Рішення № 126289270, 01.04.2025, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/3568/23

Провадження № 2/626/20/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

01.04.2025 року м. Берестин

Красноградський районний суд Харківської області

в складі: головуючого - Рибальченко І.Г.

за участю секретаря Скачко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 вказуючи на те, що між ТОВ "Качай Гроші" та ОСОБА_1 укладено договір позики №00-579466 від 09.01.2020 року.

22.12.2022 року між ТОВ "Качай гроші" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 22122022/2, відповідно до умов якого ТОВ "Качай гроші" відступило ТОВ "ФК "ЄАПБ" належне йому право вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі за договором №00-579466 від 09.01.2020 року.

Відповідно до Реєстру Боржників від 22.12.2022 до Договору факторингу №22122022/22 від 22.12.2022 року ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 25284,00 грн., з яких: 8400 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 11592 грн.- сума заборгованості за відсотками; 5292 грн. сума заборгованості за простроченими відсотками.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених цим договором.

У зв`язку з істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача були направлені повідомлення про порядок погашення заборгованості по кредитному договору та включення персональних даних відповідача до бази персональних даних разом з вимогою про погашення загальної суми боргу.

В судове засідання представник позивача не з`явився, відповідно до поданої ним заяви він просить розглядати справу без його участі, позов підтримує в повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, від представника відпоавідача надійшла заява, в якій слухання справи просив проводити без нього та відповідача, позовні вимоги до ОСОБА_1 не визнає, оскільки факт зарахування коштів позивачем не доведено.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 09.01.2020 підписав Договір позики №00-579466 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Підписання вказаного документу здійснено ОСОБА_1 шляхом використання простого електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі "Інтернет" або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

-надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

-заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

-вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526,530,610, ч. 1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підтвердження права вимоги на стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором №00-579466 від 09.01.2020 року позивачем надано суду: копію Кредитного договору №00-579466 від 09.01.2020 року; копію Додатку №1 до Кредитного договору №00-579466 від 09.01.2020 року (графік платежів); паспорт споживчого кредиту ; копію договору факторингу №22122022/2 від 22.12.2022 року; копію акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №22122022/2 від 22.12.2022 року; копію витягу з реєстру боржників договору факторингу №22122022/2 від 22.12.2022 року; розрахунок заборгованості за кредитним договором №00-579466 від 09.01.2020 року.

Проте, суд уважає, що вказані вище докази не підтверджують вимоги позивача за договором позики №00-579466 від 09.01.2020 року у заявленому розмірі, оскільки позивач не надав жодних первинних документів, які б підтверджували надання відповідачу кредитних коштів та користування відповідачем кредитними коштами.

Звертаючись до суду, позивач зазначив, що до цього часу умови договору відповідачем не виконані, кредит та відсотки за користування коштами не повернутий.

Так, станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по Кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 8400 грн. - тіло кредиту та 11592,00 грн. - нараховані проценти, 5292,00- сума заборгованості за простроченими відсотками, а всього - 25284,00 грн., що підтверджується рорахунком заборгованості.

З договору № 00-579466 про надання коштів у позику від 09.01.2020 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Качай Гроші" та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки цей договір укладено на сайті позикодавця, та ОСОБА_1 підписав його одноразовим ідентифікатором, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Після підписання відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора до договору № 00-579466 про надання коштів у позику від 09.01.2020 року, товариство мало на виконання вимог пункту 2.1, договору перерахувати позичальнику грошову суму коштів, вказану у пункті 1.2 договору.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно із зазначеною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23) тощо.

Суд вважає, що розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а отже не є належним доказом існування боргу.

Крім того, ухвалою суду від 09.12.2024 було витребувано у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також підтверження факту зарахування коштів 09.01.2020 року на дану платіжну картку банком - емітентом якої є АТ КБ "ПриватБанк", у сумі 8400 грн. від ТОВ "Качай гроші".

АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на ухвалу суду від 09.12.2024 про витребування доказів надало відповідь, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в банку карта № НОМЕР_1 не оформлювалась, тому за відсутності повного номеру картки надати інформацію немає можливості.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт отримання відповідачем коштів відповідно до умов Договору №00-579466 від 09.01.2020 року.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 25284,00 грн., у зв`язку з їх недоведеністю. Питання щодо розподілу витрат зі сплати судового збору суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

Понесені витрати на правничу допомогу представника позивача стягненню не підлягають з огляду на відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89 , 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Г.Рибальченко