Рішення № 126276549, 24.03.2025, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/8497/24

Провадження №2/487/535/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

24.03.2025 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання Беспалько А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Миколаївської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_5

третьої особи - ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Миколаївської міської ради про визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки остання з 1997 року в вказаному приміщенні не проживає, комунальні та інші платежі не сплачує, в утриманні житла не приймає участь, особисті речі за вказаною адресою відсутні, факт реєстрації відповідачки порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном.

Ухвалою від 07.10.2024 відкрите провадження у справі.

31.10.2024 представник третьої Миколаївської міської ради подав до суду пояснення в яких посилався на судову практику щодо розгляд справ про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а також зазначили, що Миколаївська міська рада не є належним відповідачем по справі. Також просили розглянути справу за відсутністю їхнього представника.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, за обставин викладених в позовної заяві, просили про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, зазначивши, що він є сином позивача, а відповідач ОСОБА_2 його тітка, він народився 2007 році, весь час проживає за адресою: АДРЕСА_1 , жодного разу тітку не бачив, речей її в квартирі немає, утримання житла вона не здійснює, ремонт в квартирі не робіть, зі слів матері знає, що відповідачка не проживає з 1997 року.

24.03.2025 позивач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення.

Відповідачка, будучи повідомленою шляхом направлення судової повістки за місцем її реєстрації та опублікування оголошення на офіційному вебсайті судової влади України про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, відзив на позов не подала.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи, був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у них даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, але в судове засідання повторно не з`явилась та позивач проти такого вирішення справи не заперечувала.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, третьої особи ОСОБА_4 , свідка ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що на підставі ордеру №263 від 17.02.1976, виданого ОСОБА_7 та його родині: дружині ОСОБА_8 та донькам: ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , виконавчим комітетом центральної ради народних депутатів м. Миколаєва надано право на заняття квартири АДРЕСА_2 .

Відповідно з витягу з реєстру територіальної громади за адресою АДРЕСА_1 станом на 02.10.2024 зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 .

Згідно акту про фактичне не проживання зареєстрованої особи у житловому приміщенні квартири АДРЕСА_3 , складеного мешканцями вказаного будинку, підписи яких засвідчені директором ТОВ "Николаевдомсервис" від 09.09.2024, вбачається, що за вказаною адресою зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка фактично не проживає з 1997 року.

Факт не проживання ОСОБА_2 , з 1997 року за місцем своєї реєстрації в квартирі АДРЕСА_3 , в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_6 , яка підтвердила, що відповідачка в 1997 році добровільно виїхала з квартири, забрала свої речі та з того часу в квартирі не з`являлась, перешкод у користуванні квартирою їй ніхто не чинив.

Таким чином, між позивачем і відповідачкою виникли цивільно-правові відносини, що склались з приводу користування житловим приміщенням.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом (частини перша та друга статті 71 ЖК України).

Згідно зі статтею 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2021 року у справі № 521/5887/17 (провадження № 61-7894св20) зроблено висновок, що: "аналіз норм статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням за одночасної наявності двох умов: непроживання особи в житловому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин на це. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. Вичерпного переліку поважних причин непроживання в житловому приміщенні законодавством не встановлено, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи і правил ЦПК України щодо оцінки доказів".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2021 року в справі № 203/1665/19-ц (провадження № 61-11593св21) міститься висновок про те, що процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності".

Згідно ізст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, та обставина, що ОСОБА_2 залишається зареєстрованою у квартирі, але фактично не проживає за місцем реєстрації більше встановленого законом строку, дає підстави визнати її такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Будь-яких належних, допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження того, що відповідачці чиняться перешкоди у користуванні квартирою та проживанні в ньому, про поважність причин її відсутності з 1997 року, наявність між сторонами домовленості про збереження права користування житлом або передбачених законом підстав, що унеможливлюють визнання її такою, що втратила право користування житлом, в матеріалах справи відсутні та в ході судового розгляду таких фактів встановлено не було.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача та задоволення позовних вимог щодо визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. ст. 76, 81 89, 263-265, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Миколаївської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Миколаївська міська рада, ЄДРПОУ 26565573, місце знаходження за адресою: м. Миколаїв вул. Адміральська, 20.

Суддя: С.М. Афоніна

Повний текст рішення складено 31.03.2025.