Рішення № 126303468, 02.04.2025, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2025 року Справа № 480/6442/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду у м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 420018 від 10.07.2024, винесений інспектором СПДН ВП СРУП ГУНП в Сумській області Хоруженко А.О. відносно ОСОБА_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваний припис винесено відповідачем без реального урахування ступеня загрози життю і здоров`ю потерпілої особи. Зазначає, що припис винесено відносно неповнолітньої особи, який не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності. За ст.. 173-2 КУпАП, а тому відносно неповнолітнього не може бути складений терміновий припис. Оспорюваний припис не містить імперативної інформації щодо форми домашнього насильства, яке нібито було вчинено. Безпосередня загроза життю чи здоров`ю постраждалої особи не доведено. Жодних підстав для винесення термінового забобонного припису стосовно дитини не існувало. Зазначає, що мати позивача спровокувала конфліктну ситуацію, та викликала поліцію. Вважає, що при винесенні оскаржуваного припису посадова особа відповідача діяла поза межами встановлених вимог, визначених чинними нормами законодавства.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та просить відмовити в його задоволенні з підстав правомірності винесеного припису. Зазначає, що заборонний припис може бути складений відносно будь-якої особи, в т.ч. і неповнолітної. Зазначає, о зібраними доказами підтверджується, що ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство відносно своєї матері і в його іях наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Відповідач вважає, що оскаржуваний тимчасовий заборонний припис відносно кривдника серії АА № 420018 від 10.07.2024 винесений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" та Порядком № 654, а адміністративний позов необґрунтованим, таким що не підлягає задоволенню, а дії інспектора СПДН ВП Сумьского РУП ГУНП в Сумській області є такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

Позивачем подано відповідь на відзив в якому позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити.

Третя особа про розгляд справи повідомлена належним чином, своїм правом на подання письмових пояснень не скористалася.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя №3578/0/15-24 від 10.12.2024 та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 за № 55-ОС, на підставі розпорядження керівника апарату №144 від 12.12.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ №480/6442/24. Справа розподілена автоматизованою системою документообігу суду судді Гелеті С.М.

Ухвалою суду від 13.12.2024 прийнято адміністративну справу №480/6442/24 до провадження судді Гелети С.М. Ухвалою суду від 10.2.2025 залучено до участі у справі в якості 3-ї особи ОСОБА_3 .

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у позовній заяві, встановив наступне.

10.07.2024 на лінію 102 надійшло звернення від ОСОБА_3 про вчинення відносно неї домашнього насильства її сином ОСОБА_2 , який вчинив психологічне домашнє насильство на фоні побутового підгрунтя.

10.07.2024 ОСОБА_4 написала заяву з проханням провести профілактичну бесіду з її неповнолітнім сином ОСОБА_5 .

Відповідно до пояснення, що надала ОСОБА_4 10.07.2024 близько 17:00 за місцем мешкання у ОСОБА_4 з її неповнолітнім сином ОСОБА_5 виникла сварка через те, що батько ОСОБА_1 требував віддати кошти з алімнтів, але вона відмовилася. Під час даної сварки син грозився піти з дому та ображав психологічно матір.

Як зазначає відповідач, зі слів ОСОБА_2 вбачається, що за місцем мешкання 10.07.2024 відбулася сварка з матірю ОСОБА_4 у звязку з тим, що вона на його прохання відмовилася надавати аліменти, котрі батько перераховував щомісяця на його проживання. Згідно письмових пояснень наданих сусідкою, ОСОБА_6 , пояснила, що проживає певний період часу по сусідству з ОСОБА_4 та її сином ОСОБА_2 . Повідомляє, що інколи ОСОБА_2 бешкетує, заважає проживати сусідам, а саме даній сусідці забруднив паркан брудом, кидав мяч у вікна будинку. Після чого реагував на зауваження зухвало та негативно. Вказані твердження події також підтверджуються письмовими поясненнями ОСОБА_4 (матері кривдника), ОСОБА_6 (сусідкою родини) від 10.07.2024.

10.07.2024 відносно ОСОБА_5 було винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 420018 від 10.07.2024 згідно якого 10.07.2024 року близько 17:00 ОСОБА_2 вчинив відносно своєї матері ОСОБА_4 домашнє насильство, а саме - вчинив сварку, чим порушив п. 14 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Як зафіксовано у Приписі від 10.07.2024р.: "10.07.2024 близько 17 год. 00 хв. за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 вчинив сварку зі своєю матірю ОСОБА_3 ". Заходи термінового заборонного припису: заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Терміновий заборонний припис винесений строком на 3 доби з 18 год. 00 хв. 10.07.2024 та діє до 18 год. 00 хв. 13.07.2024.

Вважаючи такий припис протиправним, позивач в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень Згідно з частиною другою цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначає Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" №2229-VIII від 07.12.2017 (далі - Закон №2229).

Положеннями частини першої статті 1 Закону України №2229 визначено, що:

- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (пункт 3);

- економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (пункт 4);

- кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (пункт 6);

- особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (пункт 8);

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону №2229 запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.

Статтею 6 Закону №2229 визначено суб`єкти, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, серед яких, до інших органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать уповноважені підрозділи органів Національної поліції України.

За приписами частини першої статті 10 Закону №2229 до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать: виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них; прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України; інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися; винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників; взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством; здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії; анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів у порядку, визначеному законодавством; взаємодія з іншими суб`єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, відповідно до статті 15 цього Закону; звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Отже, законодавець передбачив, що формою домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характерує економічне насильство.

При цьому саме на уповноважені підрозділи органів Національної поліції України покладено функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Відповідно до пункту 16 статті 1 Закону №2229 терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний, захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення, домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.

Статтею 24 Закону №2229 визначено спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству, до яких належить, зокрема терміновий заборонний припис стосовно кривдника.

Так, статтею 25 Закону №2229 передбачено, що терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:

1) зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;

2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;

3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.

Працівники уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України можуть у встановленому законом порядку застосовувати поліцейські заходи примусу для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо терміновий заборонний припис передбачає зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, а кривдник відмовляється добровільно його залишити.

Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.

Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.

Терміновий заборонний припис вручається кривднику, а його копія - постраждалій особі або її представнику.

Дія термінового заборонного припису припиняється у разі застосування до кривдника судом адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні.

Кривдник, стосовно якого винесено терміновий заборонний припис, згідно з яким він повинен залишити місце спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, зобов`язаний повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ органів Національної поліції України за місцем вчинення домашнього насильства.

Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України.

При цьому визначено, що терміновий заборонний припис виноситься в порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ України.

На виконання приписів частини одинадцятої статті 25 Закону №2229, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.08.2018 №654 затверджено Порядок винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника (надалі - Порядок №654).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №654 терміновий заборонний припис стосовно кривдника (далі - припис) виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

За змістом пунктів 2, 3 розділу ІІ Порядку №654 припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків.

Під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.

Згідно з пунктом 4 розділу II Порядку №654 припис може містити такі заходи: зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Відповідно до пунктів 6, 7 розділу ІІ Порядку №654 терміновий заборонний припис стосовно кривдника (додаток 1) складається на бланку, виготовленому друкарським способом згідно з технічним описом бланка термінового заборонного припису стосовно кривдника (додаток 2), на якому проставлено відповідні серію та номер. Усі реквізити припису заповнюються державною мовою, розбірливим почерком, чорнилом чорного або синього кольору. У разі якщо особа, щодо якої виноситься припис, не володіє українською мовою, припис складається за участю перекладача.

Пунктом 10 розділу ІІ Порядку №654 передбачено відомості, які зазначаються у приписі.

Припис підписується працівником уповноваженого підрозділу поліції, який його виніс, постраждалою особою (її представником) і кривдником власноруч на оригіналі та кожній з копій (пункт 11 розділу ІІ Порядку №654).

Відповідно до пункту 22 розділу ІІ Порядку №654 особа, стосовно якої винесено припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виносив припис.

Як зазначалось судом вище, відповідачем складено терміновий заборонний припис стосовно ОСОБА_2 у зв`язку зі скоєнням домашнього насильства, а саме вчинив сварку із матір`ю.

