Рішення № 126287471, 24.03.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3344/24Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Бордея О. Ю.

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 916/3344/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю МОРСЬКА ДНОПОГЛИБЛЮВАЛЬНА КОМПАНІЯ

до відповідача: Державного підприємства Адміністрація Морських портів України в особі Ізмаїльської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського Порту)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державного підприємства Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України

про стягнення 1 365 898,72 грн

за участю представників:

від позивача: Стеценко Д. В. ордер серія ВН № 1393783 та посвідчення № 003728 від 20.03.2019;

від відповідача: Жильцов В. В. довіреність від 08.08.2024;

від третьої особи: не з`явився;

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю МОРСЬКА ДНОПОГЛИБЛЮВАЛЬНА КОМПАНІЯ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Державного підприємства Адміністрація Морських портів України в особі Ізмаїльської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського Порту) 1 365 898,72 грн, з яких: 1 317 600,00 грн безпідставно одержані грошові кошти за використання понтонів для стоянки суден, 11 232,00 грн 3% річних, 37 066,72 грн інфляційні витрати, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 20 488, 48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на те, що відповідач безпідставно отримав не лише кошти, які були предметом розгляду у справі № 916/3368/23 за період з 01.04.2023 по 16.07.2023, а й платежі, які були сплачені по тому ж договору за період стоянки суден у плавпричалів з 17.07.2023 по 15.03.2024. Сума в розмірі 1 317 600 грн за цей період також підлягає поверненню як безпідставно отримані кошти відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.08.2024 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю МОРСЬКА ДНОПОГЛИБЛЮВАЛЬНА КОМПАНІЯ до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.09.2024, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

28.08.2024 судом постановлено ухвалу, якою задоволено заяву відповідача - Державного підприємства «Адміністрація Морських портів України» про участь у судовому засіданні у справі № 916/3344/24 призначеному на "02" вересня 2024 р. о 10:30 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Під час підготовчого провадження сторонами надано до суду:

відзив на позовну заяву за вх.№ 30766/24 від 20.08.2024;

клопотання відповідача про залучення третьої особи за вх.№30984/25 від 22.08.2024;

відповідь на відзив за вх.№31118/24 від 26.08.2024;

заперечення позивача на заяву про залучення до участі у справі третьої особи за вх.№31123/24 від 26.08.2024;

заперечення на відповідь на відзив за вх.№31605/24 від 29.08.2024;

клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи за вх.№ 31696/24 від 30.08.2024;

клопотання відповідача про долучення доказів за вх.№31719/24 від 02.09.2024;

клопотання відповідача про доповнення клопотання про залучення третьої особи за вх.№ 31753/24 від 02.09.2024;

клопотання відповідача про призначення експертизи за вх.№31758/24 від 02.09.2024;

заяву позивача за вх.№31780/24 від 02.09.2024 про відмову у задоволенні клопотання про залучення третьої особи;

заяву відповідача про долучення пояснення третьої особи за вх.№336364/24 від 12.09.2024;

пояснення третьої особи за вх.№33364/24 від 12.09.2024;

заперечення позивача на клопотання про призначення експертизи за вх.№33382/24 від 13.09.2024;

додаткові пояснення позивача за вх.№36099/24 від 03.10.2024 та за вх.№36119/24 від 03.10.2024;

додаткові пояснення відповідача за вх.№36116/24 від 03.10.2024;

заперечення відповідача на клопотання про долучення письмових доказів за вх.№36323/24 від 07.10.2024;

заява позивача про збільшення розміру позовних вимог за вх.№2574/25 від 24.01.2025;

додаткові пояснення позивача за вх.№2704/25 від 27.01.2025;

заперечення відповідача на додаткові пояснення за вх.№2747/25 від 27.01.2025.

У підготовчому засіданні 02.09.2024, за участю представника позивача та представника відповідача, судом постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено клопотання (ГСОО вх. 31719/24 від 30.08.2024) відповідача та залучено Державне підприємство Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України до участі у справі № 916/3344/24 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Також, судом постановлено протокольну ухвалу, якою у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, відкладено підготовче засідання на 16.09.2024 о 16:00, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13.09.2024 задоволено заяву Державного підприємства «Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України» про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції за вх. № 33232/24 від 12.09.2024.

