Рішення № 126276748, 31.03.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1161/2025 Справа № 490/10432/24

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Черенкової Н.П.,

при секретарі - Романової К.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року до суду звернувся представник позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 39 600,00 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 01.05.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1198-5264. Зазначений кредитний договір разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. У відповідності до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію». Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор - НОМЕР_6, для підписання кредитного договору № 1198-5264 від 01.05.2023, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредит у сумі 8800,00 грн. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти, відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. В подальшому відповідач порушив умови кредитного договору і не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами кредитного договору. Станом на 16.10.2024 загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі кредитного договору (сума кредиту і процентів), становить: 82 368,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 8 800,00 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 73 568,00 грн. Однак, Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності та списано заборгованість за нарахованими процентами у загальній сумі 42 768,00 грн, за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 39 600,00 грн, які позивач і просить стягнути з відповідача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2024 справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Після виконання приписів ст. 187, ухвалою судді від 21.11.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

12.12.2024 року від представника відповідача - адвоката Мушкало С.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Докази підписання спірного договору в матеріалах справи відсутні. Паспорт споживчого кредиту та Правила кредитування відповідачем не підписані. Наданий позивачем договір не може бути належним та достовірним доказом укладання кредитного договору. Позивачем не надано доказів, у яких було б зафіксовано чітку послідовність всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі. Не надано доказів реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі, рішення товариства про видачу кредиту та пропозицію укласти договір в особистому кабінеті, доказів про ідентифікацію відповідача, підписання договору електронним підписом, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора, не доведена, що сторони погодили всі умови, оскільки докази ознайомлення відповідача із текстом кредитного договору, умовами надання кредиту відсутні. Посилання на часткову оплату заборгованості по договору та визнання боргу безпідставні, оскільки докази такої оплати відсутні. Довідка позивача та лист АТ КБ "Приватбанк" не є належними і достовірними доказами того, що відповідач отримав позику і договір є укладеним, так як в них не вказано номер рахунку на який було перераховано грошові кошти та не вказано хто є отримувачем грошових коштів. Позивачем неправомірно нараховано проценти за договором, так як нараховані після спливу строку кредитування. Нарахований розмір відсотків є неспівмірним з сумою основного боргу, становить надмірний та невиправданий майновий тягар для відповідача

Також сторона відповідача зазначає, що з довідки про перерахування суми кредиту та копії витягу з реєстру АТ КБ "ПриватБанк" про здійснення перерахування коштів на певні рахунки неможливо встановити, що грошові кошти були перераховані грошові кошти саме відповідачу. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що власником рахунку є саме відповідач, цифри номера клієнта даного рахунку не відкриті в повному обсязі, як належні відповідачу, в поданих представником доказах. Є незрозумілим походження даних документів, які за своїм змістом не є первинними бухгалтерськими документами, створеними безпосередньо під час банківської операції по перерахуванню коштів. Адже первинними бухгалтерськими документами, які можуть підтвердити факт перерахування коштів на картковий (поточний) рахунок фізичної особи можуть бути платіжна інструкція та виписка з особового рахунку клієнта. Вказані документи не є первинними бухгалтерськими документами, вони не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ "Укр Кредит Фінанс" коштів на картковий рахунок, який належить саме відповідачу. Вони не є належними доказами, які підтверджують здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів саме відповідачу. Отже, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження ТОВ "Укр Кредит Фінанс" щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок саме відповідача у справі, як позичальника, шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Не надано також позивачем до позовної заяви і доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та АТ КБ "ПриватБанк", яке, згідно доводів ТОВ "Укр Кредит Фінанс", здійснило переказ коштів на рахунок відповідача від імені позивача. Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про наявність договірних відносин між позивачем та АТ КБ "ПриватБанк" щодо переказу платежів, лист АТ КБ "ПриватБанк" сам по собі не може підтверджувати переказ коштів. Посилання позивача на наявність договору від 02 грудня 2019 року N 4010, укладеного ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та АТ КБ "ПриватБанк" про надання послуг в системі LiqPay не може бути прийняте судом, оскільки належних доказів на підтвердження вказаних обставин надано не було. Крім того, довідка ТОВ "Укр Кредит Фінанс" про перерахування суми кредиту та розрахунок заборгованості за кредитним договором складені самим позивачем, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки інформація у таких доказах повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - позивача. Доводи позивача про те, що кредитні кошти були перераховані відповідно до умов кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів, на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами та відхиляються судом, як припущення.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на всі докази в їх сукупності, представник відповідача вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту перерахування на рахунок саме відповідача коштів, а тому в позові слід відмовити.

