Рішення № 126282217, 01.04.2025, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/8652/24

Провадження № 2/552/613/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.2025 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретаря судового засідання Безугла А.Г.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Полтави цивільнусправу запозовною заявоюТовариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ( далі ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів») звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 10.02.2024 року між ТОВ «СТАР ФІЙНЕНС ГРУП» та відповідачем укладено кредитний договір № 10496-02/2024.

24.06.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24062024, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 24062024 від 24.06.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 23 000 грн. 00 коп., з яких: 8000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками.

23.12.2023 року між ТОВ « 1Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір Позики № 4138267 .

14.06.2021 між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем укладено договір факторингу № 14/06/21 у відповідності до умов якого ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача. Відповідно до Реєстру боржників № 26 від 24.06.2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 33329 грн. 44 коп., з яких: 7245 грн. 52 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 26 083 грн. 92 коп. - заборгованість за відсотками.

17.11.2023 року між ТОВ « 1Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір Позики № 76956327.

14.06.2021 року між ТОВ « 1Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21 у відповідності до умов якого позивач набув за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача. Відповідно до Реєстру боржників № 30 від 19.08.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 18597 грн. 48 коп., з яких: 3835 грн. 93 коп.- сума заборгованості за основною сумою боргу, 14761 грн. 55 коп.

Просить стягнути заборгованість за вищевказаними договорами та судові витрати.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 09 грудня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження по справі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суду надано заяву про розгляд справи в його відсутність.

Представник відповідача Рябоконь О.В. позовні вимоги не визнав та пояснив, що позивачем не доведено належними доказами видачу відповідачу кредитних коштів . Сина відповідача мобілізована, тому вона була вимушена брати кредити, проте стверджувати , що остання отримувала саме такі кошти , на які посилається позивач не може. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що 10.02.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем укладено кредитний договір № 10496-02/2024, відповідно до умов якого відповідачу надається кредит у сумі 8000 грн строком на 100 днів з датою погашення кредиту 19.05.2024 року. Процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

24.06.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24062024, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 24062024 від 24.06.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 23 000 грн. 00 коп., з яких: 8000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками.

23.12.2023 року між ТОВ « 1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір Позики № 4138267 , відповідно до умов якого відповідачу надається сума позики у розмірі 8000 грн., строком на 30 днів, з нарахування базової процентної ставки за перший день 22,21%, базової процентної ставки з другого дня 3,00%.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

14.06.2021 між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем укладено договір факторингу № 14/06/21 у відповідності до умов якого ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача.

28 липня 2021 року та 24 червня 2024 року між цими ж сторонами укладені додаткові угоди № 2 та № 30.

24 червня 2024 року згідно акту прийому-передачі Реєстру Боржників № 26 від 24 червня 2024 року за Договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року передано право вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Відповідно до витягу Реєстру боржників № 26 від 24.06.2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 33329 грн. 44 коп., з яких: 7245 грн. 52 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 26 083 грн. 92 коп. - заборгованість за відсотками.

17.11.2023 року між ТОВ « 1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір Позики № 76956327, відповідно до умов якого відповідачу надається сума позики 9000 грн. строком на 30 днів, з нарахування базової процентної ставки за день 2, 5 %.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

14.06.2021 року між ТОВ « 1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21 у відповідності до умов якого позивач набув за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача.

19 серпня 2024 року вищевказані сторони уклали Додаткову угоду № 34 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року щодо суми прав вимог.

19 серпня 2024 року згідно акту прийому-передачі Реєстру Боржників № 30 від 19 серпня 2024 року за Договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року передано право вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Відповідно до витягу Реєстру боржників № 30 від 19.08.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 18597 грн. 48 коп., з яких: 3835 грн. 93 коп.- сума заборгованості за основною сумою боргу, 14761 грн. 55 коп.

Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено статтею 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказані вище договори підписані відповідачкою електронним підписом, наявність якого разом з електронними підписами первісних кредиторів підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, є доведеним факт укладення між сторонами кредитних договорів, та про те, що позичальник всі умови договорів цілком зрозуміла та своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями частини першої статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог , представник відповідача посилався на відсутність належних доказів перерахування відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів обумовлених кредитним договором № 10496-02/2024 та договорами Позики № 4138267 та № 76956327.

У судовому засіданні встановлено, що на підтвердження факту отримання відповідачем зазначених кредитних коштів, позивачем не надано суду доказів перерахування коштів на рахунок, зазначений у кредитному договорі №10496-02/2024 від 10.02.2024 року , а саме № 4731-18хх-хххх-7049, договорі позики № 4138267 від 23.12.2023 року зарахування коштів на банківський рахунок ( номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 ) та договорі позики № 76956327 від 17.11.2023 року зарахування коштів на банківський рахунок ( номер електронного платіжного засобу НОМЕР_2 ).

Позиція Верховного Суду викладена в Постанові від 29 січня 2020 року по справі № 755/18920/18: «Наданий банком розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, сам по собі не є належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за ним договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, позивачем не надано».

Обґрунтовуючи висновкипро обов`язоксторони належнимчином використовуватипроцесуальні права,у рішеннівід 07липня 1989у справі«UnionAlimentariaSandersS.A.v.Spain»Європейський судз правлюдини зазначив,що заявникзобов`язанийдемонструвати готовністьбрати участьна всіхетапах розгляду,що стосуютьсябезпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім тогосуд враховує,щоВерховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13 вказано, що факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх не дійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ передбачених кредитними договорами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 10 вересня 2019 року у справі № 916/2403/18 зазначив, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічний правовий висновок викладено Постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 911/3685/17.

Згідно надано розрахунків заборгованостей, відсутні відомості щодо вчинення відповідачем дій спрямованих на погашення заборгованості за зазначеними кредитним договором та договорами позики.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.3,4ст.12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до положень статей 77, 78, 81 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, наявними в матеріалах справи письмовими доказами не доведено позивачем розмір заборгованості за кредитним договором №10496-02/2024 від 10.02.2024 року , договору позики № 4138267 від 23.12.2023 року та договору позики № 76956327 від 17.11.2023 року , оскільки позивач не надав суду доказів перерахування на рахунок відповідачки коштів за цими договорами.

Враховуючи вищевстановлені обставини, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

У частинах першій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, тому не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10,12,76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволеніпозовних вимог Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення виготовлений 02 квітня 2025 року.

Головуючий Ж.В.Кузіна