У підготовчому засіданні 16.09.2024 за участю представників сторін та третьої особи, судом постановлено протокольну ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання відповідача за вх. № 31696/24 від 30.08.2024 про залучення Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Також ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 07.10.2024 до 12:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2024 задоволено клопотання Державного підприємства Адміністрація Морських портів України в особі Ізмаїльської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського Порту) про призначення експертизи за вх.№31758/24 від 02.09.2024 та у справі № 916/3344/24 призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: 1) Чи є належні Державному підприємству Адміністрація Морських портів України понтони Понтон П-14 (свідоцтво про право власності на судно серії ПВ № 000614), Понтон П-15 (свідоцтво про право власності на судно серії ПВ № 000615) та Понтон П-16 (свідоцтво про право власності на судно серії ПВ № 000616) причалами, виходячи з норм чинного законодавства, нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо)? Провадження у справі №916/3344/24 зупинено до одержання висновків експертизи.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МОРСЬКА ДНОПОГЛИБЛЮВАЛЬНА КОМПАНІЯ задоволено. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.10.2024 у справі №916/3344/24 скасовано. У задоволенні клопотання Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) про призначення експертизи за вх.№31758/24 від 02.09.2024 відмовлено. Справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.01.2025 поновлено провадження у справі № 916/3344/24 та призначено підготовче засідання на 27.01.2025, із викликом часників справи у підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 27.01.2025, за участю представників позивача та відповідача, судом постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.02.2025 о 14:00, із викликом учасників справи у судове засідання, яке судом постановлено провести у режимі поза межами приміщення суду за участю представника відповідача.

24.02.2025 за вх.№6172/25 господарський суд одержав клопотання третьої особи про розгляд справи без участі Державного підприємства Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України.

У судовому засіданні 27.02.2025, за участю представників позивача та відповідача, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 24.03.2025 о 12:00, із викликом учасників справи у судове засідання, з проведенням режимі поза межами приміщення суду за участю представника відповідача.

У судовому засіданні 31.03.2025 за участі представників сторін, судом на підставі ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення.

Стислий виклад позиції позивача

Відповідач безпідставно отримав не лише кошти, правомірність та підстави стягнення яких були предметом розгляду у справі № 916/3368/23 за період з 01.04.2023 по 16.07.2023, а й платежі, які були сплачені за тим самим договором за період стоянки суден у плавпричалів, але за інший період - з 17.07.2023 по 15.03.2024.

З урахуванням встановлених обставин та висновків суду в межах справи № 916/3368/23, на переконання позивача, сума в розмірі 1 317 600 грн за вказаний період також підлягає поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України як безпідставно отримані кошти.

Окрім того, позивач просить стягнути 11 232,00 грн - 3 % річних та 37 066,72 грн інфляційних втрат.

Позивач стверджує, що належні ДП АМПУ понтони Понтон П-14, Понтон П-15 та Понтон П-16, біля яких відбувалась стоянка суден земкаравану судновласника WHITEFORM CONTRACTS LTD у складі суден: PILGRIM (ІМО 7397593), IRS (ІМО 8832045), LIBERTY (ІМО 8728842), ALFATTAN (ІМО 8724547) та OASIS, є саме причалами, відтак така стоянка має розглядатися як послуга, що оплачується в складі причального збору згідно з Порядком справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, а не як послуга, що надається за вільними цінами (тарифами) Адміністрації морських портів України.

Оскільки відповідач не сплатив заборгованість, позивач, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог. Таким чином у період з 17.04.2024 року по 23.01.2025 року прострочення повернення безпідставно отриманих коштів відповідачем складає 282 дні. На підставі частини другої статті 625 ЦК України, позивачем за час прострочення нараховано 3% річних в сумі 30 462,81 грн та інфляційні витрати в сумі 137 377,92 грн.

Позивач зауважив, що рішення у справах № 916/3368/23 (констатовано відсутність права в резолютивній частині рішення) та № 916/3344/24 (на даний час в процесі розгляду) не можуть суперечити один одному, інакше виникне «колізія» судових рішень, внаслідок якої буде скасована законна сила судового рішення рішення від 08.11.2023 у справі № 916/3368/23.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач проти позову заперечив, вважає його необґрунтованим з наступних підстав.

