Рішення № 126303511, 02.04.2025, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2025 року Справа № 480/2193/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2193/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" до Сумської митниці про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці, в якій просить визнати протиправними та скасувати:

- картку відмови Сумської митниці UA805020/2024/000044 від 08.02.2024 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

- картку відмови Сумської митниці UA805020/2024/000045 від 08.02.2024 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

- рішення Сумської митниці від 08.02.2024 UA805000/2024/000004/1 про коригування митної вартості товарів, заявленої позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністюСумифітофармація згідно митної декларації № 24UA805020001216U0 від 08.02.2024, в результаті чого позивачем надмірно сплачено до Державного бюджету України 162 385,87 грн., з яких: мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності (15 %) 64099,69 грн., податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів (20 %) 98286,18 грн.

Також просить судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність складених відповідачем оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки при здійсненні митного оформлення ввезеного на митну територію України товару за митною декларацією № 24UA805020001216U0: Гібіск сухий, сіфтинг, розфасований у поліпропіленові мішки загальною вагою нетто 7000 кг, загальною кількістю 280 шт., по ціні 1,50 $/кг на загальну суму 11165,53 доларів США, позивачем було надано відповідачу вичерпний перелік документів, який у розумінні частини 2 статті 53 Митного кодексу України (далі МК України) повною мірою підтверджував заявлену митну вартість декларованого товару за ціною угодою, та надавав можливість митному органу перевірити числові значенні складових заявленої митної вартості, що залишилося поза увагою відповідача, який не надав належної оцінки поданим до митного оформлення документам та безпідставно застосував 6-ий резервний метод визначення митної вартості з посиланням на цінову інформацію АСМО «Інспектор» та ЄАІС Дермитслужби.

При цьому, митний орган, роблячи посилання на іншу декларацію, не надає ніякої інформації про умови постачання, місце відвантаження, вид транспорту, витрати на транспортування, страхування.

Отже, позивач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені МК України, оскільки містить лише загальні посилання та припущення, що свідчить про наявність підстав для його скасування.

Судом відкрито провадження у цій справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення сторін).

Відповідач, надав суду відзив на позов, в якому з позовними вимогами не погоджується та в обґрунтування пояснив, що за наслідками контролю правильності визначення митної вартості заявлених до митного оформлення за ЕМД №24UА805020001216U0 товарів шляхом перевірки числових значень митної вартості та наявності в наданих документах усіх відомостей, які їх повинні підтверджувати, у результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, посадовими особами митниці відповідно до вимог статті 54 МК України було встановлено, що наявна інформація щодо митного оформлення товару у час, максимально наближений до часу імпорту оцінюваної партії товару з нижчім рівнем митної вартості, 3,22 дол США/кг.

Зауважив, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодом: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості) є обов`язковою до виконання рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи та вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів. За таких обставин, вимога митниці, скерована декларанту у направленому електронному повідомленні, про надання наявних у нього додаткових документів узгоджується з нормами частини 3статті 53 МК України.

Враховуючи вищевикладене, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до частини п`ятої статті 54 Кодексу, враховуючи положення частин другої-третьої статті 53 Кодексу, декларанта було зобов`язано надати додаткові документи.

Оскільки додаткові документи не надані, відповідач вважає, що декларантом позивача розрахунки здійснено на основі необ`єктивних даних, які не підтверджені документально, що є порушенням вимог частини 9 статті 58 МК України.

Також відповідач зазначив, що вимога позивача про скасування карток відмови не є належним та правильним способом захисту прав позивача, оскільки скасування оскаржуваних карток відмови не поновлюватиме митне оформлення за митною декларацією, в оформленні якої було відмовлено, оскільки вона є актом індивідуальної дії, яка вичерпує свою силу одноразовим використанням, так яка стосуються лише декларації, в оформленні якої було відмовлено.

З огляду на вищевикладене, вважав, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, а тому обставини для їх скасування відсутні.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач не погодився з позицією відповідача, просить позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 08 лютого 2024 року ТОВ «Сумифітофармація» здійснювало митне оформлення товару в режимі імпорту на загальну суму 11 165,53 дол.США (або 419 753,85 грн., з транспортними витратами): Частини рослин, сушені, не розфасовані для роздрібного продажу: Гібіск сухий, сіфтинг, розфасований у поліпропіленові мішки загальною кількістю 280 шт., загальною вагою нетто 7000 кг, по ціні 1,50 дол.США/кг.

Продавцем товару у відповідності до контракту від 22.01.2024 № NG-220124 являється "BIN KHALIFA SPICES NIGERIA LTD" (Нігерія). У відповідності до пункту 1.1. контракту, предметом контракту є товар, зазначений у Специфікації до контракту.

Відповідно до п. 2.1. контракту та Специфікації № 1 від 22.01.2024 - Умови постачання: FCA (термін Інкотермс 2020, який означає, що відповідальність знімається з вантажовідправника в той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем, подальші ризики по транспортуванню вантажу покупець несе самостійно).

Вартість транспортування за межами України становить 25 020,00 грн. за маршрутом від м. Валч (Польща) до пункту контролю через державний кордон (Ягодин).

Таким чином загальна статистична вартість (яка була задекларована 08.02.2024 у п. 46 декларації) становить 419 753,85 грн. (тобто 394 733,85 грн. вартість Гібіску + 25 020,00 грн. вартість транспортних витрат Гібіску).

Для митного оформлення представником декларанта (Позивача) подано декларацію № 24UA805020001216U0, разом з якою для підтвердження заявленої митної вартості товару "Гібіск сухий, сіфтинг" надано наступні документи: m0003-Сертифікат якості 22.01.2024 (з перекладом); m0271- Пакувальний лист 22.01.2024 (з перекладом); m0380-Рахунок - фактура (Інвойс) 22.01.2024 (з перекладом); m0730- CMR Міжнародна товарно-транспортна накладна 25.01.2024; m0851- Фітосанітарний сертифікат від 25.01.2024; d0862- Рахунок - фактура (Інвойс) 22.01.2024 (з перекладом); m3004 - Рахунок № 2 від 06.02.2024 від перевізника ФОП ОСОБА_1 ; m4100- Контракт від 22.01.2024 № NG-220124 з "BIN KHALIFA SPICES NIGERIA LTD" (Нігерія); m4103- Специфікація № 1 від 22.01.2024 до контракту; m4301 31- Договір перевезення № 31 від 23.09.2011 з ФОП Старченко; 5509 11046307 - Висновок фітосанітарної служби від 05.02.2024 (з Єдиного вікна).

08.02.2024 Сумською митницею надіслано запит ТОВ «Сумифітофармація» про надання додаткових документів та пропозицію збільшити митну вартість до 3,22 дол.США/кг.

ТОВ "Сумифітофармація" надало лист-відповідь № 73 від 08.02.2024 з вищеперліченими документами та лист-відповідь від 08.02.2024 № 74 про незгоду з митною ціною 3,22 дол.США/кг.

Митний орган не погодився із вищезазначеною представником декларанта ТОВ «Сумифітофармація» митною вартістю та прийняв оскаржувані рішення, а саме:

- картку відмови UA805020/2024/000044 від 08.02.2024 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

- рішення про коригування митної вартості товарів від 08.02.2024 UA805000/2024/000004/1.

У відповідності до вищезазначених рішень, службовими особами митного органу замість вартості задекларованого товару гібіску сухого сіфтингу 7000 кг по ціні 1,50 дол.США/кг, або 1,59 дол.США/кг, яка включає транспортні витрати (на загальну суму10500 дол.США/кг, або 11 165,53 дол.США/кг, яка включає транспортні витрати) визначили іншу митну вартість - по ціні 3,22 дол.США/кг, на загальну суму 22 540 дол.США/кг.

При цьому відповідачем було застосовано 6-й резервний метод визначення митної вартості (ст. 64 МКУ).

В результаті здійсненого митним органом коригування митної вартості товару

збільшився розмір платежів до бюджету, і позивач 08.02.2024 подав уточнену декларацію № 24UА805020001249U1, згідно якої декларантом додатково необхідно було сплатити 162 491,09 грн. грн., з яких:

- мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності (15 %) - 64 141,22 грн;

- податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів (20 %) - 98 349,87 грн.

Проте відповідач повторно не погодився з вказаною декларацією і знову надав Картку відмови UA805020/2024/000045 від 08.02.2024 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, яку мотивував неправильним заповненням у комп`ютерній програмі формування декларації граф 6, 7, 8.

09.02.2024 позивач подав уточнену декларацію № 24UА805020001257U8 (третя декларація), згідно якої Декларантом додатково необхідно сплатити до бюджету 162 385,87 грн. грн., з яких: мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності (15 %) - 64 099,69 грн; податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів (20 %) - 98 286,18 грн.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями МК України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митним органом на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Суд зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 55 МК України, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Указана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16.

Також, суд зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд зазначає, що після подання представником декларанта (позивача) митної декларацію № 24UA805020001216U0, відповідачем було розпочато процедуру консультацій з позивачем шляхом формування повідомлень про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому посадовою особою відповідача не наведено які ж саме документи (з передбачених частиною 2 статті 53 МК України) не було надано позивачем, а здійснено лише узагальнене посилання на норму права, що на переконання суду, робить вказану вимогу про подання додаткових документів необгрунтованою.

Відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 Митного кодексу України слідує, що виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

З переліку витребуваних відповідачем документів неможливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що на дату подання митному органу МД із пакетом товаросупровідних документів, у відповідача не було жодних підстав стверджувати про неподання документів, (які зазначені у частині 2 статті 53 МК України) та про наявність підстав для витребовування додаткових документів.

Декларантом акцентувалася увага митного органу на тому, що всі товаросупровідні документи оформлені належним чином та містять необхідну інформацію про вартість товару. Жодні розбіжності, які б мали вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознаки підробки - в поданих документах відсутні. Надані документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за товари, тому відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновків про недостовірність даних щодо заявленої митної вартості та підставою для незастосування обраного методу визначення митної вартості.

Так, у відзиві відповідачем, з посиланням на норму частини 5 статті 54 МК України, зазначається, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, спрацювання зазначеного у відзиві ризиків системі АСАУР свідчили лише про необхідність ретельного опрацювання поданих товаросупровідних документах, а не про обов`язок коригування заявленого розміру митної вартості.

А тому, вищевикладені доводи відповідача, не можна вважати належним обґрунтуванням коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 по справі №820/2014/17, в якій Верховний Суд також вказав, що формальне виконання процедури консультацій, надлишкове узагальнення причини невизнання задекларованої позивачем митної вартості свідчать про відсутність практичної реалізації в діяльності відповідача принципу належного урядування і принципів адміністративної практики, рекомендованих Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 Про захист особи відносно актів адміністративних органів.

Так само, в порушення частини другої статті 55 Митного кодексу України, і спірне рішення відповідача не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Отже, суд приходить висновку, що митним органом у цій справі не доведено, що митну вартість неможливо встановити на підставі поданих товариством документів.

Таким чином, на підставі викладеного, суд виходить з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до митного органу документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суд зазначає, що порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що на інформаційних ресурсах митниці наявна інформація щодо митного оформлення подібного товару, з рівнем митної вартості 3,22 дол. США/кг: МД №UA209230090113 від 26.08.2023 року «квіти троянди (Гібіскус) сушені, упаковані і мішки по 25 кг., виробник Bin Khalifa Spices Nigeria LTD, країна походження Нігерія».

Отже, підставою для коригування митної вартості слугувало те, що заявлена митна вартість ввезеного позивачем товару, є нижчою, ніж вартість товару, вказана в МД №UA209230090113 від 26.08., що була взята відповідачем за основу при коригуванні митної вартості оцінюваного товару.

За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Отже як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразивши при цьому пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому, у рішенні не проведено детальне дослідження цієї митної декларації з доданими до неї документами, не наведено вартісні та якісні характеристики товару, що має суттєве значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлюється виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива лише з посиланням на раніше оформлену митну декларацію.

Також, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, що оскаржувані Картки відмови вичерпали свою дію, а тому їх скасування не є належним та правильним способом захисту прав, виходячи з наступного.

Частиною 12 статті 264 МК України визначено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Заявлення позовної вимоги про скасування Картки відмови - є не обов`язком, а правом позивача та одним із визначених законодавством способів захисту позивачем права оформити товар за заявленою ним митною вартістю.

Рішення про коригування митної вартості та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, в сукупності позбавляють позивача оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов`язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару.

Таким чином, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є пов`язаними позовними вимогами.

Право на оскарження до суду рішення про коригування митної вартості товарів та/ або Картки відмови в прийнятті митної декларації - гарантовано положеннями Конституції України (Розділ VIII) та нормами Митного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Офіційне розуміння правової визначеності як елемента верховенства права надано в п. 3.1 мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 № 17-рп по справі № 1-25/2010, відповідно до якого одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинно базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки. Аналогічні положення містяться у п. 4.1. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп по справі № 1-34/2010.

Натомість, при запроваджені на практиці обмежень, про які вказує відповідач (щодо неможливості отримання правового захисту шляхом скасування Карток відмови) - такі обмеження є не допустимими, оскільки не відповідають умовам передбачуваності та не базуються на обставинах, які дадуть змогу передбачити декларанту юридичні наслідки своєї поведінки.

Під доступом до правосуддя розуміється здатність особи безперешкодно отримати ефективний судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Розглядувана категорія разом із такими елементами, як остаточність судового рішення та своєчасність виконання остаточних рішень, є невід`ємними складовими права на суд, яке, у свою чергу, посідає одне з основних місць у системі фундаментальних цінностей будь-якого демократичного суспільства.

Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 року у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France, пункт 36, 38) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд (який включає і права на ефективний захист) з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права та отримати належний та ефективний правовий захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Наведене свідчить про те, що оскарження Рішення митного органу про коригування митної вартості товару жодним чином не перешкоджає позивачу у реалізації гарантованого права оскаржити Картку відмови в прийнятті митної декларації, прийняті за поданою митною декларацією, у строки, що визначені чинним законодавством, а тому наведені доводи митного органу є безпідставними.

Згідно ч. 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду відповідач не довів правомірності свого рішення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення Сумської митниці не відповідають критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв`язку з чим позовні вимоги про їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" до Сумської митниці про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати картку відмови Сумської митниці UA805020/2024/000044 від 08.02.2024 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Визнати протиправними та скасувати картку відмови Сумської митниці UA805020/2024/000045 від 08.02.2024 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Визнати протиправними та скасувати рішення Сумської митниці від 08.02.2024 UA805000/2024/000004/1 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" (вул. Заливна, 11, поверх 1, м. Суми, Сумська область, 40035, код ЄДРПОУ 31397624) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 44017631) суму судового збору в розмірі 9 084,00 грн. (дев`ять тисяч вісімдесят чотири гривня 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек