Ухвала суду № 126276429, 26.03.2025, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6573/24

Провадження № 1-кс/487/1973/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2025 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 09.07.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62024080200001038 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

УСТАНОВИВ:

Старший слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_6 звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, погодженим прокурором, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 09.07.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024080200001038 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.Викладені обставинищодо сутіповідомленої ОСОБА_5 підозри увчиненні кримінальнихправопорушень вповній міріобґрунтовуються отриманимистороною обвинуваченняв порядку,визначеному КПКУкраїни,доказами.Під часдосудового розслідуваннястороною обвинуваченнявстановлено наявністьризиків,передбачених п.п.1,3,5ч.1ст.177КПК України.Так,усвідомлюючи пронеминучість покаранняза вчиненийним тяжкийзлочини,за якийЗаконом передбаченопокарання увиді позбавленняволі настрок відп`яти додесяти роківз позбавленнямправа обійматипевні посадичи займатисяпевною діяльністюна строкдо трьохроків зконфіскацією майна,що відповіднодо ч.5ст.12КК Українивідноситься докатегорії тяжкихзлочинів,що можебути визнане ОСОБА_5 більшнебезпечним ніжвтеча абосховатися натимчасово окупованійтериторії,а отженаявний ризик,передбачений п.1ч.1ст.177КПК України.Також встановленонаявність ризикунезаконного впливуна свідківта іншихпідозрюваних (п.3ч.1ст.177КПК України),оскільки перебуваючина місціслужби, ОСОБА_5 буде матибезпосередній доступдо зброїта можепогрожувати свідкам.Також,підозрюваний ОСОБА_5 є військовоюпосадовою особою,а самена моментвчинення злочинівперебував напосаді начальникаконтрольно-технічногопункту військовоїчастини НОМЕР_1 протепри цьомуостанній підозрюєтьсяу вчиненнікримінальних правопорушень,із застосуваннямнаданого йомуслужбового становища,всупереч інтересамслужби таправ громадян,у зв`язкуз чимможе впливатина свідків(військовослужбовцівякі надавалийому неправомірнувигоду тадля якихвін єбезпосереднім керівником)з метоюзміни нимипоказань,відмови віддавання показань. ОСОБА_5 ,розуміючи ступіньтяжкості вчиненогозлочину,наслідки таризик втечідля нього,як військовослужбовець,який наразіпроходить військовуслужбу,може здійснитивплив насвідків (тавже вчинявйого),як благаючіабо умовляючиїх,так імаючи безперешкоднийдоступ довогнепальної зброїза допомогоюякої можепогрожувати свідкам,щоб вонивідмовились відсвоїх показань,які будутьнадавати всуді.Також, ОСОБА_5 ,перебуваючи наволі,з метоюухилитись відкримінальної відповідальностіза вчиненийзлочин,як військовослужбовецьможе умисновчинити самокаліченняабо симулюватихворобу,підробивши дляцього відповіднідокументи абоіншим обманом,щоб неперебувати вумовах ізоляціїдо завершеннясудового слідства,а отженаявний ризик,передбачений п.4ч.1ст.177КПК України.Крім того,наявний ризиквчинення іншихкримінальних правопорушень(п.5ч.1ст.177КПК України),оскільки враховуючите,що ОСОБА_5 ,перебуваючи наволі,як військовослужбовецьвійськової службиза мобілізацією,може вчинитиінший злочин,а самесамовільне залишеннявійськової частиниабо місцяслужби абодезертирство,тим самимпереховуватись таухилятись відкримінальної відповідальності.Враховуючи,що ОСОБА_5 підозрюється увчиненні тяжкогозлочину,з метоюзабезпечення виконання ОСОБА_5 покладених нанього обов`язків,враховуючи майновийстан ОСОБА_5 ,слід визначитизаставу урозмірі неменше 1211200гривень зпокладенням обов`язків,передбачених ч.5ст.194КПК України.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні.

Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, обґрунтовуючи тим, що ризики, зазначені в клопотанні, є необґрунтованими та прокурором не доведені. Вважає, що повідомлення про підозру є незрозумілим, оскільки існують сумніви, що підозрюваний наділений владними повноваженнями, необхідними для кваліфікації його дій за статтею, зазначеною в повідомленні про підозру. Просив застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Підозрюваний у судовому засіданні повідомив, що повідомлення про підозру йому зрозуміло, відомості щодо неправомірної вигоди викладені частково вірно, наміру переховуватись та впливати на свідків він не має. Пояснив, що ОСОБА_7 повідомив йому, що командування дозволило проводити ремонт техніки. Військовослужбовцям нараховували премії (винагороди) за нібито перебування у зоні бойових дій, з яких вони потім перераховували 25 000 - 30 000 гривеньпідозрюваним для ремонту техніки. Військовослужбовці проти цього не заперечували. Крім того, ОСОБА_5 вказав, що має розмір доходу 126000 гривень. Заперечував проти обрання запобіжного заходу пов`язаного з триманням під вартою.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддеювстановлено,що Другимслідчим відділом(здислокацією ум.Херсоні)ТУ ДБР,розташованого ум.Мелітополі,за процесуальногокерівництва Херсонськоїспеціалізованої прокуратуриу сферіоборони Південногорегіону здійснюєтьсядосудове розслідуванняу кримінальномупровадженні №62024080200001038від 09.07.2024,за підозрою ОСОБА_5 увчиненні нимкримінальних правопорушень,передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2023 № 32-РС молодшого сержанта ОСОБА_5 призначено на посаду начальника контрольно-технічного пункту цієї військової частини.

Так, на початку 2024 року сержант ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів та за попередньою змовою з головним сержантом ОСОБА_7 із з метою отримання доходів на постійній основі обрав злочинний шлях та для вчинення тривалої злочинної діяльності й отримання неправомірної вигоди грошових коштів, з метою особистого збагачення за рахунок військовослужбовців, які залученні до здійснення захисту держави та відбиття збройної агресії РФ.

Відповідно до своїх функціональних обов`язків, начальник контрольно-технічного пункту військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_5 зобов`язаний: систематично перевіряти приміщення, сховища, а також озброєння, бойову та іншу техніку, обладнання, що знаходиться на відкритих майданчиках і під навісами; старанно перевіряти в усіх осіб, які прибувають до парку, перепустки й документи, які посвідчують особу, та робити відмітки на одноразових перепустках про час прибуття й вибуття з парку; після зміни здавати перепустки до технічної частини; допускати до розпечатування паркових приміщень і сховищ осіб, які призначені наказом по частині, роблячи запис про це у відповідних книгах; особисто давати дозвіл на вихід машин із парку й пересування їх у межах парку, вести за встановленою формою журнал виходу й повернення машин; стежити за своєчасним поверненням машин із рейсів до парку, а у разі їх затримки доповідати про це черговому частини; контролювати вивезення (ввезення) майна з парку (до парку) відповідно до запису в дорожньому листку, а також не допускати на територію парку сторонніх осіб; стежити за додержанням розпорядку дня в парку та знати, яку роботу виконує особовий склад, не дозволяти виконання робіт, не пов?язаних з обслуговуванням і ремонтом машин та іншої техніки чи обладнання парку; постійно тримати на контролі наявність, випуск, а також кількість справної і несправної техніки та озброєння; стежити за чистотою й порядком у приміщеннях і на території парку, а також за додержанням правил охорони довкілля; стежити в холодну пору року за опаленням приміщень парку й водогрійки та за підтриманням установленої температури в приміщеннях узимку; в неопалюваних приміщеннях парку та в польових парках перевіряти, чи злито воду з систем охолодження двигунів, і наявність табличок "Воду злито", робити про це запис у журналі контролю за зливанням води; у разі різкого зниження температури контролювати, чи знято з машин акумуляторні батареї і чи є таблички "Акумуляторні батареї знято"; стежити за виконанням правил пожежної безпеки, наявністю і станом засобів пожежогасіння, а також пожежної сигналізації та готовністю чергових тягачів на випадок виникнення пожежі (додаток 19 до цього Статуту); вживати заходів щодо своєчасного технічного обслуговування машин і техніки, які повертаються до парку; здійснювати контроль за тим, щоб машини заправлялися пальним лише на пункті заправлення з додержанням установлених правил; не дозволяти ставити на стоянку незаправлені машини; стежити, щоб увечері після закінчення всіх робіт у парку було вимкнено освітлення, крім чергового освітлення та зовнішніх світлових приладів; перевіряти наявність і справність замків, пломб і печаток на дверях приміщень (огороджених майданчиках), призначених для зберігання отруйних технічних рідин, збереження сховищ, майна, техніки на відкритих майданчиках, які здані йому під охорону; з прибуттям до парку прямих начальників, від заступників командира частини й вище, а також чергового частини зустрічати їх і доповідати; після повернення машин до парку та їх огляду техніком (з безпеки дорожнього руху) - начальником контрольно-технічного пункту черговий парку проставляє в дорожньому листку і в журналі виходу й повернення машин час повернення, а після повного обслуговування і заправлення - направляє їх на місце стоянки, після чого дозволяє екіпажу (водієві) вибути з парку; у разі виникнення пожежі в парку черговий негайно викликає пожежну команду, доповідає черговому частини і вживає заходів для гасіння вогню, виведення машин і врятування техніки та майна; після закінчення робіт у парку перевіряти всі приміщення та територію парку щодо додержання порядку, правил пожежної безпеки та охорони довкілля, приймає від командирів підрозділів приміщення, сховища, озброєння і техніку, які зберігаються на відкритих майданчиках і під навісами, дає дозвіл на їх запечатування й додатково опечатує їх своєю печаткою. Після перевірки парку разом з особами пожежного наряду й одержання пожежного жетона від них черговий здає парк під охорону варти.

Поряд з цим, у відповідності до ст. ст. 9, 11, 28, 30, 35, 36, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі Статуту), ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, зобов`язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов`язку та сумлінно і чесно виконувати обов`язки, доручені йому за посадою.

Відповідно до ст. ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктами відповідальності за вчинення корупційних правопорушень є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема: військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки.

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Відповідно до ч. 1 ст. 65-1 Закону України «Про запобігання корупції», за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Згідно із п. 1 Примітки до ст. 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно - розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Таким чином, у розумінні п. 1 примітки до ст. 364 КК України, ОСОБА_5 є службовою особою, яка обіймає постійно в органі державної влади посаду, пов`язану з виконанням організаційно- розпорядчих функцій, а також особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у відповідності до Закону України «Про запобігання корупції».

До того ж, ОСОБА_5 достовірно знав про вимоги ст. ст. 3, 22, 23, 65 Закону України «Про запобігання корупції», якими визначено, що посадові (службові) особи державних органів України є суб`єктами відповідальності за корупційні правопорушення та їм заборонено застосовувати своє становище для одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, безпосередньо або через інших осіб вимагати, прохати та одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб.

Тобто, ОСОБА_5 постійно обіймаючи посаду, пов`язану з виконанням функції органу державної влади, являючись відповідно до Примітки 1 до ст. 364 КК України службовою особою, якій згідно зі ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» заборонено використовувати свої службові повноваження та пов`язані з цим можливості, з метою отримання неправомірної вигоди, діючи з єдиним прямим умислом, з метою протиправного особистого збагачення, з корисливих мотивів, шляхом вчинення послідовних дій вимагав, та в подальшому одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за наступних обставин.

Однак, ОСОБА_5 , будучи військовою службовою особою, обіймаючи посаду начальника контрольно-технічного пункту військової частини НОМЕР_1 , тобто посаду, пов`язану з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій, розуміючи обсяг влади і своїх службових повноважень, діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, всупереч вимог ст.ст. 3, 8, 19, 29, 68 Конституції України, ст.ст. 22, 24, 38, 42 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 11, 16, 58, 59, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, з метою особистого збагачення за рахунок військовослужбовців, які залученні до здійснення захисту держави та відбиття збройної агресії РФ, обрав злочинний шлях для вчинення тривалої злочинної діяльності й отримання неправомірної вигоди.

У порушення указаних вище нормативно-правових актів сержант ОСОБА_5 , з метою протиправного особистого збагачення, шляхом отримання неправомірної вигоди для себе, поєднаного з вимаганням, діючи за попередньою змовою з командиром взводу забезпечення військової частини НОМЕР_1 головним сержантом ОСОБА_7 , став на шлях злочинної діяльності при наступних обставинах.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.10.2023 № 288 головного сержанта ОСОБА_7 призначено на посаду командира взводу матеріально технічного забезпечення цієї військової частини.

Відповідно до своїх функціональних обов`язків, командир взводу матеріально технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_7 відповідає за господарчу діяльність взводу та виконує свої обов`язки згідно з вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і пункту 3.1.9 цього Положення.

Командир взводу забезпечення підпорядкований начальнику групи логістики і має бути: обізнаний з вимогами чинного законодавства України, наказів, положень, настанов, інструкцій та інших керівних документів щодо організації та ведення військового господарства та неухильно керуватись ними у своїй діяльності; розробляти і організовувати проведення заходів з метою подальшого підвищення бойової та мобілізаційної готовності підпорядкованого взводу; правильно визначати потреби та знає рівень забезпеченості взводу, матеріальними засобами для забезпечення бойової готовності, бойової підготовки і виховної роботи та створює необхідні матеріально-побутові умови особовому складу; своєчасно робити розрахунки, витребовувати та одержувати необхідні військовій частині за табелями і нормами матеріальні засоби і організовувати безперервне забезпечення ними взводу забезпечення; організовувати та контролювати ведення обліку, правильне зберігання і своєчасне оновлення запасів матеріальних засобів усіх видів, а також експлуатації, ремонту та технічне обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, казармено-житлового фонду; здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів, вживати необхідних заходів для боротьби з нераціональними їх витратами (використанням), втратами, нестачами, псуванням і розкраданням; організовувати проведення (у встановлені терміни) перевірок та документальних звірок господарської діяльності, а також інвентаризацію матеріальних засобів у взводі забезпечення; постійно вживати заходів щодо удосконалення та розвитку військового господарства, вивчає, узагальнює та поширює передовий досвід його ведення у взводі забезпечення; вносить пропозиції до річного плану заходів щодо капітального та поточного ремонту і організовувати їх виконання; організовувати підготовку споруд, об`єктів господарського, технічного призначення до експлуатації у зимових та літніх умовах; розробляти заходи по службах для внесення у річний господарський план, річний та місячний плани експлуатації та ремонту озброєння, бойової та іншої техніки; організовувати і контролювати їх виконання; готувати необхідні матеріали на списання передчасно зношених та втрачених матеріальних засобів, а також акти на списання (переведення у нижчі категорії якісного стану) озброєння, бойової та іншої техніки, майна, інших матеріальних засобів; вести узагальнений облік втрачених матеріальних засобів за підпорядковані служби (підрозділи) в натуральних або вартісних показниках; знати наявність, стан, тактико-технічні характеристики та правила експлуатації озброєння, бойової, іншої техніки та вміє організувати їх експлуатацію і ремонт; організовувати виконання вимог інструкцій, інших нормативних актів з охорони праці та техніки безпеки, а також санітарно-гігієнічних вимог у роботі з озброєнням, бойовою та іншою технікою, при виконанні ремонтно-будівельних, господарських та інших робіт; організовувати правильну експлуатацію, утримання, ремонт та протипожежну охорону об`єктів господарського, технічного призначення, забезпечувати проведення протипожежних заходів на території взводу, систематично перевіряє виконання заходів пожежної безпеки при зберіганні, ремонті та обслуговуванні озброєння, бойової та іншої техніки, боєприпасів, палива, пального та інших матеріальних засобів, а також перевіряти наявність і стан засобів пожежогасіння та їх готовність до застосування; проводити вантажно-розвантажувальні та інші роботи, а також перевезення вантажів у контейнерах, на піддонах; вживати заходів щодо забезпечення надійного збереження матеріальних засобів, слідкує за справним станом, огороджень, технічних засобів охорони, зв`язку та сигналізації; контролювати роботу особового складу взводу щодо виконання правил зберігання та обліку матеріальних засобів, утримання складів, підтримання у них установленого порядку; організовувати забезпечення гарячою їжею особового складу управління частини та підрозділів, які не мають штатних польових кухонь, на польових заняттях та навчаннях; проводити заходи щодо охорони навколишнього середовища.

Поряд з цим, у відповідності до ст. ст. 9, 11, 28, 30, 35, 36, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі Статуту), ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем, зобов`язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов`язку та сумлінно і чесно виконувати обов`язки, доручені йому за посадою.

Згідно вимог ст. 119, 120 Статуту командир взводу (групи, башти) командир взводу (групи, башти) в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність взводу (групи, башти) та успішне виконання ним бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за збереження і стан озброєння, боєприпасів, техніки та майна взводу (групи, башти), за підтримання внутрішнього порядку у взводі (групі, башті). Командир взводу (групи, башти) підпорядковується командирові роти (бойової частини) і є прямим начальником усього особового складу взводу (групи, башти).

Командир взводу (групи, башти) зобов`язаний: підтримувати особовий склад взводу (групи, башти), озброєння і техніку в постійній бойовій готовності; проводити з особовим складом взводу (групи, башти) заняття з бойової підготовки і керувати навчанням рядового складу, що проводять командири відділень (старшини команд), вести облік бойової підготовки взводу (групи, башти); знати тактику дій взводу в різних видах бою, управляти взводом (групою, баштою) під час виконання бойових завдань; досконало знати й володіти всіма видами озброєння і техніки взводу (групи, башти), правильно зберігати, експлуатувати, обслуговувати та особисто перевіряти їх бойову готовність; постійно вдосконалювати свої фахові й методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов`язку; з повагою ставитися до підлеглих, дбати про виховання військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу та згуртування військового колективу; знати військове звання, прізвище, ім`я та по батькові кожного підлеглого, число, місяць і рік народження, віросповідання, ділові та морально-психологічні якості, захоплення, рід занять перед військовою службою, родинний стан, адресу батьків (рідних), успіхи й недоліки на службі, постійно вести індивідуальну роботу з виховання, складати іменний список особового складу взводу (групи, башти); здійснювати добір кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом на посадах військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу, подавати командирові роти пропозиції щодо кандидатів для вступу до вищих військових навчальних закладів; виховувати особовий склад взводу (групи, башти) в дусі поваги до військової служби, набутого фаху, бережливого ставлення до озброєння, бойової техніки й майна взводу (групи, башти); неухильно стежити за додержанням військовослужбовцями військової дисципліни у взводі (групі, башті), їх зовнішнім виглядом, виконанням правил носіння військової форми одягу, правильним припасуванням спорядження, обмундирування, взуття та за додержанням правил особистої гігієни; піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань, дбати про їх здоров`я, вживати заходів для його зміцнення; постійно вдосконалювати фізичну тренованість особового складу; своєчасно доповідати командирові роти (бойової частини) про потреби підлеглих, а також про застосовані заохочення і накладені стягнення на військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу взводу (групи, башти); періодично бути присутнім на ранковому підйомі та вечірній повірці у взводі (групі, башті), за розпорядженням командира роти проводити ранкову фізичну зарядку з ротою; стежити за наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки, спорядження, речового та іншого майна у взводі (групі, башті) і не менше ніж раз на два тижні особисто проводити їх огляд і перевірку наявності; готувати особовий склад взводу, озброєння й техніку до виходу на кожне навчання чи заняття, а також перевіряти їх наявність і стан після повернення із занять і навчань; стежити за додержанням заходів безпеки на заняттях, стрільбах, навчаннях і під час роботи з технікою та озброєнням; перевіряти, щоб після занять, стрільб, навчань у підлеглих не залишалося боєприпасів, гранат, запалів, вибухових речовин.

Відповідно до ст. ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктами відповідальності за вчинення корупційних правопорушень є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема: військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки.

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Відповідно до ч. 1 ст. 65-1 Закону України «Про запобігання корупції», за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Згідно із п. 1 Примітки до ст. 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно - розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Таким чином, у розумінні п. 1 примітки до ст. 364 КК України, ОСОБА_7 є службовою особою, яка обіймає постійно в органі державної влади посаду, пов`язану з виконанням організаційно- розпорядчих функцій, а також особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у відповідності до Закону України «Про запобігання корупції».

До того ж, ОСОБА_7 достовірно знав про вимоги ст. ст. 3, 22, 23, 65 Закону України «Про запобігання корупції», якими визначено, що посадові (службові) особи державних органів України є суб`єктами відповідальності за корупційні правопорушення та їм заборонено застосовувати своє становище для одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, безпосередньо або через інших осіб вимагати, прохати та одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб.

Тобто, ОСОБА_7 постійно обіймаючи посаду, пов`язану з виконанням функції органу державної влади, являючись відповідно до Примітки 1 до ст. 364 КК України службовою особою, якій згідно зі ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» заборонено використовувати свої службові повноваження та пов`язані з цим можливості, з метою отримання неправомірної вигоди, діючи з єдиним прямим умислом, з метою протиправного особистого збагачення, з корисливих мотивів, шляхом вчинення послідовних дій вимагав, та в подальшому одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за наступних обставин.

Однак, ОСОБА_7 будучи військовою службовою особою, обіймаючи посаду командиру взводу забезпечення військової частини НОМЕР_1 , тобто посаду, пов`язану з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій, розуміючи обсяг влади і своїх службових повноважень, діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, всупереч вимог ст.ст. 3, 8, 19, 29, 68 Конституції України, ст.ст. 22, 24, 38, 42 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 11, 16, 58, 59, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, з метою особистого збагачення за рахунок військовослужбовців які залученні до здійснення захисту держави та відбиття збройної агресії рф, обрав злочинний шлях для вчинення тривалої злочинної діяльності й отримання неправомірної вигоди.

У порушення указаних вище нормативно-правових актів головний сержант ОСОБА_7 , з метою протиправного особистого збагачення, шляхом отримання неправомірної вигоди для себе, поєднаного з вимаганням, діючи за попередньою змовою з начальником контрольно технічного пункту військової частини НОМЕР_1 сержантом ОСОБА_5 став на шлях злочинної діяльності при наступних обставинах.

Так, перебуваючи у с. Чорнобаївка Херсонського району Херсонської області, в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 24.01.2024 сержант ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою із головним сержантом ОСОБА_7 , висунув водію взводу матеріально технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_8 вимогу про необхідність надання йому та ОСОБА_7 неправомірної вигоди - грошових коштів у розмірі від 15 000 до 25 000 гривень щомісячно за нарахування солдату ОСОБА_8 виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.

В подальшому, сержант ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з головним сержантом ОСОБА_7 , згідно попередньо розробленого плану вчинення указаного злочину та розподілу ролей між його учасниками, в ході розмови із солдатом ОСОБА_8 повідомив останньому, що він, ОСОБА_8 , повинен щомісяця, після отримання заробітної плати, надсилати наперед обумовлену суму коштів на особисту банківську карту сержанта ОСОБА_7 , відкриту в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 .

Солдат ОСОБА_8 , будучи поставлений в умови, за яких відмова від надання ОСОБА_7 та ОСОБА_5 неправомірної вигоди зашкодить його законним правам та інтересам, зокрема погіршенню умов проходження служби, вимушений був погодитися на неправомірні вимоги останніх.

Так, 24.01.2024 о 12 год. 54 хв. солдат ОСОБА_8 , перебуваючи у с. Чорнобаївка Херсонського району Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого безпосереднього керівника ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , перерахував із свого банківського рахунку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 на банківську картку ОСОБА_7 АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 25 000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.

В подальшому, 24.02.2024 о 10 год. 54 хв. солдат ОСОБА_8 , перебуваючи у с. Чорнобаївка Херсонського району Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого безпосереднього керівника ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , перерахував із свого банківського рахунку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 на банківську картку ОСОБА_7 АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 25 000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.

Надалі, 22.03.2024 о 18 год. 30 хв. солдат ОСОБА_8 , перебуваючи у с. Чорнобаївка Херсонського району Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого безпосереднього керівника ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , перерахував із свого банківського рахунку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 на банківську картку ОСОБА_7 АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 25 000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.

В подальшому, 24.04.2024 о 10 год. 21 хв. солдат ОСОБА_8 , перебуваючи у с. Чорнобаївка Херсонського району Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого безпосереднього керівника ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , перерахував із свого банківського рахунку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 на банківську картку ОСОБА_7 АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 25 000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.

Надалі, 22.05.2024 о 09 год. 46 хв. солдат ОСОБА_8 , перебуваючи у с. Чорнобаївка Херсонського району Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого безпосереднього керівника ОСОБА_7 та ОСОБА_5 перерахував із свого банківського рахунку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 на банківську картку ОСОБА_7 АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 15 000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.

В подальшому, 20.08.2024 о 12 год. 09 хв. солдат ОСОБА_8 , перебуваючи у с. Чорнобаївка Херсонського району Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого безпосереднього керівника ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , перерахував із свого банківського рахунку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 на банківську картку ОСОБА_7 АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 25 000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.

Таким чином, сержант ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з головним сержантом ОСОБА_7 , згідно попередньо розробленого плану вчинення указаного злочину та розподілу ролей між його учасниками, упродовж січня липня 2024 року вимагали у солдата ОСОБА_8 та отримали неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 140 000 грн, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України - одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду дій, з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Він же, перебуваючи у с. Чорнобаївка Херсонського району Херсонської області, в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 24.01.2024, діючи за попередньою змовою із головним сержантом ОСОБА_7 , висунув старшому водію взводу матеріально технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_9 вимогу про необхідність надання йому та ОСОБА_7 , неправомірної вигоди - грошових кошті в розмірі від 10 000 до 30 000 гривень щомісячно за нарахування солдату ОСОБА_9 виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.

В подальшому, сержант ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з головним сержантом ОСОБА_7 , згідно попередньо розробленого плану вчинення указаного злочину та розподілу ролей між його учасниками, в ході розмови із солдатом ОСОБА_9 повідомили останньому, що він, ОСОБА_9 , повинен щомісяця, після отримання заробітної плати, надсилати наперед обумовлену суму коштів на особисту карту сержанта ОСОБА_7 , відкриту в АТ КБ «Приватбанк» № 5168745613816690.

Солдат ОСОБА_9 , будучи поставлений в умови, за яких відмова від надання ОСОБА_7 та ОСОБА_5 неправомірної вигоди зашкодить його законним правам та інтересам, зокрема погіршенню умов проходження служби, вимушений був погодитися на неправомірні вимоги останніх.

Так, 24.01.2024 о 17 год. 31 хв. солдат ОСОБА_9 , перебуваючи у с. Чорнобаївка Херсонського району Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого безпосереднього керівника ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , перерахував із свого банківського рахунку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 на банківську картку ОСОБА_7 АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 30 000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.

В подальшому, 23.02.2024 о 13 год. 03 хв. солдат ОСОБА_9 , перебуваючи у с. Чорнобаївка Херсонського району Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого безпосереднього керівника ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , перерахував із свого банківського рахунку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 на банківську картку ОСОБА_7 АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 20 000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.

Надалі, 22.03.2024 о 17 год. 22 хв. солдат ОСОБА_9 , перебуваючи у с. Чорнобаївка Херсонського району Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого безпосереднього керівника ОСОБА_7 та ОСОБА_5 перерахував із свого банківського рахунку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 на банківську картку ОСОБА_7 АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 25 000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.

В подальшому, 20.04.2024 о 17 год. 27 хв. солдат ОСОБА_9 , перебуваючи у с. Чорнобаївка Херсонського району Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого безпосереднього керівника ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , перерахував із свого банківського рахунку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 на банківську картку ОСОБА_7 АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 25 000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.

Надалі, 21.05.2024 о 12 год. 23 хв. солдат ОСОБА_9 , перебуваючи у с. Чорнобаївка Херсонського району Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого безпосереднього керівника ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , перерахував із свого банківського рахунку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 на банківську картку ОСОБА_7 АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 25 000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.

В подальшому, 21.10.2024 о 13 год. 30 хв. солдат ОСОБА_9 , перебуваючи у с. Чорнобаївка Херсонського району Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого безпосереднього керівника ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , перерахував із свого банківського рахунку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 на банківську картку ОСОБА_7 АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 10 000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.

Таким чином, сержант ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з головним сержантом ОСОБА_7 , згідно попередньо розробленого плану вчинення указаного злочину та розподілу ролей між його учасниками упродовж січня жовтня 2024 року вимагали в солдата ОСОБА_9 та отримали неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 135 000 грн, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України - одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду дій, з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Крім того, перебуваючи у с. Чорнобаївка Херсонського району Херсонської області, в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10.03.2024 сержант ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою із головним сержантом ОСОБА_7 , висунув старшому майстру відділення обслуговування бронетанкової техніки військової частини НОМЕР_5 солдату ОСОБА_10 вимогу про необхідність надання йому, ОСОБА_5 неправомірної вигоди - грошових кошті в розмірі від 5 000 до 30 000 гривень щомісячно за нарахування солдату ОСОБА_10 виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.

Солдат ОСОБА_10 , будучи поставлений в умови, за яких відмова від надання ОСОБА_7 та ОСОБА_5 неправомірної вигоди зашкодить його законним правам та інтересам, зокрема погіршенню умов проходження служби, вимушений був погодитися на неправомірні вимоги останніх.

Так, 10.03.2024 о 08 год. 26 хв. солдат ОСОБА_10 , перебуваючи у с. Чорнобаївка Херсонського району Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого безпосереднього керівника ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перерахував із свого банківського рахунку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 на банківську картку ОСОБА_5 АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 30 000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.

В подальшому, 22.03.2024 о 17 год. 24 хв. солдат ОСОБА_10 , перебуваючи у с. Чорнобаївка Херсонського району Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого безпосереднього керівника ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перерахував із свого банківського рахунку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 на банківську картку ОСОБА_5 АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 15 000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.

Надалі, 20.04.2024 о 13 год. 19 хв., у невстановленому досудовим розслідуванні місці, солдат ОСОБА_10 , діючи за попередніми вказівками свого безпосереднього керівника ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перерахував із свого банківського рахунку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 на банківську картку ОСОБА_5 АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 27 000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.

В подальшому, 21.05.2024 о 11 год. 31 хв. солдат ОСОБА_10 , перебуваючи у с. Чорнобаївка Херсонського району Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого безпосереднього керівника ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перерахував із свого банківського рахунку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 на банківську картку ОСОБА_5 АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_8 неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 30 000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.

Надалі, 20.06.2024 о 18 год. 36 хв., солдат ОСОБА_10 , перебуваючи у с. Чорнобаївка Херсонського району Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого безпосереднього керівника ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перерахував із свого банківського рахунку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 на банківську картку ОСОБА_5 АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_8 неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 30 000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.

В подальшому, 20.08.2024 о 12 год. 52 хв. солдат ОСОБА_10 , перебуваючи у с. Чорнобаївка Херсонського району Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого безпосереднього керівника ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перерахував із свого банківського рахунку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 на банківську картку ОСОБА_5 АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_8 неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 30 000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.

Надалі, 21.10.2024 о 19 год. 46 хв. солдат ОСОБА_10 , перебуваючи у с. Чорнобаївка Херсонського району Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого безпосереднього керівника ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перерахував із свого банківського рахунку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 на банківську картку ОСОБА_5 АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_8 неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 30 000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.

В подальшому, 22.11.2024 о 13 год. 52 хв. солдат ОСОБА_10 , перебуваючи у с. Чорнобаївка Херсонського району Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого безпосереднього керівника ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перерахував із свого банківського рахунку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 на банківську картку ОСОБА_5 АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_9 неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 30 000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.

Надалі, 23.12.2024 о 15 год. 11 хв. солдат ОСОБА_10 , перебуваючи у с. Чорнобаївка Херсонського району Херсонської області, та діючи за попередніми вказівками свого безпосереднього керівника ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перерахував із свого банківського рахунку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_6 на банківську картку ОСОБА_5 АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_9 неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 30 000 гривень, за нарахування виплат за участь у проведені виконання завдань в безпосередній зоні бойових дій.

Таким чином, сержант ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з головним сержантом ОСОБА_7 , згідно попередньо розробленого плану вчинення указаного злочину та розподілу ролей між його учасниками упродовж березня грудня 2024 року вимагали в солдата ОСОБА_10 та отримали неправомірну вигоду грошові кошти в розмірі 227 000 грн, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України - одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду дій, з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

25 березня 2025 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 615 КПК, якому цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколами НСРД; матеріалами тимчасового доступу до речей та документів, зокрема рух грошових коштів по карткових рахунках ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ; протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_12 ; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 ; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 .

Ці дані здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.

З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Щодо ризиків, зазначених у клопотанні.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).

Згідно ч. 3 ст. 368 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Тяжкість ймовірногопокарання тасуворість можливоговироку особливосильно підвищуютьризик переховуваннявід органівдосудового розслідуваннята/абосуду наперших етапахпритягнення особидо кримінальноївідповідальності.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Отже, з урахуванням наведених обставин обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке є тяжким, слідчий суддя вважає доведеним, що з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний може переховуватись від органів досудового слідства та суду, в тому числі на тимчасово непідконтрольній Україні території, а тому наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також прокурором у судовому засіданні доведено існування ризику, передбаченого пунктом 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків у даному кримінальному провадженні. При цьому слідчий суддя враховує, що за змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами ОСОБА_5 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

Наявність ризиків, передбачених п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором в судовому засіданні не доведено, а отже вони до уваги не беруться.

Метою запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

При вирішенніпитання прообрання запобіжногозаходу відповіднодо положеньст.178КПК Українислідчий суддявраховує встановленіобставини тавагомість наявнихдоказів,якими вониобґрунтовуються,а саме: ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюєтьсяу вчиненнікримінального правопорушення,в разівизнання винуватиму вчиненніякого підозрюваномузагрожує покарання від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Також слідчим суддею враховуються: вік та стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_5 , який народився у 1976 році, на обліку за станом здоров`я не перебуває, інвалідність не встановлювалась. Крім того, слідчим суддею враховуються: міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, а саме: ОСОБА_5 має середню освіту, одружений, має повнолітніх дітей. Підозрюваний працевлаштований, має постійне місце проживання, за яким проживає сам. Раніше не судимий, повідомлень про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень не має.

Пунктом 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07р. - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Таким чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового слідства з урахуванням дати затримання та повідомлення про підозру (25.03.2025 року), оскільки слідчий в клопотанні і прокурор в судовому засіданні в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_5 на свободу.

Судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази, доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу до ОСОБА_5 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення його належної процесуальної поведінки.

Обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та є достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантію його належної процесуальної поведінки на даній стадії кримінального провадження, отже, підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу, на чому наголошувала сторона захисту, на даній стадії кримінального провадження відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 КПК України будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 ст. 183 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України.

При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення. (ч. 3 ст. 182 КПК України).

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. (ч. 7 ст. 182 КПК України).

Розмір застави, з одного боку, повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обв`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Стороною обвинувачення вказано на необхідність визначення застави у розмірі більшому, ніж визначений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (3 028 грн Х 400 п.м. = 1 211 200 гривень), оскільки менший розмір застави не здатний забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжких корупційних злочинів, покладених на нього обов`язків. Вказаний розмір застави є посильним для внесення підозрюваним, оскільки лише за одним з встановлених банківських рахунків, який належить ОСОБА_5 , який він, зокрема, використовував для отримання неправомірної вигоди від військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , отримав грошові кошти на загальну суму 2 231 507 гривень.

Відповідно до рапорту старшого оперуповноваженого УСР в Херсонській області ДСР НП України ОСОБА_13 проведено аналіз рахунків, відкритих у АТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) на ім`я ОСОБА_5 (картка № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 ), за період часу з 01.01.2024 по 24.12.2024 року та встановлено, що на рахунки ОСОБА_5 , за вказаний період зафіксовано наступні транзакції: офіційні надходження, що включає в себе заробітна плата в/ч НОМЕР_5 та соціальні виплати становить 1429 585 гривень; витрати (купівля, переведення на картку, зняття готівки) становить 2359834 гривень; кошти, які надійшли від військовослужбовців становлять 648 788 гривень; різниця між офіційним доходом та витратами складає 930 249 гривень.

З урахуванням конкретних обставин даного кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного ОСОБА_5 , даних про його особу та встановлених під час розгляду клопотання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність виключних підстав для визначення застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків та не є завідомо непомірною для нього, оскільки застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків, враховуючи характер та специфіку інкримінованих діянь, багатоепізодінсть, тяжкість покарання, передбаченого за вчинення тяжкого злочину, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; здійснення дій, спрямованих на незаконне збагачення, в період воєнного стану; роль підозрюваного у вчиненні інкримінованих злочинів, що свідчить про його підвищену соціальну небезпеку.

У разі внесення застави згідно ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне зобов`язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, а також виконувати обов`язки, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 309 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчогодругого слідчоговідділу (здислокацією умісті Херсоні)Територіального управлінняДержавного бюророзслідувань,розташованого умісті Мелітополі, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22.05.2025 року включно.

Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний ОСОБА_5 , повинен бути звільнений з-під варти, в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 908400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок.

У разі звільнення під заставу, зобов`язати ОСОБА_5 виконувати наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утриматися від спілкування зі свідками за виключенням випадків спільної участі у проведенні слідчих дій у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити та попередити ОСОБА_5 , що з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомоїстатті 194 КПК України.

За невиконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, на підозрюваного може бути накладено грошове стягнення у розмірі: від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора; від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.

Повний текст ухвали оголошено 28.03.2025 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1