Ухвала суду № 126265487, 31.03.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

31 березня 2025 року ЧернігівСправа № 620/4910/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді ТкаченкоО.Є.,перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Господарського суду Чернігівської області, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Господарського суду Чернігівської області, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, в якому з урахування уточнення позовних вимог просить:

визнати протиправним нарахування та виплату судді Господарського суду Чернігівської області ОСОБА_1 за період з 01.03.2023 по 30.04.2024 суддівської винагороди, у тому числі, допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн;

зобов`язати Господарський суд Чернігівської області провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Господарського суду Чернігівської області ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів":

- за період з 01.03.2023 по 31.12.2023, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2023 складає 2684,00 грн;

- за період з 01.01.2024 по 30.04.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 складає 3028,00 грн, а також компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати;

зобов`язати Господарський суд Чернігівської області та Державну судову адміністрацію України внести зміни до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану використання бюджетних коштів, розрахунку фонду заробітної плати тощо Господарського суду Чернігівської області на 2024 рік в частині встановлення посадового окладу судді ОСОБА_1 , виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024, в розмірі 3028,00 грн;

зобов`язати Державну судову адміністрацію України вжити усі необхідні заходи щодо перерозподілу видатків бюджету для забезпечення виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 , в розмірі 3028,00 грн;

зобов`язати Господарський суд Чернігівської області та Територіальне управління ДСА України у Чернігівській області внести зміни до штатного розпису Господарського суду Чернігівської області на 2024 рік щодо посадового окладу судді ОСОБА_1 , виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024, в розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 позовну заяву через невідповідність вимогам процесуального законодавства залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.05.2024 повернуто позовну заяву позивачу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2024 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.05.2024 скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з пунктами 3, 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно із частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною п`ятою цієї статті визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відтак, чинне процесуальне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27.04.2023 у справі №300/4201/22 та від 25.04.2023 у справі №380/15245/22, положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак підпунктом 18 пункту 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини 1 і 2 статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19.07.2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.01.2025 у справі №500/6880/23 та від 25.04.2023 у справі №380/15245/22.

Водночас відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" Кодекс законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 Кодексу законів про працю України, на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (запроваджений постановоюКабінету Міністрів Українивід 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", термін дії карантину неодноразово продовжувався) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 №651).

Таким чином, з 01.07.2023 розпочався відлік строку, встановленого Кодексом законів про працю України, який закінчився 01.10.2023.

У позовній заяві позивачем заявлено вимоги, зокрема щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.03.2023 по 31.12.2023, до суду позивач звернувся 03.04.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд»), тобто з пропуском тримісячного строку звернення, визначеного статтею 233 КЗпП України.

Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Таким чином, позивач пропустив строк звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01.03.2023 по 31.12.2023, проте заяви про поновлення цього строку й доказів поважності причин його пропуску до позовної заяви не додав.

Відповідно до 1 першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно із частиною 3 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктами 6 та 7 частини 1 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України серед загальних вимог до форми та змісту письмового клопотання встановлено, що таке клопотання повинно містити перелік документів та інших доказів (за наявності), що до нього додаються, а також інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Аналіз викладених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що при зверненні до суду з письмовим клопотанням щодо вирішення певного питання заявник повинен надати відповідні докази (за наявності), які підтверджують викладені у клопотанні обставини.

Такі обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу десятиденного строку з дня отримання даної ухвали суду на усунення вказаних недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01.03.2023 по 31.12.2023 із зазначенням поважних підстав пропуску цього строку, підтверджених належними доказами.

На підставі наведеного та керуючись статтями 122, 123, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Господарського суду Чернігівської області, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вказаний судом строк позовну заяву в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01.03.2023 по 31.12.2023 буде залишено без розгляду.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу до виконання та відповідачам до відома.

Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею і згідно зі статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.

Суддя Ольга ТКАЧЕНКО