Рішення № 126287188, 02.04.2025, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/502/25

Провадження № 2/177/501/25

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

02 квітня 2025 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Кривому Розі,у порядкуспрощеного позовногопровадження зповідомленням сторінцивільну справуза позовноюзаявою товаристваз обмеженоювідповідальністю «КОЛЛЕКТЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Ткаченко М.М. через систему «Електронний суд» звернулася 03.03.2025 до суду з указаним позовом та просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором від 20.10.2021 № 101077764 у розмірі 23253,75 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн.

В обґрунтування пред`явлених вимог указав, що 20.10.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі по тексту ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 укладено договір № 101077764, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 5000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання, визначені договором. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому кредитодавцем перераховано грошові кошти. Позикодавець зі свого боку належним чином виконав зобов`язання за договором, надавши позичальнику у користування кошти, але відповідач не повернула кредитні кошти та проценти за користування ними не сплатила. Між ТОВ «МІЛОАН» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі по тексту ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») 10.02.2022 укладено договір № 10-02/2022-50, яким відступило права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №101077764. Між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 10.03.2023 укладено договір № 10-03/2023/01, яким відступило право вимоги за кредитним договорами до позичальників, в тому числі за договором № 101077764. Оскільки відповідач не виконує зобов`язань за договором № 101077764, та у нього утворилася заборгованість у загальному розмірі 23253,75 грн, яка складається із заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 4500,00 грн, заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 18203,75 грн, заборгованості за комісією в розмірі 550,00 грн, що є порушенням прав ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», представник звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. У встановлений судом строк жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні.

Представником позивача в тексті позову зазначено про розгляд справи за його відсутності, у разі неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, однак до суду повторно не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надав. Відзиву не подано.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

Із урахуванням відсутності заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити заочне рішення, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що шляхом подання анкети-заяви на кредит 20.10.2021 № 101077764 між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» укладено договір про споживчий кредит № 101077764, за умовами якого товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договором термін (а.с.13-15, 16).

За умовами договору сума кредиту становить 5000,00 грн строком на 20 днів із 20.10.2021 по 09.11.2021, комісія за надання кредиту 550,00 грн, яка нараховується за ставкою 11.00% від суми кредиту одноразово, проценти за користування кредитом 1250,00 грн, які нараховуються за ставкою 1.25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Указаний договір укладений у вигляді електронного документа шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис, що обумовлено розділом 6 договору.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст.1049ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми, що визначено ст. 1047 ЦК України.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 20.10.2021 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором договір про споживчий кредит № 101077764, чим погодився із запропонованими умовами договорів.

Договір містить докладну інформацію щодо особи позичальника ОСОБА_1 , зокрема індивідуальний податковий номер, номер паспорта, адресу проживання, електронну адресу, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.

Представником позивача надано паспорт споживчого кредиту, що є додатком 2 до договору № 101077764, підписані електронним підписом ОСОБА_1 , де викладені умови надання кредитних коштів, ідентичні умовам, викладеним у договорах (а.с.15 зворот).

До позову надано довідку про ідентифікацію для підтвердження підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора R12510, направленого 20.10.2021 на номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_1 , вказаний ним у договорі (а.с.17).

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання договору про надання фінансових послуг, у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «МІЛОАН» виникло зобов`язання щодо надання грошових коштів, а у відповідача виникло зобов`язання з їх повернення та сплати процентів за користування коштами.

На підтвердження виконання ТОВ «МІЛОАН» зобов`язань за договором № 101077764, позивачем надано повідомлення ТОВ Фінансова компанія «Елаєнс», яке на підставі договору № 40484607_26/10/18-2 про надання послуг з переказу грошових коштів, укладеного із ТОВ «МІЛОАН», про переказ коштів у розмірі 5000,00 грн на карту НОМЕР_2 за договором №101077764 (а.с.17 зворот).

Таким чином, ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за договорами виконав, а відповідач отримав кредитні кошти у загальному розмірі 5000,00 грн на картковий рахунок НОМЕР_2 .

Як вбачається до розрахунку заборгованості, виконану ТОВ «МІЛОАН», відповідач користувався кредитними коштами, частково виконуючи умови договору, сплативши 09.11.2021 комісію за пролонгацію в розмірі 500 грн, тіло кредиту в розмірі 500 грн, проценти по кредиту 500 грн, на виконання умов п. 2.2.1 договору щодо продовження строку кредитування (а.с.18).

Відповідно до розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 по договору № 101077764, станом на 23.01.2022 складає 20103,75 грн, із яких: 4500,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням, 15053,75 грн заборгованість по нарахованим процентам, 550,00 грн заборгованість за комісією (а.с.18-19).

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.

Пунктом 3.2.6 договору кредитодавець має право відступити, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

Між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» 10.02.2022 укладено договір факторингу № 10-02/2022-50, за яким ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрі боржників (а.с.21-23, 24).

Відповідно до додатків № 3 та № 4 до договору факторингу від 10.02.2022 № 10-02/2022-50, а саме акту приймання-передавання реєстру боржників та реєстру боржників, право вимоги за договором від 20.10.2021 № 101077764, укладеним із ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». На момент відступлення прав вимоги загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складала 20103,75 грн, із яких: 4500,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням, 15053,75 грн заборгованість за нарахованими процентами; 550,00 грн заборгованість за комісією (а.с.21 зворот, 23 зворот, 24 зворот 25 зворот).

Пунктом 2.3 договору факторингу від 10.02.2022 № 10-02/2022-50 визначено, що з дати відступлення права вимоги, фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані клієнтом) за договорами фінансових послуг за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржника відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та договорів фінансових послуг.

Як слідує з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 10.03.2023, складеного ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за договором № 101077764, окрім заборгованості за основною сумою кредиту та заборгованості за відсотками і комісією у загальному розмірі 20103,75 грн на дату відступлення прав вимоги, відповідачеві нарахована заборгованість за відсотками за період із 10.02.2022 по 23.02.2022 на залишок заборгованості за кредитом 4500,00 грн у розмірі 3150,00 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 склав 23253,75 грн, із яких заборгованість за основним зобов`язанням 4500,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 18203,75 грн, заборгованість за комісією 550,00 грн (а.с.19 зворот, 20).

У свою чергу, між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 10.03.2023 укладено договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, за умовами якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» належні йому права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках до договору (а.с.26-28).

Відповідно до додатків № 3 та № 4 до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 №10-03/2023/01, а саме акта прийому-передачі реєстру боржників та реєстру боржників, право вимоги за договором від 20.10.2021 № 101077764, укладеними з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (а.с.29-31).

На момент відступлення прав вимоги загальна сума заборгованості за договором № 101077764 складає 23253,75 грн, із яких: 4500,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням, 18203,75 грн заборгованість за нарахованими процентами, 550,00 грн заборгованість за комісією (а.с.9, 30-31).

За період із 10.03.2023 (дати відступлення права вимоги) до 03.03.2025 (дата звернення до суду), позивачем відповідачу ОСОБА_1 за договором від 20.10.2021 № 101077764 відсотки та комісія не нараховувалися.

За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів і комісії у строки, передбачені договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати понесені на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову на відповідача.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта, інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування витрат на правову допомогу стороною позивача було подано договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, укладену ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» з адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №73 від 01.01.2025, витяг з акту №1 про надання юридичної допомоги, та прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» з описом робіт та послуг, наданими адвокатським об`єднанням та розрахунку робіт з урахуванням витрачених годин (а.с.9 зворот 12 зворот).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 справі № 904/4507/18).

Також у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Враховуючи наведене, а також положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд бере до уваги обставини справи, те, що позов задоволено, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, значення справи для сторін, а також, враховує принцип розумності та справедливості, та вважає вимоги позивача щодо розподілу судових витрат такими, що підлягають задоволенню, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача 2422,40грн врахунок витратпо сплатісудового зборута9000,00 грн у відшкодування витрат за надання правової допомоги.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимогитовариства зобмеженою відповідальністю«КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»(кодЄДРПОУ 44276926,юридична адреса:вул.Мечнікова,буд.3,офіс 306,м.Київ)заборгованість задоговором про споживчий кредит від 20.10.2021 № 101077764 у загальному розмірі 23253 (двадцять три тисячі двісті п`ятдесят три) гривні 75 копійок, із яких заборгованість за основним зобов`язанням 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок, заборгованість за нарахованими процентами 18203 (вісімнадцять тисяч двісті три) гривні 75 копійок; заборгованість за комісією 550 (п`ятсот п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»(код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок в рахунок сплати судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 9000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: