Рішення № 126304588, 31.03.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року справа № 826/13566/17 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грейд» до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Грейд» з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі відповідач 1), Державної фіскальної служби України (далі відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві та Державної фіскальної служби України при розгляді заяв щодо надання товариству з обмеженою відповідальністю «Грейд» розстрочки сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України обладнання;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України прийняти рішення щодо надання товариству з обмеженою відповідальністю «Грейд» розстрочки по сплаті податку на додану вартість на суму 1190733,60 грн ввезеного на митну територію України обладнання за Контрактом №UA-0102/17 від 15.05.2017, укладеного з фірмою «Biesse S.p.A» та укласти договір про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачі протиправно не прийняли рішення щодо надання товариству з обмеженою відповідальністю «Грейд» розстрочки по сплаті податку на додану вартість на суму 1190733,60 грн ввезеного на митну територію України обладнання за Контрактом №UA-0102/17 від 15.05.2017, укладеного з фірмою «Biesse S.p.A», як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №196 «Питання надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устаткування та обладнання».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2017 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за .правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Відповідач 1 позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити, надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що Головне управління ДФС у м. Києві не наділене повноваженнями щодо розгляду питань про розстрочення грошових зобов`язань по сплаті ПДВ, так як таке рішення приймається саме керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Відповідач 2 позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити, надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що станом на момент звернення позивача (вх.№18645/6 від 02.08.2017) із заявою щодо надання йому розстрочки сплати грошових зобов`язань по сплаті ПДВ під час ввезення на митну територію України обладнання, був відсутній порядок такого розстрочення, так як лише 14.10.2017 набув чинності Порядок надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устаткування та обладнання за переліком, визначеним п.п. 58 і 59 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.2017 №775 (далі Порядок №775). Додатково відповідачем 2 вказано, що станом на час звернення позивача до суду із даним позовом, митне оформлення товарів, ввезення яких здійснювалось ТОВ «Грейд» за митними деклараціями від 14.08.2017 №UA100010/2017/273917, №UA100010/2017/273917 та від 21.09.2017 №UA100010/2017/282728 завершено, товари випущено у вільний обіг, суми податку на додану вартість сплачено до бюджету. Таким чином, позовна вимога позивача щодо надання йому розстрочки по сплаті податку на додану вартість на суму 1190733,60 грн ввезеного на митну територію України обладнання, яке випущено у вільний обіг після сплати суми податку на додану вартість до бюджету суперечить вимогам Порядку №775.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 07.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 07.01.2025 №01-19/93/25 до Черкаського окружного адміністративного суду передано 244 судові справи, у тому числі адміністративну справу №826/13566/17.

Дана адміністративна справа 28.01.2025 передана шляхом автоматизованого розподілу судді Каліновській А.В.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 прийнято справу до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 замінено первинного відповідача 1 у справі Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011), а також замінено первинного відповідача 2 у справі Державну фіскальну службу України (код ЄДРПОУ 39292197) на його правонаступника - Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, що 03.07.2017 позивачем подано до Головного управління ДФС у м. Києві заяву №122 про розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устаткування та обладнання за Контрактом №UA-0102/17 від 15.05.2017, на суму 1136640 грн.

Листом Головного управління ДФС у м. Києві від 31.07.2017 №23797/10/26-15-17-0-13 повідомлено позивача, що Головне управління ДФС у м. Києві у відповідності до норм Порядку №196 не наділене повноваженнями щодо розгляду питань про розстрочення грошових зобов`язань по сплаті ПДВ, так як таке рішення приймається саме керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

31.07.2017 позивачем подано до ДФС України заяву №138 (вх. №18645/6 від 02.08.2017) про розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту деревообробного обладнання, що класифікується у товарній позиції 8465 згідно з УКТ ЗЕД.

