Рішення № 126302801, 02.04.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/32832/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)», в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 17.10.2022;

- зобов`язати Державну установу «Дар`ївська виправна колонія (№10)» прийняти наказ про виплату та здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 пo 17.10.2022;

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення за 2022 рік;

- зобов`язати Державну установу «Дар`ївська виправна колонія (№10)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу для оздоровлення за 2022 рік;

- зобов`язати Державну установу «Дар`ївська виправна колонія (№10)» виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2023 по 01.08.2023, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 16.04.2016 по 31.01.2023 року позивачка проходила службу у Державній установі «Дар`ївська виправна колонія (№10)». У період з 14.05.2022 року було введено простій. З 31.01.2023 року позивачка звільнена за наказом Відповідача, але при звільнені з нею не був здійснений повний розрахунок за період проходження служби. При звільнені було надано лише наказ про звільнення та видано трудову книжку із записом про звільнення. Отже Відповідачем при звільненні не здійснено повний розрахунок із позивачкою, а саме не виплачено додаткову щомісячну винагороду у розмірі 30 000,00 із розрахунку з 24.02.2022 по день її скасування 17.10.2022. - допомогу для оздоровлення за 2022 рік (при звільненні).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 28.10.2024 відкрито провадження у справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України); встановлено, що справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що державна установа «Дар`ївська виправна колонія (№10)» знаходиться на території села Дар`ївка, Херсонського району, Херсонської області, та входить до переліку громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій. Протягом періоду коли установа перебувала на тимчасово окупованій території України доступ до особових справ персоналу установи, первинної фінансової документації та будь якої іншої, був відсутній, вивезення будь-якої документації з території установи не здійснювалось.

Постановою №168 врегульовано порядок виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно для осіб, зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць.

В той же час, доказів виконання позивачем своїх посадових обов`язків (несення служби у вигляді чергувань, нарядів тощо) за місцем служби у період окупації території Херсонської області, що є обов`язковою умовою для здійснення виплати додаткової винагороди для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби згідно постанови Кабінету Міністрів України №168, не надано.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 16.04.2019 прийнята на службу за наказом №36/ОС від 16.04.2019 в Державну кримінальну-виконавчу службу України та звільнена 31.01.2023 згідно наказу ДВК (№10) від 30.01.2023 №7/ОС.

Згідно наказу Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» №7/ОС від 30 січня 2023р. ОСОБА_1 звільнено з посади у зв`язку зі скороченням штатів.

Відповідно до довідки з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-7 позивач, зокрема, весь звітний 2022 рік перебувала у трудових відносинах з Державною установою «Херсонський слідчий ізолятор», отримувала фактичний заробіток та за неї сплачувались страхові внески страхувальником (відповідачем).

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13.05.2022 №1951/5 «Про оголошення простою установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та медичних реабілітаційних центрів, які тимчасово знаходяться на непідконтрольній Україні території» з 14 травня 2022 року оголошено простій для установ, зокрема, ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)».

Позивачка, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати їй додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. за період з 24.02.2022 по 17.10.2022 року, бездіяльність щодо не здійснення нарахування та виплати допомоги для оздоровлення за 2022 рік та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2023 року по 01.08.2023 року, звернулася до суду з цим позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі Закон №2713-IV)

Особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом (ч.4 ст. 21 Закону №2713-IV).

Згідно з ч.2 ст.23 Закону №2713-IV, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.5 ст.23 Закону №2713-IV).

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набрала чинності 01.03.2018) (далі Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Пунктами 2 і 3 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

З метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерством юстиції України 28.03.2018 наказом №925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі Порядок №925/5).

Пункт 3 Порядку №925/5 передбачає, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією РФ в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» КМУ прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі постанова №168).

Пунктом 1 постанови №168 (в редакції від 28.02.2022 року) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пункт перший постанови №168 неодноразово змінювався, зокрема, постановою КМУ від 22.03.2022 №350 до Постанови №168 внесені зміни, відповідно до яких абзац перший пункту 1 доповнено словами, «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка"».

При цьому, пунктом 2 постанови КМУ №350 від 22.03.2022 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.

Надалі постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 до Постанови №168 внесені зміни, якими в абзаці першому пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка"» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)».

Крім того, зазначеною Постановою №754 від 01.07.2022 внесені зміни щодо порядку виплати додаткової винагороди, а саме: після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».

Пунктом 2 постанови КМУ №754 від 01.07.2022 встановлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.

Судом встановлено, що позивачка у період з 24.02.2022 по 31.01.2023 року проходила службу в Державній установі «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)», яка розташована в межах Херсонської міської територіальної громади.

Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 Херсонська міська територіальна громада з 01.03.2022 по 11.11.2022 перебувала в тимчасовій окупації, а наразі є зоною бойових дій.

Відповідно до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р, Програма «єПідтримка» поширюється на Херсонську область.

Отже, з 24.02.2022 позивачка набула право на отримання додаткової щомісячної винагороди, встановленої Постановою №168, оскільки проходила службу в межах адміністративно-територіальної одиниці (Херсонська область), на території якої надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка».

У відзиві відповідач наголошує, що відсутні підстави для виплати позивачці додаткової винагороди, оскільки відсутні докази несення позивачкою служби, а саме: у вигляді чергувань, нарядів тощо за місцем служби у період окупації території Херсонської області або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не підтверджене перебування безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.

Верховним Судом розглядалась справа №160/11851/22, предметом якої слугувала правомірність бездіяльності Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України у ненарахуванні й невиплаті позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови №168 в редакції від 24.03.2022 за період з квітня 2022 по травень 2022 року.

У постанові від 02.11.2023 по справі №160/11851/22 надаючи оцінку доводам відповідача, що право на отримання додаткової винагороди мають лише ті особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які саме несуть службу в органах та установах зазначеної Служби, суд зазначив наступне.

По-перше, на переконання Верховного Суду, у цьому випадку поняття «несення служби», яке зазначено у пункті 1 Постанови №168, тотожні поняттю «проходження служби». Оскільки, законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, немає ніяких підстав вважати, що вони службу не несуть.

По-друге, положення пункту 1 Постанови №168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді, тощо.

Верховний Суд дійшов висновку, що Постанова №168 в редакції від 22.03.2022 не ставить в залежність отримання додаткової винагороди від залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби від виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану.

Також Верховний Суд зазначив, що посилання відповідача на відсутність наказів командирів (начальників) щодо виплати цієї винагороди свідчить лише про допущення протиправної бездіяльності, а не про відсутність права у позивача на таку винагороду.

В подальшому викладена правова позиція неодноразово підтримувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.01.2024 у справі №200/297/23, від 25.01.2024 у справі №520/8343/22, від 21.03.2024 у справі №160/12980/22, від 28.03.2024 у справі №480/1364/23, від 25.04.2024 у справі № 160/10532/22, від 25.07.2024 у справі №400/1895/23, від 08.08.2024 у справі №160/12981/22, від 14.10.2024 у справі №400/12515/23, від 17.10.2024 у справі №160/7027/22, від 17.10.2024 у справі №160/7027/22, від 24.10.2024 у справі №200/5154/22, від 29.10.2024 у справі №160/4039/23, від 31.10.2024 у справі №200/4975/22.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд на підставі ч.5 ст.242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.11.2023 по справі №160/11851/22, та не приймає доводи відповідача щодо обов`язкової умови виплати додаткової винагороди - несення служби у вигляді чергувань, нарядів тощо за місцем служби у період окупації території Херсонської області, або участь позивачки у бойових діях чи забезпеченні здійснення заходів, оскільки Постанова №168 в редакції від 22.03.2022 не ставить в залежність отримання додаткової винагороди від залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби від виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану.

Також суд не приймає доводи відповідача, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), а отже, за відсутності таких, підстави для нарахування та виплати такої винагороди відсутні, оскільки враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.11.2023 по справі №160/11851/22, відсутність наказів командирів (начальників) щодо виплати винагороди свідчить лише про допущення протиправної бездіяльності, а не про відсутність права у позивача на таку винагороду.

Суд вважає, що з 24.02.2022 по 13.05.2022 (до оголошення 14.05.2022 простою) позивачка набула право на отримання додаткової щомісячної винагороди у розмірі 30 000 грн, встановленої постановою №168 (у редакції від 22.03.2022), - у зв`язку з несенням служби в установі, що розташована в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка» (Херсонська область).

Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачці додаткової винагороди з 24.02.2022 по 13.05.2022 у розмірі 30 000 грн щомісячно; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці додаткову винагороду з 24.02.2022 по 13.05.2022 у розмірі 30 000 грн щомісячно.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення за 2022 рік, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 1, 3 глави 14 розділу II Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5 (далі Порядок №925/5), особам рядового і начальницького складу один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір допомоги для оздоровлення, включаються посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення, які мають постійний характер, на які має право особа рядового чи начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги, та премія, розрахована відповідно до пункту 22 розділу І цього Порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 2 Наказу Міністерства юстиції України від 13.09.2021 № 3226/5 «Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», внесено зміни в абзацах перших пунктів 2 глав 14, 15 слова «наказу відповідного органу управління вищого рівня згідно з рапортами цих осіб з урахуванням пункту» замінити словами «згідно із пунктом».

Після внесення цих змін, і на даний момент, абз. 1 п. 2 глави 14 розділу II Порядку № 925/5 має такий зміст: «Виплата допомоги для оздоровлення особам рядового і начальницького складу здійснюється на підставі наказу органу або установи, а начальникам цих органів або установ - згідно із пунктом 24 розділу І цього Порядку.».

Жодної вимоги про написання рапорту особою рядового і начальницького складу для отримання одноразової грошової допомоги на оздоровлення не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення за 2022 рік та зобов`язання Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення за 2022 рік.

Щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що вказані поняття є рівнозначними. Рівнозначність цих понять обумовлена наявністю у сторін прав і обов?язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов?язків та врегульоване спеціальними законами: зокрема Законом України «Про оплату праці», Кодексом законів про працю України, а також іншими підзаконними нормативними актами (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі No420/7697/21).

Такий підхід застосовано і Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 820/4748/17, від 12 вересня 2019 року у справі № 812/1255/17, від 02 липня 2020 року у справі № 812/792/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому визначені статтею 116 цього Кодексу, працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактично розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Суд посилаючись на частину 1 статті 47 КЗпП України зазначає, що вказана правова норма встановлює обов`язок для роботодавця в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу та не передбачає додаткового звернення за виплатою такого розрахунку.

Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Ст. 117 Кодексу законів про працю України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Як вбачається з матеріалів справи, днем звільнення позивачки є 31.01.2023 року.

Однак, в цей день відповідачем не проведеного належного розрахунку, зокрема, не виплачено додаткову щомісячну грошову винагороду у розмірі 30 000,00 грн та матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік.

Так, в січні 2023 року (місяці звільнення) позивачці виплачено 2289,20 грн, що підтверджується довідкою відповідача №26-100 від 31.01.2023 року.

Законодавство визначає обов`язок роботодавця виплатити в день звільнення всі суми, належні працівнику, без жодних застережень чи виключень, будь то премія, надбавка, доплата чи інша грошова допомога.

Суд дійшов висновку, що позивачка має правові підстави на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.02.2023 (день звільнення та граничний строк виплати всіх сум 31.01.2023) по 01.08.2023 (з урахуванням встановленого 6-ти місячного обмеження виплати).

Так, відповідно до абз. 3, 4 п. 2 Порядку №100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку (п. 3 Порядку №100).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п?ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно із графіком підприємства, установи, організації( п.8 Порядку №100).

Відповідно до п. 4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати.

У пункті 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до статті 34 КЗпП України простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Водночас, відповідно до абзацу сьомого пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.

Таким чином, враховуючи вимоги пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100, при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають застосуванню розміри грошового забезпечення позивачки за два місяці, які передували не тільки звільненню, але й простою державної установи.

Суд зазначає, позивачкою не наведено розрахунку суми середнього заробітку за період несвоєчасного розрахунку при звільненні здійснений позивачкою відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутня довідка про середньоденну заробітну плату позивачки.

З огляду на вищезазначене, не вбачається за можливе провести точний розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачки, оскільки в матеріалах справи відсутня довідка про розмір грошового забезпечення за останні місяці роботи, що передували звільненню, з урахуванням введеного простою у Державній установі «Дар`ївська виправна колонія (№10)».

Таким чином, керуючись частиною 4 статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну установу «Дар`ївська виправна колонія (№10)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2023 по 01.08.2023, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає стягненню, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог п.п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» (с.Дар`ївка, Херсонський р-н. Херсонська обл., 75032, Код ЄДРПОУ 08564676) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди з 24.02.2022 по 13.05.2022 у розмірі 30 000 грн щомісячно.

Зобов`язати Державну установу «Дар`ївська виправна колонія (№10)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду з 24.02.2022 по 13.05.2022 у розмірі 30 000 грн щомісячно.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги для оздоровлення за 2022 рік.

Зобов`язати Державну установу «Дар`ївська виправна колонія (№10)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу для оздоровлення за 2022 рік.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№10)» щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2023 по 01.08.2023, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100.

Зобов`язати Державну установу «Дар`ївська виправна колонія (№10)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2023 по 01.08.2023, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.