Рішення № 126276500, 26.03.2025, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/10886/24

Провадження № 2/487/886/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2025 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва, у складі головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання: Богатої А.І., представника позивача - Хацько К.С., відповідача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, - ВСТАНОВИВ:

12.12.2024 року представник ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» НовгородоваТ.М. звернулася до суду із позовною заявою якою просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованіть за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2022 року по 01.10.2024 року в сумі 4457,61 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що в опалювальних сезонах 2022-2024 років ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» здійснювало постачання теплової енергії місць загального користування та допоміжних приміщень у будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується нарядами на підключення житлового будинку до теплових мереж на початку опалювальних сезонів.

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , яку облаштовано індивідуальною системою опалення.

З 01.11.2021, у відповідності до п. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», між сторонами діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання та відповідно до якого на ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . При цьому, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо оплати спожитої теплової енергії, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою суду від 24.12.2024 року позовну заяву ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» прийнято до розгляду в порядку спрощенного позовного провадження.

30.01.2025 року відповідач подав до суду заяву, якою просив закрити провадження по справі, одночасно додавши фото та відео-зображення місця загального користування вказаного житлового будинку.

06.02.2025 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву. Відповідно до якого у задоволені позову просив відмовити. В обгрунтування заперечень вказав, що його квартиру з 14.04.2008 року, було відключено від централізованого опалення та підключено до індивідуального газового опалення.

Будь-яких договірних відносин з позивачем він не має, не є споживачем послуг з постячання теплової енергії, а тому не має обов`язку щодо їх оплати.

Окрім того наголосив на тому, що палення місць загального кристування у будинку АДРЕСА_1 відсутнє, що підтверджується листом УК «Домсервіс» від 18.07.2024 року №172.

12.02.2025 року представник позивача ОСОБА_2 надіслала відповідь на відзив, в якій зазначила, що усі власники квартир є співвласниками нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, який є об`єктом теплопостачання. Теплова енергія, яка надходить до будинку, направлена як на опалення квартир так і на опалення його нежитлових, підсобних приміщень та місць загального користування.

Відсутність приладів опалення в під`їздах багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку, та не звільняє власників квартир від оплати послуги яку постачає позивач.

Окрім того, відмітила, що у відповідності до п. 11 розділу ІV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, демонтовані прилади опалення у місцях загального користування, повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, підтвердила обставини викладені у позовній заяві тв відповіді на відзив.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 у задоволенні позову просив відмовити.

Наполягав на тому, що має індивідуальну систему опалення та договір приєднання з позивачем не укладав. Постачання теплової енергії, для опалення місць загального користування будинку АДРЕСА_1 не здійснюється, а тому позовні вимоги є невмотивованими та незаконними.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові та електронний документи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступних висновків

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.05.2024 року №377377145).

Квартира відключена від централізованого опалення у зв`язку із переходом на індивідуальне газове опалення.

ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» є надавачем послуг з постачання теплової енергії у будинку АДРЕСА_1 .

З 01.11.2021 між позивачем та ОСОБА_1 , діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання (п.5 ст.13 Закону України «Житлово-комунальні послуги»), та за яким відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Позивач здійснював постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_1 в опалювальних сезонах 2022-2024 років, що підтверджується копіями нарядів на підключення будинку до теплових мереж на початку опалювального сезону.

Фактичним доказом постачання теплової енергії на об`єкт споживача є наряд на підключення будинку до теплових мереж на початку опалювального сезону, який видається виконавцями послуг, як зазначено в рішенні виконавчого комітету ММР.

Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Як встановлено у п.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п.13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830 (далі Правила), надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст..13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої ст..13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог ст.. 10 та 11 Закону України «Про електронну комерцію» (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).

Отже, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч. 5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов`язку сплачувати надані послуги.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30.10.2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20.04.2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06.11.2019 року в справі № 642/2858/16.

За змістом п.14 Правил відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року № 315.

Пунктом 24 Правил визначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком

Відповідно до п.38 Правил, споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Отже, усі співвласники квартир у багатоквартирному будинку повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення (відокремлення) окремих квартир такого будинку від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.

За змістом ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору і в установлений строк.

Положеннями ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Сума заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію у місцях загального користування в будинку АДРЕСА_1 , за період з 01.11.2022 по 01.10.2024 року, складає 4457,61 грн. (Розрахунок заборгованості станом на 18.10.2024 року).

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за постачання теплової енергії на опалення місць загального користування у визначеному розмірі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача на відсутність приладів опалення у місцях загального користування будинку, суд зазначає наступне.

Листом ТОВ УК "Домсервіс" від 18.07.2024 року №172, повідомлещо що житловий будинок АДРЕСА_1 було взято в управління з 01.03.2022 року. На момент прийняття та по теперішній час, в другому під`їзді ( з квартири АДРЕСА_3 по квартиру АДРЕСА_4 включно), опалення в місцях загального користування відсутнє. Мережа системи опалення в підвальному приміщенні за ізольована належним чином.

У абз. 4 п. 2 розділу І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315, зазначено, що загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.

Згідно абз. 2 п. 3 розділу 1 Методики розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Згідно п. 8 розділу IV Методики, для визначення обсягів використання теплової енергії в приміщеннях споживачів, які обладнані індивідуальним опаленням у будинках переважно використовується спрощений метод розподілу, у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування (вестибюля, загальних коридорів, сходових клітин тощо) та допоміжних приміщень (колясочних, комор, сміттєкамер, шахт і машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер та інших підсобних приміщень) та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.

Таким чином, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки. Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця.

Відсутність приладів опалення в під`їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові №357/4664/15-ц від 20.11.2019 року.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

За приписами ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

В силу положень ч. 2 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Згідно підпункт 13 п. 44 Правил, споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Отже, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.12.2020 року у справі № 311/3489/18, які вірно враховано судом першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, відповідач як власник квартири, яка обладнана системою індивідуального опалення, зобов`язаний нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність приладів опалення у місцях загального користування, наслідком чого є відсутність обов`язку щодо оплати послуг з постачання теплової енергії , суд вважає невмотивованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувану не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви

При пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 гривень (2725,20 грн. згідно платіжної інструкції №4126 від 01.10.2024 року та 302,80 грн. сума сплаченого судового збору по справі 487/5866/24).

Враховуючи що позов задоволено повністю, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 4457,61 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», код ЄДРПОУ 30083966, місцезнаходження: м. Миколаїв, Каботажний узвіз, №18.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 31.03.2025 року.

Головуючий суддя І.О. Притуляк