбачається, що слідчими слідчої групи слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області, за процесуального керівництва Одеської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024160000000717 від 06.06.2024 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 на початку вересня 2024 року, за невстановлених слідством обставин, достовірно усвідомлюючи про відсутність у нього передбаченого законом дозволу, в порушення Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічним за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 року, п. 21 ч.1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», перебуваючи на території м. Одеса, більш точне місце, дату та час в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, діючи з прямим умислом, направленим на придбання, носіння та зберігання бойових припасів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи, бойові припаси, а саме: 220 військових проміжних патронів 5,45-мм (5,45х39 мм) до автоматів Калашникова АК-74, АКС-74, АК-12, ручного кулемету РПК-74 та ін.; два пістолетних патрони калібру 9х18 мм /ПМ/ до пістолетів відповідного калібру: ПМ, РА-63, PA-64, RK-59, АПС, Форт-12, Форт-14ТП, пістолетів-кулеметів: «Кедр», «Клин», «Кипарис», «П-90» та ін.; один 7,62-мм револьверний патрон (7,62x38R) до 7,62-мм револьверів системи Нагана зразка 1895 року, Пипер-Наган, комбінованих мисливських рушниць МЦ-30, НОМЕР_1 , пістолета кулемета Токарева зр. 1927 р та ін.

Продовжуючи реалізовувати свій прямий умисел на носіння та зберігання вищевказаних бойових припасів, за невстановлених слідством обставин, невстановленим досудовим розслідуванням способом, на початку вересня 2024 року, більш точний час та дату в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, переніс їх до свого помешкання, а саме до кв. АДРЕСА_2 , де зберігав їх без передбаченого законом дозволу.

В подальшому, 06.03.2025 у період часу з 07:50 год. до 10:42 год. за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , проведено санкціонований обшук, в ході якого працівниками поліції виявлено та вилучено 220 військових проміжних патронів 5,45-мм (5,45х39 мм) до автоматів Калашникова АК-74, АКС-74, АК-12, ручного кулемету РПК-74 та ін.; два пістолетних патрони калібру 9х18 мм /ПМ/ до пістолетів відповідного калібру: ПМ, РА-63, PA-64, RK-59, АПС, Форт-12, Форт-14ТП, пістолетів-кулеметів: «Кедр», «Клин», «Кипарис», «П-90» та ін.; один 7,62-мм револьверний патрон (7,62x38R) до 7,62-мм револьверів системи Нагана зразка 1895 року, Пипер-Наган, комбінованих мисливських рушниць МЦ-30, НОМЕР_1 , пістолета кулемета Токарева зр. 1927 р та ін., вказані 223 патрони є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї, виготовленими промисловим способом, без конструктивних змін та до стрільби придатні.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 26.04.2002 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» (далі за текстом Постанова ПВСУ про поводження зі зброєю), під незаконним зберіганням вогнепальної зброї та бойових припасів розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці.

Згідно з п. 12 Постанови ПВСУ про поводження зі зброєю, незаконним придбанням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід вважати умисні дії, пов`язані з їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу тощо.

ОСОБА_4 у встановленому законом порядку дозволу на придбання та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів, не одержував.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Захисник та підозрюваний проти задоволення клопотання заперечували та просили застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді нецілодобового домашнього арешту, обґрунтовуючи свої доводи тим, що ОСОБА_4 має захворювання яке може перешкоджати можливості перебування в слідчому ізоляторі, а його стан зможе погіршитись.

Підозрюваний пояснив, що не мав на меті вчиняти злочин та йому необхідно утримувати матір.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Вина ОСОБА_4 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами зокрема:

-протоколами допитів свідка ОСОБА_7 , в ході яких останній пояснив обставини злочинної діяльності підозрюваного ОСОБА_4 ;

-протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дії аудіо, - відеоконтроль особи, відносно підозрюваного ОСОБА_4 , в ході яких зафіксовано протиправні дії останнього;

-протоколом обшуку від 06.03.2025, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_4 , в ході проведення якого було виявлено та вилучено 223 боєприпаси до нарізної вогнепальної зброї;

-висновком експерта від 17.03.2025 № СЕ-19/116-25/5795-БЛ, за результатами проведення судової експертизи зброї за експертною спеціальністю 3.1 «Балістичне дослідження вогнепальної зброї та бойових припасів до неї», відповідно до якого встановлено, що вилучені в ході обшуку 223 предмети зовні схожих на патрони, являються бойовими припасами, до нарізної вогнепальної зброї;

Таким чином, слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності досліджених під час розгляду клопотання доказів, які об`єктивно вказують на обґрунтованість припущення про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, приходить до висновку про обґрунтованість підозри по кримінальному провадженню № 12024160000000717 від 06.06.2024 року відносно ОСОБА_4 ..

Слідчий суддя приходить до висновку, що у ОСОБА_4 мають місце процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме може:

- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, є те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, які згідно ст. 12 КК України відносять до категорії тяжких злочинів та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним (на строк від трьох до семи років) дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Підозрюваний раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину. Зазначений ризик підвищений тим, що підозрюваний не має офіційного місця роботи, неодружений, без дітей. Таким чином, саме по собі покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, може спонукати останнього вдатися до спроб переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити тотожний злочин, так як відповідно до вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.07.2019 р. його було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Інші ризики в судовому засіданні не доведені.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі « Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суду з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів, зокрема цілодобового домашнього арешту не зможуть забезпечити усунення встановлених ризиків, через те, що ОСОБА_4 зможе покинути місце проживання та територію України, а також спілкуватися із іншими свідками провадження за допомогою електронних засобів зв`язку, а також здійснювати вплив іншим чином.

Враховуючи встановлені обставини, існування ризиків в їх сукупності та взаємозв`язку, на переконання слідчого судді запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі у подальшому може негативно вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Таким чином, прокурором під час розгляду клопотання, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, доведено недостатність для запобігання вказаному ризику застосування до підозрюваного більш м`яких ніж тримання під вартою запобіжних заходів, а це у свою чергу, враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, згідно ч.1, п.5 ч.2 ст.183 КПК України, є підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Слідчий суддя приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави у більш великому розмірі ніж визначено для особи підозрюваної у скоєнні тяжкого злочину, відповідно вимог ст.183 ч.3 КПК України.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя враховує стан здоров`я підозрюваного, водночас, він суттєво не знижує ризику ухилення від слідства та повторного вчинення злочину.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального злочину у сфері незаконне поводження зі зброєю в умовах воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій, а також високий ступінь встановлених ризиків, то слідчий суддя приходить до висновку, що лише застава в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240грн . зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених цим Кодексом.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 181, 183, 196 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 що погоджено з прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 27 травня 2025 року включно.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачених КПК України в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , обов`язки строком до 27 травня 2025 року включно, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, тобто м. Одеса, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, що визначені слідчим або прокуром;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинувачуваним, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1