Рішення № 126273647, 31.03.2025, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/1572/2025 Справа № 553/2180/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Маньковської О.О.,

за участю секретаря судового засідання Почерніної А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач КП «Харківські теплові мережі» звернувся до суду з вимогою про стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за послуги з опалення та гарячої води у розмірі 87543,66 грн., 3% річних у сумі 1774, 78 грн., інфляційних витрат в сумі 4795,88 грн. та стягнення з відповідачів понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 з єдиною централізованою системою опалення та є споживачем послуг з централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Внаслідок неповної та несвоєчасної оплати послуг у відповідача виникла заборгованість за період з 01.08.2002 року по 31.01.2022 року в сумі 94114,32 грн.

Заочним рішеннямКомінтернівського районногосуду м.Харкова від05.07.2023року позовнівимогиКомунального підприємства«Харківськітепловімережі» задоволені,стягнуто солідарноз ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заборгованість за послуги з опалення та гарячої води за період з 01.08.2002 по 31.01.2022 року у розмірі 87543,66 грн., 3% річних у сумі 1774, 78 грн., інфляційних витрат в сумі 4795,88 грн., а всього в сумі 94114,32 грн., та судові витрати в рівних частках з кожного в розмірі 2481,00 грн.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.03.2025 року поновлено відповідачу ОСОБА_2 строк на звернення із заявою про перегляд заочного рішення. Заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Козирєва А.В. про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задоволено. Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05.07.2023 року, ухвалене у цивільній справі за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання- скасовано і призначено справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України.

Представник позивача подав письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.

Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 -адвокат КозирєвА.В. подав клопотання про застосування строку позовної давності, просив розглянути справу за його відсутності та за відсутності відповідачів. Відзив на позовну заяву підтримав в повному обсязі, при цьому зазначаючи, що з відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу (а.с. 4-8) заборгованість за послуги теплопостачання та гарячу воду за адресою: АДРЕСА_1 , виникла, починаючи з 01.011.2013 року. Отже, саме з цього часу у позивача КП ХТМ розпочався перебіг строку позовної давності для звернення з відповідним позовом до суду. В той же час, позивачем КП ХТМ позов до Ленінського районного суду м. Полтави пред`явлено 04.07.2022 року. Вказав, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки , позовні вимоги про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарчу воду за період з 01.08.2002 року по 04.07.2019 року пред`явлені за її межами. Проти задоволення позовних вимог за межами строків позовної давності за період з 01.08.2002 року по 04.07.2019 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 категорично заперечують, вважають що у даній частині позовних вимог КП «ХТМ» має бути судом відмовлено з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду за захистом своїх прав. Крім того, заперечував щодо кола осіб, з яких має бути стягнуто заборгованість, посилаючись на те, що співвідповідач ОСОБА_2 не проживає за вказаною адресою з 2005 року, про що надає довідку, вказує про те, що зазначена квартира належить ОСОБА_1 на праві власності. Таким чином, представник відповідача вважав за необхідне у позові відмовити в повному обсязі.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачі та їх представник належним чином повідомлені про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності сторін.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Відповідачі зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, які надає позивач.

За вказаною адресою КП «Харківські теплові мережі» відкрито обліковий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно договору № НЗ-156 від 03.04.1996 року квартира за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 (а.с.69-70)

За вказаною за адресою АДРЕСА_1 , згідно Довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб значаться зареєстрованими обидва відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 3).

Відповідно до копії паспорта ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 60), при цьому надано акт обстеження по факту проживання (не проживання/) особи на території Безлюдівської селищної ради № 24 від 14.01.2025 року, згідно якого, громадянка ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 фактично прроживає з 2005 року (а.с. 61).

Згідно з частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Реєстрація місця проживання чи перебування фізичних осіб в Україні регулюється Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 2012 року № 1077, що діяв на час виникнення спірних правовідносин (надалі Порядок).

Абзацами 5 та 11 статті 3 Закону України № 1382-IV від 11.12.2003 «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місцем проживання є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку реєстрація місця проживання чи перебування особи - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. Відомості про місце проживання та місце перебування особи вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, які в розумінні статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є документами що підтверджують місце реєстрації чи перебування фізичної особи

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Із змісту п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно якого споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг, випливає обов`язок споживачів теплової енергії сплачувати послуги теплопостачання.

Згідно ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Відповідно до п.18 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з п. 17, 18, 20, 30 Правил надання населенню послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, споживач повинен своєчасно у встановлений термін сплачувати надані послуги.

Оплата за надані послуги вноситься щомісячно, згідно норм і тарифів встановлених обласними державними адміністраціями.

Порядок формування та затвердження цін і тарифів на житлово-комунальні послуги встановлені ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

До повноважень позивача не входить зменшення або збільшення тарифів, встановлених для оплати наданих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Матеріалами справи підтверджено, що КП "Харківські теплові мережі" надавали відповідачам зазначені вище послуги, відповідачі їх одержували і не відмовилися від них у встановленому законом порядку.

Таким чином, посилання представника відповідача на те, що відповідач ОСОБА_2 не є власником майна - квартири АДРЕСА_3 , та проживає за іншою адресою з 2005 року за адресою: АДРЕСА_2 , суд оцінює критично, оскільки відповідач офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовився від послуг, які надавало йому КП "Харківські теплові мережі", то в нього виник обов`язок сплатити ці послуги.

Згідно з наданих позивачем доказів, заборгованість відповідача за вказані вище послуги складає за період з 01.08.2002 року по 31.01.2022 року в сумі 94114,32 грн.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюютьсяЗаконом України «Про житлово-комунальні послуги».

У відповідності достатті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначено, що фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги є індивідуальним споживачем.

Згідно п. 5 ч. 2ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до пп. 1 п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (далі Постанова №630), споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Відповідно до п. 18 Постанови № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачі належним чином свої зобов`язання щодо оплати послуг з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання не виконували, плату за спожиті послуги у повному обсязі не вносили, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем за період з 01.08.2002 року по 31.01.2022 року в сумі 94114,32 грн.

Розмір заборгованості підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості.

Відповідно до положень ст.ст.541,543 ЦК Україниу разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і будь - кого з них окремо.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення солідарно заборгованості в розмірі 94114,32 грн. з відповідачей.

З матеріалівсправи вбачається,що представниквідповідач проситьзастосувати допозовних вимогнаслідки пропускустроку позовноїдавності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту:«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року.

Встановлений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2»в Україні карантин діяв з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року.

Таким чином, строк позовної давності було продовжено на весь період дії карантину.

Крім того, відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У зв`язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Законом України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 02.04.2020 року, діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.

Беручи до уваги, що з даним позовом до суду позивач - КП «Харківські теплові мережі» звернувся 04.07.2022 року, а період стягнення позивач зазначає з 01.08.2002 року по 31.01.2022 року, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги за період з 01.08.2002 р. до 01.04.2017 р. задоволенню не підлягають, оскільки заявлені поза межами строку позовної давності.

Положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлений обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач від виконання своїх зобов`язань ухиляється, вчасно не проводив оплату послуг, якими користувався, вказана у розрахунку позивача заборгованість відповідачем на теперішній час не погашена.

Враховуючи, що відповідачі належним чином зобов`язання щодо оплати комунальних послуг не виконували, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь КП "Харківські теплові мережі" заборгованості за оплату послуг з опалення та постачання гарячої води за період з 01.04.2017 року по 31.01.2022 року у розмірі 64455,01 грн.

Крім того, відповідачам на підставіст. 625 ЦК Україниздійснено індексацію боргу, нараховано за період з 01.02.2019 по 31.01.2022 року суму інфляційних витрат в сумі 4795,88 грн. , 3% річних в сумі 1774,78 грн., які підлягають стягненню з відповідачів.

Таким чином, позовні вимоги КП "Харківські теплові мережі" підлягають частковому задоволенню.

Питання пророзподіл судовихвитрат судвирішує відповіднодо ст.141ЦПК Українипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог.Враховуючи,що частказадоволених позовнихвимог складає75 %, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1860,75 грн. (2481 грн.*75/100) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст.4,10-13,76-81,263-265,268,273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованість за оплату послуг з опалення та постачання гарячої води за період з 01.04.2017 року по 31.01.2022 року у розмірі 64455,01 грн., та за період за період з 01.02.2019 по 31.01.2022 року суму інфляційних витрат в сумі 4795,88 грн. , 3% річних в сумі 1774,78 грн., а всього 71025(сімдесят одна тисяча двадцять п`ять) грн. 67 коп.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі» витрати зі сплати судового збору у сумі 1860 (одна тисяча вісімсот шістдесят) грн. 75 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити, у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (адреса місцезнаходження: вул. Мефодіївська, 11, м. Харків, код 31557119).

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації адресою АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя О.О.Маньковська