Ухвала суду № 126267380, 24.03.2025, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1790/24

Провадження № 1-кп/346/272/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання: ОСОБА_2 , за участю прокурора: ОСОБА_3 обвинуваченого: ОСОБА_4 та його захисника: ОСОБА_5 потерпілої ОСОБА_6 , та представника потерпілої ОСОБА_7 розглядаючи у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024096180000043 та №12024096180000148, в яких ОСОБА_4 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Коломия Коломийського району Івано-Франківської області; зареєстроване і фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ; громадянин України; не одружений; не працює; має судимість) обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.2 ст. 389 та ч.1 ст. 162 Кримінального кодексу України,

а сторонами та іншими учасниками кримінального провадження є: з боку обвинувачення - прокурор ОСОБА_3 , з боку захисту обвинувачений ОСОБА_4 і його захисник ОСОБА_5 , потерпіла ОСОБА_6 та її представниця ОСОБА_7 .

в с т а н о в и в:

Прокурор, подав до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання. Тож суд вирішував це питання на підставі клопотання сторони обвинувачення.

Позиція сторони обвинувачення.

Зібрані по кримінальному провадженню докази, підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 389 та ч.1 ст. 162 Кримінального кодексу України. Наявними є ризики того, що:

- обвинувачений може переховуватись від суду (про що свідчить тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним та періодичні неявки у судові засідання, оголошення його у розшук та застосування приводу);

- обвинувачений може незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні з метою схиляння їх до зміни раніше наданих свідчень та зможе впливати на них шляхом залякування, погроз або іншим чином, з метою зміни показань чи схиляти свідків щодо надання недостовірних показань з приводу події вчинених кримінальних проступків.

Тому суду слід застосувати особисте зобов`язання.

Потерпіла та представник потерпілої просили задовольнити клопотання.

Позиція сторони захисту.

Обвинувачений заперечував проти обрання судом запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Захисних обвинуваченого просив розглянути клопотання на розсуд суду.

Оцінка суду щодо клопотання.

Суд одразі відзначає, що при розгляді клопотання сторони обвинувачення щодо застосування такого запобіжного заходу, як особисте зобов`язання, суд здійснює контроль за дотриманням права будь-якої людини на свободу пересування та право на сімейне і приватне життя, залежно від конкретних обов`язків.

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (частина 1 статті 33 Конституції України).

Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина 1 статті 32 Конституції України).

Також суд враховує, що за положеннями частини 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: b) законний арешт для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом; c) законний арешт, здійснений з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню ним правопорушення чи його втечі після його вчинення.

При цьому суд враховує і практику застосування цієї норми права Європейським судом з прав людини, зокрема висновок цього суду з рішення у справі «Ассанідзе проти Грузії» (Assanidze v. Georgia), заява № 71503/01, п. 171, ECHR 2004-II) за яким Суд повторив, що слово «законний» і словосполучення «відповідно до процедури, встановленої законом» у пункті 1 статті 5 Конвенції за своєю суттю відсилають до національного законодавства та встановлюють зобов`язання забезпечувати дотримання його матеріально-правових і процесуальних норм.

А в силу положень статті 8 цієї ж Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя; органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

При цьому практика Європейського суду з прав людини з приводу тлумачення словосполучення "згідно із законом" є аналогічною до тлумачення статті 5 Конвенції, тобто відсилає до національного законодавства (Halford проти Сполученого Королівства).

Отже, право людини на свободу пересування та право на приватне і сімейне життя не є абсолютними і може бути обмеженими, на підставах та в порядку, встановлених Конституцією України та законами України.

Тому суд застосовує положення КПК України, напряму.

Зокрема, положення частини 1 статті 131 КПК України передбачають, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. І відповідно до частини 1 статті 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Проте суд відзначає, що за положеннями частини 1 статті 177 КПК України метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як запобіжного заходу, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам (на які вказував прокурор): 1) переховуватись від суду; 2) незаконно впливати на потерпілу та свідка.

При цьому частина 2 статті 177 КПК України вказує на те, що підставою застосування будь-якого запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. І в силу положень частини 1 та 3 статті 184 КПК України, саме прокурор повинен довести і наявність обґрунтованої підозри, і наявність зазначених ризиків.

З огляду на зміст обвинувальних актів, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2023 року ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України та засуджений до покарання у виді штрафу в розмірі сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 1700 гривень. Вирок суду вступив в законну силу 09.03.2023 року. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.10.2023 року ОСОБА_4 замінено призначене вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2023 року покарання у виді штрафу у розмірі сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 1700 гривень на громадські роботи на строк 100 годин. Разом з цим будучи засуджений вищевказаним вироком ОСОБА_4 вчинив нове кримінальне правопорушення за наступних обставин: 02.05.2024 року о 23 годині 47 хв. ОСОБА_4 рухався по АДРЕСА_2 . Проходячи повз господарство, яке знаходиться на вказаній вулиці під № 17А та, яке огороджене по периметру металевою огорожею та ворітьми, достовірно знаючи, що за даною адресою проживає ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка згідно договору дарування № 3332 від 04.05.1973 року є власницею вказаного господарства, вирішив незаконно, без будь-якого дозволу власника зайти на дану територію. Для реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_4 діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, переконавшись, що поблизу нікого нема і за його діями ніхто не спостерігає, розуміючи, що його дії порушують ст. 30 Конституції України, а саме гарантоване право на недоторканість житла чи іншого володіння особи, з метою незаконного проникнення до іншого володіння особи, ввійшов через металеву хвіртку воріт на територію господарства ОСОБА_6 , тобто порушив конституційне право на недоторканість житла та незаконно, проти волі власника, за відсутності визначених законом підстав, порушуючи встановлений законом порядок, проник на територію господарства ОСОБА_6 тобто порушив конституційне право на недоторканість житла та незаконно проти волі власника за відсутності визначених законом підстав порушуючи встановлений законом порядок, проник на територію господарства ОСОБА_6 .

Суд також відзначає, що за положеннями ч.2 ст. 389 та ч.1 ст. 162 КК України, ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських чи виправних робіт та незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, є окремими і самостійними складами кримінальних правопорушень.

Як наслідок, суд вважає, що прокурор доводить наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених саме частиною 1 статті 162 та частиною 2 статті 389 КК України. Яка, проте не носить характеру доведеного обвинувачення і не розглядається і не оцінюється цим судом, як така.

Суд згоден із тим, що прокурор довів наявність ризиків, що обвинувачений може:

- переховуватись від суду (про що свідчить тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним), оскільки він вже декілька разів не з`являвся в судові засідання, і не повідомляв про причини своєї неявки, у зв`язку із чим суд оголошував привід та розшук ОСОБА_4 ;

- незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки йому відоме їх місце проживання.

Отже суд погоджується із тим, що прокурор довів наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 162 та частиною 2 статті 389 КК України та наявність двох вказаних нею ризиків, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, зокрема ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду, а також ризик незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні.

І тому, суд погоджується із тим, що обвинуваченому слід обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

При цьому суд враховує, що: докази про вчинення обвинуваченим злочинів, передбачених частиною 1 статті 162 та частиною 2 статті 389 КК України є вагомими; йому загрожує покарання у виді обмеження волі до 3 років; обвинуваченому 51 повний рік; він має добрий стан здоров`я; не одружений; не працюючий; на утриманні нікого немає; має судимість.

Тож зважаючи на те, що прокурор довів наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень; наявність достатніх підстав вважати, що існують два ризики і достатність для їх запобігання застосування до обвинуваченого особистого зобов`язання, на нього слід покласти, строком на 2 місяці, наступні доведені прокурором обов`язки:

- прибувати за судовим викликом до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області;

- не відлучатися за межі Коломийського району Івано-Франківської області без дозволу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи;

- утриматись від спілкування будь-якої форми із потерпілою ОСОБА_6 та свідками по даному кримінальному провадженню.

Тож, у даному випадку суд вважає, що прокурор довів необхідність втручання держави у право обвинуваченого на свободу пересування, а також у його праві на приватне і сімейне життя. Оскільки таке втручання має місце з підстав, передбаченим законом, переслідує легітимну мету, а обраний засіб втручання є пропорційним засобом для досягнення цієї мети.

Щодо неявки обвинуваченого у судове засідання 25.11.2024р. та 09.01.2025 року.

Обвинувачений був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, 25 листопада 2024 року та 09 січня 2025 року, оскільки обвинуваченому надійшло SMS повідомлення про виклик в судове засідання, що підтверджується довідкою про доставку SMS (а.с.140) та було оголошено в судовому засіданні про наступну дату засідання (а.с.122-124). Однак у судові засідання обвинувачений не з`явився і про причини свого неприбуття до суду не повідомив.

Відповідно до ч.1ст.323КПК України якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду.

А ч.1 ст.139 КПК України передбачено, що якщо обвинувачений, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик суду.

При цьому суд враховує, що грошове стягнення під час судового провадження накладається ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою (ч.2 ст.144 КПК України); під час судового провадження питання про накладення грошового стягнення на особу розглядається негайно після його ініціювання (ч.2 ст.146 КПК України); обвинувачений зобов`язаний прибути до суду за викликом, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегіть повідомити про це суд (п.1 ч.7 ст.42 КПК України); а в силу ч.3ст.146КПК України суд, встановивши, що особа не виконала покладений на неї процесуальний обов`язок без поважних причин, накладає на неї грошове стягнення.

Тож зважаючи на викладене, і оскільки обвинувачений, який був належним чином викликаний у судові засідання на 25.11.2024 р. та 09.01.2025р. не прибув, про поважні причини своєї неявки заздалегіть не повідомив, а після цього до нього застосовувався розшук суд вважає, що обвинувачений не з`явився у судове засідання без поважних причин і на нього слід накласти грошове стягнення за невиконання процесуального обов`язку щодо явки до суду за викликом і повідомлення про неможливість явки заздалегіть, але у мінімальному розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з урахуванням ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" складає 1514 гривень.

Отже, керуючись статтями 2,7-29, 30-33, 36, 37, 42, 45-47, 55-57, 73, 75-83, 84-117, 131-132, 133-146, 176-206, 276-279, 291-293, 314-372, 376, 392-395 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання обвинуваченому - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Покласти на ОСОБА_4 , на строк з 24 березня 2025 року по 22 травня 2025 року, зобов`язання виконувати наступні обов`язки:

- прибувати за судовим викликом до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області;

- не відлучатися за межі Коломийського району Івано-Франківської області без дозволу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи;

- утриматись від спілкування будь-якої форми із потерпілою ОСОБА_6 та свідками по даному кримінальному провадженню.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід, а також накладено грошове стягнення в розмірі від 757 гривень до 6056 гривень.

Накласти на обвинуваченого ОСОБА_4 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Коломия Коломийського району Івано-Франківської області; зареєстроване і фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошове стягнення у розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень у дохід держави Україна (стягувач: Державна судова адміністрація України в особі Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області; код у ЄДРПОУ: 26289647; місцезнаходження: Україна, Івано-Франківська обл., 76018, місто Івано-Франківськ, вулиця Грюнвальдська, будинок, 11).

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Ухвала набрала законної сили 24 березня 2025 року.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на прокурора Коломийської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

Строк пред`явлення цієї ухвали до виконання в частині накладення грошового стягнення: три місяці. Роз`яснити обвинуваченому, що він має право подати клопотання про скасування ухвали у порядку, передбаченому ст.147 КПК України.

Призначити наступне судове засідання на 04.04.2025 11 год., а також призначити додаткове судове засідання на 06.05.2025р. на 11год.

Повний текст ухвали оголошено 31 березня 2025 року о 17 годині.

Головуючий суддя : ОСОБА_1