Рішення № 126287205, 01.04.2025, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2025 Справа № 914/189/25

Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЛЛА» ЛТД

про: стягнення 24 377,13 грн.,

без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ

24.01.2025р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЛЛА» ЛТД про стягнення 24 377,13 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.01.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Дана ухвала суду була надіслана позивачу в його електронний кабінет, про отримання котрої матеріали справи містять відповідну довідку, підписану відповідальним працівником.

Відповідачу ухвала суду надіслана на адресу місцезнаходження, яку зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.

Таким чином, судом було вчинено всі можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.

Крім того, із 18.10.2023р. введено в дію Закон України № 3200-IX від 29.06.2023р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами». Наведеним Законом внесено відповідні зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до частини сьомої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Отже, чинна редакція Господарського процесуального кодексу України зобов`язує юридичних осіб/адвокатів та рекомендує іншим особам зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку та встановлює наслідки невиконання таких вимог-фактичне повернення/не врахування поданих учасниками (що не зареєстрували електронний кабінет в ЄСІТС) заяв по суті спору.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що відповідно до умов договору добровільного страхування вантажів № 40-1301-22-00025 від 28.06.2022 року позивач застрахував належний ТзОВ «Сейф Гласс Факторі» вантаж, який підлягав перевезенню. В подальшому, відповідач, здійснюючи перевезення зазначеного вантажу допустив його часткове пошкодження. Позивач вказує, що з огляду на викладені обставини, він здійснив виплату на користь ТзОВ «Сейф Гласс Факторі» страхового відшкодування в сумі 24 377,13 грн., тобто вартості пошкодженого вантажу. Сплачене страхове відшкодування позивач просить стягнути з відповідача на підставі 933 ЦК України, як особи винної в пошкодженні майна.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.01.2025р.

За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

28.06.2022р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сейф Гласс Факторі» був укладений договір добровільного страхування вантажів №40-1301-22-00025. Даним договором застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані із володінням та розпорядженням вантажем: листове скло 2.1 мм (ордер №61445397 від 25.05.2022 року) інвойс №8031849719 від 04.07.2022 року, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR 83417283), яке перевозиться автомобільним транспортом за маршрутом: м.Херцогенрат (Німеччина) - м.Бердичев, Житомирська обл, Україна.

Пунктом 4.2.1 договору №40-1301-22-00025 сторони погодили, що «з відповідальністю за всі ризики» - підлягають відшкодуванню збитки від знищення (втрати) та/або пошкодження всього чи частини застрахованого вантажу, що відбулося за будь-якої причини ( в тому числі в результаті протиправних дій третіх осіб, розкрадання застрахованого вантажу шляхом грабежу, розбою, крадіжки, шахрайства).

Відповідно до п.9.1.2 договору №40-1301-22-00025, страхувальник має право отримати страхове відшкодування при настанні страхового випадку.

Згідно до п.9.2.4 договору № 40-1301-22-00025, страхувальник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити страхову премію.

Пункт 12.1.1 договору № 40-1301-22-00025, передбачає, що за цим договором підлягають відшкодуванню збитки від пошкодження або знищення (втрати) застрахованого вантажу внаслідок страхового випадку.

Відповідно до п.12.18.1 договору № 40-1301-22-00025, згідно чинного законодавства України, особа, що відшкодувала збиток, спричинений з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Якщо збиток виникає з вини інших осіб, страхувальник зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення свого права вимоги до цих осіб з метою відшкодування завданих йому збитків цими особами чи подальшої передачі страховику своїх прав для одержання відшкодування від винної особи шляхом висунення регресного позову (претензії) після виплати страховиком страхового відшкодування (пункт 12.18.2 договору).

В свою чергу, 14.07.2022 року між ТзОВ «Сейф Грасс Факторі» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стелла» ЛТД (Перевізник) був укладений договір про міжнародне перевезення та перевезення по Україні вантажів автомобільним транспортом №14062022-2Л, предметом якого є надання Перевізником послуг, пов`язаних з організацією перевезень вантажів Замовника у міжнародному та внутрішньому сполученні.

На виконання умов договору про міжнародне перевезення та перевезення по Україні вантажів автомобільним транспортом №14062022-2Л, між Замовником та Перевізником укладено заявку №2, відповідно до якої Перевізником було організовано перевезення вантажу: листове скло 2.1 мм у кількості 22 тони, автомобілем VOLVO FH 13.460 НОМЕР_1 / НОМЕР_2 за маршрутом: м. Херцогенрат (Німеччина) - м. Бердичев, Житомирська обл., Україна, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR 83417283). Вантаж прийнятий Перевізником без зауважень.

12.07.2022 року у місці приймання вантажу: м.Бердичев, Житомирська область, вул. Низгерицька 16, виявлено часткове пошкодження вантажу, а саме виявлено 30 листів битого скла.

ТзОВ «Сейф Грасс Факторі» складено акт про невідповідність якості сировини від 12.07.2022р., в якому зазначено, що за результатами проведення першого етапу вхідного контролю сировини, що надійшла згідно інвойсу №8031849719 від 04.07.2022р., з Німеччини Saint-Gobain, було отримано скло 2.1 мм. Зелене, розміром 3210х1986х2.1мм.

Під час розвантаження автомобіля виявлено пошкоджені листи скла у 5-ти пачках, а саме:

-в пачці №05F0356139 бито 10 листів

-в пачці №05F0356132 бито 7 листів

-в пачці №05F0356124 бито 4 листа

-в пачці №05F0356130 бито 1 лист

-в пачці №05F0356126 бито 8 листів

З огляду на вказані обставини, ТзОВ «Сейф Грасс Факторі» звернулося до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» з заявою від 12.07.2022р. про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Відповідно до бухгалтерської довідки ТзОВ «Сейф Грасс Факторі» №144 від 14.07.2022р. розрахунок збитків ТзОВ «Сейф Грасс Факторі» складає 27 405,84 грн.

Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» складено страховий акт №МН-1882 від 08.08.2022р., в якому зазначено, що винною особою в страховому випадку є перевізник ТзОВ «СТЕЛЛА» ЛТД, та встановлено, що розмір суми страхового відшкодування становить 24 377,13 грн. (без врахування франшизи, яка становить 6 612,46 грн.)

З огляду на вказані обставини та документи, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування на користь ТзОВ «Сейф Грасс Факторі» в сумі 24 377,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням №34889 від 08.08.2022р. В даному платіжному дорученні зазначено, що сплата страхового відшкодування здійснюється на користь ТзОВ «Сейф Грасс Факторі» на підставі договору №40-1301-22-00025.

При зверненні до суду з позовом у даній справі позивач просить стягнути виплачене страхове відшкодування в сумі 24 377,13 грн. з відповідача на свою користь, оскільки саме відповідач є особою винною в пошкодженні майна, а позивач при цьому набув право вимоги сплати вартості пошкодженого майна на підставі ст. 993 ЦК України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини у сфері страхування регулюються ЦК України та Законом України «Про страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов`язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.

Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли у зв`язку з виплатою позивачем на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні.

Судом враховано, що для правильного вирішення питання щодо стягнення суми завданої шкоди у порядку суброгації, за правилами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» істотним є встановлення особи, відповідальної за заподіяння шкоди, а також наявності/відсутності права вимоги у особи, що одержала страхове відшкодування до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Положення статті 993 ЦК України передбачає право страховика вимагати стягнення збитків з особи, винної у заподіянні шкоди страхувальникові. У даному випадку існує основне зобов`язання між страхувальником або вигодонабувачем, з одного боку, і особою, відповідальною за збитки, з іншого. Однак, тут відбувається зміна осіб у зобов`язанні, шляхом переходу прав кредитора до іншої особі на підставі закону (ст.993 ЦК України): страховик заміняє собою страхувальника в його вимогах до особи, відповідальної за збитки.

Перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник передає свої права страховику і приймає на себе зобов`язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав. Страхувальник передає свої права на добровільній основі. При цьому права вимоги передаються в тім же обсязі, в якому вони могли б бути здійснені самим страхувальником.

