Ухвала суду № 126304048, 01.04.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

01 квітня 2025 року справа № 520/13224/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григоров Д.В.,

розглянувши в письмовому провадженні заяву про заміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області (вул. Ахсарова, буд. 2, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61202, код ЄДРПОУ: 30885376) третя особа: Харківська обласна рада (вул. Сумська, 64, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61002, код ЄДРПОУ: 24283333) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2024р. в цій справі позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області щодо не надання депутату Харківської обласної ради VІІІ скликання ОСОБА_1 запитуваної ним у депутатському зверненні від 06.05.2024р. інформації та документів; зобов`язано Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області повторно розглянути депутатське звернення від 06.05.2024р. депутата Харківської обласної ради VІІІ скликання ОСОБА_1 та надати усю запитувану інформацію (документи); в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь позивача судовий збір в сумі 605,60 грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025р. рішення ХОАС від 03.12.2024р. залишено без змін, внаслідок чого видано виконавчий лист про стягнення на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн.

Позивачем 24.03.2025р. до суду подано заяву, у якій останній просить суд змінити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2024р. у справі №520/13224/24 (у відповідній частині) та встановити його спосіб виконання у цій частині шляхом стягнення зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Харківській області на користь ОСОБА_1 судових витрат зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 605,60 грн.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилався на те, що звертався з приводу виконання судового рішення в частині стягнення судового збору до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, яке листом від 11.03.2025р. за вихідним №04-22-10/1797 виконавчий лист про стягнення судового збору повернуло стягувачу ОСОБА_1 без виконання згідно пп.10 п.9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 за №845.

Після цього позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для примусового виконання судового рішення в частині стягнення судового збору, однак повідомленням від 19.03.2025 за №7575 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, державним виконавцем виконавчий лист було повернуто на підставі п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач вказані рішення державного виконавця та Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області не оскаржував, вважаючи наявними підстави для заміни способу і порядку виконання судового рішення.

Учасники процесу, повідомлені судом про розгляд справи, в судове засідання не прибули. Заявник в поданій заяві виклав прохання про розгляд справи за своєї відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 378 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, дослідивши матеріали адміністративної справи, заяву про зміну порядку та способу виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до ч. 1ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною 3ст. 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Тобто, в розумінні наведеної ст. 378 КАС України, при вирішенні заяв про відстрочення чи розстрочення, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Наведена норма пов`язує можливість зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у виняткових випадках за умови доведення заявником існування конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.

Суд зазначає, що вищевказані норми не дають чітких роз`яснень щодо цих підстав, підкреслюючи роль судового розсуду в оцінці заявлених обставин.

Разом з тим, під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність виключних обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду боржником, зазначення настання обставин, що дозволяють виконати рішення суду протягом визначеного терміну. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами з урахуванням вимог доказування, що містяться в нормах КАС України.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Згідно частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частин 1-3 статті 6 Закону №1404-VIII у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (ч.4 ст.6 Закону України №1404-VIII).

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання встановлено Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI.

Згідно із ч.1 ст.2 Закону № 4901-VI, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Положеннями ч.2 ст.2 Закону №4901-VI передбачено, що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Відповідно до статті 3 Закону № 4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25 листопада 2019 року у справі № 200/4120/19-а.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845.

Виходячи з викладеного, суд зазначає, що заявник ОСОБА_1 в даному випадку фактично не згоден з діями органів, на які покладено виконання судових рішень щодо виконання рішення суду про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, що становить предмет окремого позову. Таким чином заявник помилково вважає наявними підстави для зміни способу та порядку виконання рішення та в разі незгоди з діями органів та/або осіб, які здійснюють виконання судового рішення не позбавлений можливості оскаржити їх дії у встановленому порядку, в тому числі до суду.

Підстав вважати наявними підстави для зміни порядку та способу виконання судового рішення за ознак протиправності дій органів, які здійснюють виконання судового рішення або списання коштів на виконання судового рішення суд не вбачає, заявником не доведено яким чином зміна порядку виконання судового рішення, про що він просить згідно поданої заяви, сприятиме належному виконанню судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст. ст.241-243,248,256,294,295,297, 378 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви про заміну способу і порядку виконання судового рішення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з моменту складання повного судового рішення.

Суддя Д.В. Григоров