Рішення № 126290330, 02.04.2025, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/218/25

Провадження № 2-а/931/3/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року селищеЛокачі

Локачинський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Безп`ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання Левчук О.В.,

представника позивача Степанцова О.Б. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в :

24 березня 2025 року адвокат Степанцов О.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом. Позов мотивує тим, що 17.03.2025 ОСОБА_1 , водій ТОВ «ЗАК-СЕРВІС», відповідно до товарно-транспортної накладної від 17.03.2025 року, спеціальним паливозаправником ТК ТКJ/TKJ795 JAC-APZ-5.0, днз НОМЕР_1 здійснював доставку пального з смт. Локачі Володимирського району Волинської області до с. Свійчів Володимирського району Волинської області. Дана доставка здійснювалась для потреб власного споживання, а саме заправки с/г техніки ТОВ «ЗАК-СЕРВІС» в с.Свійчів Володимирського району Волинської області, на підставі ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №03160414202500136. В с. Міжлісся по вул. Центральній Володимирського району Волинської області ОСОБА_1 був зупинений інспектором поліції, на прохання якого надав усі наявні в нього документи на транспортний засіб та вантаж. ОСОБА_1 було повідомлено інспектора поліції про наявність страхування його від нещасних випадків на транспорті і надано копію договору страхування, однак, зі слів інспектора поліції, Ковальчук І.В. здійснив порушення, що полягало у відсутністі страхування його як водія.

Таким чином, 17.03.2025 року інспектором Володимирського РВП ГУНП у Волинській області старшим лейтенантом поліції Гоменюком М.Л. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4290542, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП, а саме за порушення п. 22.5 ПДР порушення правил перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів.

Вважає оскаржувану постанову протиправною, оскільки у ній не конкретизовано в чому саме полягає порушення правил перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів, а інспектору під час зупинки були надані усі необхідні документи.

Просить визнати протиправною і скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4290542 від 17.03.2025 року, а також стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 26 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 02 квітня 2025 року.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча, відповідно до ч.5 ст.124 КАС, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судовою повісткою, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 33).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився також, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 35). 02 квітня 2025 року представник відповідача подав до суду супровідний лист №49108-2025 від 01.04.2025 року до якого долучив диск із відеозаписом (а.с. 42-43). Відзиву до суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник позивача Степанцов О.Б. в судовому засіданні позов підтримав з підстав, зазначених у ньому та просив його задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4290542 від 17 березня 2025 року, прийнятою інспектором Володимирського РВП ГУНП у Волинській області старшим лейтенантом поліції Гоменюком М.Л., Ковальчука Івана Васильовича притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.132-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. Згідно цієї постанови, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «JAC-APZ-5.0» із днз НОМЕР_1 , порушив правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів, чим порушив п. 22.5 ПДР порушення правил перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів (а.с. 10).

Частиною 1 статті 132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Частина 1 статті 132-1 КУпАП є бланкетною нормою, тобто такою, що не називаючи конкретних ознак правопорушення або називаючи лише їх частину, відсилає для встановлення змісту ознак правопорушення до інших нормативних актів, які не є законами про адміністративну відповідальність, а тому у протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначена відповідна стаття певного нормативного акту (частина, пункт) та має бути викладено її/їх зміст. За відсутності посилання на конкретний нормативний акт, яким передбачено правило поведінки та порушене особою, відповідальність не настає, оскільки неможливо встановити наявність однієї з обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення - об`єктивної сторони.

Зокрема, перевезення небезпечних вантажів регулюється Законом України «Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)» від 02 березня 2000 року №1511-III (далі по тексту - ДОПНВ) та Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06 квітня 2000 року №1644-ІІІ (далі по тексту - Закон №1644-111).

Відповідно до ст.1 Закону №1644-ІІІ визначено, що небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об`єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин.

Статтею 19 Закону 1644-ІІІ передбачено, що транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідні свідоцтва, згідно з законодавством, видаються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно вимог ст.20 Закону №1644-ІІІ перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Відповідно до ст. 22 Закону суб`єкт перевезення небезпечних вантажів зобов`язаний укласти договір страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів, за класами страхування 10, 11 та/або 12, визначеними статтею 4 Закону України "Про страхування". Порядок та умови такого страхування можуть визначатися компетентним органом України з перевезення небезпечних вантажів за погодженням з Національним банком України.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зауважує, що в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає саме на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

На підтвердження доводів позову, представником позивача до позовної заяви долучено копії документів, які були надані працівнику поліції під час перевірки: посвідчення водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого 16.08.2013 року ВРЕР ДАІ з обслугов. м. Горохів Горохівського та Локачинського р-нів; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 виданого 03.06.2021 року ТСЦ 0744; свідоцтво про підготовку водія серії НОМЕР_4 , виданого РСЦ 0740, дійсного до 08.11.2028 року; протокол перевірки стану транспортного засобу № 00882-00072-25 від 18.03.2025 року складений керівником пункту технічного контролю ТОВ «Укрвеставто»; свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів серії Н № 058445, виданого 30.05.2024 року РСЦ 0740; страховий сертифікат № 1 до договору № 76-0301-25-00001 страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів від 07.01.2025 року; договір обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті №35-0301-24-00009 від 02 квітня 2024 року з додатком, в якому серед переліку застрахованих осіб вказано ОСОБА_1 ; поліс № ЕР-227495635 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 02.03.2025 року; витяг з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального; товарно-транспортну накладну від 17.03.2025 року видану ТОВ «ЗАК-СЕРВІС» (а.с. 14-25)

У якості доказу виявлення факту правопорушення представник відповідача долучив диск з відеоматеріалами із нагрудної камери поліцейського.

Із дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що такий розпочинається з моменту, коли поліцейський стоїть біля транспортного засобу, у якому перебував ОСОБА_1 та перевіряє документи. У наступному фрагменті відеозапису поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 ст. ст. 268, 289 КУпАП. Однак із даного відеозапису неможливо поза розумним сумнівом встановити чи дійсно ОСОБА_1 17.03.2025 року порушив п. 22.5 ПДР.

Зокрема, пунктом 22.5 ПДР встановлено обмеження параметрів транспортних засобів та їх составів, у разі перевищення яких їхній рух не допускається, а саме обмеження зовнішніх габаритів, фактичної маси, навантаження на вісь.

Водночас, інспектором поліції під час винесення постанови серії ЕНА № 4290542 від 17 березня 2025 року зазначено лише пункт 22.5 правил ПДР, що порушено позивачем, однак не вказано який саме підпункт та не викладено зміст конкретного положення ПДР, що ставиться у порушення позивачем.

Окрім того, як вбачається із доводів позовної заяви, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 22.5 ПДР стало керування транспортним засобом із відсутністю страхування його як водія, в той же час, як пунктом 22.5 ПДР не встановлено такого обов`язку.

Згідно з п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Таким чином, відповідач під час розгляду справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП, не надав до суду доказів, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують доводи позивача, викладені в адміністративному позові, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія в силу дії презумпції невинуватості.

Згідно ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний, серед іншого, має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки, відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не надано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При звернення до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн відповідно до квитанції №0.0.4271510580.1 від 24.03.2025 року.

Таким чином, оскільки позов ОСОБА_1 , який не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню, сплачений ним судовий збір у розмірі 605,60 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області, відповідно до вимог ч. 1 статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 132, 133, 134, 243-246, 286 КАС України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4290542 від 17 березня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510 гривень скасувати.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.132-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Дата складення повного судового рішення 02 квітня 2025 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області, адреса місцезнаходження: 43025, м. Луцьк, вул. Винниченка, 11, ЄДРПОУ 40108604.

Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп`ятко