Висновок про належність понтонів до гідротехнічних споруд чи причалів (як одного з виду гідротехнічних споруд) в межах розгляду справи № 916/3368/23 було зроблено судом за відсутності будь-яких висновків технічних фахівців відповідного напрямку, виходячи лише з фактично-доказової бази та доводів, якими сторони обґрунтовували свої позиції.

Натомість в межах підготовки до спору, що розглядається, відповідач направив відповідні запити щодо статусу/класифікації відповідних понтонів до суб`єктів, що в силу законодавства, діючих правил та/або відповідних дозвільних документів здійснюють нагляд за гідротехнічними спорудами (причалами) (лист ІФ ДП АМПУ від 15.07.2024 вих. № 733/14-01-04/вих до Регістра судноплавства України), їх проектування, будівництво та інспектування (лист ІФ ДП АМПУ від 15.07.2024 вих. № 738/14-01-04/вих до ТОВ АНКОР), а також нагляд за безпекою судноплавства під час їх експлуатації (лист ІФ ДП АМПУ від 05.08.2024 вих. № 827/14-01-04/вих до Капітана морського порту Ізмаїл).

Отримані відповіді підтверджують позицію ДП АМПУ про неможливість класифікувати несамохідні судна-понтони Понтон П-14, Понтон П-15 та Понтон П-16 як причали.

З отриманих відповідей зазначених суб`єктів випливає, що вказані понтони не відповідають основним вимогам, що ставляться до самостійної причальної гідротехнічної споруди, які передбачено державними будівельними нормами, у тому числі ДБН В.2.4-3:2010 Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки. Гідротехнічні споруди. Основні положення.

Відповідач стверджує, що належні ДП АМПУ понтони Понтон П-14, Понтон П-15 та Понтон П-16 є суднами (водними транспортними засобами) та не є причалами в розумінні Закону України Про морські порти України та інших вказаних у процесуальних документах по суті спору, доданих доказах, нормативних актах.

Відповідач вважає, що обраний (застосований) позивачем спосіб захисту є неналежним, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи: витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи, які складають орієнтовно 95 000 грн.

Стислий виклад позиції третьої особи

Третя особа повідомила, що на сьогодні Регістру не відомо про існування гідротехнічних споруд, елементами яких були б ПОНТОН П-14, ПОНТОН П-15, ПОНТОН П-16.

За відсутності відповідної технічної документації вважати ПОНТОН П-14, ПОНТОН П-15, ПОНТОН П-16 самостійними гідротехнічними спорудами чи складовими частинами існуючих гідротехнічних споруд неможливо.

Третя особа вказує, що відповідно наразі ПОНТОН П-14, ПОНТОН П-15, ПОНТОН П-16, як об`єкти, не є ані самостійними гідротехнічними спорудами, ані складовою частиною інших гідротехнічних споруд - не можуть вважатися плавучими причалами з береговим сполученнями, натомість є несамохідними стоянковими суднами, ошвартованими біля наявної гідротехнічної споруди порту.

Обставини справи встановлені судом

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 у справі № 916/3368/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 та постановою Касаційного господарського суду від 27.06.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Морська днопоглиблювальна компанія задоволено повністю.

Визнато відсутнім право вимоги у Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) і кореспондуючого обов`язку Товариства з обмеженою відповідальністю Морська днопоглиблювальна компанія, що діє як морський агент, щодо оплати послуг з використання понтонів для стоянки суден земкаравану у складі: PILGRIM (ІМО 7397593), IRS (ІМО 8832045), LIBERTY (ІМО 8728842), ALFATTAN (ІМО 8724547), OASIS за договором №367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 року про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, укладеним шляхом заповнення та подання декларації про приєднання №336 від 20.08.2020 року.

Стягнуто з Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Морська днопоглиблювальна компанія безпідставно одержані кошти у розмірі 1 926 000 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 31 574 грн.

У рішенні від 08.11.2023 у справі № 916/3368/23 господарський суд дійшов наступних висновків:

«Як вже встановлено судом, судна PILGRIM (ІМО 7397593), IRS (ІМО 8832045), LIBERTY (ІМО 8728842), судно ALFATTAN (ІМО 8724547) та OASIS (ІМО 8724547) відносяться до груп Е, а отже, на підставі п. 5.3. Порядку справляння та розміру ставок портових зборів, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України 27.05.2013 №316 - звільняються від сплати причального збору.

З урахуванням наведеного та зазначеного, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав у позивача для оплати спірних послуг відповідачу та, відповідно, відсутності у відповідача права вимагати такі сплати від позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача в частині визнання відсутнім права вимоги у Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) і кореспондуючого обов`язку Товариства з обмеженою відповідальністю Морська днопоглиблювальна компанія, що діє як морський агент, щодо оплати послуг з використання понтонів для стоянки суден земкаравану у складі: PILGRIM (ІМО 7397593), IRS (ІМО 8832045), LIBERTY (ІМО 8728842), ALFATTAN (ІМО 8724547), OASIS за договором №367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 року про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, укладеним шляхом заповнення та подання декларації про приєднання №336 від 20.08.2020 року є, на думку суду, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд установив, що між сторонами у справі було укладено договір №367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 року про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, шляхом заповнення та подання декларації про приєднання.

На підставі наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій судом з`ясовано, що відповідач отримав грошові кошти у розмірі 1 926 000,00 грн, як оплату послуг, з урахуванням встановленого судом факту, що послуги з користування причалами входять до причального збору, від сплати якого, позивач звільнений.

Згідно зі статтею 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Отже, на думку суду, наявні всі обов`язкові умови для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення: набуття або збереження майна; набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою); відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно у розумінні статті 1212 ЦК України та є такою, що підлягає поверненню, у зв`язку з чим позовні вимог про стягнення безпідставно одержаних коштів у розмірі 1 926 000,00 грн підлягають задоволенню судом».

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 27.06.2024, переглядаючи справу № 916/3368/23 вказав, що плавучі причали/стоянкові судна - Понтон П-14, Понтон П-15 та Понтон П-16 є плавучими спорудами за своїми технічними характеристиками та водночас є причальними спорудами за своїм функціональним призначенням, оскільки вони використовуються і призначені для стоянки та обслуговування суден, обслуговування пасажирів, у тому числі для їх посадки на судна і висадки з суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт. Відповідно понтони Понтон П-14, Понтон П-15 та Понтон П-16 є плавучими причалами, тобто причалами, за стоянку біля яких відповідно до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, справляється причальний збір. Отже, послуги зі стоянки у плавпричалів входять до причального збору, який підлягає державному регулюванню, у зв`язку з чим такі послуги не можуть надаватись за вільними цінами (тарифами) відповідача.

02.05.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 03/05-012, в якій вказав, що зважаючи на рішення суду, яке набрало законної сили у справі № 916/3368/23 загальна сума безпідставно отриманих коштів в якості оплати за використання понтонів для стоянки суден за період з 17.07.2023 по 15.03.2024 додатково становить 1 317 600 грн.

Відповідач на виконання рішення суду у справі № 916/3368/23 повернув позивачу кошти у сумі 1 926 000 грн, про що свідчить наявна у матеріалах справи платіжна інструкція № 866 від 10.05.2024.

Оскільки позивач надалі використовував плавпричали для швартування, на підставі виставлених Ізмаїльською філією ДП «АМПУ» рахунків за період з 17.07.2023 по 15.03.2024, сплатив грошові кошти згідно з наступними платіжними інструкціями: №898 від 11.08.2023; № 891 від 11.08.2023№ №896 від 11.08.2023; №893 від 11.08.2023; №888 від 11.08.2023; № 904 від 25.08.2023; №917 від 18.09.2023; № 928 від 20.10.2023; № 982 від 11.03.2024; №983 від 11.03.2024; №986 від 11.03.2024; №2831/44 вiд 29.02.2024; №979 від 11.03.2024; №981 від 11.03.2024; №980 від 11.03.2024; №987 від 11.03.2024; №993 від 15.03.2024; №994 від 15.03.2024.

Всього за період з 17.07.2023 по 15.03.2024 позивач додатково сплатив за послуги стоянки на понтонному причалі 1 317 600 грн.

Під час розгляду цієї справи позивач збільшив розмір позовних вимог та підставі частини другої статті 625 ЦК України за час розгляду справи у суді додатково нарахував 3% річних в сумі 30 462,81 грн та інфляційні витрати в сумі 137 377,92 грн.

Висновки суду

Предметом розгляду цієї справи є стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів, набутих без достатньої правової підстави за період з 17.07.2023 по 15.03.2024 (ст. 1212 ЦК України).

Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частинами першою, другою статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Тлумачення положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

У той самий час сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 лютого 2021 року у справі № 912/2601/19.

Згідно з 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

На підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України, встановлені у рішенні суду від 08.11.2023 у справі № 916/3368/23 обставини щодо укладення між сторонами у справі 03.12.2018 договору №367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 року про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України та висновку, що понтони Понтон П-14, Понтон П-15 та Понтон П-16 є плавучими причалами, тобто причалами, за стоянку біля яких відповідно до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, який затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316, справляється причальний збір, не потребують доказуванню у цій справі.

За наведених обставин, послуги зі стоянки у плавпричалів входять до причального збору, який підлягає державному регулюванню, у зв`язку з чим такі послуги не можуть надаватись за вільними цінами (тарифами) відповідача.

Господарський суд встановив, що за період з 17.07.2023 по 15.03.2024 відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій позивачем додатково було сплачено відповідачу за послуги стоянки на понтонному причалі 1 317 600 грн.

Згідно зі статтею 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Беручи до уваги наведене, господарський суд дійшов висновку про наявність всіх обов`язкових умов для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення: набуття або збереження майна; набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою); відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Тобто, грошові кошти у сумі 1 317 600 грн є такими, які одержані відповідачем безпідставно у розумінні статті 1212 ЦК України та є такими, що підлягають поверненню.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення безпідставно одержаних коштів у розмірі 1 317 600 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що моментом виникнення у відповідача обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів є день набрання законної сили рішенням суду у справі №916/3368/23, яким встановлена відсутність права вимоги у ДП «АМПУ» в особі Ізмаїльської філії і кореспондуючого обов`язку ТОВ «Морська днопоглиблювальна компанія», що діє як морський агент, щодо оплати послуг з використання понтонів для стоянки суден за Договором про взаємодію сторін.

Щодо моменту виникнення обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 виснувала, що у статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 у справі № 916/3368/23 стягнуто з відповідача безпідставно одержані кошти за період з 01.04.2023 року по 16.07.2023 року розмірі 1 926 000,00 грн на підставі наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу ст. ст. 612, 625 ЦК України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №905/587/18.

За змістом ст. ст. 625, 1212 ЦК України положення ст. 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання та вимоги про повернення боргу до моменту його усунення.

Позивач заявив до стягнення 3% річних в сумі 30 462,81 грн та інфляційні витрати в сумі 137 377,92 грн за період з 17.04.2024 року по 23.01.2025 року.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок 3 % річних, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір 3 % річних становить 30 462,81 грн, суд вважає, що такий розрахунок зроблений правильно, що відповідає обставинам справи.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір інфляційних втрат становить 137 377,92 грн, суд встановив відповідність цього розрахунку обставинам справи.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Адміністрація Морських портів України (просп. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 38727770) в особі Ізмаїльської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Ізмаїльського морського Порту) (вул. Набережна Лукі Капікраяна, буд. 4, м. Ізмаїл, Одеська область, 68600, ідентифікаційний код ВП: 38728402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МОРСЬКА ДНОПОГЛИБЛЮВАЛЬНА КОМПАНІЯ (вул. Жуковського, буд. 2, м. Одеса, 65014, ідентифікаційний код 42616752) 1 485 440,73 грн, з яких: 1 317 600,00 грн безпідставно одержані грошові кошти за використання понтонів для стоянки суден, 30 462,81 грн - 3% річних, 137 377,92 грн інфляційні збитки, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 23516,48 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 01 квітня 2025 р.

Суддя Т.Г. Деркач