Вказаним заборонним приписом застосовано заходи термінового заборонного припису стосовно кривдника: заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Терміновий заборонний припис винесений строком на 3 доби з 18 год. 00 хв. 10.07.2024 та діє до 18 год. 00 хв. 13.07.2024.

Слід зазначити, що процедуру проведення оцінки вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, з метою визначення ефективних заходів реагування, спрямованих на припинення такого насильства та попередження його повторного вчинення визначає Порядок проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України від 13 березня 2019 року №369/180 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2019 року за №333/33304) (далі - Порядок №369).

Відповідно до пункту 4, абзацу 1 пункту 5 розділу І Порядку №369 оцінку ризиків проводить поліцейський уповноважений підрозділ органу Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) за фактом вчинення домашнього насильства.

Результати оцінки ризиків враховує поліцейський уповноваженого підрозділу поліції під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам у порядку, визначеному законодавством.

Оцінка ризиків проводиться за факторами небезпеки/ризиків щодо вчинення домашнього насильства, передбачених у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства згідно з додатком до цього Порядку, шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи (пункт 1 розділу ІІ Порядку №369).

За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам (пункт 2 розділу ІІ Порядку №369).

Фактори небезпеки/ризику щодо вчинення домашнього насильства визначаються за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства, і представлені у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства у вигляді питань, на які відповідає поліцейський уповноваженого підрозділу поліції за результатами спілкування з постраждалою особою, та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи (пункт 3 розділу ІІ Порядку №369).

У разі виявлення будь-яких інших чинників/обставин за результатами оцінки ситуації, які можуть вплинути на рівень небезпеки (ризику) вчинення домашнього насильства, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції у позиції «Зауваження поліцейського уповноваженого підрозділу поліції щодо будь-яких інших чинників/обставин, які підвищують/знижують рівень загрози життю та здоров`ю постраждалої особи» форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства робить запис про наявність таких чинників/обставин, їхні можливі наслідки та надає інші зауваження щодо них (пункт 4 розділу ІІ Порядку №369).

У зв`язку з тим, що кожна окрема ситуація може мати унікальні чинники/обставини, які впливають на рівень небезпеки та ризик летального випадку, пов`язаного з насильством, не передбачені формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на власний розсуд може оцінити рівень небезпеки як високий, якщо він/вона вважає, що постраждала особа перебуває в потенційно небезпечній ситуації або яка може спричинити смерть особи або інші тяжкі наслідки. Про наявність та можливі наслідки дії таких чинників/обставин поліцейський уповноваженого підрозділу поліції робить запис у відповідній позиції форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (пункт 5 розділу ІІ Порядку №369).

Дві відповіді "Так" на запитання з №1-6 та на будь-яку кількість запитань з №7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, а також якщо поліцейський уповноваженого підрозділу поліції вважає, що постраждала особа перебуває в ситуації, яка може спричинити її смерть або інші тяжкі наслідки, оцінюється як високий рівень небезпеки.

Відповідь "Так" на одне запитання з №1-6 та на щонайменше сім і більше запитань з № 7-27 або жодної відповіді на запитання з №1-6, але не менше чотирнадцяти позитивних відповідей на запитання з №7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як середній рівень небезпеки.

Відповідь "Так" на одне запитання з №1-6 та на не більше ніж шість запитань з №7-27 або не більше тринадцяти позитивних відповідей на запитання з №7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як низький рівень небезпеки.

Якщо на всі запитання отримано відповіді "Без відповіді/Невідомо", поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на свій розсуд може оцінити ситуацію як таку, що має високий рівень небезпеки (пункт 6 розділу ІІ Порядку №369).

Залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції приймає рішення щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника та застосування заходів, передбачених частиною другою статті 25 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції.

У разі високого рівня небезпеки поліцейський уповноваженого підрозділу поліції обов`язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника (пункт 7 розділу ІІ Порядку №369).

Суд звертає увагу на те, що згідно з положеннями чинного законодавства результати оцінки ризиків є обов`язковими для поліцейського уповноваженого підрозділу поліції під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам у порядку, визначеному законодавством. Без складання оцінки ризиків поліцейський уповноваженого підрозділу поліції не спроможний визначити рівень небезпеки: високий, середній або низький, не може з`ясувати обставини конфлікту та виявити чинники й умови, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.

Так, в матеріалах справи міститься Форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 10.07.2024, згідно якої інспектором поліції на всі запитання з №1-27 надано відповідь "Ні" (а.с.37).

Суд звертає увагу на те, що абзацом 3 пункту 6 розділу ІІ Порядку №369 визначено встановлення високого рівня небезпеки за умови надання поліцейським дві відповіді "Так" на запитання з №1-6 та на будь-яку кількість запитань з №7-27 або не більше тринадцяти позитивних відповідей на запитання з №7-27, а також якщо поліцейський уповноваженого підрозділу поліції вважає, що постраждала особа перебуває в ситуації, яка може спричинити її смерть або інші тяжкі наслідки, оцінюється як високий рівень небезпеки.

В даному випадку, за результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства інспектор поліції визначив рівень небезпеки як «низький».

Суд звертає увагу на те, що оскаржений припис стосується насильства вчинення сварки із матір`ю.

Разом із тим, доказів того, що в результаті такої сварки існувала безпосереднья загроза життю чи здоров`ю постраждалої особи матеріали справи не містять. Разом із тим, зазначені обставини є підставою відповідно до ст.. 25 Закону №2229 для винесення термінового заборонного припису кривднику.

В той же час, при винесенні оскаржуваного припису, посадова особа відповідача жодним чином не врахувала зазначені обставини, не встановила їх наявність, у Формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства не зазначено про наявність будь-яких чинників/обставин, що підвищують кривдником (позивачем) позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення .

З огляду на вищевикладені обставини, зокрема, відсутність відповідей "Так" на запитання з №1-6, відсутність зауважень інспектора поліції щодо будь-яких інших чинників/обставин, які підвищують рівень загрози життю та здоров`ю постраждалої особи суд доходить висновку, що прийняття оскаржуваного термінового заборонного припису стосовно кривдника, не було необхідним заходом врегулювання конфлікту, який мав місце між ОСОБА_2 та його матір`ю.

Суд визнає суспільну небезпеку домашнього насильства та поділяє нетерпиме ставлення до будь-яких його проявів. Тимчасовий заборонний припис виноситься щодо особи, яка вчинила домашнє насильство і правомірне винесення такого припису, а внесення відомостей у відповідний реєстр має наслідком подальше сприйняття суспільством особи, щодо якої такий винесений, як кривдника, що вчинив небезпечне для життя чи здоров`я домашнє насильство.

Водночас суд переконаний, що визначені Законом №2229 інструменти для запобігання та протидії домашньому насильству повинні застосовуватися за своїм прямим призначенням та не можуть використовуватися як спосіб впливу на особу в сімейних конфліктах.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскаржуваний терміновий заборонний припис стосовно кривдника не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, які встановлені пунктами третім, п`ятим, шостим частини другої статті 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає до скасування.

Стосовно того, що на момент звернення позивача із даним позовом, заборонний припис реалізовано та він вичерпав свою дію, суд зазначає наступне.

Право особи, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України, визначено частиною дев`ятою статті 25 Закону №2229.

При цьому зазначена норма закону (попри те, що частина п`ята статті 25 Закону №2229 визначає, що терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб) не пов`язує право особи, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, на оскарження його до суду лише протягом строку дії такого припису, жодних аргументів на підтвердження правомірності оскаржуваного припису, яким суду належало б надати правову оцінку, відповідач у відзиві на позовну заяву не зазначив.

В той же час, закінчення терміну дії припису не вказує на те, що даний акт індивідуальної дії не створює правових наслідків для позивача у справі. Так, відповідно до Закону України "Про запобігання та протидії домашньому насильству" винесення термінового заборонного припису відносно кривдника передбачає настання негативних наслідків для цієї особи, а саме: внесення до реєстру осіб, що вчинили домашнє насильство, взяття кривдника на профілактичний облік, відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків, тощо.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про те, що заявлений позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис серії АА № 420018 від 10.07.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (м.Суми, вул.. Г.Кондратьєва, 23,і.к. 40108777) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ,і.к. НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета