Ухвала суду № 126277692, 31.03.2025, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/434/25

Провадження № 2/513/590/25

Саратський районний суд Одеської області

У ХВ АЛ А

31 березня 2025 року суддя Саратського районного суду Одеської області Миргород В.С. вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія", про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу,

В С Т А Н О В И Л А:

26.03.2025 року за допомогою системи "Електронний суд" позивач звернувся з позовом, в якому просив:

звільнити його від сплати судового збору;

стягнути з відповідача ТОВ "ООЕК" на користь ОСОБА_1 заборгованість за електричну енергію вироблену за «зеленим» тарифом в сумі 66871-05 гривень;

справу розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Як вбачається зі змісту позовної заяви предметом спору є грошове зобов`язання за договором про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватного домогосподарства № 1328 від 18.03.2021 року та № 2169 від 14.03.2022 року.

Місцезнаходження об`єктів нерухомого майна - приватного домогосподарства щодо яких укладені договори: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

Таким чином, позовна заява підсудна Саратському районному суду Одеської області. Її зміст і форма відповідають вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Підстав для відмови у відкритті провадження у справі, для залишення позовної заяви без руху або її повернення позивачеві, передбачених ст. ст. 185, 186 ЦПК України, не встановлено.

Частинами 4, 5 ст.19 ЦПК України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ, та справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

У відповідності до пунктів 1, 2 частини 6 ст.19 ЦПК України (в редакції Закону № 3831-IX від 19.06.2024) для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема:

справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 274 ЦПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на предмет спору та з урахуванням ціни позову 66871-05 грн., що не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого 01 січня 2025 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (3028 грн. х 80 = 242240 грн.), клопотання позивача про розгляд у спрощеному провадженні підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.3 ст.279 ЦПК України підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводити.

У позовній заяві позивач просить звільнити його від сплати судового збору за подачу позовної заяви на підставі Закону України "Про захист прав споживачів".

Клопотання обґрунтував тим, що відповідно до ч. 3 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Оскільки Договори №1328 від 18.03.2021 р. та №2169 від 14.03.2022 р. про купівлю-продаж електричної енергії за зеленим тарифом приватними домогосподарствами, є Додатком 2 до Договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 25.02.2021 року №П25042/148 та Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 22.02.2022 року № П25042/44, на дані правовідносини розповсюджуються норми Закону України "Про захист прав споживачів".

27.03.2025 року від представника відповідача ТОВ "ООЕК" Жосан Т.Ю. за допомогою системи "Електронний суд" до суду надійшло Клопотання/Заява- Заперечення на клопотання ОСОБА_1 щодо звільнення його від сплати судового збору за подання вищезазначеної позовної заяви до суду з обставин відсутності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, в яких просила відмовити ОСОБА_1 в клопотанні про звільнення його від сплати судового збору. Клопотання та пояснення обґрунтувала тим, що ОСОБА_1 в даних правовідносинах не є споживачем, який придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію (електричну енергію) для особистих потреб, а відтак не користується визначеними Законом України "Про захист прав споживачів" правами. ОСОБА_1 не було доведено та обґрунтовано жодним чином ані його статус "споживача" у спірних правовідносинах щодо продажу ним електричної енергії відповідачу, ані порушених прав чи способу такого порушення прав позивача, як споживача, визначених в Законі України "Про захист прав споживачів".

28.03.2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшло пояснення щодо клопотання про звільнення від сплати судового збору по справі, в якій він зазначив що договори №1328 від 18.03.2021 р. та №2169 від 14.03.2022 р. про купівлю-продаж електричної енергії за зеленим тарифом приватними домогосподарствами, є Додатком 2 до Договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 25.02.2021 року №П25042/148 та Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 22.02.2022 року № П25042/44, на дані правовідносини розповсюджуються норми Закону України "Про захист прав споживачів". Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (далі ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів. Відповідно до п. 2.1. предмету Типового Договору про постачання електричної енергії Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного між ним та побутовим Споживачем договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством відповідно до додатку 2 до цього Договору. Тобто Законом України "Про захист прав споживачів" чітко визначено, що його сфера дії розповсюджується на взаємовідносини між споживачами та суб`єктами господарювання визначених Законом України «При ринок електричної енергії», невиконання умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг щодо невиплати коштів за електричну енергію вироблену з енергії сонячного випромінювання з прямим порушенням норм законодавства, тому законодавець передбачив можливість зловживання з боку суб`єкта господарювання по відношенню до споживача.

Розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та заперечення представника відповідача, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 2 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що даний Закон регулює відносини між споживачами та суб`єктами господарювання. Законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів. Норми цього Закону щодо захисту прав споживачів електронних комунікаційних послуг, житлово-комунальних послуг, фінансових послуг, послуг поштового зв`язку, а також у сферах пасажирських перевезень та туризму застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у відповідній сфері. Норми цього Закону, що регулюють відносини у сферах енергетики та комунальних послуг між суб`єктами господарювання та споживачами, застосовуються з урахуванням особливостей, визначених законами України "Про житлово-комунальні послуги", "Про ринок електричної енергії", "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та іншими законами України, що регулюють відносини у сферах енергетики та комунальних послуг, та у частині, що не суперечить нормам цих законів.

Згідно п.8., ч.1, ст.5 Закону України "Про ринок електричної енергії" державна політика в електроенергетиці спрямована на захист прав споживачів. Відповідно до ст.60 Закону України "Про ринок електричної енергії" з метою забезпечення захисту прав споживачів учасники ринку не застосовують недобросовісні методи конкуренції до споживача. Положення та умови договорів зі споживачами мають бути прозорими та доступними для розуміння. Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм захисту цих прав регулюються цим Законом, законами України "Про захист прав споживачів", "Про захист економічної конкуренції", іншими нормативно-правовими актами.

Договори №1328 від 18.03.2021 р. та №2169 від 14.03.2022 р. про купівлю-продаж електричної енергії за зеленим тарифом приватними домогосподарствами, є Додатком 2, до Договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 25.02.2021 року №П25042/148 та Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 22.02.2022 року № П25042/44, отже на дані правовідносини розповсюджуються норми Закону України "Про захист прав споживачів". Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (далі ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів. Відповідно до п. 2.1. предмету Типового Договору про постачання електричної енергії Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного між ним та побутовим споживачем договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством відповідно до додатку 2 до цього Договору.

Відповідно до ч.3, ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням прав.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначено пільги щодо сплати судового збору особами, які звертаються до суду із позовом, скаргою, заявою та іншим зверненням процесуального характеру.

Наведений закон не визначає пільги щодо сплати судового збору споживачів.

Частиною третьою статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Преамбула Закону України "Про захист прав споживачів" визначає, що Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18) зазначила, що статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону України "Про судовий збір", не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. Велика Палата констатувала, що стаття 5 Закону України "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів"). Отже, при прийнятті Закону України "Про судовий збір" законодавець передбачив можливість застосування Закону України "Про захист прав споживачів" при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року (справа № 761/24881/16-ц) визначила єдиний підхід щодо застосування судами норм матеріального права під час визначення, чи звільнена особа від сплати судового збору за звернення до суду із позовом на підставі Закону України "Про захист прав споживачів", сформулювавши, що виключно позивачі - споживачі у таких справах звільняються від справляння судового збору на всіх стадіях судового розгляду.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 160/15864/20 (провадження № 11-177апп21) зазначено, що стаття 22 Закону України "Про захист прав споживачів" підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними щодо положень статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб`єктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об`єкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій.

Ураховуючи наведене, споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу у випадку, якщо вони є позивачами і звертаються до суду з позовами про захист прав споживачів. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За встановлених обставин клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 187, 258, 259, 260, 261, 274, 353, 354, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу - прийняти до розгляду та відкрити провадження у вказаній справі.

Призначити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 23 квітня 2025 року о 16 годині 00 хвилин в приміщенні Саратського районного суду Одеської області за адресою: вул. Крістіана Вернера, буд. 105, смт Сарата, Білгород-Дністровський район, Одеська область.

Направити позивачу копію ухвали, а відповідачу - копію ухвали та копію позовної заяви з додатками.

Відправити відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів та встановити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов.

Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 49 ЦПК України: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://st..od.court.gov.ua.

Копію ухвали направити сторонам по справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. С. Миргород