Рішення № 126294284, 02.04.2025, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/336/25

2/703/509/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Криви Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Холодняк Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Балаклеївської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Балаклеївської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть. За життя мама склала заповіт, яким все своє майно заповіла їй. Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку загальною площею 2,10 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки площею 1, 2651 га 7123783000:02:001:0949, кадастровий номер земельної ділянки площею 0,8289 га 7123783000:02:001:0948, яка знаходиться в адміністративних межах Костянтинівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР № 004639.

Після смерті матері спадщину прийняла вона, подавши в установлений законом строк заяву про прийняття спадщини до Смілянської державної нотаріальної контори, а також її батько, та мамин чоловік ОСОБА_3 , який проживав разом з мамою на час її смерті в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Балаклеївської сільської ради від 22.11.2024 № 810.

Батькові не було відомо про те, що йому необхідно було написати заяву про відмову від права на спадщину, а оскільки він був пенсіонером на час смерті матері та проживав разом з нею, то він прийняв спадщину і його обов`язкова частка становить 1/6.

Батько не бажав переоформлювати після смерті матері на себе будь-яке її майно і сам склав заповіт, яким все своє майно заповів їй (позивачці).

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько помер. Після його смерті вона прийняла спадщину, подавши в установлений законом строк заяву про прийняття спадщини до Смілянської державної нотаріальної контори.

Вказує, що її брат ОСОБА_4 подавав заяви про прийняття спадщини як після смерті мами, так і після смерті батька. Проте і мама і батько за життя заповіли все своє майно тільки їй. На час смерті батьків, брат не був ні пенсіонером, ні інвалідом, а тому права на обов`язкову частку у спадковому майні він не мав. Брат помер в 2023 році.

Нотаріус не може видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом, бо у матері відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, так як державний акт на земельні ділянку видавався вже після смерті матері, вона змогла отримати лише його копію, тому змушена звертатися з даним позовом до суду.

Просить суд визнати за нею ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 2,10 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки площею 1, 2651 га 7123783000:02:001:0949, кадастровий номер земельної ділянки площею 0,8289 га 7123783000:02:001:0948, яка знаходиться в адміністративних межах Костянтинівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР № 004639, яка належала ОСОБА_2 .

Ухвалою судді від 27січня 2025 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву, позивачу для надання відповіді на відзив.

Правом на подачу відзиву відповідач не скористався.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 березня 2025 року було закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явилася, однак у клопотанні про витребування доказів просила справу розглядати без її участі, на позовних вимогах наполягала.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, від сільського голови надійшла до суду заява, в якій остання просила розглядати справу без участі представника сільської ради.

За ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились то фіксація судового засідання не здійснювалась.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та враховуючи визнання позову відповідачем, ухвалити рішення в підготовчому судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

У відповідності з ч.1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 від 13 травня 2024 року, видане повторно (а.с.5).

ОСОБА_2 була матір`ю позивачки,Ю що підтверджується копією свідоцтва про народження позивачки та копією свідоцтва про укладення шлюбу, після якого вона змінила своє дошлюбне прізвище на ОСОБА_5 (а.с.9).

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким все своє майно заповіла позивачці ОСОБА_1 (а.с.23).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на земельну ділянку загальною площею 2,10 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки площею 1, 2651 га 7123783000:02:001:0949, кадастровий номер земельної ділянки площею 0,8289 га 7123783000:02:001:0948, яка знаходиться в адміністративних межах Костянтинівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР № 004639 (а.с.10).

Після смерті матері спадщину прийняла позивачка, подавши в установлений законом строк заяву про прийняття спадщини до Смілянської державної нотаріальної контори, а також її батько ОСОБА_3 , який проживав разом з спадкодавцем на час її смерті в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Балаклеївської сільської ради від 22.11.2024 № 810 (а.с.27).

Батько позивачки ОСОБА_3 склав заповіт, яким все своє майно заповів позивачці (а.с.24).

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько помер. Після його смерті вона прийняла спадщину, подавши в установлений законом строк заяву про прийняття спадщини до Смілянської державної нотаріальної контори, що підтверджується інформацією зі Смілянської державної нотаріальної контори (а.с.39-40).

Нотаріус не може видати позивачці свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, так як державний акт на земельні ділянку видавався вже після смерті матері, вона змогла отримати лише його копію, тому змушена звертатися з даним позовом до суду.

У статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Таким чином, спадкування вказаного належного ОСОБА_2 майна повинно відбуватися за заповітом.

Як передбачено ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Як передбачено ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Стаття 1270 ЦК України визначено для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відтак з матеріалами справи підтверджується обставина, що позивач є спадкоємцем по заповіту та прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 у порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України, шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк.

Відповідно до листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право власності на спадкове майно по заповіту після смерті матері ОСОБА_2 , однак їй відмовлено у його видачі, оскільки нею не надано належним чином посвідчених правовстановлюючих документів на спадкове майно померлої.

Однак відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно позбавляє права спадкоємця ОСОБА_6 оформити спадщину у нотаріуса після смерті батька, відтак її звернення до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтованим.

Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

Відповідно до ст.82 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач визнав позов та не заперечує проти його задоволення, за таких обставин суд вважає, його таким, що ґрунтується на вимогах закону, відтак підлягає до задоволення, а невизнане право позивача захисту в судовому порядку, шляхом визнання права власності на спадкове майно.

Враховуючи визнання позову відповідачем та норми ч.3 ст.200 ЦПК України, згідно якої за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем, суд знаходить можливим розглянути справу по суті та ухвалює рішення по справі на підставі наявних у справі доказів, оскільки визнання позову відповідачем не порушує прав третіх осіб.

На стягненні із відповідача понесених судових витрат позивач не наполягала.

На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 15, 16,181, 182, 334, 392,1217, 1218, 1223, 1225, 1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 76, 81, 82, 89, 200, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Балаклеївської сільської ради Черкаського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 2,10 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки площею 1, 2651 га 7123783000:02:001:0949, кадастровий номер земельної ділянки площею 0,8289 га 7123783000:02:001:0948, яка знаходиться в адміністративних межах Костянтинівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР № 004639, яка належала ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 02 квітня 2025 року.

Головуючий: Ю. В. Крива