Рішення № 126288290, 26.03.2025, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року Справа № 925/1331/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача Постригань Т.Л. - адвокат,

Кузнєцов Є.В. представник за довіреністю,

від відповідача Єсик В.О. адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вікторія,

м. Черкаси,

до комунального некомерційного підприємства Черкаська обласна

лікарня Черкаської обласної ради, м. Черкаси

про стягнення 69 701 грн. 43 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вікторія до комунального некомерційного підприємства Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради про стягнення 69 701 грн. 43 коп. заборгованості, а саме: 65 475 грн. 51 коп. боргу за утримання будинку та прибудинкової території, 2 735 грн. 92 коп. інфляційних втрат, 1 490 грн. 00 коп. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 03 грудня 2024 року.

Проте, судове засідання призначене на 11 год. 00 хв. 03 грудня 2024 року не відбулося, у зв`язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду.

Ухвалою суду від 03 грудня 2024 року розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 16 січня 2025 року.

Однак, судове засідання призначене на 11 год. 00 хв. 16 січня 2025 року не відбулося, у зв`язку з відпусткою головуючого судді по даній справі за сімейними обставинами.

Ухвалою суду від 17 січня 2025 року розгляд справи по суті призначено на 10 год. 30 хв. 06 лютого 2025 року.

Однак, судове засідання призначене на 10 год. 30 хв. 06 лютого 2025 року також не відбулося, у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 06 лютого 2025 року розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 06 березня 2025 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 06 березня 2025 року, суд оголосив перерву до 10 год. 30 хв. 26 березня 2025 року.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві та зазначав, що згідно пункту 3 розділу VІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги №2189-VІІІ від 09.11.2017 договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Проте, договір від 01 грудня 2004 року, на підставі якого позивач просить стягнути заборгованість, не був приведений у відповідність до Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Договір не містить суми договору, порядку оплати та розрахунків.

Відповідно до положень Бюджетного кодексу України договори мають укладатись на визначений термін, а в даному випадку на бюджетний рік. Проте, між сторонами даний договір не переукладався щороку.

Відповідач неодноразово звертався до позивача з метою укладення відповідних договорів у подальшому, але жодних відповідей не було отримано.

Отже, відповідно до діючого бюджетного законодавства відповідач не мав фактичної змоги оплачувати послуги з утримання багатоквартирного будинку.

Позивачем не надано доказів щодо направлення на його адресу документів, що підтверджують факт надання послуг з утримання багатоквартирного будинку та необхідності сплати таких послуг.

Відповідач стверджує, що 25.11.2019 та 27.11.2019 підприємством на адресу ОСББ Вікторія було надіслано заявку про розірвання договору, та направлено два примірники нового договору. Вказані заявки було проігноровано.

Відповідачем було направлено позивачу листи від 13.08.2019 №01-30/1304, від 18.10.2019 №01-30/1699, від 21.10.2019 №01-30/1711, від 25.10.2019 №01-30/1729, від 03.02.2020 №01-30/166, від 10.06.2020 №01-30/973, заявки від 25.11.2019 №01-30/1896 та від 27.11.2019 №01-30/1903.

В подальшому між сторонами було укладено договір №3 від 18 серпня 2016 року про забезпечення утримання житлових приміщень та прибудинкової території.

Термін дії вказаного договору закінчився 31 грудня 2016 року.

Також, було укладено договір №4 від 19 вересня 2017 року про забезпечення утримання житлових приміщень та прибудинкової території. Термін дії вказаного договору по 31 грудня 2017 року включно.

Таким чином, посилання позивача на договір б/н від 01 грудня 2004 року є безпідставними, оскільки цей договір не є дійсним.

У зв`язку з чим відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами викладеними відповідачем у відзиві та вказував, що всі обставини та факти про які зазначено судом у справі №925/707/19, а також у справі №925/1241/22, а саме ті на які звернув увагу суду позивач в даному позові, є преюдиційними.

Тому доводи відповідача, що договір б/н від 01 грудня 2004 року не може бути дійсним є безпідставними та необґрунтованими.

З посиланням на ст. 322 ЦК України, а також положення Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку позивач вказував, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Співвласники, зокрема, зобов`язані виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

У запереченні відповідач вказував, що оскільки акти наданих послуг сторонами не складались, тому відповідно до діючого бюджетного законодавства відповідач без наявного укладеного договору та інших підтверджуючих документів, таких як рахунки, акти виконаних робіт, акти наданих послуг не мав підстав оплачувати послуги з утримання багатоквартирного будинку.

В судовому засіданні, яке відбулося 26 березня 2025 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1331/24.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 17 лютого 2023 року зі справи №925/1241/22 за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вікторія до комунального некомерційного підприємства Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Черкаської обласної ради про стягнення 93 320,81 грн. позов задоволено частково.

Стягнуто з комунального некомерційного підприємства Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вікторія заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території - 67 720,12 грн., 15 964,35 грн. інфляційних та 2 559,69 грн. - 3% річних, 2 292,86 грн. судового збору, а також 15 710,87 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті позову відмовлено.

Під час розгляду справи №925/1241/22 судом було встановлено, що 18.05.2004, на підставі Закону України №2866-ІІІ від 29.11.2001 Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку співвласники (мешканці) квартир будинку АДРЕСА_1 , в тому числі власник квартир - Черкаська обласна лікарня, правонаступником якої є комунальне некомерційне підприємство Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради, утворили об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вікторія, скликавши установчі збори та затвердивши в установленому порядку Статут ОСББ Вікторія який 24.06.2004 зареєстровано Виконавчим комітетом Соснівської районної ради м. Черкаси.

01.12.2004 ОСББ Вікторія (Власник будинку) та Черкаська обласна лікарня підписали договір, за яким Власник будинку забезпечує обслуговування та ремонт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 9838,27 кв.м, а також утримання прибудинкової території, а Співвласник приймає участь у витратах на виконання названих робіт.

Співвласнику належить квартири АДРЕСА_2 (112,7 кв.м), 906 -910 (119,4 кв.м), 929 - 933 (115 кв.м), 934 - 935 (46,9 кв.м) та приміщення коменданта (23,3 кв.м), загальною площею 417,3 кв.м. Зазначені квартири зареєстровано за обласною лікарнею.

Власник будинку зобов`язується забезпечити:

2.1.1. Виконання всього комплексу робіт по утриманню будинку, прибудинкової території, за винятком усунення пошкоджень у квартирі чи кімнаті за кошти об`єднання та створення необхідних умов мешкання в будинку, в тому числі і Співвласнику та особам, що з ним мешкають, згідно з вимогами Правил користування приміщеннями житлових будинків та при будинкових територій

2.1.2. Надання Співвласнику комунальних та інших послуг по діючим розцінкам і тарифам, ведення особистого рахунку між об`єднанням та власником (квартиронаймачем).

2.1.3. Доведення до відома Співвласника змін витрат на утримання будинку і тарифів на послуги.

Одночасно у договорі сторонами встановлено, що Співвласник зобов`язується:

2.2.4 Сплачувати квартирну плату в розмірах установлених загальними зборами об`єднання, в яку входить санітарне обслуговування прибудинкової території, допоміжних приміщень, вивіз сміття, технічне обслуговування будинку, ліфтів. Квартирну плату та комунальні послуги, сплачувати не пізніше 10 числа наступного місяця. В розрахунок комунальних послуг входить:

- холодна вода з розрахунку 8,2 куб.м з однієї проживаючої особи, згідно додатку 3 до рішення міськвиконкому від 20.01.98 року за № 11 Норми витрат води згідно БНіП 2.04.01-85;

- теплопостачання згідно показників лічильника, або нормі (розрахунок пропорційно займаній площі);

- гаряча вода згідно показників лічильника, або по нормі з розрахунку на одного проживаючого;

- електроенергія згідно показників лічильника. Співвласник проводить самостійний розрахунок з РЕМ.

Відповідно до п. 3.1.2 договору Власник будинку має право: стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по платежам, що наведені в пункті 2.2.4.

Всі суперечки, що виникають з приводу цього договору, вирішуються в установленому порядку. (п. 4 договору)

Цей договір складено на строк з 1 грудня 2004 р. по 31 грудня 2005 р., вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії не надійде заявка однієї із сторін про розторгнення договору чи його перегляд, оформлений в двох примірниках, з яких один зберігається у Власника будинку, а другий - у Співвласника (п. 6 договору).

Невід`ємною частиною договору є розрахунок щомісячних платежів за обслуговування та ремонт будинку, комунальні та інші послуги (п. 7 договору).

Згідно з Переліком суб`єктів та об`єктів спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Черкаської області та уповноважених органів, яким вони передані в управління, затвердженим Рішенням Черкаської обласної ради від 16.12.2016 № 10-19/VII Про Перелік суб`єктів та об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області, користувачем гуртожитку (17 кімнат) за адресою: АДРЕСА_3 є комунальний заклад Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради (підп. 4, п. 35 Додатку до рішення).

За період з 01.12.2004 площа квартир (приміщень) належних відповідачу зменшилась на 70,8 кв.м, у зв`язку із тим що квартира АДРЕСА_4 ) перейшла у власність громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом приватизації. Вказане підтверджується Свідоцтвом на житло від 28.03.2014, яке засвідчує право вказаних громадян на квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 70,8 кв.м.

З 28.03.2014 загальна площа для обрахування відповідачу розміру внесків на утримання будинку та прибудинкової території становить 346,5 кв.м.

Відповідно до п. 3 Виписки з протоколу №2 звітних зборів співвласників ОСББ Вікторія місце проведення АДРЕСА_3 від 29.12.2019, затверджено розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території на 2020 рік. Для 1 поверху - 6,09 грн. з 1 кв.м; для 2-9 поверхів - 6,32 грн. з 1 кв.м.

Спірним періодом щодо стягнення боргу зі справи №925/1241/22 був: квітень 2020 року жовтень 2022 року.

Також судом враховано, що у провадженні Господарського суду Черкаської області перебувала справа №925/707/19 за позовом ОСББ Вікторія до КНП Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Черкаської обласної ради про стягнення 31659 грн 88 коп.

Предметом розгляду вказаної справи було стягнення, на підставі договору від 01.12.2004 року, 24328 грн основного боргу, 3637 грн 35 коп. інфляційних втрат, 1004 грн 3% річних, що разом складає 28969 грн 35 коп., та відшкодування понесених судових витрат.

За результатами розгляду справи №925/707/19 місцевим господарським судом 29 серпня 2019 року постановлено ухвалу, якою затверджено мирову угоду від 28.08.2019, укладену між ОСББ Вікторія та КНП Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради.

У вказаній мировій угоді сторони дійшли згоди про наступне:

Ми, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вікторія (код ЄДРПОУ 30146821), в особі голови правління Верещинської Світлани Петрівни, яка діє на підставі Статуту, надалі іменується Позивач, та Комунальне некомерційне підприємство Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради (код ЄДРПОУ 02005585), в особі головного лікаря Дудника Олександра Миколайовича, який діє на підставі Статуту, надалі іменується Відповідач, що є сторонами у справі №925/707/19, яка розглядається Господарським судом Черкаської області, керуючись ст. ст. 46, 192, 193 ГПК України, домовились про укладення даної Мирової угоди на зазначених нижче умовах:

1. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору, що виник між Позивачем та Відповідачем щодо стягнення заборгованості по утриманню будинку та прибудинкової території (в т.ч. квартирна плата) за адресою знаходження будинку: м. Черкаси, вул. О.Панченка, буд. 13/1, по Договору № Б/Н укладеному 01 грудня 2004 року між ОСББ Вікторія та Черкаською обласною лікарнею, за період прострочення з 01 січня 2018 р. по 31 травня 2019 року включно.

В зв`язку з чим місцевий господарський суд під час розгляду справи № 925/1241/22 дійшов висновку, що сторонами під час розгляду справи № 925/707/19 визнано укладення договору від 01 грудня 2004 та його чинність у спірний період.

Також суд з урахуванням положень Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, дійшов висновку, що відсутність відповідного договору між споживачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території та їх виконавцем не є підставою для нестягнення з відповідача заборгованості з їх оплати.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили (правовий висновок колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду в ухвалі від 26 березня 2019 року у справі № 910/13862/15).

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З преамбули статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України, а також рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії вбачається, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Водночас, відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Суд вважає, що позивач в даному випадку помилково ототожнює правову оцінку надану місцевим господарським судом під час розгляду справ №925/1241/22 та №925/707/19 стосовно строку дії договору від 01 грудня 2004 року з встановленими судом обставинами щодо самого факту укладання 01 грудня 2004 року між сторонами певного договору про надання послуг з обслуговування та ремонту житлового будинку.

Судом враховано, що позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон.

Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

При зверненні до суду позивач зазначав, що створивши ОСББ Вікторія, всі власники квартир в будинку АДРЕСА_1 (вже як члени об`єднання) так само як і відповідач, крім прав закріплених у статуті та в Законі України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, взяли на себе обов`язки, зокрема, обов`язок по сплаті платежів за надані житлово-комунальні послуги.

Також позивач вказував, що крім того, 01 грудня 2004 року між сторонами було укладено договір №б/н про обслуговування та ремонт житлового будинку.

Отже, у своєму позові як на підставу своїх вимог позивач посилався не виключно на зобов`язання відповідача, які виникли з умов договору від 01 грудня 2004 року, а також на сам факт створення ОСББ та виникнення певних зобов`язань у відповідача, як співвласника майна у будинку з цього юридичного факту.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (абз. 4 ст. 4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку).

Органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників (абз. 1, 2, 5 ст. 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку).

Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання (ст. 12 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку).

Згідно з п. 12 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (ч. 1 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги).

За п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно зі ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Статтею 15 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачено обов`язок співвласника, зокрема, виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням.

Для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право: робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів (ч. 1, 3, 4 ст. 17 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку).

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (ч. 1 ст. 20 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку).

Також з матеріалів справи вбачається, що 18 серпня 2016 року між сторонами було укладено договір №3 про забезпечення утримання житлових приміщень та прибудинкової території.

Предметом цього договору є забезпечення власником утримання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 та прибудинкової території, а співвласником забезпечення своєчасної оплати таких послуг за тарифом встановленим загальними зборами об`єднання, в який входить санітарне обслуговування прибудинкової території, допоміжних приміщень, технічне обслуговування будинку, ліфтів, у строк та на умовах, що передбачені цим договором (п. 1.1. вищевказаного договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2016 року, згідно ч. 3 ст. 631 ЦК України всі умови цього договору розповсюджуються на відносини, що виникли між сторонами з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року включно.

В подальшому 19 вересня 2017 року між сторонами було укладено договір №4 про забезпечення утримання житлового будинку та прибудинкової території.

Предметом цього договору є забезпечення ОСББ утримання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 та прибудинкової території, а співвласником забезпечення своєчасної оплати таких послуг за тарифом встановленим загальними зборами об`єднання, в який входить проведення поточного та капітального ремонту житлового будинку, санітарне обслуговування прибудинкової території, допоміжних приміщень, технічне обслуговування будинку, ліфтів, у строк та на умовах, що передбачені цим договором (п. 1.1. вищевказаного договору).

Оплата послуг проводиться не пізніше ніж до 15 числа, що наступає за розрахунковим (п. 2.2. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2017 року, згідно ч. 3 ст. 631 ЦК України всі умови цього договору розповсюджуються на відносини, що виникли між сторонами з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року включно.

У разі коли за місяць до закінчення дії цього договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або про необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим, шляхом укладення додаткових угод до цього договору.

Матеріали справи не містять додаткових угод про продовження дії договору після 31 грудня 2017 року.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до п. 10 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Верховний Суд України у постанові від 20 квітня 2016 року зі справи №6-2951цс15 дійшов висновку, що відповідно до норм закону споживачі зобов`язані сплатити за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

При цьому, навіть факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.04.2020 у справі № 910/7968/19, від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України)

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1-2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території за період з листопада 2022 року по вересень 2024 року.

Відповідно до п. 1 Витягу з протоколу №2 загальних зборів співвласників ОСББ Вікторія місце проведення АДРЕСА_3 від 29 грудня 2019 року, затверджено розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території на 2020 рік. Для 1 поверху - 6,09 грн. за 1 кв.м; для 2-9 поверхів - 6,32 грн. з 1 кв.м.

Загальна площа приміщень відповідача становить 346,5 кв.м., а саме: приміщення 23,3 кв.м, яке знаходиться на першому поверсі та 323,2 кв.м на 9 поверсі.

Отже, сума внесків, яка підлягає сплаті відповідачем щомісячно становить: 23,3 х 6,09 грн. = 141,90 грн. (за приміщення, розташоване на 1 поверсі) та 323,2 х 6,32 грн. = 2042,62 грн. (за приміщення, розташоване на 9 поверсі), що разом складає 2 184,52 грн.

Позивачем здійснено нарахування плати за утримання будинку та прибудинкової території за період з листопада 2022 року по лютий 2024 року в сумі 2 184,52 грн. щомісячно.

Відповідно до п. 1 Витягу з протоколу №1 загальних зборів співвласників ОСББ Вікторія від 28 березня 2024 року, затверджено розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території на 2024 в розмірі 8,50 грн. за 1 кв.м для 1-9 поверхів.

Починаючи з березня по вересень 2024 року щомісячна плата за утримання будинку та прибудинкової території складає 2 945 грн. 25 коп.

Отже, сума внесків, яка підлягає сплаті відповідачем щомісячно становить: 346,5 кв.м. х 8,50 грн. = 2 945, 25 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 484 грн. 41 коп. боргу за ремонт покрівлі та 7 422 грн. 03 коп. боргу за ремонт мережі гарячого водопостачання.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до рішення загальних зборів ОСББ Вікторія, оформленого протоколом №1 від 03 травня 2023 року співвласниками вирішено провести поточний ремонт покрівлі згідно комерційної пропозиції на суму 56 852 грн. з розрахунку 7,17 грн. за 1 кв.м.