Листом ДФС України від 31.08.2017 №19354/6/99-99-19-01-01-15 повідомлено позивача, що діючий на той момент порядок реалізації ст. 100 Податкового кодексу України, визначений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №574 «Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків» не передбачає розстрочення плати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устаткування та обладнання. Також вказано, що ДФС України опрацьовується проект Порядку, підготовленого Міністерством фінансів України, що стосуються надання розстрочення сплати ПДВ при ввезенні на митну територію України у митному режимі імпорту устаткування та обладнання.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів із надання розстрочення грошових зобов`язань по сплаті ПДВ, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №196 «Питання надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устаткування та обладнання» (чинної станом на час виникнення спірних правовідносин), надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України у митному режимі імпорту тільки верстатів для обробки дерева, що класифікуються за кодами товарної позиції 8465 згідно з УКТЗЕД; сушарок для деревини, що класифікуються у товарній підкатегорії 8419 32 00 00 згідно з УКТЗЕД; пресів для виробництва деревностружкових або деревноволокнистих плит, що класифікуються у товарній підпозиції 8479 30 згідно з УКТЗЕД, які ввозяться для використання у деревообробному виробництві; обладнання (його частин), що класифікується у товарних підкатегоріях 8421 39 20 00, 8422 30 00 99, 8422 90 90 00, 8428 20 20 00, 8428 20 80 00, 8477 10 00 00, 8477 20 00 00, 8477 30 00 00, 8477 40 00 00, 8477 59 10 90, 8477 90 80 00, 8480 71 00 90 згідно з УКТЗЕД, для виробництва тільки медичних виробів здійснюється у порядку, передбаченому статтею 100 Податкового кодексу України, з урахуванням таких особливостей:

- розстрочення (рівними частинами) надається за заявою платника податку на строк до 36 календарних місяців без нарахування процентів та пені, визначених пунктом 129.5 статті 129 Податкового кодексу України;

- у разі нецільового використання устаткування та обладнання, ввезених на митну територію України з отриманням розстрочення сплати податку на додану вартість, платник податку зобов`язаний сплатити податкові зобов`язання за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, у сумі, розрахованій як позитивна різниця між сумою податку на додану вартість, що мала бути сплачена із зазначених операцій у момент ввезення таких товарів, та фактично сплаченою сумою, а також сплатити пеню, нараховану на таку суму податку виходячи із 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день сплати податкового зобов`язання, за період з дня ввезення таких товарів до дня збільшення податкового зобов`язання.

Так, відповідно до п.п. 1-5 ст. 100 Податкового кодексу України (тат і далі у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені. 100.2. Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов`язання. Розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу в межах процедури відновлення платоспроможності боржника здійснюються відповідно до законодавства з питань банкрутства. Підставою для розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. Підставою для відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Згідно п. 9 ст. 100 Податкового кодексу України рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, крім випадків, передбачених цим пунктом, приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, про що повідомляється центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного та/або більше бюджетних років, у разі, якщо сума, заявлена до розстрочення, відстрочення, або сума розстрочених, відстрочених грошових зобов`язань чи податкового боргу, щодо яких переносяться строки сплати, становить 1 мільйон гривень та більше, приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань чи податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум, якщо сума попередньо наданого розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань чи податкового боргу не була погашена, приймається за вмотивованим та обґрунтованим рішенням керівника (заступника керівника) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про те, що Головне управління ДФС у м. Києві не наділене повноваженнями щодо розгляду питань про розстрочення грошових зобов`язань по сплаті ПДВ, так як таке рішення приймається саме керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, тому позов у цій частині позовних вимог до відповідача 1 є необґрунтованим та не підлягає до задоволення.

Необхідно зазначити, що відповідно до статті 100 глави 9 розділу II Податкового кодексу України, наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №574 «затверджено Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків (далі Порядок №574), дія якого поширюється на платників податків - фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок зі сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

Однак, суд зазначає, що діючий, на момент звернення позивача до ДФС України із заявою від 31.07.2017 №138, порядок реалізації ст. 100 Податкового кодексу України, визначений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №574 «Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків» - не передбачав механізму розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устаткування та обладнання, оскільки лише 14.10.2017 набув чинності Порядок надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устаткування та обладнання за переліком, визначеним п.п. 58 і 59 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.2017 №775.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устаткування та обладнання, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №196, повинно було здійснюватись у порядку, передбаченому статтею 100 Податкового кодексу України, який лише 04.10.2017 був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №775, тому станом на час виникнення спірних правовідносин у відповідача 2 була відсутня можливість (механізм/порядок) надання такого розстрочення.

Також суд звертає увагу, що станом на час звернення позивача до суду із даним позовом, митне оформлення товарів, ввезення яких здійснювалось ТОВ «Грейд» за митними деклараціями від 14.08.2017 №UA100010/2017/273917, №UA100010/2017/273917 та від 21.09.2017 №UA100010/2017/282728 - завершено, товари випущено у вільний обіг, суми податку на додану вартість сплачено до бюджету, що має наслідком неможливості після сплати відповідного податку здійснити розстрочення його сплати.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА