Рішення № 126303584, 02.04.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2025 р. №520/19001/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (майдан Театральний, буд. 1, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 44223324) про стягнення середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути на користь ОСОБА_1 заробітну плату шляхом зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період з 09.09.2016 року по день фактичного розрахунку за результатами виконання рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року у адміністративній справі № 520/9766/22 згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що звільнення позивача з роботи у 2016 року відбулось без належного грошового розрахунку, а також враховуючи ухвалення постанови колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2023 року в адміністративній справі №520/11901/21 та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року в адміністративній справі №520/9766/22, яке станом на сьогоднішній день не виконане, ОСОБА_1 вважає за доцільне звернутись з новим позовом до РВ ФДМУ по Харківській області про стягнення заробітної плати шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 09.09.2016 року по день фактичного розрахунку за результатами виконання вказаного рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року у адміністративній справі №520/9766/22 згідно частини першої статті 117 КЗпП України.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу через систему "Електронний суд" та надійшла в електронний кабінет користувача, що підтверджується електронною роздруківкою.

Представником відповідача надіслано до суду відзив на позов, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог зазначивши, що позивач не довів порушення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області ст. 117 Кодексу законів про працю України, навпаки постановами Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 р., Верховного Суду у справі № 820/3870/17 та постановою від 29 квітня 2020 року у справі № 820/1313/18 встановлено факт відсутності вини Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області при остаточному розрахунку з ОСОБА_1 у день його звільнення, - 08 вересня 2016 року. Таким чином, ОСОБА_1 не довів правомірності застосування до спірних відносин ст. 117 КЗпП України. У зв`язку з чим просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що об`єктивною причиною порушення відповідачем вимог чинного законодавства України з питань оплати праці щодо невиконання його обов`язку здійснення грошового розрахунку в день звільнення ОСОБА_1 є оформлення всіх документів про звільнення РВ ФДМУ по Харківській області позивача з роботи 09.09.2016 року під час його відсутності на роботі через тимчасову непрацездатність з позначенням їх минулою датою (заднім числом) 08.09.2016 року, адже в силу імперативних норм статей 47 та 116 КЗпП України з боку РВ ФДМУ по Харківській області мав би бути виконаний обов`язок з видачі ОСОБА_1 належним чином оформленої трудової книжки та проведення грошового розрахунку в день звільнення, з попереднім повідомленням ОСОБА_1 про належні йому нараховані суми. Однак внаслідок свідомого (умисного) здійснення відповідачем протиправних дій зі звільнення ОСОБА_1 з роботи під час його відсутності на роботі через тимчасову непрацездатність та оформлення всіх документів щодо звільнення 09.09.2016 року минулою датою (заднім числом) з позначенням їх 08.09.2016 року, відбулися порушення зазначених імперативних норм статей 47 та 116 КЗпП України щодо обов`язку власника або уповноваженого ним органу видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, з попереднім повідомленням про належні йому нараховані суми, в день звільнення.

Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд зазначає наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2022 року у справі № 520/11901/21 зобов`язано нарахувати та виплатити Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області на користь ОСОБА_1 необґрунтовано утриманий військовий збір за період з серпня 2004 року по серпень 2014 року.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2022 року у справі № 520/11901/21 - скасовано. Прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про стягнення заробітної плати задоволено частково. Зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 необґрунтовано утриманий військовий збір за період з квітня 2006 року до 03 серпня 2014 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 у справі № 520/9766/22 (залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі № 520/9766/22), зокрема, зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (майдан Театральний, буд. 1, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 44223324) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період квітень 2006 року - 03 серпня 2014 року по день виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2023 у адміністративній справі №520/11901/21 згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_2 вважає, що оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 у справі № 520/9766/22 не виконане, позивач вважає за доцільне звернутись до суду із новим позовом у межах даної справи № 520/19001/23 з метою стягнення заробітної плати шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 09.09.2016 року по день фактичного розрахунку за результатами виконання вказаного рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року у адміністративній справі №520/9766/22 згідно частини першої статті 117 КЗпП України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

За правилами статті 116 КЗпП України (в редакції, чинній на момент звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У відповідності до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною другою статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Крім того, Верховний Суд України також неодноразово висловлював таку правову позицію. Зокрема, у постанові від 15.09.2015 (справа № 21-1765а15), проаналізувавши вимоги статей 116, 117 КЗпП України, дійшов висновку про те, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Тобто, закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Отже, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Відтак, підставою для виплати, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, відшкодування відповідно до частини 1 цієї статті є нарахування сум належних працівникові при звільнені; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення.

Водночас, як з`ясовано судом зі змісту позовної заяви, ОСОБА_2 пов`язує своє право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у контексті розуміння ст. 117 КЗпП з невиконанням відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/9766/22, яким зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати доходів згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

Тобто, позивач бажає отримати середній заробіток за час розрахунку при звільненні , виходячи з обставин невиконання відповідачем рішення суду по справі № 520/9766/22 щодо нарахування компенсації втрати частини доходів за утриманий військовий збір (а не нарахованих належних позивачу сум при звільненні), що не відповідає правовій природі компенсаційних виплат, унормованих ст. 117 КзпП, з огляду на що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (майдан Театральний, буд. 1,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 44223324) про стягнення середнього заробітку - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.С.Мороко