15.01.2025 року від представника позивача - Мосійчук А.І. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вказала наступне.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Зазначаємо, що в «особистому кабінеті» Відповідач отримав гіперпосилання для ознайомлення з Офертою щодо укладення договору. Оферта, що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію», включає умови, викладені у Правилах надання споживчих кредитів, що є невід`ємною частиною договору, що пропонується до укладення клієнту. Таким чином, Відповідач попередньо ознайомився з Договором та Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1198-5264 (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України, які складають єдиний договір в якому визначаються всі його істотні умови.

Відповідач підписав кредитний договір № 1198- 5264 від 01.05.2023 року відповідно до розділу 12 Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором НОМЕР_6, а Позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу.

Як вбачається із змісту Кредитного договору, в ньому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу Відповідача з маскою, а саме, НОМЕР_1 . Зазначену інформацію про банківські реквізити очевидно що надав Позивачу саме Відповідач - зважаючи на ту обставину, що така інформація, у відповідності з чинним законодавством України, становить банківську таємницю та, відповідно, Позивач за будь-яких обставин не міг би отримати ці банківські реквізити не інакше як від самого Відповідача або за його згодою (стаття 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність»). У зв`язку з цим, Позивач звертає увагу, що кредитні кошти були перераховані ним саме у відповідності з умовами Кредитного договору та Правил та на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від Відповідача. Таким чином, Відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу Відповідача), але відповідно до вищенаведених Постанов Правління Національного банку України Позивач не може повністю зазначати та зберігати у документах номер особистого електронного платіжного засобу Відповідача. Зважаючи на вищенаведені норми Закону про платіжні послуги, у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів Відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась. Таким чином, перерахування кредитних коштів відбувалось на картковий рахунок вказаний ОСОБА_1 під час заповнення Заявки.

Також представник позивача звертає увагу суду, що Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з яким укладено договір № 4010 від 02.12.2019 р. про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав Відповідачу кредитні кошти у розмірі 8 800,00 грн, на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 р. на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед Позивачем, Відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 1198-5264 від 01.05.2023 року, шляхом здійснення платежу зазначеного у розрахунку заборгованості за Кредитним договором, що є у матеріалах справи. Сплачуючи кредит, Відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано. За таких обставин, представник позивача вважає, що заперечення сторони відповідача, викладені у відзиві є необгрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу суду.

Ухвалою суду від 23.01.2025 року клопотання про витребування доказів задоволено; витребувано:у АТ КБ «Приватбанк»:

1. Інформацію про операцію, яка була здійснена 19.05.2023 року в сумі 4400,00 грн в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №1198-5264 від 01.05.2023 року, зокрема, але не виключно:

- інформацію про власника рахунку з якого було здійснено операцію19.05.2023 року в сумі 4400,00 грн, із зазначенням прізвища, ім`я по-батькові власника картки/рахунку, місцезнаходження або місце проживання чи перебування, поштовий індекс, а також реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і серію паспорта власника рахунку;

- інформацію про номер телефону, за допомогою якого була здійснена операція 19.05.2023 року в сумі 4400,00 грн;

- у випадку здійснення операції за допомогою банкомата інформацію про номер телефону за допомогою якого була здійснена операція 19.05.2023 року в сумі 4400,00 грн, місце розташування та адресу цього банкомату, дата та час операції, докази фото- та відеофіксації здійснення операції.

2. Підтвердження належності банківської картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , Паспорт серія/номер/ НОМЕР_3 ким, коли, виданий: 4813 24.05.2021 р., та факту перерахування кредитних коштів за Кредитним договором № 1198-5264 від 01.05.2023 р., в сумі: 8 800,00 грн (ID транзакції: НОМЕР_4 ).

3. Виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , Паспорт серія/номер/ НОМЕР_3 ким, коли, виданий: 4813 для підтвердження надходження 24.05.2021 року коштів у сумі 8 800,00 грн. (ID транзакції: НОМЕР_4 ) на банківську картку.

- у ТОВ «Укр Кредит Фінанс»:

1. Виписку операції за 19.05.2023 року, яка була здійснена 19.05.2023 року в сумі 4400,00 грн безготівкового переказу на банківський рахунок ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у порядку, визначеному у Правилах;

2. Інформацію про особу, яка здійснила безготівковий переказ на банківський рахунок ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" у порядку, визначеному у Правилах, 19.05.2023 в сумі 4400,00 грн, із зазначенням прізвища, ім`я по-батькові власника картки/рахунку, місцезнаходження або місце проживання чи перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і серію паспорта особи, номер телефону.

07.02.2025 року від представника позивача - ОСОБА_2 надійшла заява про виконання ухвали суду.

28.02.2025 року від АТ КБ «Приватбанк», на виконання вимог ухвали суду від 23.01.2025 року, надійшла витребувана судом інформація та виписка по рахунку ОСОБА_1 .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом з позовною заявою надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Відповідач до судового засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином. Заяв або клопотань про відкладення судового засідання чи розгляд справи за його відсутності від нього не надходило.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, оскільки розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, дійшов наступного висновку.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи у продовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що 01.05.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1198-5264 (далі-Кредитний договір), відповідно до п.п.2.2 якого сторони погодили, що кредитодавець відкрив для позичальника кредитну лінію шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з п. 2.4 Кредитного договору мета відкриття кредитної лінії - для задоволення особистих потреб позичальника.

Відповідно до п. 3.1 цей Договір укладається сторонами у вигляді електронного договору в розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Як убачається зі змісту п.п. 3.10, 3.11 договору укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи, підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентним за вчиненням документам у письмовій формі, підписаним власноручно. Сторони також узгодили, що кредитодавець надсилає позичальнику підписаний договір в особистий кабінет позичальника та на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3.

За п. 4.1 договору розмір кредитного ліміту становить 8800,00 грн. Дата надання/видачі Кредиту 01.05.2023 р.

Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 договору кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Плата за видачу кредиту передбачена в формі процентів, тип процентної ставки - фіксована.

Згідно з п. 4.4, 4.6, 4.7 Кредитного договору базовий період складає 14 календарних днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за такою ставкою: стандартна процентна ставка - 3,00 % за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 4.8 Кредитного договору строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит - 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 24.02.2024 р. Строк Договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов`язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Продовження строку кредитування або строку дії договору в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Продовження строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов`язань позичальника.

Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 88 000,00 грн та включає в себе суму кредиту, та проценти за користування кредитом 79 200,00 грн (п. 4.10).

За п.5.3 Кредитного договору, останній календарний день першого Базового періоду - 14.05.2023 р.; сума Кредиту - 8800,00 грн; нараховані проценти за користування Кредитом у перший базовий період - 3080,00 грн; разом до сплати - 11880,00 грн.

Відповідно до п. 11.1 договору цей договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з правилами на веб-сайті кредитодавця (https:// creditkasa.com.ua/), повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

Також, 01.05.2023 року ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора «НОМЕР_7» підписав паспорт споживчого кредиту де він підтвердив: отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування; отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за таким договором; отримання інформації про право кредитодавця залучати до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, про встановлені законодавством вимоги щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки), про моє право на звернення до Національного банку України у разі недотримання таких вимог кредитодавцем та/або колекторською компанією, а також про право на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі врегулювання простроченої заборгованості; отримання повідомлення про передбачену статтею 182 Кримінального кодексу України відповідальність за незаконне збирання, зберігання, використання, поширення конфіденційної інформації про третіх осіб, персональні дані яких передані кредитодавцю.

Стаття 9 Закон України "Про споживче кредитування" визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону).

Частиною 3 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування" визначено інформацію, що надається кредитодавцем споживачу, також і в разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку (п. 12).

Отже, зважаючи на наявність підписаного сторонам 01.05.2023 року паспорту споживчого кредиту, який відповідає формі та змісту, визначеного для нього додатком 1 Закону України «Про споживче кредитування» свідчить про те, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і відповідач мали намір укласти договір споживчого кредитування.

Як вже судом встановлено, 01.05.2023 року сторонами укладено договір споживчого кредитування, шляхом підписання Договору №1198-5264 від 01.05.2023 року.

Отже, встановлене свідчить про те, що сторони погодили сплату процентів за користування кредитними коштами та штрафів.

Згідно із довідкою про перерахування суми кредиту №1198-5264 від 01.05.2023 року, ОСОБА_1 за допомогою системи LiqPay на підставі кредитного договору №1198-5264 від 01.05.2023 року видано кредитні кошти на суму 8 800,00 грн.

На підтвердження перерахування кредитних коштів за допомогою системи LiqPay надано повідомлення від АТ «КБ «ПриватБанк», в якому серед іншого вказано, що за допомогою системи LiqPay, на підставі договору №4010 від 02.12.2019 р.,01.05.2023 перераховано 8800,00 грн на картку НОМЕР_1 , номер якої вказано відповідачем у кредитному договорі №1198-5264.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 16.10.2024 року загальна заборгованість за кредитом №1198-5264 від 01.05.2023 року становить 82 368,00 грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом - 8800,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 73 568,00 грн.

Разом з тим, позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача Програми лояльності та списано заборгованість за нарахованими процентами у загальній сумі 42 768,00 грн, за умови погашення відповідачем решти заборгваності за Кредитним договором в розмірі 39 600,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, Кредитодавець просить стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину в загальній сумі 39 600,00 грн, з яких: прострочена заборгованість - 8800,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 30 800,00 грн. збору, Кредитодавцем буде здійснено списання залишку заборгованості за Кредитним договором у сумі 42 768,00 грн, а дію Кредитного договору - припинено у зв`язку з його частковим виконанням та частковим прощенням боргу Позичальника.

При цьому, позивач зазначає, що у разі здійснення відповідачем часткового погашення кредитної заборгованості за Кредитним договором у розмірі, який дорівнює сумі заявлених позивачем позовних вимог, а саме у розмірі 39 600,00 грн та компенсації суми судового

За змістом ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У відповідності до вимог ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правилами ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, як це закріплено вимогами ст. 1055 ЦК України.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

За приписом ст. 3 цього Закону електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 указаного Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії №1198-5264 від 01.05.2023 року.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (одноразовим паролем - НОМЕР_7) відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», що вказано у п. 11 вказаного договору.

Згідно п.п.3.2, п.п. 3.3 Кредитного договору для укладання цього Договору, у порядку встановленому Правилами, Позичальник надає Кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати Кредит, шляхом заповнення на веб-сайті Кредитодавця https://creditkasa.com.ua/ усіх граф відповідної форми. Надаючи таку інформацію, Позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою веб-сайту Кредитодавця та які необхідні для укладення даного Договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних.

При поданні інформації відповідно до п.3.2. Договору Позичальником вперше, відбувається реєстрація Позичальника на веб-сайті Кредитодавця та формується Позичальнику його особистий розділ на веб-сайті Кредитодавця (Особистий Кабінет). Доступ до Особистого Кабінету здійснюється Позичальником після авторизації шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається Кредитодавцем Позичальнику в СМС повідомленні або надається шляхом дзвінку на номер телефону, який вказаний Позичальником відповідно до п.3.2. на веб-сайті Кредитодавця, і який має юридичне значення ідентифікації Позичальника в розумінні ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»

Таким чином, встановлено, що Договір №1198-5264 від 01.05.2023 року між позивачем та відповідачем укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач на веб-сайті кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Судом встановлено, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладеним сторонами, отже цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Ураховуючи викладені обставини, суд вважає, що спірний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору, що підтверджується наявними матеріалами справи.

За умовами цього договору відповідач ОСОБА_1 зобов`язався повернути отримані ним грошові кошти у визначений договором строк, однак, позичальник свої зобов`язання за договором не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним договором.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс», що утворилася станом на 16.10.2024 року у розмірі 39600,00 грн, яка складається із: 8800,00 грн - заборгованість по тілу кредиту та 30 800,00 грн - заборгованість по відсоткам.

Із вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що після 24.02.2024 року заборгованість за процентами не нараховувалася. Крім того, згідно даного розрахунку 19.05.2023 року відповідачем було частково сплачено суму кредиту у розмірі 4400,00 грн.

Вказаний розрахунок заборгованості підтверджує, що нарахування ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та процентів здійснювалося на умов та в сумах погоджених сторонами, а розмір заборгованості здійснено з врахування здійснених відповідачем платежів для погашення заборгованості, які були зараховані на погашення процентів.

Твердження відповідача про недоведення позивачем наявність договірних відносин з АТ КБ «Приватбанк» щодо переказу платежів спростовуються наданою позивачем копією Договору №4010 про надання послуг LiqPay, укладеного 02.12.2019 року між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Також суд не бере до уваги твердження відповідача, що матеріали справи не містять належних доказів підтвердження здійснення ТОВ «Укр Кредит Фінанс» безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок саме відповідача, оскільки як вбачається з наданої АТ КБ «Приватбанк» виписки по картковому рахунку № НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на вказаний рахунок здійснено переказ коштів у сумі 8800,00 грн (Переказ коштів. Коментар:Viplata zaima Creditkasa.Не підлягає оподаткуванню. ID платежу 2296029236).

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що позичальник ОСОБА_1 отримав кредитні кошти та допустив неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором у зв`язку з чим виникла заборгованість в загальному розмірі 39 600,00 грн.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, оскільки на час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України, відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, а тому суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» щодо стягнення з відповідача заборгованості за вказаним вище кредитним договором.

Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейськоїкомісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 "Ковач проти України", "Мельниченко проти України", "Чуйкіна проти України").

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення судового рішення.

Сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн стягнути з відповідача на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс», відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 549, 610-612, 625, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 77-81, 259, 263-265, 247 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, зареєстроване місцезнаходження юридичної особи: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, оф.407) заборгованість за Кредитним договором №1198-5264 від 01.05.2023 року у розмірі 39 600,00 грн (тридцять дев`ять тисяч шістсот гривень 00 копійок), з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 8800,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 30800,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення виготовлено: 31 березня 2025 року.

Суддя Н.П. Черенкова