Отже, сума внесків на ремонт покрівлі, яка підлягає сплаті відповідачем становить: 346,5 кв.м. х 7,17 грн. = 2 484 грн. 41 коп.

Також відповідно до рішення загальних зборів ОСББ Вікторія (протокол №1 від 28 березня 2024 року), співвласниками вирішено провести заміну мережі ГВ на усіх чотирьох поверхах будинку з розрахунку 21,42 грн. за 1 кв.м. загальною сумою 170 000 грн.

Отже, сума внесків на ремонт мережі гарячого водопостачання, яка підлягає сплаті відповідачем становить: 346,5 кв.м. х 21.42 грн. = 7422 грн. 03 коп.

Вказані рішення співвласників є чинними та в установленому законом порядку не визнавалися недійсними.

Також матеріалами справи підтверджується, що 01 жовтня 2024 року позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу зі сплати внесків на ремонт покрівлі та заміни мережі ГВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення розрахунку з позивачем за послуги по утриманню спільного майна.

Доводи відповідача стосовно того, що позивачем не складалися та не надавались на підписання акти виконаних робіт суд відхиляє, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами не пов`язані з підрядом.

Разом з тим, чинне законодавство України не передбачає обов`язковість складання актів виконаних робіт за надані житлово-комунальні послуги.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 65 475 грн. 51 коп. боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено вимогу про стягнення 2 735 грн. 92 коп. інфляційних втрат та 1 490 грн. 00 коп. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наданий суду розрахунок відповідач не спростував, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 17 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується наступне:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина 4 ст. 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі East/West проти України від 23 січня 2014 року (East/West. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

14 серпня 2024 року між об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Вікторія (замовник) та адвокатом Постригань Тетяною Леонідівною (виконавець) було укладено договір про надання правничої допомоги (надання юридичних (консультаційних) послуг).

Відповідно до п. 1.1. договору, замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов`язання надавати замовнику консультації з питань правового регулювання.

Оплата послуг здійснюється із розрахунку: 17 000,00 грн. за представництво інтересів в суді першої інстанції. Здійснюється попередня оплата в сумі 17 000 грн. не пізніше 3-х календарних днів з дня підписання договору (п. 3.1. договору).

Тобто, умовами договору передбачено фіксований розмір гонорару адвокату.

Водночас, в акті юридичних (консультаційних) послуг за договором про надання правничої допомоги (надання юридичних (консультаційних) послуг) від 14 серпня 2024 року, сторони погодили, що вартість 1 год. роботи адвоката складає 2000,00 грн.

Відповідно до вказаного акту, адвокат надав такі послуги:

- попереднє опрацювання матеріалів. Опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини. Формування правової позиції. - 1 год. 30 хв. - 3 000 грн.;

- підготовка процесуальних документів по справі (позовної заяви, розрахунку) - 6 год. 12 000 грн.;

- представництво у Господарському суді Черкаської області - 1 год. 2 000 грн.

Загальна вартість послуг - 17 000 грн.

Позивач сплатив адвокату 17 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується копією платіжної інструкції №66 від 17 серпня 2024 року.

Відповідач у відзиві на позов просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу, з тих підстав, що заявлені витрати позивача є значно перевищеними, а вимога щодо сплати всієї суми правничої допомоги спрямована на зловживання правами.

У відповіді на відзив позивач проти відповідного клопотання відповідача заперечував та вказував, що відповідач навів лише суб`єктивні міркування стосовно розміру витрат на оплату послуг адвоката, їх співмірності, реальності та розумності розміру. Водночас, представником відповідача не було надано будь - яких інших доказів, що в свою чергу не може бути спростуванням даних витрат.

Оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведено неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу, а самі витрати, на думку суду, були дійсно необхідними та є обґрунтованими, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 17 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з комунального некомерційного підприємства Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради, вул. Луки святителя-хірурга, 3, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02005585 на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Вікторія, вул. О.Панченка, 13/1, м. Черкаси, ідентифікаційний код 30146821 65 475 грн. 51 коп. боргу, 2 735 грн. 92 коп. інфляційних втрат, 1 490 грн. 00 коп. 3% річних, 3 028 грн. 00 коп. судового збору та 17 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 02 квітня 2025 року.

Суддя А.В.Васянович