Право вимоги переходить до страховика в межах виплаченої суми страхового відшкодування. Це означає, що страховик не може вимагати з відповідальної особи більше, ніж він оплатив за договором страхування. Таким чином, виплата відповідальною за збиток особою суми, рівної страховому відшкодуванню, погашає право вимоги страховика.

Відповідно до п.12.18.1 договору №40-1301-22-00025 згідно чинного законодавства України, особа, що відшкодувала збиток, спричинений з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Якщо збиток виникає з вини інших осіб, страхувальник зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення свого права вимоги до цих осіб з метою відшкодування завданих йому збитків цими особами чи подальшої передачі страховику своїх прав для одержання відшкодування від винної особи, шляхом висунення регресного позову (претензії) після виплати страховиком страхового відшкодування (пункт 12.18.2 договору №40-1301-22-00025).

Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (стаття 909 ЦК України).

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Оскільки спір у цій справі виник із договору на перевезення та за заявкою, якою було передбачено перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, а тому на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

Відповідно до статті 18 Конвенції, тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними у статті 17 Конвенції, лежить на перевізнику.

Матеріалами справи не підтверджено та відповідачем не надано доказів на підтвердження існування обставин, які звільняють його від відповідальності за пошкодження вантажу, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а тому особою, відповідальною за пошкодження вантажу, яке сталося, є відповідач у справі (тобто Виконавець за змістом договору №14062022-2Л).

За змістом п.4.2 договору №14062022-2Л, виконавець несе відповідальність за цілісність вантажу.

Відповідно до ст. 934 ЦК України, за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (стаття 611 ЦК України).

Частиною 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 1 ст.1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Обставини щодо пошкодження вантажу, які сталися з вини відповідача під час виконання ним своїх зобов`язань за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, суд вважає доведеними та такими, що підтверджуються поданими до суду документами.

В даному випадку матеріалами справи підтверджується, що при виконанні умов договору, відповідачем при перевезенні допущено часткове пошкодження вантажу.

12.07.2022 року у місці приймання вантажу: АДРЕСА_1 , виявлено часткове пошкодження вантажу, а саме виявлено 30 листів битого скла.

В результаті зазначених обставин відповідачем була завдана ТзОВ «Сейф Грасс Факторі» матеріальна шкода у розмірі вартості пошкодженого вантажу.

Позивачем, як страхувальником вантажу, на виконання договору добровільного страхування вантажів №40-1301-22-00025 від 28.06.2022року сплачено на користь ТзОВ «Сейф Грасс Факторі» 24 377,13 грн. страхового відшкодування.

З огляду на викладене, після виплати страхового відшкодування, до позивача на підставі ст.933 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» перейшло право зворотної вимоги до відповідача, як особи відповідальної за заподіяну матеріальну шкоду, в межах суми виплаченого страхового відшкодування, тобто в розмірі 24 377,13 грн.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про виконання ним зобов`язання з відшкодування шкоди в повному обсязі.

В даному випадку, позивач реалізував своє право, шляхом пред`явлення позову до відповідача, оскільки саме відповідач, як перевізник, є особою відповідальною за збереження вантажу, а отже має відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду в розмірі виплаченого страхового відшкодування.

У відповідності до ст.7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування», до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат, переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Оскільки відповідач в процесі розгляду даної справи жодним чином не спростував висновків викладених в даному рішенні, не надав будь-яких доказів відсутності його вини в заподіянні матеріальної шкоди при виконанні умов договору та не надав суду будь-яких доказів, як добровільного відшкодування заподіяної шкоди на користь ТзОВ «Сейф Грасс Факторі», так і виплати на користь позивача суми страхового відшкодування, суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про задоволення заявленого позову та стягнення з відповідача на користь позивача 24 377,13 грн страхового відшкодування.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №10135 від 16.01.2025р. на суму 3 028,00 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЛЛА» ЛТД (адреса: 80661, Україна, Бродівський р-н, Львівська обл., село Ясенів(з), вулиця Бродівська, будинок, 18; ідентифікаційний код 22338159) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (адреса: 03038, Україна, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок, 32 ЛІТ.А; ідентифікаційний код 30859524) суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 24 377,13 грн. та 3 028,00 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

СуддяКороль М.Р.